Підготовка та укладання зовнішньоторговельної угоди на імпорт дитячих товарів (іграшок)

         Джерело: [9].

 

Китайські іграшки займають найбільшу частку в сегменті українського ринку. Але навіть тепер ринок дитячих іграшок залишається не прозорим через велику кількість контрабандної продукції, яку везуть з Азії. Частка вітчизняного виробника на ринку іграшок дуже незначна - всього 5%, які не мають усталеного попиту. Це, в основному, м'які іграшки, а не високоякісні розвиваючі товари.

З кожним роком спостерігається  збільшення імпортних іграшок на вітчизняному ринку (Рис. 1.4).

Рис. 1.4. Сумарний обсяг імпорту іграшок в Україну, млн дол. США.

          Джерело: [14].

 

Частка імпортованого товару на українському ринку іграшок не є якісною та не відповідає стандартам якості. Щороку під час лабораторного контролю імпортованих іграшок лише Харківською обласною санітарно-епідеміологічною станцією виявляється близько 5–7% неякісного товару. Але більша частина представленої імпортованої продукції є безпечною для дітей та користується значним попитом серед українських споживачів. [7].

Наприклад, ізраїльська компанія “Tiny Love” відома своїми іграшками та аксесуарами для розвитку дітей від народження до 12 місяців. 5 років назад компанія вперше вивела на український ринок розвиваючі ігрові килимки, які зараз входять до списку 100 класичних іграшок, що повинні бути в кожного малюка для належного розвитку. Виробництво даної продукції зосереджено в Китаї, але всі товари мають належні сертифікати якості, відповідно до українського законодавства [24].

Наступним популярним імпортованим брендом в Україні є компанія “LEGO”, що в 2010 році відкрила своє офіційне представництво в Києві. Цим компанія не тільки підсилила свою присутність на ринку і надала більше продукції українським споживачам, але й забезпечила найкращу цінову пропозицію, оптимізувавши ціни на іграшки “LEGO” на 10-15% [22].

Значної популярності на українському ринку іграшок набув  російський бренд “Нордпласт”. Компанія "Нордпласт" - один з найбільших виробників дитячих іграшок із пластмаси  для дітей від 1 року до 9 років. Всі  вироби, що випускаються під торговою маркою "Нордпласт" мають сертифікат відповідності стандарту EN-71, виданий Британським відділенням компанії “SGS”, а також Російські сертифікати відповідності та гігієнічні сертифікати. Вже 7 років компанія “Нордпласт” присутня на українському ринку та залишається одним з найбільш привабливих імпортованих брендів для вітчизняних споживачів [8].

На сьогоднішній день ринок українських іграшок перебуває у глибокій рецесії. Так, у 2010 році в Україні вироблялось 1391,6 тис. іграшок за різними видами, у 2011 році цей показник скоротився до 1086,8 тис. іграшок [16].

Вітчизняну продукцію  виробляють невеликі підприємства, зосереджені  на локальних ринках. Більша частка вітчизняного виробництва припадає на м’яконабивні іграшки та пластмасові  конструктори. У західних областях України виготовляють екологічно чисті іграшки – дерев’яні абетки, кубики, настільні ігри тощо. До найбільших виробників вітчизняних м’яконабивних іграшок можна віднести чернігівську фабрику “Копиця” та львівську фабрику “Левеня”, які пропонують споживачам іграшки високої якості, з високими естетичними та енергомічними властивостями і досить помірними цінами, які можуть конкурувати з іноземними аналогами. Значну питому вагу мають іграшки з пластмас. Серед їх виробників можна виділити ПП “Юніка” (м. Луцьк), СП “Протон” (який до того ж виробляє і гумові іграшки), корпорацію “Тигрес”, яка є найбільшим в Україні виробником пластмасових іграшок, що є екологічно чистими та безпечними.

Меншу частку займають дерев’яні вироби (основний виробник – СП “Гамма” (м. Нововолинськ)) та металеві іграшки (основні виробники – СП “Авіант” (м. Київ) та “Кам’янський машинний завод”). Основними виробниками пазлів, що виготовляються з картону, є ТОВ “Новий друк” (м. Київ) та ПФ “Явір-М” (Закарпаття). Більшість іграшок вітчизняних виробників все ж поступаються іноземним аналогам за естетичними властивостями та асортиментом (наприклад, вироби ВАТ “Донецький завод іграшок” та ВАТ “Перемога” (м. Київ), які випускають м’яконабивні іграшки з сировини недостатньо високої якості, з непривабливим зовнішнім виглядом, морально застарілі, які до того ж виховують у дітей неправильний світогляд) [9].

Крім того, несприятливим  фактором для виробників іграшок  став той факт, що    6 червня 2009 р. рішенням Міжвідомчої комісії  з міжнародної торгівлі були введені антидемпінгові мита на ворсові тканини походженням з Китаю (140% митної вартості) і Республіки Корея (27,99%). Проблема в тому, що плюш і велюр, використовувані для виготовлення м'яких іграшок, в Україні не випускаються, і сировина подорожчала на 60% (витрати на тканини в структурі собівартості складають до 25%) [14].

На українському іграшковому  ринку залишається досить невелика ніша для оригінальної продукції, яку  виробляють невеликі підприємства: наприклад  ляльки, пошиті вручну із матеріалу без пластикових деталей і т.ін.

Потрібно відмітити, що на українському ринку іграшок залишається сегмент, заповнити який вітчизняні виробники просто не в змозі. Йдеться про дитячі автомобілі-конструктори, повчальні і ігрові приставки (загальносвітовий постачальник - китайські підприємства), для випуску яких в Україні відсутня необхідна база. В 2011 р., в порівнянні з 2010 р. реальні об'єми ввезення технологічних іграшок в Україну впали приблизно удвічі, незважаючи на те, що за рахунок власної рентабельності, зниження орендної плати за складські приміщення і інших чинників деяким імпортерам вдалося добитися того, що їх відпускні гуртові ціни в 2010 р. зросли усього на 30%. Але, як говорять фахівці, і це підвищення для споживачів стало серйозною проблемою [14].

У 2005 році, замість надання підтримки вітчизняному виробнику, уряд скасував ввізне мите на іграшки в розмірі 10%, мотивуючи це відсутністю виробництва. Це стало однією з причин того, що іграшки вітчизняного виробництва набагато дорожчі за імпортні аналоги, низька собівартість яких зумовлена значним обсягом ринку, а також тим, що мито на готову іграшку, яку ввозять в Україну, становить 0%, а для українських виробників при ввезенні високоякісної сировини – від 8% [7].

Сьогодні ситуація з  попитом на іграшки в Україні починає стабілізуватися. Очікується, що до кінця 2012 року вітчизняний ринок може повернутися за об'ємами продажів (у доларовому еквіваленті) до передкризового рівня.

Цікаво, що в сегменті пластикових іграшок девальвація  гривні взагалі надала повну свободу для вітчизняного виробника. Оператори відмічають, що при курсі 4,8-5 грн./USD (до жовтня 2008 року) тільки собівартість українських пластикових іграшок дорівнювала роздрібній ціні на аналогічні китайські вироби. Після росту курсу долара ситуація змінилася [14].

Аналіз ринку іграшок  показує, що є достатня їх пропозиція на світовому та українському ринках. Лідером на світовому ринку дитячих іграшок є США, за якими слідують ринки Європи та Азії відповідно.

Український ринок іграшок  знаходиться на стадії розвитку, так  як українські виробники не мають достатніх коштів, які можна було б вкласти в розробку зразків нової національної іграшки. Немає і спеціалістів з виробництва іграшок: технологів, конструкторів, дизайнерів. З кожним роком зростає об’єм імпортованої  дитячої продукції на українському ринку, особливо іграшок з Китаю. Покращення ситуації можливе лише за державної підтримки вітчизняного виробника, особливо малих і середніх підприємців.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ  МОЖЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОЇ  УГОДИ НА ІМПОРТ ДИТЯЧИХ ІГРАШОК

 

 

У вересні 1975 року у США  було засновано Міжнародну раду індустрії  іграшок (International Council Toy Industry). Це галузева асоціація світової індустрії дитячіх іграшок. До її складу входять національні асоціації іграшок з двадцяти країн, кожна з яких має своє членство, засноване на іграшкових брендах, що працюють на своїй географічній території. До цих країн відносяться Аргентина, Австралія, Австрія, Бразилія, Канада, Китай, Китайський Тайбей, Данія, Франція, Німеччина, Гонконг, Італія, Японія, Мексика, Нідерланди, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Великобританія, Сполучені Штати Америки [21].

ICTI і його країни-члени призначені скорочувати або усувати бар'єри в торгівлі, просувати стандарти безпеки іграшок та соціальну відповідальність в галузі програм з вирішення екологічних проблем, справедливої ​​і законної практики в галузі зайнятості та безпеки на робочому місці.

Одним з головних завдань ICTI є сприяння безпеці іграшок. Одним з найбільш помітних досягнень ІСТІ в 1970-х роках була розробка всеосяжного стандарту безпеки та якості іграшок. З того часу ICTI співпрацює з урядами, органами стандартизації та промисловістю для поліпшення та узгодження вимог безпеки іграшок по всьому світу.

Даним стандартом безпеки  передбачаються наступні загальні положення стосовно безпеки іграшок:

• іграшки розроблені і виготовлені для конкретних категорій дітей. Їх характеристики пов'язані з віком і стадією розвитку дітей, їх використання передбачає певні здібності.
• поряд з ризиками, які є очевидними і властивими при використанні деяких іграшок, які посвідчують, що іграшки використовуються у відповідності з намірами, вони не повинні становити ніякої небезпеки для категорії дітей, для яких ці іграшки призначені.
• аварії та інциденти часто трапляються через те, що іграшки надаються категорії дітей, для якої вони не призначені, або використовуються не для тих цілей, для яких вони були розроблені. Велику увагу потрібно приділяти процесу вибору іграшки або гри. Слід враховувати психічний та фізичний розвиток, темперамент дитини, яка буде використовувати іграшку. Вимоги стандарту не звільняють батьків та педагогів від їх відповідальності спостерігати за дитиною, поки він чи вона грає.
• вимоги стандарту, які застосовуються до нових іграшок, враховують той факт, що знос іграшок повинен контролюватися. Особи, що є відповідальними за дитину повинні переконатися, що іграшку можна залишити в руках дитини [21].

ICTI регулярно розглядає як тарифні, так і нетарифні бар'єри в торгівлі, для того, щоб сприяти вільному руху іграшкової продукції по всьому світу. Виявлення та усунення несправедливих перешкод для торгівлі, які можуть негативно позначитися на споживчих перевагах продукту, очікуваній якості та цінових варіантах, є безперервною програмою в рамках організації.

Прикладом такої практики є контрафактна продукція, коли іграшки  можуть бути скопійовані так, щоб  виглядати як оригінальний продукт, в той час як насправді це не так. Окремі країни-члени забороняють виставляти такі товари на торгових виставках, а також забороняють подібні дії на ринку. Вони впроваджують також інші суворі програми з боротьби з контрафакцією. Ці  дії є ефективними, тому що вони значно скорочують випадки такої ​​торгівельної практики [21].

Протягом 2005 року Верховною Радою України прийнято низку законів України, спрямованих на приведення рівня митно-тарифного захисту у відповідність з нормами СОТ. Україна приєдналась до низки секторальних «нульових» домовленостей про зниження ставок на деякі групи товарів, до яких включаються дитячі іграшки[11].

Найчастіше вживаним методом регулювання імпорту  дитячих іграшок в Україну  є сертифікація. Вона полягає у  перевірці відповідності товарів нормам і вимогам, чинного законодавства України [4].

Дитячі іграшки входять  до переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, затвердженого  наказом Держспоживстандарту України  №28 від 01.02.2005 року. Це передбачає перевірку іграшок на відповідність вимогам, встановленим міждержавним стандартом на безпеку ГОСТ 25779-90 «Іграшки. Загальні вимоги безпеки та методи контролю».

Вимоги цього стандарту  гармонізовані з міжнародним  стандартом - Директивою 88/378/ЄЕС про забезпечення безпеки дитячих іграшок від 03.05.88 року. Діючий стандарт поширюється на іграшки, призначені для дітей віком до 14 років, і встановлює вимоги безпеки і методи дослідження (рис. 2.1).

 

Показники безпеки  іграшок

Показники безпеки сировини, матеріалів та комплектуючих

Показники безпеки елементів іграшки

Показники безпеки захисних та декоративних покриттів

Показники виділення  шкідливих для дитини елементів

Показники електробезпеки, пожежо- та вибухобезпеки

Рис. 2.1. Показники безпеки  іграшок.

Джерело: [15].

 

Стандарт не поширюється  на піротехнічні іграшки, феєрверки, включаючи  ударні капсули (за винятком пістонів, які призначені для ігор), ялинкові прикраси, штучні ялинки і прикраси до них, електрогірлянди, іграшки з двигуном внутрішнього згорання, оснащені для відкритих дитячих майданчиків, спортивне обладнання, масштабні моделі для дорослих колекціонерів, "професійні іграшки", виставлені в громадських місцях, головоломки з кількістю компонентів понад 500 або головоломки без зображення, які призначені для спеціалістів, пневматичні гвинтівки та пістолети, пращі та капсули, стріли для влучення в ціль з металевими наконечниками, іграшкові парові двигуни, велосипеди з висотою сідла від підлоги понад 635 мм, дитячі соски, точні копії вогнепальної зброї, біжутерія для дітей, іграшки з живленням від мережі.

Якщо іграшка призначена для складання дитиною, то вимоги ставляться окремо до кожної деталі, з  якою матиме справу дитина, і до складеної іграшки [15].

В ідеалі, кожну іграшку  має супроводжувати сертифікат відповідності, але нині на «іграшковому» ринку  України ситуація така, що лише близько 10% іграшок сертифікується.