Розвиток інформації в Україні

     Державна політика забезпечення інформаційної безпеки повинна бути відкритою і передбачати інформування суспільства про діяльність державних органів і суспільних інститутів у сфері інформаційної безпеки з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством України. Вона має виходити з принципу безумовної правової рівності всіх суб'єктів інформаційних відносин незалежно від їхнього політичного, соціального та економічного статусу, ґрунтуватися на обов'язковому забезпеченні прав громадян і організацій на вільне створення, пошук, отримання, накопичення, зберігання, перетворення і поширення інформації у будь-який законний спосіб. В Україні політика забезпечення інформаційної безпеки будується на досить прогресивних засадах, а саме:

• обмеження  доступу до інформаційного ресурсу  є винятком із загального принципу відкритості інформації й реалізується тільки відповідно до чинного законодавства;

• відповідальність за збереження інформації, її засекречування і розсекречування персоніфікується;

• доступ до будь-якого інформаційного ресурсу так само, як і обмеження доступу, реалізується з урахуванням визначених законом прав власності на цей ресурс;

• держава формує нормативно-правову базу, регламентуючи права, обов'язки і відповідальність усіх суб'єктів, діючих в інформаційному просторі;

• суб'єкти, які збирають, накопичують і обробляють персональні дані й конфіденційну інформацію, несуть відповідальність перед законом за збереження і використання;

• держава забезпечує захист суспільства від хибної, викривленої  і недостовірної інформації, що надходить через засоби масової інформації;

• держава реалізує контроль за створенням і використанням  засобів захисту інформації шляхом їхньої обов'язкової сертифікації й  ліцензування діяльності в галузі захисту  інформації;

• держава підтримує  діяльність вітчизняних виробників продуктів і технологій, засобів інформатизації та захисту інформації, вживає заходів щодо захисту внутрішнього ринку від проникнення неякісних засобів інформатизації, інформаційних продуктів і технологій;

• держава сприяє доступу громадян до світових інформаційних ресурсів, глобальних інформаційних мереж;

• держава формує і забезпечує виконання національної програми інформаційної безпеки, яка  об'єднує зусилля всіх зацікавлених суб'єктів щодо створення єдиної системи інформаційної безпеки України;

• держава забезпечує цілісність інформаційного простору України;

• держава сприяє всебічному розвитку української мови як основного інструменту перетворення накопичених людством знань в  інформаційний ресурс України.

     Аналізуючи  діяльність держави в інформаційній сфері, закони, нормативні акти, документи, ухвалені останніми роками, слід зазначити, що ця діяльність була спрямована на розвиток інформаційно-телекомунікаційної галузі, сприяла розвитку інформаційних технологій у найважливіших сферах життєдіяльності суспільства. Державна інформаційна політика сьогодні спрямована на забезпечення належних правових, економічних, внутрішньо – і зовнішньополітичних, організаційних та інших умов. Всі ці умови необхідні для:

• створення  розвиненої та захищеної інформаційної інфраструктури України;

• розвитку міжнародного співробітництва в інформаційній  сфері та утвердження України  як країни з інформаційним суспільством;

• забезпечення безпеки інформаційної діяльності, життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави в інформаційній сфері.

     Суттєвим для інформаційної політики будь-якої держави є дотримання балансу інтересів особистості, суспільства і держави. Держава повинна забезпечувати відкритість та інформованість суспільства про діяльність її органів і суспільних інститутів в інформаційній сфері. Стратегічним має визнаватися пріоритетний розвиток вітчизняних сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій, виробництво технічних і програмних засобів, здатних забезпечити удосконалення національних телекомунікаційних мереж, їх підключення до глобальних інформаційних мереж. Державна політика у сфері суспільних відносин повинна спрямовуватися на забезпечення права на достовірну, повну та своєчасну інформацію, свободу слова та інформаційної діяльності в національному інформаційному просторі України.

     Для становлення демократичного суспільства важливим є недопущення втручання будь-кого у зміст та внутрішню організацію інформаційних процесів, крім випадків, визначених законом відповідно до Конституції України.

     Зберігаючи національно-культурні та духовні цінності України, необхідно забезпечити створення вітчизняного (національного) інформаційного продукту, який би гідно репрезентував нашу країну у світовому інформаційному просторі. Необхідна всебічна державна підтримка національних засобів масової інформації, забезпечення соціально-правового захисту професійних творчих працівників, які займаються інформаційною діяльністю.

     У виробничій сфері державна політика повинна сприяти розробці та впровадженню новітніх інформаційних технологій, конкуренції, унеможливленню монополізації ринків у сфері інформаційної діяльності, створенню сприятливих умов та економічній підтримці розвитку об'єктів національного інформаційного простору України, захисту прав суб'єктів права всіх форм власності на ці об'єкти. Доцільно визначити серед об'єктів національного інформаційного простору України об'єкти стратегічного значення і закріпити це законодавчо.

     Діяльність держави в організаційній сфері інформаційної політики — це передусім створення умов для своєчасного, якісного і ефективного інформаційного забезпечення громадян, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян; по-друге, адміністративний, технічний, судовий, міжнародно-правовий захист вітчизняного (національного) інформаційного продукту України, загалом її інформаційних ресурсів. У сфері інформаційної безпеки державна інформаційна політика має бути спрямована на:  

• захист населення  України від інформаційної продукції, яка загрожує його фізичному, інтелектуальному, морально-психологічному здоров'ю (пропаганда жорстокості, насильства, людино ненависності, порнографії, окультизму, вплив на свідомість тощо);

• всебічне сприяння інформаційному забезпеченню правоохоронних відомств для виконання ними своїх функцій;

• охорону державної  таємниці та іншої інформації з обмеженим  доступом, а також здійснення державного контролю за режимом доступу до цієї інформації.

     Забезпечення ефективної присутності України у світовому інформаційному просторі потребує таких дій з боку держави у міжнародній сфері, як фінансова і правова підтримка створення і розповсюдження українськомовної інформаційної продукції, по розповсюдженню у світі вітчизняної культурно-мистецької і друкованої продукції; дотримання принципів Європейської Конвенції про права людини, міжнародних документів у галузі міждержавного інформаційного співробітництва.

     Глобальна інформатизація призвела до принципових змін у галузі науки, культури та освіти. В Україні потребують державної підтримки вітчизняні фундаментальні та прикладні дослідження, розробки у сфері інформатизації, телекомунікацій і зв'язку, необхідні активні загальнодержавні зусилля, спрямовані на освіту, підтримку та заохочення творчих кадрів в інформаційній сфері. Для досягнення сучасного рівня розвитку інформаційного суспільства в Україні необхідне формування загальнодержавної комп'ютерної мережі освіти, науки, культури, охорони здоров'я тощо як частини світового інформаційного простору.

    Дієвість інформаційної політики може бути набагато вищою, якщо держава обере стратегію активного учасника інформаційного ринку. Така політика вимагає налагодження виробництва та захисту власного інформаційного продукту, створення умов для просування його на ринку, розвиток методів підготовки споживачів до сприйняття інформації.

     Розвитку інформаційної сфери, зокрема вітчизняних інформаційних технологій, сприятиме чітке визнання її на державному рівні як стратегічної сфери та комплексне ресурсне (фінансове, організаційне, матеріальне, технічне, кадрове тощо) забезпечення. Чіткішому регулюванню та розвитку інформаційних відносин сприятиме прийняття Інформаційного кодексу України.

     Підвищення ефективності державного управління діяльністю державних засобів масової інформації вимагає створення системи інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади, прийняття і реалізації державних програм розробки систем національних інформаційних ресурсів, загальнодоступних архівів інформаційних ресурсів.

     Важливою сьогодні є розробка збалансованих вітчизняних стандартів у галузі інформатизації і забезпечення інформаційної безпеки автоматизованих систем управління, інформаційних і телекомунікаційних систем загального і спеціального призначення; прийняття і реалізація державних програм підвищення рівня правової культури і комп'ютерної грамотності; створення системи освіти і працевлаштування фахівців для забезпечення потреб інформаційної сфери. Розвиток інформаційної сфери має особливе значення для становлення в Україні демократичного інформаційного суспільства.

     Демократична держава повинна дотримуватися динамічного балансу між правом на свободу думки і слова, на вільне виявлення своїх поглядів і переконань, на вільне збирання, зберігання, використання, поширення інформації та необхідністю дотримуватися вимог національної безпеки. Такий баланс дозволить захистити інтереси держави, підтримувати моральну і духовну стабільність у суспільстві, сприяти реалізації права громадян на отримання всебічної і якісної інформації. Концептуальними є пропозиції щодо широкого залучення саме вітчизняних вчених та виробників до вирішення проблем інформаційної сфери. Вітчизняні фахівці мають гарантувати високу якість інформаційних послуг, безпеку інформаційних технологій, безпеку роботи у світовому інформаційному просторі, для чого повинні бути створені сучасна система сертифікації і стандартизації, система національних інформаційних ресурсів, динамічна інформаційна інфраструктура.  

1.2. Інформаційні технології  як чинник суспільних перетворень  

     З 50–х років XX ст. триває бурхливий розвиток засобів передачі та обробки інформації. Інтегральний параметр, що характеризує технічні можливості передачі інформації, — пропускна спроможність каналу зв’язку — за 50 останніх років зросла більше як у 50 тис. разів: у 50–х роках швидкість 2400 біт на секунду вважалася досить високою; сьогодні йдеться про терабітні (1011) потоки. Щільність телефонізації (кількість телефонів на 100 чоловік населення) — основний показник розвиненості телекомунікаційної інфраструктури — зросла протягом останніх п’ятдесяти років у провідних країнах світу більш як у 30 разів (з 1—2 телефонів на сто чоловік до 60).

     Для сучасних засобів обробки й передачі інформації вже не існує принципової різниці між звуком, текстом і зображенням. Фактично відбулася інтеграція видів інформації. Як показує М. Кастельс, останнє мало надзвичайно важливі наслідки для культури людства [3]. Послаблення домінантної ролі письмової комунікації мало наслідком розмивання жорсткої структури класичної культури, те, що А. Моль назвав “мозаїзацією” свідомості.

     Як писав наприкінці 1970–х А. Моль, у сучасному суспільстві “знання формуються переважно не системою освіти, а ЗМІ” [4], поява мультимедіа значно посилила ці тенденції. Історична роль системи освіти поступово, хоча й досить швидко, змінюється. Зростає роль іншого типу формування свідомості: “Людина відкриває світ, що її оточує, за законами випадку, у процесі спроб і помилок ” [5].

     Мозаїчність світосприйняття призводить до швидкого зростання відносної важливості “ключових слів ”, за якими здійснюється оцінювання повідомлень, зокрема й ціннісне. Останнє широко використовується при здійсненні інформаційного впливу на масову та індивідуальну свідомість. Певним чином можна говорити про реванш магічного та ірраціонального. Мозаїчність картини світу має наслідком руйнування, а згодом і майже повну відсутність ієрархії знань, чіткої системної структури [6]. Одним з наслідків змін у структурі суспільства, викликаних процесом інформатизації, є ерозія номінальних носіїв влади та поступове перенесення реальних владних функцій до центрів підготовки рішень. У сучасній політичній та економічній боротьбі виграє здатний краще зібрати, обробити й поширити інформацію. На думку О. Зинов’єва, у сучасному світі поступово формується система над влади, що базується на інформаційній перевазі. Невід’ємною характеристикою цієї над влади, як, зрештою, і будь-якої реальної влади, є втаємниченість [7]. Необхідно підкреслити, що наведена вище теза не є безперечно. Найкраще вона працює за умов приблизної рівноваги у матеріальних ресурсах.