Споживчий дохід

Ефект доходу (Y). За допомогою  даного показника визначається ступінь  динаміки доходів споживачів і відповідно - формування їх попиту на той чи інший  товар при зміні загального рівня  ринкових цін. Так, наприклад, якщо знизити  ціну на який-небудь продукт в два  рази, це значить, що на реальний дохід, який залишився незмінним, можна  придбати в два рази більший обсяг  товарів і послуг. У результаті виникає ефект багатства, який діє  на рівні макроекономіки: якщо ціни знижуються, а рівень доходу залишається  колишнім, то економічний суб'єкт  відчуває себе багатшими рівно в  стільки разів, у скільки зростає  кількість придбаних благ. Тобто  виходить, що гроші ті ж, а товарів  більше. Однак якщо обсяг споживання необхідно залишити на колишньому рівні, то на решту грошей можна придбати деяку кількість інших товарів. Це робить споживача реально багатшими і тим самим підвищує попит на ринку товарів і послуг. Зауважимо, що навіть при призупинення зростання попиту при подальшому зниженні ціни кількість продажів даного продукту буде збільшуватися, тому що почнуть задовольняти потреби люди з більш низькими доходами. Таким чином, ефект доходу є кількісне зміна структури попиту покупців як наслідок динаміки їх доходів та платоспроможності.

У свою чергу ефект  заміщення являє собою залежність споживчого попиту від динаміки рівня  цін без впливу структури доходів. При цьому попит орієнтується на систему відносних цін. Виходячи з вищенаведеного прикладу можна  зробити висновок, що в порівнянні з іншими товарами на ринку ті, на які ціни були знижені, стали дешевшими. Це відповідно викликає зростання попиту, оскільки споживачі почнуть купувати саме ці блага, а не ті, які мають  таке ж призначення, але коштують відносно більше. Це пояснюється прагненням індивіда максимізувати корисність від споживання заданого набору благ.

Слід зауважити, що ці два поняття (ефект доходу і  ефект заміщення) існують не окремо, а діють в економіці спільно. Як відомо, всі блага на ринку  можуть бути ранжовані за ступенем якісності: нормальні, низькоякісні та товари Гіффена. Це коли споживаються нормальні товари, обидва ефекту діють в одному напрямку, а споживач в міру зростання доходу збільшує попит на них. Кожен етап у зниженні рівня ринкових цін викликає все більший і більший попит. Коли падають ціни на ринку низькоякісних товарів, ефект доходу діє в зворотному напрямку від ефекту заміщення. З одного боку попит на знижений у ціні товар теоретично починає зростати. У той же час, коли ціни знижуються, а дохід залишається незмінним, виникає ефект багатства, внаслідок чого споживачі почнуть віддавати перевагу більш дорогим товарам. Для товарів Гіффена ефект доходу переважує ефект заміщення. Іншими словами, коли починають зростати ціни на товари першої необхідності під час дефіциту, попит на них не те що залишається незмінним, він планомірно і швидкими темпами зростає. Така реакція споживача пояснюється тим, що товари Гіффена по суті задовольняють первинні потреби, і їх споживання не зменшується навіть із зростанням ціни. Наприклад, якщо картопля чи хліб починають дорожчати, люди все одно продовжують їх купувати, а в умовах кризовості взагалі починається ажіотаж.

6. Бюджетне обмеження  і поняття споживчого  кошика

Споживач, підкоряючись принципу раціональності переваги, завжди прагне до придбання такого набору благ, який максимально відповідає його потребам, здатний принести найбільшу  корисність і відповідає його платоспроможності, тобто певної величини доходу на той  момент часу. Тому не можна придбати все і відразу, адже вибір економічного суб'єкта не довільний, він перебуває  під впливом ряду ринкових чинників. Головним нецінових фактором є рівень доходу, оскільки за допомогою нього  визначається платоспроможність економічного суб'єкта, тобто його можливість здійснити  ті чи інші покупки. Величина доходу грає найважливішу роль при формуванні попиту і має суттєвий вплив на встановлення ринкової рівноваги.

Бюджетне обмеження  виступає в ролі бар'єру на шляху  до здійснення на ринку угоди купівлі-продажу, воно може виникнути внаслідок нестабільності цін чи доходів. Іншими словами, економічний  суб'єкт має можливість вибору тільки в рамках наявної в нього грошової суми. З іншого боку з розвитком  системи кредитування широкого поширення  набули покупки «в борг» із зобов'язанням  повернення на певний момент часу з  відшкодуванням відсотків. Спираючись на дане визначення, можна ввести ще одне поняття, яке вкрай важливо  для характеристики ринкової системи. 

Споживчий набір  може бути представлений як можлива  комбінація товарів і послуг, яка  може бути придбана на наявну грошову  суму при певному рівні ціноутворення. При цьому до складу споживчого кошика повинні бути включені ті блага, які  необхідні в першу чергу. Для  кожного окремого економічного суб'єкта склад споживчого кошика буде різний, оскільки потреби вкрай диференційовані  не тільки внаслідок різниці смаків, а й у результаті надмірної  диференціації доходів у країні. Графічно дохід може бути представлений  у вигляді бюджетної лінії, а  математично за допомогою наступної  формули:

де I - це дохід;

X і Y - два різних  блага;

Р (X) і Р (Y) - їх ціни;

Q (X) і Q (Y) - кількість.

Якщо одне із двох перших благ взагалі не споживається, тобто Q = 0, то бюджетна лінія значно спрощується:

Подібно закону ринкового  попиту бюджетна лінія описує зворотну залежність обсягів споживання від  цін. Чим вище рівень цін в країні, тим менше можливості у споживача  здійснити «повноцінну» покупку  і відповідно придбати запланований обсяг товарів і послуг.

Слід зауважити, що закон оптимального споживання Вільфредо Парето грає велику роль при визначенні структура споживчого кошика і здійсненні економічного вибору. Дохід знаходиться в певних рамках і складає абсолютну величину, в той час як потреби закликають до придбання не одного товару. Тому суб'єкт завжди стоїть перед вибором, він повинен вирішити питання, яке благо для нього найбільш важливо і в якій кількості необхідно його придбати. Таким чином, тут працює принцип Парето-ефективності: «не можна поліпшити власний добробут без того, щоб не зменшити добробут іншого». Іншими словами, щоб спожити, а спочатку придбати якесь благо в кілька більшій кількості, необхідно відмовитися від споживання іншого. Тільки так можна визначити оптимальну комбінацію благ, яка дозволить здійснити раціональний вибір.