Проблеми і перспективи розвитку міграційних процесів Західної Європи

5

                                                                       Зміст

     Вступ……………………………………………………………………………3

Розділ І. Теоретико-методичні основи дослідження міграційних процесів регіону………………………………………………………………………….3

1.1   Сутність, види міграції робочої сили…………………………………….6

1.2   Причини міжнародної міграції робочої сили……………………………9

1.3   Соціально-економічні наслідки міграції робочої сили………………...12

Висновки до першого розділу……………………………………………….14

Розділ ІІ. Міжнародна міграція та її вплив на інтеграцію Західної Європи

2.1 Міграційна ситуація у країнах Західної Європи……………………….15

2.2 Міграційна політика країн ЄС…………………………………………..17

2.3 Міжнародна міграція та її вплив на інтеграцію Західної Європи…….21

2.4 Зовнішня трудова міграція населення України до країн ЄС в контексті євроінтеграційних процесів………………………………………………….24

Висновки до другого розділу………………………………………………..26

Розділ ІІІ. Проблеми і перспективи розвитку міграційних процесів Західної Європи………………………………………………………………28

3.1 Проблеми розвитку міграційних процесів……………………………...28

3.2 Перспективи розвитку міграційних процесів Західної Європи……….31

Висновки……………………………………………………………………...34

Список використаної літератури……………………………………………35

                                                       Вступ

У сучасному суспільстві загострилися проблеми, пов’язані із міграцією і природним рухом населення. Міграція є природним, хоча й складним процесом, який важко піддається методам прямого впливу, але вимагає постійної уваги з боку держав, його врахування при розробці державою економічної, соціальної, демографічної, етнокультурної і зовнішньої політики. Значення міжнародних міграцій та необхідність їх регулювання в сучасному світі зростає в умовах побудови відкритого суспільства, поглиблення міжнародного співробітництва, оскільки рух населення, з одного боку, є індикатором рівня суспільних процесів, а з іншого – вагомим фактором їх розвитку.

Міграційні потоки перетинають Європу, впливаючи на ситуацію як в регіонах-джерелах міграції, регіонах транзиту, через які ці потоки проходять, так і у місцях, де мігранти оселяється. Склад цих потоків неоднорідний, як неоднорідний і їх вплив на економічне, політичне і соціальне життя континенту. Причини, що викликають це явище не менш різноманітні. Так чи інакше з пересуванням мас людей, з циркуляцією капіталів, товарів і послуг не можуть не рахуватися уряди країн і міжнародні організації. Їм доводиться аналізувати можливі наслідки масової міграції і розробляти свої варіанти міграційної політики.

Об’єктом даної роботи є міжнародна міграція робочої сили. Предмет роботи – вплив міжнародної міграції робочої сили на інтеграцію Західної Європи.

Мета роботи: проаналізувати міграційну ситуацію у країнах Західної Європи та визначити вплив міграційних процесів на євроінтеграційні процеси.

Завдання роботи:

-         визначити поняття, сутність, види міграції робочої сили;

-         охарактеризувати причини міжнародної міграції робочої сили та її соціально-економічні наслідки;

-         проаналізувати міграційну ситуації у країнах Західної Європи;

-         визначити основні напрямки міграційної політики Європейського Союзу та її вплив на інтеграцію у Західній Європі;

-         визначити місце зовнішньої трудової міграції населення України до країн ЄС в контексті євроінтеграційних процесів;

-         охарактеризувати основні проблеми, пов’язані із міграцією робочої сили для країн ЄС та перспективи розвитку міграційних процесів Західної Європи.

Актуальність дослідження міграційних процесів зумовлена стрімким зростанням їх обсягів, нарощуванням інтенсивності, поширенням на всю територію країн Західної Європи, вагомим впливом на їх економічний та соціальний розвиток. Особливе місце міграції робочої сили в сучасних умовах визначається насамперед її динамізмом, швидким реагуванням на зміни у суспільстві та економіці. Актуальність також визначається курсом нашої країни до інтеграції у Європейське співтовариство.

Тема є досить добре розробленою. Вагомий внесок у вивчення процесу інтернаціоналізації робочої сили, теорії і практики міжнародної трудової міграції, нормативно-правових аспектів регулювання міграційних процесів й удосконалення організаційно-економічних механізмів їх регулювання за умов перехідної економіки зробили провідні вітчизняні вчені М. Бублій, А.Гайдуцький, І. Дахно, Е. Дробко, О. Нагорнова, О. Пуригіна,  С. Сардак, О. Семіносова, О. Малиновська та ін. Активно працюють над дослідженнями аналогічних теоретичних і практичних проблем міжнародної міграції робочої сили російські вчені М. Карагалова, А.Кірєєв, В. Орєшкін, А. Орлов, Г.Сапего, І. Сініцина .

Матеріали висвітлено як у періодичній пресі (журналах «Мировая экономика и международные отношения», «Международная жизнь», «Економіка України», «Формування ринкових відносин в Україні», «Современная Европа», «Євробюлетень» тощо), так і у підручниках та навчальних посібниках.

      Методика дослідження поєднує загальнонаукові та спеціальнонаукові методи. В якості методологічної бази дослідження використовуються такі методи пізнання, як: філософські, історичний, формально-логічний, соціологічний, системний, порівняльно-правовий та інші.

      Під час написання роботи використовувались такі методи дослідження:

-         індукція – умовивід від окремого до загального;

-         дедукція – умовивід від загального до окремого;

-         аналіз – поділ предмета дослідження на складові з мнтою всебічного його вивчення;

-         синтез – об’єднання раніше виділених частин предмета в єдине ціле;

-         аргументація – раціональний спосіб переконання шляхом обґрунтування та оцінювання доводів на захист певної тези;

-         абстрагування – відокремлення істотного від неістотного;

-         системний підхід – об’єкт дослідження розглядається як система, що об’єднує певну множину взаємодіючих елементів в єдине ціле;

Практичне значення. Положення та висновки роботи сприятимуть подальшому вивченню питань розвитку міграційних процесів у Західноєвропейських країнах. Робота може використовуватись з навчальною метою. Практична значущість результатів дослідження визначається можливістю використання положень роботи у навчальному процесі.

Розділ І. Теоретико-методичні основи дослідження міграційних процесів регіону

1.1 Сутність, види міграції робочої сили

Міграція населення – це переміщення людей, пов’язане із зміною їх постійного місця проживання. Потрібно розрізняти зовнішню (виїзд за кордон) і внутрішню (переміщення всередині країни) міграцію населення.

Процес міграції тісно пов’язаний з такими поняттями, як еміграція, імміграція, рееміграція, репатріація.

Еміграція – це виїзд громадян з однієї країни в іншу на постійне або довготривале проживання.

Імміграція – це в’їзд в країну на постійне або довготривале проживання.

Рееміграція – це виїзд іммігрантів з країни імміграції в іншу країну

Репатріація – це повернення громадян певної країни додому (інтерновані цивільні особи. Депортовані, евакуйовані, в’язні концентраційних таборів)

Зовнішня (міжнародна) міграція існує в різних формах: трудової, сімейної, туристичної тощо. Провідна роль у міжнародних економічних відносинах належить трудовій міграції, яку називають міжнародною міграцією робочої сили [15, с.163].

Міжнародна міграція робочої сили – це переміщення населення через державні кордони для того, щоб вступити в трудові відносини з роботодавцями іншої країни. До трудових мігрантів відносяться комерсанти-«човники», а також особи, що виїжджають за кордон у службові відрядження (за відсутності контракту з іноземними роботодавцями) [15, с.113].

Міжнародна міграція робочої сили посилюється в умовах формування економічних зв’язків у світовій системі господарства. Це стихійний процес розподілу трудових ресурсів між національними ланками світового господарства. Економічною основою його є взаємопов’язаних країн та нерівномірність їх соціально-економічного розвитку.

В результаті міжнародної міграції робочої сили на протязі ХХ століття сформувався світовий ринок праці, пропозиція робочої сили на якому залежить від ситуації на внутрішніх ринках праці країн-експортерів і країн-імпортерів робочої сили. Основними постачальниками робочої сили на світовий ринок є економічно слаборозвинені країни. У міжнародну трудову міграцію втягуються не тільки безробітні громадяни, а й частина працюючого населення. В цьому випадку вирішальним мотивом міграції виступає наявність в інших країнах більш вигідних умов праці, до яких і переміщується робоча сила з країн, що мають низький рівень життя і заробітної плати [16, с.163].

Зовнішня міграція робочої сили поділяється на:

-                   трудову еміграцію, тобто виїзд працездатного населення з країни перебування для довгострокового або постійного проживання в іншій країні:

-                   трудову імміграцію, тобто приїзд робочої сили в дану країну через кордон.

Виділяють такі види трудової міграції:

Безповоротна, за якої мігранти виїжджають на постійне місце проживання у країну, що приймає.

Тимчасово-постійна, коли міграція обмежена терміном перебування в країні в’їзду від одного року до шести.

Сезонна міграція, що пов’язана з короткочасним (у межах одного року) виїздом для роботи в тих галузях господарства, що мають сезонний характер (сільське господарство, рибальство, сфера послуг). Різновидом сезонної міграції є кочівництво, що збереглося в Африці й Західній Азії.

Маятникова (човникова, прикордонна) – щоденний переїзд з однієї країни в іншу і назад. Мігрантів, що перетинають кордон для роботи в сусідній країні, називають робочими-фронтальєрами.

Нелегальна – незаконний виїзд в іншу країну в пошуках роботи або прибуття в країну на законних підставах (за приватними запрошеннями, як туристів та ін.) з наступним нелегальним працевлаштуванням.

«Витік голів» - міжнародна міграція висококваліфікованих кадрів (учених, рідких фахівців, іноді «зірок» мистецтва, спорту) [15, с.114].

Транскордонна міграція – одна з форм участі країни у міжнародному ринку робочої сили для успішного розвитку її господарських зв’язків, посилення соціально-культурної орієнтації населення. З цією метою укладаються двосторонні угоди, які передбачають вільний обмін спеціалістами у різних галузях промисловості.

Транснаціональна міграція – це вид міграції, який виходить за межі однієї держави та нації, має міжетнічні масштаби, чітко виражені полі етнічні ознаки та риси, характерну спрямованість руху через кордони й територію, наприклад, Східну і Центральну Європу, Азію чи Африку, Північну чи Південну Америку. Людські транснаціональні переміщення завжди мають мету, завдання і перспективи, адже носії міграційної самосвідомості у пошуках іншої країни проживання розраховують на кращі умови свого життя чи реалізації власних здібностей [24, с.72].

У міжнародній трудовій міграції виділяють як матеріально-речовий зміст, так і соціально-економічну форму. Щодо речового змісту, то це є процес переміщення споживчої вартості робочої сили з однієї країни в іншу. Щодо соціально-економічної форми міжнародної міграції робочої сили, то вона означає процес формування її інтернаціональної вартості. (так у ЄС вона є результатом вирівнювання зарплати на середньому рівні для цих країн. В інших країнах інтернаціональна вартість може формуватися на нижчому від середнього рівні, за умов використання некваліфікованої іноземної робочої сили).

Крім видів можна виділити ще дві форми міжнародної міграції робочої сили в залежності від мотивації:

-                   добровільна, яка передбачає вільний вибір роботи в тій чи іншій країні;

-                   примусова, яка має місце внаслідок несприятливих політичних чи соціальних умов на батьківщині

Як правило, в міжнародній практиці переважає примусова міграція робочої сили [16, с.166].

1.2 Причини міжнародної міграції робочої сили

Причини міжнародної міграції робочої сили дуже різноманітні. Але при усій їх багатоплановості загальними є економічні, соціальні, політичні і демографічні відмінності між більш чи менш розвинутими регіонами. Але названі відмінності – це тільки схематичний перелік основних умов формування і реалізації міграційного потенціалу населення, який доповнюється комплексом інших обставин і модифікується під впливом тих чи інших суспільних процесів [35, с. 3].