Підготовка та укладання зовнішньоторговельного контракту на імпорт рибної продукції

     Покупцю також важливо знати час відвантаження  товару, щоби вчасно подбати про  приймання товару. Тож у контракті  заздалегідь визначено термін, протягом якого продавець зобов'язаний телеграфом повідомити покупця за відповідною формою про готовність товару до відвантаження - він становить 1 тиждень. Крім того, зазначено, який перелік відвантажувальних документів продавець зобов'язаний надати покупцю в встановлені терміни.

     Формою  платежу, застосованою у контракті  є акредитив [30]. Акредитив (Letter of Credit) — гарантує продавцю (експортеру) одержання грошей у момент надання ним товарних документів у банк. У комплект цих документів входять комерційний рахунок на відвантажену партію товарів; транспортні документи; сертифікати якості. Відповідно до умов зовнішньоторговельного контракту покупець (імпортер) звертається в обслуговуючий його банк із проханням про відкриття акредитива на користь експортера, зазначаючи суму і термін дії акредитива, його вид, умови виплати експортеру коштів (як правило, це надання необхідної товаро-відгрузочної документації), інші умови. Відкриваючи акредитив, банк бере на себе зобов’язання здійснити за дорученням клієнта і за його рахунок платежі у межах суми і на умовах, зазначених у дорученні. Акредитив відкривається на певний термін, але імпортер вправі продовжити його. Банк повідомляє експортера про відкриття на його користь акредитива і повідомляє всі необхідні умови. Виконавши їх, експортер одержує суму  акредитива, а товарна документація пересилається банку імпортера і передається останнім імпортеру. Дана форма платежу має явні переваги і на користь експортера (точно відомим є те, що гроші перебувають на рахунку), і на користь імпортера (гроші не надійдуть експортеру до виконання ним всіх своїх обов’язків).

     Щодо  упаковки, у якій відвантажується  товар, в контракті зазначено, що вона повинна відповідати встановленим стандартам або технічним умовам, тобто забезпечувати, за умови належного обігу з вантажем, цілісність товару під час транспортування. Крім того, на кожен контейнер повинно бути нанесено відповідне маркування (реквізити, які можуть бути повідомлені завчасно покупцем і погоджені із продавцем).

      Даний контракт також містить умови, що дозволяють переносити термін виконання договору чи взагалі звільняє від повного чи часткового виконання зобов'язань за договором у разі наступу після підписання контракту незалежних від сторін обставин, що перешкоджають виконання договору. Такі обставини іменуються в контракті "непередбачуваними". Тривалість установлюваного в контракті терміну дії обставин непереборної сили визначалося з урахуванням терміну виконання договору, характеру товару, способу продажу, торгових звичаїв. Сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов'язань за договором внаслідок наступу непередбачених обставин, повинна негайно в письмовій формах повідомити інший бік як і про наступ, так і про припинення дії цих обставин.

     У розділі «Арбітраж» зазначено порядок вирішення суперечок, які можуть виникнути між сторонами, що не можуть бути врегульовані мирним шляхом. Передбачається вирішення спору в суді Стокгольма (Швеція). Арбітраж включає в себе вибори двох арбітрів і суперарбітра. Арбітри при вирішенні спорів, представлених на їх розгляд, повинні керуватися положенням Шведського матеріального права, а їхнє рішення має бути мотивованим і містити в собі вказівки про склад арбітражу, час й місце винесення рішення, згадування про представлені сторонам можливості висловитися й вказівку про розподіл між сторонами витрат з регулювання справи в арбітражі. Рішення арбітражу повинне бути винесене протягом  3 місяців з дати обрання (призначення) суперарбітра. Рішення арбітражу буде  остаточним для сторін.

     Щоб забезпечити виконання договору, у контракті містяться гарантії (у вигляді санкцій), достатні для захисту інтересів контрагентів у разі порушення умов договору однієї зі сторін. Штрафи вираховуються у відсотках від вартості товару, у відношенні якого мало місце невиконання умов договору. Такими умовами є запізнення в поставці товару проти строку, не виставлений в строк покупцем акредитив, порушення в оформленні товаросупроводжувальних і платіжних документів, відвантаження товару в дефектному упакуванні й/або впакуванню, що не відповідає умовам контракту, порушення умов контракту по маркуванню, неправильне оформлення відвантажувальної документації.

     Контракт  складений у двох екземплярах (по одному екземплярі для кожної зі сторін), на англійській і українській  мовах, при цьому обидва тексти мають однакову силу. Контракт набуває чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

     Все вищезгадане доповнюється юридичними адресами продавця і покупця, банківськими реквізитами сторін, контактними телефонами, факсами та електронними адресами організацій покупця і продавця та засвідчується підписами сторін в особі генеральних директорів і завіреною печаткою. 
 
 
 
 
 

Висновки 

      На  основі проведеного дослідження  можна зробити наступні висновки, що більшість морських держав високо цінують вигоди, які дає рибна галузь суспільству та економіці держави, ці країни вже давно визначились з політикою і регулятивними факторами.

      Рибопромисловий флот є важливою складовою господарської  діяльності країни (в м’ясо-рибному балансі споживання питома вага риби становить близько 40% у білковому розрахунку) [1,c.24].

      Реформування  механізму державного регулювання  зовнішньої торгівлі України та її лібералізації значною мірою  пов’язане з міжнародним співробітництвом, насамперед набуттям членства у Світовій організації торгівлі, яка активно впливає на міжнародні обсяги імпорту та експорту аграрної продукції. Проблема регулювання торгівлі рибою та морепродуктами ускладнюється тим, що вони не є предметом домовленості Угоди про сільське господарство, і поліпшення доступу до ринку відповідно пов’язують з прогресом в переговорах щодо доступу до ринку для несільськогосподарської продукції (NAMA) [11,c.124].

      Та  все ж зроблені Україною кроки  назустріч світовому співтовариству не достатньо впливають на вирішенні проблеми розвитку рибальства як перспективної галузі промисловості. Дані, отримані в ході дослідження підтверджують негативні тенденції, що склалися даному секторі економіки.

      Уряду України треба усвідомити, що національна рибна індустрія - розвиток риболовецького флоту, порти та пов'язане з цим суднобудування - мають бути внесені у стратегічну концепцію розвитку національної економіки. Інтенсивний інформаційний обмін між рибною індустрією і державною політикою здатні забезпечити Україну сучасною господарською системою світового рівня, з розвиненими транспортними каналами. Тому для подальшого розвитку рибної галузі Уряд України має перейти від пасивного спостереження до конкретних дій і зробити наступні кроки:

      - оновити основні засоби виробництва, знос яких вже досяг 80%, моральне і фізичне старіння обладнання призводить до скорочення експорту і ріст імпорту;

      - відрегулювати на законодавчому  рівні взаємовідносини з імпортерами  на користь власного виробника;

      - на законодавчому рівні відрегулювати питання податкового законодавства;

      - переглянути відносини по доступу  України до ресурсів Світового  океану та до рибної продукції  в територіальних водах інших  держав;

      - відновити платоспроможність громадян  середнього класу населення.

      Функціонування світового ринку рибної продукції відбувається в умовах постійної регулюючої функції країн. Досить широко використовуються методи підтримки внутрішнього виробника – субсидії та тарифні механізми й кількісні квоти, інтервенційні механізми. Як показало дослідження, держава зобов’язана брати участь в управлінні ринку через неможливість повного поширення на цю галузь усіх принципів ринкової економіки. Тобто можна стверджувати, що дедалі виразніші тенденції глобалізації та лібералізації світової торгівлі спонукають ЄС здійснювати більш активне регулювання внутрішнього ринку. Нині досить активну участь у формуванні світових обсягів пропозиції відіграють міжнародні рибогосподарські організації (IFO), встановлюючи загально допустимі обсяги виловів на більшість видів продукції [12,c.47].

      Аналіз  кон’юнктури світового ринку, його виробників, імпортерів, експортерів, а також структури, дозволяє стверджувати, що на даному сегменті ринку відбуваються тенденції збільшення обсягів продукції, виробленої штучним шляхом (продукція рибництва) у загальних обсягах споживання. Тому можна стверджувати, що у світовому розрізі рибне господарство має хороші перспективи на збільшення своєї частки у світовому господарстві.  

Список  використаних джерел 

      1. Кваша С.М. Тенденції розвитку ринку риби в Україні // Агроінком. – 2008. – №7. – С. 67.

      2. Литовченко А.В. Регулювання міжнародної  торгівлі рибною продукцією в  рамках СОТ // Агроінком. – 2007. – №11 – С. 164.

      3. Литовченко А.В. Організація ринку  риби та морепродуктів у рамках СОТ // Економіка АПК. – 2008. – №4. – С. 194.

      4. Калякіна Т.В. Фактори впливу  на тенденції споживання рибної  продукції в світі та в Україні  // Вісник академії праці і соціальних  відносин Федерації профспілок  країни. – 2008. – №2. – С. 103.

      5. Романов А.К. Узагальнені наукові  підходи до регулювання економіки// Вісник Національного університету  водного господарства та природокористування.- 2009. – №4. – С. 114.

      6. Гармаш А.М. Торгівельно-економічна  політика України у регулюванні  рибного господарства при приєднанні до Світової організації торгівлі // Вісник ХНАУ ім. Докучаєва Серія "Економіка АПК і природокористування". – 2007. – №2.– С. 153.

      7. Горбань Р.В. Удосконалення митної  політики при здійсненні імпорту  продукції групи 03 УКТ ЗЕД у  процесі вступу України до СОТ // Регіональна бізнес-економіка та управління. – 2007.– №1. – С. 112.

      8. Ковальчук В.В. Формування пропозиції  рибної продукції на українському  ринку // Вісник Харк. нац. техн. ун-ту сільського господарства: Економічні  науки. – Харків: ХНТУСГ, 2007. – Вип. 52. – С. 219.

      9. Рамзін Б.А. Фінансово-економічне  регулювання імпорту рибо та морепродуктів // Вісник аграрної науки. – 2007. – №6. – С.72.

      10. Столяр А.Р. Роль та значення  рибної галузі України в забезпеченні  продовольчої безпеки країни // Аграрний форум – 2007: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. молодих вчених, присвяченої 30-й річниці заснування Сумського націон. аграр. університету (4-6 квітня 2007 р., м. Суми, Україна).– Суми: ВТД "Університетська книга", 2009. – Ч. 2. – С. 286.

      11. Литовченко А.В. Сучасний стан  тарифного регулювання імпорту  рибної продукції в Україні  // Матеріали міжнародного Форуму  молодих вчених "Ринкова трансформація  економіки: стан, проблеми, перспективи". − Х.: ХНСТГУСГ, 2007.– С. 287.

      12. Буряк І.В. Ринок риби та рибопродуктів України / І.В. Буряк // Аграрна наука. – 2008. – Вип. 63. – С. 98.

      13. Дакас К. Ловись, рибка, рибка  велика і прибуткова / К. Дакас  // Київський телеграф. – 2009. - №  34. С. 102.

      14. Державний комітет статистики  України : http://www.ukrstat.gov.ua

      15. Національний банк України : http://www.bank.gov.ua 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Додатки 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Додаток А

Товарна структура зовнішньої торгівлі за 2006 рік