Розвиток інтеграційних процесів в Азії

         Третій варіант не виключає появи протекціоністських настроїв в США і ЄС, що перешкоджатиме швидкій лібералізації світової торгівлі і може обмежити рамки інтеграційних процесів в АТЕС азіатськими країнами. Швидке стійке економічне зростання багатьох країн АТР сприяло формуванню загальної думки про те, що центр світового економічного розвитку зрушується у бік басейну Тихого океану.

            В середині 90-х рр. на країни АТЕС приходилося 38,2% населення світу і 55,7% його ВВП (тоді як на ЄС, наприклад, відповідно 6,7 і 20,5% ВВП). Близький до ЄС питому вагу мають і країни НАФТА. На АТЕС приходиться також 43,9% об'єму світової торгівлі товарами, 32,9% торгівлі послугами і 64,1% експорту технологій.

           У сфері зовнішньої торгівлі залежність від внутрішньорегіональних операцій в рамках АТЕС і вхідних в неї країн складала 70%, тоді як в країн ЄС цей показник досягав 55%.Дуже швидкими темпами зростає товарообіг між трьома головними учасниками АТЕС: Японією, США і країнами Південно-східної Азії (без Японії).

       По деяких оцінках, середньорічні темпи економічного приросту АТЕС до 2000 р. складають 3—3,5%. Причому азіатські країни в цьому відношенні значно випереджатимуть своїх промислово розвиненіших західних партнерів [20, C. 276 ].

          Високі темпи економічного розвитку, наростаючі внутрішньорегіональні потоки товарів, послуг, капіталів дають підставу на користь висновку, що в XXI ст. АТЕС стане стержнем економічного зростання світу.

           Ефективність діяльності АТЕС – одна з найцікавіших тем дискусій у політологів і економістів всього світу. Багато хто вважає, що унаслідок розкиду “вагових категорій” країн в Азіатсько-тихоокеанському регіоні просто неможливо створити стійкий інтеграційний блок. Проте форум АТЕС ніколи і не ставив за мету своєї діяльності других “Сполучених Штатів Європи”.

           Робота АТЕС направлена на створення сприятливої атмосфери для бізнесу як основного чинника економічного зростання в регіоні. Тому і діє вона на основах консенсусу і на її самітах не жорсткі директиви, а рекомендації.  Мішенню для критики служать і цілі Богорськой декларації. Зняття митних бар'єрів – дійсно складне завдання, особливо враховуючи, що учасники організації – не лише постіндустріальні країни.

          Кілька років тому ряд країн-учасників на чолі з США постаралися звести весь сенс діяльності АТЕС до швидкого створення гігантської зони вільної торгівлі. Добре, що спроба ця не мала успіху, інакше форум би швидко розпався, адже ясно, що відкриття непідготовлених ринків виявиться згубним. Утворення вільного ринку все-таки є завданням організації, проте важливо, що на перший план виходить не конкуренція, а співпраця. Співпраця – ключове слово у всіх офіційних документах.

          Але доки ця співпраця пасивна і виражається в основному в проведенні зустрічей на різних рівнях, в підготовці проектів і організації семінарів. Проте завдання АТЕС такі, що для їх виконання потрібна величезна підготовча робота [26, C. 269].

          Другим, не менш важливим регіональним об’днанням є Асоціація країн Південно-Східної Азії. Серед труднощів, що виникають при аналізі перспектив розвитку АСЕАН в найближчому майбутньому, експерти-міжнародники схильні називати наступні проблеми: 

–        адаптацію нових членів в рамках АСЕАН (країни Індокитая, М’янма) і вирівнювання рівнів розвитку на основі ринкової економіки з різною долею державного втручання;

–        протиріччя між збереженням нинішнього міждержавного статусу АСЕАН як Асоціації, заснованій на принципах консенсусу і взаємних консультацій, і просуванням до організації з наднаціональними керівними органами за прикладом Європейського Союзу;

–        питання про національну ідентичність Індонезії (унітарний або федеральний устрій, перспектива розпаду і міжетнічних конфліктів за прикладом колишньої Югославії);

–        територіально-пограничні спори усередині АСЕАН (Малайзія – Сінгапур, Малайзія – Філіппіни, Малайзія – Індонезія);

–        питання, пов'язані з включенням країн АСЕАН в процес глобалізації: реформа владних структур, подолання негативних соціально-економічних наслідків;

–        перспектива поглинання АСЕАН за рахунок створення масштабнішого Східно-азіатського економічного співтовариства (АСЕАН, Китай, Японія, Республіка Корея).

           Всі ці чинники послабляють процес регіональної інтеграції в рамках АСЕАН і роблять її набагато більш аморфною організацією, ніж ЄС або НАФТА. В той же час, загальне географічне положення, близькість історичних доль, спільність ідеології націоналізму стимулюють зближення країн АСЕАН.

            Регіональна інтеграція в рамках АСЕАН вступає в протиріччя з такими глобальними форумами як СОТ або АТЕС. Можна сказати, що в Південно-Східній Азії спостерігаються два паралельні процеси. З одного боку – зміцнення регіональної співпраці. З іншої – включення країн АСЕАН в процес економічної глобалізації. Переплетення цих двох суперечливих тенденцій лежать в основі дискусій про майбутнє розвитку АСЕАН.

           Проблема міжнародного тероризму. Країни АСЕАН швидко відреагували на виклик міжнародного тероризму, що безпосередньо торкнувся Індонезії, Малайзії, Сінгапуру, Філіппін. На нараді в Брунеї в листопаді 2001 була прийнята Декларація про спільні дії з протидії тероризму. У ній виражається рішучість активізувати спільні і індивідуальні зусилля по запобіганню, протидії і припиненню діяльності терористичних груп в регіоні. Виражений намір продовжувати практичну співпрацю в цій сфері як в рамках Асоціації, так і міжнародного співтовариства.!!!

          Спеціальна міністерська нарада в травні 2002 в Куала-Лумпуре прийняла «робочий план», що передбачає підвищення рівня взаємодії між правоохоронними органами «десятки», розширення обміну інформацією в цілях боротьби з тероризмом.

           Наступну декларацію з проблеми тероризму прийняв черговий, восьмий по рахунку, саміт АСЕАН в Пномпене в листопаді 2002. У ній знов рішуче засуджується терор. В той же час підкреслюється незгода з «тенденцією деяких кругів ідентифікувати тероризм з конкретною релігією або етнічними групами».

           У Куала-Лумпуре ведеться робота із створення Регіонального антитерористичного центру, планується проведення регіональної конференції з боротьби з відмиванням «брудних грошей» і фінансуванням терористичної діяльності.

         Отже,  основні інтеграційні об’єднання в Азії мають перспективи розвитку. Високі темпи економічного розвитку, наростаючі внутрішньорегіональні потоки товарів, послуг, капіталів дають підставу на користь висновку, що в XXI ст АТЕС і АСЕАН стануть стержнями економічного зростання світу. Проте кожна з організацій має свої недоліки та проблеми.

Висновки:

        На основі результатів наукового дослідження можна зробити наступні висновки:

        1. Міжнародні економічні інтеграції — це високий рівень розвитку міжнародних економічних відносин, за яких процес господарсько-політичного об'єднання країн відбувається на основі міжнародного поділу праці та здійсненні узгодженої міждержавної торгівельно-економічної політики.

Інтеграційні процеси в останні роки охопили практично всі континенти і субконтиненти та призвели до утворення багаточисельних регіональних і субрегіональних торгово-економічних блоків.

        2. Міжнародна економічна інтеграція має декілька форм: зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічний союз, економічний і валютний союз. Найпростішою формою економічної інтеграції є зона вільної торгівлі, а найскладнішою – економічний і валютний союз.

        3. Після того, як інтеграція набуває сили, виникають динамічні ефекти, які можуть бути як сприятливими так і несприятливими для національної економіки. Але найчастіше у країнах, що створили інтеграційні об'єднання, спостерігаються такі сприятливі зрушення в економіці: зменшуються трансакційні витрати і прискорюються темпи взаємної торгівлі; зростаюча конкуренція між виробниками із різних країн стримує зростання цін, стимулює поліпшення якості товарів і створення нових технологій, зумовлює скорочення відносно неефективних виробництв, приводить до припливу іноземних інвестицій.

4. Сьогодні, в добу глобалізації, інтеграційні угруповання Азії перетворюються на серйозних конкурентів торговельних блоків ЄС та НАФТА. За показниками своєї економічної потужності ,скажімо , АСЕАН давно переросло регіональні рамки й перетворилося на організацію , діяльність якої в майбутньому визначатиме обличчя Азії.

Офіційно майже всі інтеграційні об’єднання в Азії була створені для запобігання конфліктів між країнами-членами, сприяння стабільності в регіоні( АСЕАН), для сприяння економічного зростання  країн (АТЕС), для допомоги колишнім колоніям („План Коломбо”) тощо. Останнім часом до в процес інтеграції до азіатських країн підключилися неазіатскі країни басейну Тихого океану – США, Австралія, Нова Зеландія, Канада, острівні держави океану. Таким чином почав утворюватися гігантський за територією й економічною потужністю простір під назвою Азіатсько-Тихоокеанський регіон.

Процес утворення  регіональних  економічних  організацій  в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні розпочався невдовзі  після закінчення Другої Світової війни і співпав з початком широкої деколонізації країн регіону.

          5. АСЕАН наразі швидко перетворюється на свого роду локомотив східноазійської економічної інтеграції завдяки наявності великого й досить місткого ринку, який здатний скласти конкуренцію як американській, так і європейській економічним зонам, що, в свою чергу, приваблює країни Східної Азії, зокрема найбільш перспективні щодо своїх інтеграційних можливостей – Японію, Китай і Південну Корею .

          6. Кожна з організацій, існуючих в цьому регіоні, знаходиться тільки на початкових рівнях інтеграції. Проте країн АСЕАН ще у 1992 році ухвалили рішення про створення   Зони вільної торгівлі (АФТА). Воно розглядалось як важливий крок на шляху поглиблення регіонального співробітництва, початковий етап економічної інтеграції на зразок Європейського Союзу. Зона вільної торгівлі почала діяти з 2002 року. Було створено єдиний ринок товарів, у рамках якого тарифи на вироби промислового виробництва не перевищують 5 %.

Країни АТЕС визначили, як довгострокову мету в процесі інтеграції, формування до 2020 р. систему вільної торгівлі та інвестицій.

         7. Отже,  основні інтеграційні об’єднання в Азії мають перспективи розвитку. Високі темпи економічного розвитку, наростаючі внутрішньорегіональні потоки товарів, послуг, капіталів дають підставу на користь висновку, що в XXI ст АТЕС і АСЕАН стануть стержнями економічного зростання світу. Проте кожна з організацій має свої недоліки  та проблеми.

Список використаних джерел

1. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения: Учебник.-М.:Юристъ,2001.-368 с.

2. Алексєєва Т. І. Міжнародні організації : Навч. посіб. / Харк. нац. екон. ун-т. — Х., 2006. — 198 с.

3. Булатов А.С. Мировая экономика: Учебник / Под ред. проф. А.С.Булатова.-М.:Юристъ, 2007.-860 с.

4. Воронкова А.Е., Єрохіна Л.В., Рябенко Л.І. Міжнародні економічні організації: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів. - К.: Професіонал, 2006. – 352 с.

5. Гаврилюк О.В., Румянцев А.П. Економічна інтеграція в сучасному світі. -  К. 1995. - 234с.

6. Герчикова И.Н. Международные экономические организации. - М.: “Консалтинг” 2007. - 389с.

7. Гіл, Чарлз В.Л. Міжнародний бізнес / Пер. З англ.. А. Олійник, Р. Ткачук. – К.: Видавництво Соломії Павличко „Основи”, 2001.

8. Ігнатьєв  П.  М’янма – слабка ланка АСЕАН. // Політика і час. – 2002.-   №12.- С. 51 – 58.

9. Киреев А. П. Международная экономика: Учебник. – М.:Международние отношения, 1997. – 416 с.

10. Козак Ю.Г.Міжнародна економіка: Навчальний посібник. -Вид.2-ге. - К.: Центр навчальної літератури. -  2004. - 672с.

11. Козик В.В., Панкова Л.А. Світове господарство та міжнародні економічні відносини. – К. 2006. – 425с.

12. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник. - К.: Знання, 2008.- 406 c.

13. Кучик О.С., Суховолець І.Р., Сельмах А.Б., Литвин Г., Тюшка А. Міжнародні організації: навч. посібник / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. Факультет міжнародних відносин / Олександр Сергійович Кучик (ред.). — 2-е вид., переробл. і доп. — К. : Знання, 2007. — 749c.

          14. Країни світу. Південно – Східна Азія.- Х.:Фоліо – 2006.- 316с.

15. Марцун Є. Вплив важливіший від влади. // Політика і час .- 2003.- №6.- С.55 – 64.

16. Міжнародна економіка. Солонінко К. С. Навчальний посібник. –  К.:Кондор, 2008 - 380с.

17. Міжнародні організації:Навч. Посібник / За ред. Козака Ю.Г., Ковалевського В.В., Кутайні З.- Київ: Центр учбової літератури,2007.- 440 с.

18. Міжнародні організації:Навч. Посібник / За ред. О.С. Кучика.- 2-ге вид., перероб. і допов.- Київ:Знання, 2007.- 749 с.

19. Притикина О.Л. Міжнародні організації в системі світогосподарських зв'язків: Навч. посіб. - Дніпропетровськ: РВВ ДНУ, 2003. – 480 с.