Валовий внутрішній продукт, національний дохід

 

 

План

 

 

Вступ……………………………………………………………………3

 

1. Валовий внутрішній продукт  в процесі розподілу:сутність та система показників…………………………………………………….5

 

2.Суть і джерела виробництва національного доходу,його форми.....................................................................................................13

 

3. Показники використання валового внутрішнього продукту за 2004-2009роки та нагромадження національного доходу, динаміка його зростання в Україні………………………………………….…19

 

Висновки……………………………………………………………...28

 

Використана література……………………………………………..30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Обираючи тему курсової роботи, я хотіла б розкрити саме ту тему, яка  є однією з найактуальніших  проблем сьогодення. На мою думку, обрана тема є саме такою.

         Актуальність теми даного дослідження полягає в тому, що в сучасному світі дуже часто використовуються такі поняття як «валовий внутрішній продукт» і «національний дохід». Для розуміння економічної ситуації в Україні необхідно знати ці поняття. Макроекономіка, досліджує поведінку економіки в цілому, а також її великих секторів, таких як державний і приватний сектор, державні фінанси та грошово-кредитну сферу, паливно енергетичний комплекс, аграрно-промисловий комплекс, військово оборонний комплекс, виявляє залежності між найважливішими загальноекономічними показниками.

Знання макроекономіки необхідно для будь-якої людини. Воно дає можливість орієнтуватися  в тих економічних процесах, які  відбуваються на рівні національної економіки, розуміти зміст подій, особливо дії уряду у сфері економічної політики, оцінювати можливі перспективи і приймати рішення відповідно до цієї оцінки.

        При написанні даної роботи використовувалися такі методи як: історичний, математичний та інші методи.

        Мета написання курсової - дати визначення валовий внутрішній продукт та національний дохід. Розібрати способи їх вимірювання, дізнатись, які вчені присвячували свою діяльність вивченню даної теми.

Питання валового внутрішнього продукту та національного доходу досліджується  людством із виникненням перших держав і їх розробка ведеться і по сьогоднішній день. Найширше пояснення концепція національного доходу та валового внутрішнього продукту знайшла у працях відомих економістів таких шкіл і напрямків економічної науки, як Меркантилізму (У.Петті), Фізіократів (Ф.Кене), Класичної школи політекономії (А.Сміт,  Д.Рікардо), Марксистської школи (К. Маркс, Ф.Енгельс).

Остаточне формулювання і роз’яснення концепції національного  доходу та валового внутрішнього продукту дали економісти  у 20 столітті. Це пояснюється надзвичайно швидким впровадженням розробок НТР у всі сфери людського життя.

           На даний час у світі існує дві статистичні моделі фіксування і вимірювання національного доходу: Баланс народного господарства сформульований у 1924-28 рр. (БНГ) і Система національних рахунків (СНР) 1953р. У 60-х роках 20 ст. ООН визнала існування обох концепцій і лише в 90-х роках СНР стала по-справжньому домінувати у світі. Більшість держав світу використовують сьогодні СНР ,хоча показники, властиві БНГ до цього часу розробляються у деяких країнах.

           Традиційною макроекономічною моделлю статистики Радянської України був БНГ. З проголошенням незалежності, Україна почала розбудовувати нову систему – СНР-93, як удосконаленого варіанта СНР 1953р. Змінилися соціально-економічні умови, вимоги до макроекономічного моделювання, і саме це визначило вибір української статистики на користь СНР. Важкість запровадження СНР в Україні зумовлена відсутністю повної нормативно-правової бази. Слід зазначити, що ведуться постійні роботи по удосконаленню вже існуючої бази , але це процес не одного і не двох днів. Становлення нової системи буде досить тривалим для української економіки, але він дасть позитивні результати у майбутньому за умови правильного виконання інструкцій розроблених ООН для цієї системи.

 

 

 

 

 

1. ВВП в процесі розподілу: сутність та система показників

 

Валовий внутрішній продукт (ВВП) —  один з найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів у сфері матеріального і нематеріального виробництва. Вимірюється вартістю товарів та послуг, виготовлених цими одиницями для кінцевого використання. ВВП — сума валової доданої вартості (ВДВ) галузей плюс чисті податки на продукти (ПДВ) та імпорт (ЧПІ) не зараховані до неї: ВВП = ∑ ВДВ + ПДВ + ЧПІ.

ВВП визначають, як суму первинних доходів, розподілених економічними одиницями-резидентами між виробниками товарів та послуг: оплата праці найманих працівників, чисті податки на виробництво та імпорт, валовий прибуток та валові змішані доходи. Використання ВВП — кінцеве споживання товарів та послуг, валове накопичення основного капіталу, зміцнення запасів матеріальних оборотних коштів, чисте надбання цінностей і сальдо експорту та імпорту товарів і послуг

[17,ст.1].

ВВП — головний індикатор  економічного розвитку і найбільш повний показник сумарного обсягу виробництва  товарів та послуг за певний період. В Україні розрахунки ВВП здійснюють лише з середини 90-х із переходом  від статистики Балансу народного господарства (БНГ) до прийнятої в усьому світі системи національних рахунків (СНР).На динаміку ВВП у поточних цінах впливають зміни його фізичного обсягу і цін на товари та послуги. Щоб позбутися впливу цін, ВВП, національний дохід розраховують у зіставних цінах. Таким чином не враховується вплив інфляції. Переоцінку ВВП або внутрішнього доходу у зіставних цінах виконують для виробленого і використаного ВВП або внутрішнього доходу.Характеристикою динаміки виробленого ВВП є середньоарифметичний зважений індекс фізичного обсягу продукту. В деяких галузях існують специфічні особливості побудови цих індексів, що пов'язано як з характером продукції в натуральному вираженні, так із методами оцінки її в точних цінах.

Наприклад, для лісового господарства і рибництва розраховують індекси (дефлятори) фізичного обсягу продукції за агрегатною формулою (вагова функція), де як ваги застосовують зіставні (базисні) ціни (P0), а як індексовані величини – кількість виробленої продукції в натуральному вираженні в базисному (q0) і звітному (q1) періодах:

В Україні в галузі сільського господарства існує практика прямого перерахунку вартості продукції  окремих культур за цінами 1983 року. На рівні країн індивідуальні  індекси обчислюють на основі даних  про випуск окремих видів продукції в натуральному вираженні. Іноді з цією метою використовують дані про відвантаження і продаж продукції в натуральному вираженні, відпрацьовані людино-години, про закуплену та спожиту сировину тощо. В Україні Мінстатом відібрано 362 таких продукти – більше половини промислової продукції країни. При розрахунку індексів промислової продукції як ваги використовують додану вартість чи валову промислову продукцію (в Україні – товарну продукцію). Світові промислові індекси ООН розраховують трьома етапами:

1.На основі скоригованих національних індексів первинних галузей (згідно з міжнародною стандартною галузевою класифікацією ООН) обчислюють регіональні індекси промислової продукції.

2.Визначають зведені індекси за укрупненими галузевими групами й основними підрозділами добувної та обробної промисловості з виділенням важкої та легкої промисловості, а також виробництва електроенергії та газу.

3.Використовуючи обчислені вище індекси, розраховують зведені промислові індекси за континентами (Європа, Східна й Південно-Східна Азія, Північна Америка, Океанія, Африка і Середній Схід, а також світові індекси промислового виробництва [9,ст.35-39]

Прикладом ще одного показника, що звичайно розраховують у категоріях доходів, є валовий внутрішній продукт. Цей  показник, на відміну від ВНП, є більш поширеним на Україні.

ВВП дещо відрізняється  від ВНП. Він охоплює вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених у межах певної країни за допомогою факторів виробництва, незалежно від того, кому ці ресурси  належать, - резидентам чи іноземцям. Іншими словами, вартість товарів, вироблених за допомогою іноземного капіталу, є частиною українського ВВП. Навпаки, доходи отримані українською фірмою за кордоном, не враховується у ВВП України.

Відмінність між ВВП  і ВНП полягає у так званих чистих іноземних факторних доходах, отриманих в країні. Цю суму визначають як різницю між платежами за фактори виробництва решті світу і надходженнями платежів на фактори виробництва (ресурси), отриманих від решти світу. Чисті іноземні факторні доходи, отримані в країні, можуть бути величиною доданою або від’ємною. Іншими словами, сумарна вартість обсягу продукції, виробленої у межах певної країни(ВВП), менша, ніж сумарна вартість продукції, виробленою певною країною, незалежно від територіального розміщення ресурсів.¹[8,ст.160-165]

На розрахунок ВВП  розповсюджуються ті ж правила, що й  на ВНП: обчислювання двома методами – за доходами та за витратами, уникнення  подвійного рахунку, застосування індексу  цін – ВВП – дефлятора, розрахунок номінального та реального ВВП та інше.

Слід зауважити, що розрахунок ВНП і ВВП дає дещо прикрашену картину функціонування економіки. Тому розраховують більш точний показник – чистий національний продукт (ЧНП). Він не виключає ту частину річного  виробництва, що необхідна для заміщення інвестиційних товарів, використаних у виробництві поточного року.

Давши загальне уявлення про ВВП і ЧНП, слід перейти до наступної проблеми: яким чином можна виміряти всю ринкову вартість усього об’єму виробництва та чистого об’єму виробництва.[8,ст.144-146]

Розглянемо 3 методи обислення ВВП.

Виробничий підхід

Ринкова вартість ВВП, розрахованого виробничим методом пов’язана з обчисленням валового випуску і проміжного споживання товарів та послуг.

Податки на продукти – це податки, які стягуються пропорційно до кількості або вартості товарів і послуг, що виробляються, продаються або імпортуються підприємствами – резидентами.

Субсидії на продукти – це субсидії, що надаються підприємствам-резидентам із державного бюджету з метою відшкодування постійних збитків, які виникають у зв’язку з тим, що продажна ціна на окремі види продукції складається нижче від середніх витрат виробництва.

Видатковий підхід

Для визначення ВВП за видатками потрібно підсумувати  усі види видатків на готові або  кінцеві товари та послуги.

Те, що ми називаємо «споживчими  видатками домогосподарств», у термінології національної статистики називають особистими споживчими видатками, або особистими видатками на споживання. Вони включають видатки домашніх господарств на товари тривалого користування (легкові автомобілі, пральні машини), на предмети поточного споживання (хліб, одяг) і видатки споживачів на послуги (юристів, лікарів, перукарів).

Терміном валові приватні внутрішні інвестиції позначають усі інвестиційні видатки ділових фірм країни. Він містить: усі кінцеві закупівлі машин, устаткування і верстатів, що здійснюють ділові підприємства; усе будівництво; зміни у запасах.

Оскільки ВВП є мірою  обсягу продукції, виготовленої в даному році, остільки ми не повинні враховувати  у ВВП споживання продукції, виробленої у попередні роки, тобто будь-яке скорочення запасів.

Після з’ясування, що таке інвестиції, визначимо, що не є інвестиціями. До інвестицій не належить перехід  з рук в руки цінних паперів  або перепродаж уже наявних активів. Економісти виключають купівлю акцій і облігацій із визначення інвестицій, бо така купівля означає просту передачу права власності на уже створені активи. Те ж саме стосується і перепродажу.

Потрібно зосередитись на трьох поняттях – валові, приватні та внутрішні інвестиції, які використовують при складанні національних рахунків. Приватний і внутрішній говорять нам, що мова йде про видатки ділових підприємств і, що інвестиції вкладають у даній країні, а не за кордоном.

Валові, приватні та внутрішні інвестиції – включають виробництво усіх інвестиційних товарів, призначених для заміщення машин, устаткування, споруд, що спожиті у процесі виробництва в цьому році, плюс будь-які чисті додавання до обсягу капіталу в економіці.

Валові інвестиції включають  як інвестиції так і приросткові інвестиції. Чисті приватні внутрішні інвестиції характеризують тільки додаткові інвестиції, тобто їх приріст понад зношення капіталу в цьому році. Різниця між валовими і чистими інвестиціями є вартістю капіталу, зношеного або амортизованого у процесі виробництва ВВП.

Державні закупівлі включають усі державні видатки – як уряду країни, так і місцевих органів влади, – на кінцеві продукти підприємств та на всі прямі закупівлі ресурсів, зокрема праці. Слід нагадати, що вони не враховують усі державні трансферні платежі.

Остання складова ВВП  – чистий експорт, який враховує зовнішнє-економічні угоди у ВВП. Експорт даної економіки за рік є витратами іноземців на товари національного виробництва даної країни за кордоном. Однак, слід враховувати те, що частина споживацьких та інвестиційних витрат, у тому числі і державних, витрачається на товари та послуги, які були імпортовані, тобто вироблені за кордоном. Очевидно, такі витрати не відображають виробничої активності національної економіки. Для того щоб уникнути завищення загального об’єму виробництва, об’єм імпорту потрібно виключити з ВВП.

Для цього потрібно порахувати різницю між експортом та імпортом в поточному році, що і буде чистим експортом. Чистий експорт товарів та послуг, таким чином, визначається як величина, на яку закордонні витрати на продукти національного виробництва перевищують національні витрати на закордонні продукти. Чистий експорт може бути величиною як доданою, так і від’ємною.

Доходний підхід

Іншою стороною розрахунку ВВП є розрахунок по доходам. В доходну частину ВВП входить заробітна платня, рентні платежі, процент і прибуток. Однак, крім основних чотирьох складових у ВВП включають два види розподілу засобів, не пов’язаних з виплатою доходу. Це відрахування на споживання капіталу або амортизація і непрямі податки на бізнес.[ 13,ст.40-51]

Заробітна плата  найманих працівників – найбільша категорія доходу, що містить платню, яку фірми і уряд виплачують тим, хто пропонує працю. Вона також містить низку доповнень до заробітної плати, зокрема, внески підприємств на соціальне страхування і у різноманітні приватні фонди пенсійного забезпечення, медичного обслуговування і допомоги на випадок безробіття для найманих працівників.