Розвиток інтеграційних процесів в Азії

            Цілком імовірно, що саміт міністрів фінансів країн АСЕАН, Китаю, Японії та Південної Кореї стане аналогічним саміту провідних промислових країн світу (G7) і координуватиме грошову політику та валютний курс 13-ти країн регіону. Проте, говорити про введення в обіг єдиної для азійських країн валюти дещо завчасно. Йдеться лише про створення зведеного статистичного індексу, який не виконуватиме функцій грошей. Досвід Європейського Союзу щодо створення євро показав, що потрібно тривалий час і ретельна підготовка (ЄС знадобилося близько 20 років) для запровадження подібної валютної одиниці.

             У листопаді 2007 р. у Сінгапурі відбулись урочистості з нагоди 10-річчя співробітництва у форматі АСЕАН+3. Сінгапурський саміт закінчився серією зустрічей з партнерами по діалогу у форматі АСЕАН+3, АСЕАН+1 та третім Східноазійським самітом. Для посилення своїх позицій АСЕАН створює більш ширші регіональні чи міжрегіональні структури співробітництва на засадах “концентричних кіл”. Логіка тут така: нарощуючи інтеграційні зусилля щодо співробітництва в середині АСЕАН, ця група країн може ефективно вступати до більш ширших регіональних об’єднань (наприклад, Східноазійське співтовариство), а ті, в свою чергу, можуть сприяти просуненню інтересів АСЕАН в АТР на багатосторонньому рівні. Міністр закордонних справ КНР Лі Чжаосін, виступаючи на нараді глав МЗС АСЕАН+3 в Куала-Лумпурі (2007 р.), зробив ретроспективний погляд на досягнутий прогрес у співпраці АСЕАН за формулою “10+3”. Зокрема було зазначено, що за останні 10 років співпраця в рамках АСЕАН+3 досягла значного розвитку як за своїми масштабами, так і за глибиною: досягнуто значних результатів, покращено клімат розвитку регіону Східної Азії, зросла в цілому сукупна потужність регіону!!!!, все це принесло всім країнам регіону реальні вигоди. Китайською стороною було висунуто пропозицію з чотирьох пунктів стосовно виявлення потенціалу співпраці за формулою „10+3”. По-перше, підняти на новий рівень співпрацю, використовуючи шанс десятилітнього ювілею АСЕАН+3. По-друге, зміцнювати зв’язок у середині АСЕАН+3 для досягнення рівноваги сил, наполягаючи на виявленні провідної ролі АСЕАН в процесі сприяння багатосторонньої співпраці, одночасно використовувати переваги Китаю, Японії і Республіки Корея. По-третє, невпинно розширювати сфери ділової співпраці. По-четверте, просувати будівництво співтовариства АСЕАН з опорою на формулу “10+3” і вітати надання сприяння з боку саміту та інших механізмів східноазійської співпраці.

             Отже, АСЕАН наразі швидко перетворюється на свого роду локомотив східноазійської економічної інтеграції завдяки наявності великого й досить місткого ринку, який здатний скласти конкуренцію як американській, так і європейській економічним зонам, що, в свою чергу, приваблює країни Східної Азії, зокрема найбільш перспективні щодо своїх інтеграційних можливостей – Японію, Китай і Південну Корею .

              Аналіз факторів, що впливають на сучасний стан взаємовідносин у форматі АСЕАН+3, дозволяє констатувати, що країни поділяють зацікавленість у підтримці миру, безпеки і стабільності як на глобальному рівні, так і в регіоні. Ця зацікавленість обумовлює їх активне співробітництво щодо вирішення численних питань сучасного світового та регіонального розвитку. Для підтримки їх взаємодії використовуються відповідні постійно діючі механізми: контакти між главами держав, регулярні зустрічі міністрів закордонних справ, спеціальні консультації в рамках зовнішньополітичних відомств.

             На думку авторитетних спеціалістів, діяльність АСЕАН+3 евентуально призведе до важливих змін у структурі фінансової системи світу. Вперше в історії міжнародних відносин економічна конфігурація світу складається з трьох блоків. Очевидно, що не тільки глобальні економічні відносини, а й політичні рухатимуться в тому напрямі, в якому будуть досягнуті нові угоди про багатосторонню взаємодію.

            12-й і 13-й саміти АСЕАН, що відбулися в 2007 р., продемонстрували готовність країн Асоціації й надалі рухатися шляхом регіональної інтеграції, побудованої на інституціональних засадах. Прийняті на самітах рішення про опрацювання статуту АСЕАН і створення до 2015 р. у межах Асоціації “економічної спільноти” (АЕС) потребують істотного реформування нормативно-правової бази та діючих організаційних структур АСЕАН. Виконання намічених планів, як зазначили лідери країн АСЕАН, здійснюватиметься в інтересах і регіональних, і позарегіональних учасників інтеграційного процесу. Сторони домовились обговорити зазначені питання під час проведення трьох окремих самітів у форматі “10+3” в 2009 р. Річ у тім, що запланований на грудень 2008 р. 14-й саміт АСЕАН в Чіангмаї (Таїланд) у зв’язку з політичною нестабільністю в країні був перенесений на березень 2009 р. [24].

              Курс на встановлення тісних партнерських відносин з АСЕАН намітився з приходом до влади воєної адміністрації у М’янмі. Обгрунтовувавши правильність стратегії на інтеграцію в АСЕАН, військова адміністрація апелювала до авторитету лідера національно-визвольного руху Бірми генерала Аун Сану, загиблого в липні 1947 р., який в одному зі своїх виступів ще в січні 1946 р. пророчо сказав: «Насправді, можливо, коли-небудь виявиться потрібним і практично здійснимим створення, скажімо, Сполучених Штатів Індокитаю, що включають французький Індокитай, Таїланд, Малайю, Індонезію і нашу країну, — до цього сповна може привести історичний розвиток цих країн, що мають багато загальних етнічних, стратегічних, економічних і інших меж».

             На сьогоднішній момент АСЕАН — це ще не Сполучені Штати Індокитаю, але фактом є об'єднання в Асоціації всіх десяти держав Південно-східної Азії. Члени АСЕАН позитивно сприйняли прагнення М’янми приєднатися, тим паче, що практично одночасно почалися процеси приєднання ще двох держав Південно-східної Азії — В'єтнаму і Лаосу. В середині 1990-х рр. АСЕАН вирішує активізувати свої дії із залучення М’янми до регіональних і міжнародних відносин.

             У червні 1995 р. М’янма приєдналася до Договору АСЕАН про дружбу і співпрацю ((Балійський договір) 1976 років), що було обов'язковою умовою для вступу, оскільки цей договір є юридичною базою для взаємин країн-членів АСЕАН. В результаті М’янма, поряд з Лаосом і Камбоджею, отримала статус спостерігача в АСЕАН. Але навіть будучи на півдорозі в АСЕАН, М’янма прагнула зберегти прихильність своєму традиційному курсу на урівноважену співпрацю з різними державами.

            М’янма порівняно легко виконала всі умови, необхідні для повноправного входження в АСЕАН і отримання постійного членства. У 1997 р. в М’янмi до влади мирним дорогою прийшла Державна рада світу і розвитку, який управляє країною до цих пір. 23 липня 1997 р. М’янма стала офіційним членом АСЕАН. Ставши членом АСЕАН, М’янма тим самим взяла на себе зобов'язання слідувати погодженій лінії Асоціації в міжнародних справах. Проте М’янма не збиралася поступатися основоположними принципами своєї зовнішньої політики, такими, як незалежність, нейтралітет і неприєднання.

             До того ж, як відомо, АСЕАН є гнучкою організацією, що не зазіхає на суверенітет її членів. Тому М’янма намагалася будувати рівні стосунки зі всіма членами АСЕАН, але при цьому залишатися, наскільки це можливо, в стороні від тих, що виникають між ними час від часу розбіжностей. Тим часом, Китай втратив інтерес до підтримки комуністичного руху в М’янмi, а значить і політичні види на цю державу. Проте М’янма не збиралася так легко розлучатися з китайською картою. Керівництво держави з другої половини 1990-х рр. почало активізувати свої позиції як держави-посередника, своєрідної сполучної ланки між Китаєм, зокрема, провінцією Юньнань і країнами басейну Меконгу — В'єтнамом, Лаосом, Камбоджею і Таїландом. Більш того, наприклад, тайський уряд розглядає завдання регіональної співпраці і розвитку як одного з національних пріоритетів під гаслом «перетворити поля битв Індокитаю на ринкові площі».  В АСЕАН участь М’янми розглядалася як один з бар'єрів проти надмірного посилення позицій Китаю в цьому регіоні. До того ж М’янма вдало виступала своєрідним мостом для взаємовигідної співпраці Пекіна і АСЕАН. Так, літом 1996 р. в Куала-Лумпуре представниками країн АСЕАН, китайській провінції Юньнань і держав Індокитая, включаючи М’янму, підписанa рамковa Меконгськe економічна угода.

          Положення рубежу М’янми в перспективі дозволить їй грати роль сполучної ланки між Південною і Південно-східною Азією, між АСЕАН і СААРК. Тим паче, що в грудні 1997 р. М’янма приєдналася до Організації економічного співробітництва країн Бенгальської затоки (БІМСТЕК), яка була створена в червні того ж року у складі Бангладеш, Індії, Шрі-Ланки і Таїланду.

          В цілому можна зробити вивід, що інтеграція М’янми в АСЕАН позначилася позитивно, перш за все, на стані самої М’янми. АСЕАН надала можливість вирішити існуючі конфлікти, як зовнішні: між М’янмою і Таїландом, так і внутрішні: між урядом і мусульманським населенням після гонінь на мусульман на початку 1990-х рр. Інтеграція М’янми в АСЕАН, членами якої є три впливові ісламські держави, сприяла переведенню інтенсивності цієї проблеми на більш низький рівень.

         Також були відновлені дипломатичні стосунки з Камбоджею, перервані після скидання режиму Пол Поту. Всі партнери по АСЕАН зацікавлені в тому, щоб М’янма стала стабільною, яка проводить збалансовану зовнішню політику державою, інтегрованою в структури співпраці в регіоні. В цілому, М’янма, як і інші країни регіону Південно-східної Азії, бачить одна з основних доріг захисту своїх інтересів в умовах біполярного світу в посиленні регіональної інтеграції, взаємної підтримки і солідарності в рамках АСЕАН.

         Проте не можна стверджувати, що повністю здоланий період зовнішньополітичного метання керівництва держави у пошуках своєї власної дороги і в прагненні не попасти в залежність від партнерів. Хоча уряд М’янми на власному досвіді дізнався, що така тактика веде до посилювання проблем і виникнення конфліктів, воно періодично повертається до колишнього сприйняття вступу М’янми в АСЕАН як можливість проводити більш незалежну зовнішню політику, діяти з меншою оглядкою на Китай, Індію та інші країни.

            З цієї точки зору, членство М’янми в АСЕАН робить певний вплив на розставляння сил в самій організації, на вироблення погоджених підходів до різних проблем, враховуючи складнощі у відносинах між М’янмою і Заходом (особливо США).

          Питання цієї країни стало одним з серйозних подразників у взаєминах по лініях АСЕАН — США і АСЕАН — ЄС. У зв'язку з цим невипадкова різка реакція АСЕАН на активні виступи політичної опозиції в М’янме в квітні 2007 р., тому як АСЕАН, як і інші організації і держави, закликали уряд Мьянми провести демократичні перетворення і піти на переговори зі всіма опозиційними угрупуваннями. Але уряд М’янми не прислухався.

         М’янма, як країна  рубежу здатна зіграти важливу роль в справі поглиблення співпраці між Південною, Східною і Південно-східною Азією, і перш за все, між Індією і АСЕАН, а також між КНР і Асоціацією. Для цього необхідно, щоб уряд М’янми більш послідовнo дотримувався загальнополітичного курсу АСЕАН, що дозволило б дійсно укріпити цю інтеграційну структуру [27].

         Отже, АСЕАН виконує важливу роль не лише в певному регіоні, але й на міжнародній арені в цілому. Політичні досягнення Асоціації створили сприятливий імідж АСЕАН на світовій арені, хоча в перші 25 років функціонування об’єднання його економічні успіхи були мінімальними.

Розділ ІІІ. Проблеми і перспективи інтеграційних процесів в Азії

         Перспективи та проблеми розвитку економічної інтеграції в Азії пов’язують із створенням Азіатсько-Тихоокенського економічного співробітництва (АТЕС) та Асоціацією країн Південно-Східної Азії (АСЕАН).

         Організація АТЕС була заснована як форум обміну думками, але швидко перетворилася на координатора економічного життя регіону. Серед напрямів роботи – проведення консультацій і семінарів з найбільш гострих проблем регіону, управління процесами лібералізації, вироблення правил ведення бізнесу в тихоокеанському басейні.

          АСЕАН є найвпливовішим угрупуванням серед країн, що розвиваються. Серйозне економічне співробітництво почало розвиватися з 1976 року, з моменту прийняття Декларації згоди і програми дій і мало на увазі 4 сфери взаємного економічного співробітництва:

       1.Преференційний доступ товарів в рамах взаємної торгівлі;          

       2.Співпраця у сфері торгівлі (при спільному виході на зовнішні ринки і ринки третіх країн);

       3.Виробнича співпраця;

       4.Економічні зв'язки, загальна позиція в економічних проблемах, що представляють загальний інтерес для всіх членів.

         Перспективи розвитку економічної інтеграції в Східній Азії в значній мірі пов'язують із створенням організації Азіатсько-тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС). Азіатсько-тихоокеанська співпраця (АТЕС) — це міжурядова організація, об'єднуюча 21 державу регіону.   

          Перспективи розвитку АТЕС і інтеграційних процесів в рамках цієї організації на найближчі роки розглядаються в трьох варіантах.

          Перший — розвиток АТЕС проходить за сценарієм, прийнятому на нараді в Багорі (1994 р., Індонезія). Відповідно до нього буде створена зона вільної торгівлі і лібералізація інвестиційної сфери до 2020 р. (для промислово розвинених країн — до 2010 р.). Зниження митних тарифів відбуватиметься відповідно до угод, досягнутих в рамках ГАТТ/СОТ.

          Другий, як вважають фахівці, найбільш вірогідний варіант, закріпить за АТЕС роль форуму для обговорення проблем торгівлі в регіоні. В цьому випадку неминучі спори з приводу ходу виконання вже наявних домовленостей, що приведе до послаблення організації.

           У цих умовах підвищиться роль інших, більш інтегрованих регіональних угрупувань, тим більше що міра інтегрованості окремих країн в субрегіонах і групах АТР відносно висока і вони можуть стати своєрідними полюсами, вічками прискореного розвитку інтеграційних процесів регіону в цілому. Так, існує «трикутник зростання» — південно-китайська економічна зона (КНР, Гонконг, Тайвань); «золотий трикутник зростання» (Індонезія, Малайзія, Сінгапур); економічна зона країн басейну Японського моря; індокитайська економічна зона [1, C. 301].