Підготовка та укладання зовнішньоторговельного контракту на імпорт рибної продукції

      - за стабільних (нормальних) умов  відтворення експортна квота  для кожної конкретної країни  протягом певного історичного  періоду зберігається більш-менш  постійною; 

      - експортна квота тим більша, чим вище розвинуті виробничі сили країни;

      - у великих країнах експортна  квота, як правило, менша, ніж  у малих;

      - за відносно однакового рівня  розвитку виробничих сил експортна  квота тим більша, чим менший  економічний потенціал країни;

      - експортна квота країни тим вища, чим розвиненіші її виробничі сили, чим більше в її галузевій структурі виробництв з поглибленим технологічним розподілом праці, чим меншим є її економічний потенціал та забезпеченість власними природними ресурсами.

      Частка  риби та рибопродуктів у експорті України залишається досить малою, вона дуже тісно пов’язана з коливанням курсу валют, тому говорити про її реальне збільшення не доцільно, ріст експортної квоти зумовлений інфляційними коливаннями.

      Імпортна  квота, як частка імпорту у валовому внутрішньому продукті країни, характеризує також рівень залежності країни від імпорту товарів і послуг.

      7. Імпортна квота: Ік.в. = Із.р. / ВВП  * 100%, де Ік.в. – імпортна квота;  Із.р. – обсяг імпорту в звітному  році;ВВП – валовий внутрішній продукт.

      Ік.в. 2007 = 444451,6/(720731000/5,05)*100%=0,311%

      Ік.в. 2008 = 616966,2/(918056000/5,26)*100%=0,354%

      Ік.в. 2009 = 471195,7/(914720000/7,79)*100%=0,401%

      Імпорт  риби та рибопродуктів України переважає  експорт, тому імпортна квота має  більше значення, ніж експортна. Але  інфляційні коливання валютного  курсу теж є причиною непостійного значення цього показника.

      8. Квота зовнішньоторговельного обігу:  ЗТОк.в. = ЗТОз.р. / ВВП * 100%, де ЗТОк.в.  – квота зовнішньоторговельного  обігу; ЗТОз.р. – обсяг зовнішньоторговельного  обігу в звітному році (млн. дол. США); ВВП – валовий внутрішній продукт (млн. дол. США).

      ЗТОк.в. 2007 =450129,3 /(720731000/5,05)*100% =0,315%

      ЗТОк.в. 2008 = 620639,6/(918056000/5,26)*100% =0,356%

      ЗТОк.в. 2009 =496371,3 /(914720000/7,79)*100% =0,423%

      Цей показник має майже постійне значення, тому що ріст зовнішньоторговельного обороту збігається з темпами росту ВВП нашої держави.

      9.Індекс  концентрації експорту країни  у світовому експорті риби  та рибопродуктів. Розрахуємо  його як відношення експорту  риби та рибопродуктів України  до частки експорту риби та  рибопродуктів у світі.

      КЕ=ЕУ/ЕС*100%,

      ЕУ- експорт України(млн. дол. США);

      ЕС- експорт світовий(млн. дол. США).

      КЕ 2007 =5,6777/78000*100=0,0073%

      КЕ 2008 =3,6734/86000*100=0,0043%

      КЕ 2009=25,1756/93000*100%=0,027%

      Як  видно з результатів, цей показник дуже малий і ніяк не впливає на міжнародний ринок і на торгівлю на ньому.

      10. Коефіцієнт імпортної залежності  країни — відношення обсягу  імпорту певного товару до  обсягу його споживання в країні. Імпортну залежність можна охарактеризувати, як залежність країни від зовнішнього  ринку в яких-небудь товарах  або їх групах внаслідок відсутності в країні необхідних для виробництва потужностей, сировини, кваліфікованих кадрів або через причини економічного та політичного характеру.

      Структурні  показники розвитку міжнародної  торгівлі характеризують експортні  та імпортні товарні потоки за такими ознаками, як товарний склад і регіональна спрямованість.

      Розрахуємо  коефіцієнт імпортної залежності:

      ІЗ=ОІ/ОС*100%,

      ОІ  – обсяг імпорту даного товару на одну особу (кг.);

      ОС  – обсяг споживання даного товару у країні на одну особу (кг.).

      ІЗ 2007 = 13,3/16,8*100% = 79%

      ІЗ 2008 = 13,6/17,2*100% = 79%

      ІЗ 2009 = 13,1/17,4*100% = 75,3%

      З розрахунків видно, що Україна є  залежною від імпорту риби та рибопродуктів  через зростаючий попит на даний  товар.

      11.Індекс  диверсифікації експорту — це індекс відхилення товарної структури експорту країни від структури світового експорту. Використовується, як правило, для визначення розбіжностей У структурі зовнішньої торгівлі країн, експорт яких є достатньо різнобічним. Розраховується на базі абсолютного відхилення частки або іншого товару в експорті країни від його частки у світовому експорті. Для цього використовується формула:

      ІД = ЧС-ЧК/2,

      ЧС  – частка даного товару у світовому  експорті (%);

      ЧК  – частка даного товару у експорті країни (%)

      ІД 2007 = 1,6-0,0115/2 = 0,794

      ІД 2008 = 1,7-0,00548/2 = 0,847

      ІД 2009 = 1,7-0,063/2 = 0,818

      Значення  індексу розміщують у межах:

      – Позитивне значення - структура експорту країни не відрізняється від світової або тієї, з якою порівнюється.

      – Негативне значення - структура експорту країни дуже відрізняється від світової або тієї, з якою порівнюється [14, 15]. Середнє значення індексу диверсифікації для України в 2009 р. становило 0,75. В індустріально розвинутих країнах цей показник перебуває на рівні 0,2—0,4 (Франція — 0,252; Великобританія — 0,268; США — 0,344), а в країнах, що розвиваються, перевищує рівень 0,8—0,9 (Уганда та Гвінея — 0,96, Нігер — 0,93, Нігерія — 0,91, Судан — 0,92) [8,c.119].

      Хоча  індекс і характеризує кількісну  відмінність товарної структури  експорту країни від структури світового чи регіонального експорту, але на його підставі не можна засвідчувати, що структура експорту однієї країни краща або гірша за іншу (Додаток А, Б, В, Г, Д).

      Недоліком даного показника є його значна залежність від кон'юнктури світових товарних ринків і насамперед від коливання цін на сировину та матеріали, що використовуються у виробництві даного товару . Навіть незначна їх зміна на окремі товари може суттєво вплинути на рівень індексу диверсифікації експорту країни, який у свою чергу впливає на стратегію ведення торгівлі країною на світовому ринку. Показники динаміки розвитку ринку риби та рибопродуктів України приведені у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Показники динаміки розвитку ринку риби та рибопродуктів  України.

      Аналіз  показників дає змогу стверджувати, що рибна промисловість України  має негативні тенденції. Наша держава  залишається імпртозалежною, внутрішній ринок рибної продукції не може задовольнити зростаючий попит. За рахунок імпорту досягається постачання тих видів риб та рибопродуктів, до яких не мають доступу українські рибалки або обсяги їх вилову недостатні. Тому розвиток даної галузі є одним з першочерговим завданням для економіки [9,c.56].

Розділ  2.

Правове обґрунтування можливості здійснення зовнішньоекономічної угоди 

      2.1 Проблеми та перспективи розвитку світового ринку риби та рибопродуктів в сучасних умовах 

      Риба  та рибопродукти є одним з найважливіших  для світової торгівлі товарів. Вартісний обсяг торгівлі постійно зростає. Таким чином, майже 40% від загального обсягу світового виробництва рибопродуктів надходить в міжнародну торгівлю.

      Нові  тенденції в трансформуванні  міжнародного економічного середовища, які характеризуються глобалізацією, лібералізацією, інтернаціоналізацією ринків, поляризацією інтересів провідних економік світу, їх високою конкуренцією визначають складність процесів, що відбуваються в міжнародній економіці. Все це зумовлює необхідність проведення наукових досліджень, спрямованих на вивчення розвитку і покращення функціонування світового ринку риби і рибопродуктів, який є одним з найперспективніших у світовому розрізі аналізу функціонування світового господарства.

      Сучасний  світовий ринок вимагає все більшої відкритості економіки країни і саме тому зовнішньоторговельна політика держави є специфічною сферою діяльності. Саме тому для неї характерні постійні зміни у використанні певних інструментів державного регулювання, які можуть бути викликані коливанням кон’юнктури на світових товарних ринках, політичними змінами тощо. Сучасний етап розвитку світового господарства та регулювання зовнішньоекономічної діяльності характеризується високою динамічністю, що зумовлено гострою конкуренцією та багаточисленними торгівельними війнами, а також розвитком інструментарію регулювання міжнародних потоків.

      Враховуючи  важливість рибної галузі в забезпеченні населення продовольством, а також  необхідністю збереження та відтворення  рибних запасів, питаннями рибальства і міжнародної торгівлі рибою та морепродуктами активно займається цілий ряд міжнародних організацій. Визначальна роль у цій системі належить ФАО (Продовольча і сільськогосподарська організація ООН) та СОТ (Світова організація торгівлі). Останніми роками ФАО та її відділ з регулювання торгівлі в підкомітеті з рибальства та рибництва (COFI:FT) все більше зближуються з СОТ у частині постановки та вирішення складних задач зовнішньоторговельних проблем міжнародної торгівлі рибою та морепродуктами [3,c.96].

      Загалом, традиційні бар'єри на шляху торгівлі, такі як тарифи та кількісні обмеження, були значно скорочені в рамках ГАТТ. У середньому тарифи для риби були скорочені до 4,5 відсотків для  розвинених і менш ніж 20 відсотків  для країн, що розвиваються [10,c.150].

      Серед основних країн-імпортерів, США застосовує найнижчі тарифи, а Китай і ЄС мають тарифи в середньому близько 10 відсотків. Ці два регіони також  демонструють пікові тарифи.

      Тарифи  ЄС на перероблені продукти, здатні конкурувати з внутрішньою продукцією ЄС, є високими, наприклад, тарифний пік на обробленого тунця складає 24 відсотки, 20 відсотків на креветку і 12 відсотків на консервовані сардини. Іншою важливою характеристикою структури тарифів ЄС є широкий спектр тарифів, що застосовуються в залежності від країни походження на основі різних пільгових режимів, які застосовуються до різних торговельних блоків.

      Лише  біля 5 відсотків імпорту тарифікується  як «найбільш сприятлива нація». 45 відсотків  імпорту відбувається згідно з угодами  про вільну торгівлю. Крім того, ЄС має прозору структуру, оскільки він застосовує тарифи як адвалерні мита. У свою чергу, структура тарифів на ринках, що формуються або розвиваються, може створювати проблеми для експортерів з ЄС. Дуже високі або незв'язані тарифи застосовуються Індією і Бразилією.

      Очікується, що зниження тарифів буде мати лише помірні економічні наслідки, з огляду на відносно низький рівень тарифів  у даний час. Разом з тим, зниження тарифів може завдати серйозного удару певним секторам всередині  і за межами ЄС там, де існують тарифні піки.

      Зі  зменшенням традиційних бар'єрів в  торгівлі, значення нетарифних бар'єрів виросло. Великі розвинені імпортуючі країни, включаючи ЄС, створили мережу суворих норм і правил у сфері  охорони здоров'я та навколишнього природного середовища (наприклад, захист зникаючих видів). Наприклад, кількість повідомлень СОТ про застосування санітарних та фітосанітарних заходів до рибної продукції подвоїлась з 2000 року.

      ЄС, як правило, розглядається як лідер  у розробці стандартів безпеки харчових продуктів і, відповідно, користується істотним впливом на експортні галузі в країнах, що розвиваються [10,c.156].

      Зі  вступом Китаю в 2001 році до СОТ, усі  країни-лідери у галузі рибного господарства стали членами СОТ, за винятком Росії, яка перебуває в процесі переговорів про членство. У поточному раунді переговорів у Давосі, рибне господарство розглядається на п'яти різних рівнях: