Підготовка до іспиту з міжнародної інформації

Два роки тому Федеріко Майор (директор ЮНЕСКО) знову повернувся до так званої "теорії рівного  потоку інформації" і надав право  ТНК здійснювати свою діяльність незалежно від рівноправної участі країн у світових інформаційних  потоках.

Інформаціна політика ООН. Діяльність департаменту економічної і соціальної інфрмації

ООН у сучасній системі  міжнародних відносин посідає місце  лідера із накопичення та розповсюдження інформації. За 50 років свого існування (від 1945 року) ООН створила цілий  ряд міжнародних документів, які  регламентують інформаційну діяльність міжнародного співтовариства і сприяють розповсюдженні інформації в усіх країнах-членах ООН і серед світової громадськості.

Основні напрямки інформаційної  стратегії ООН включають:

1. Накопичення інформації про усі види діяльності міжнародного співтовариства

Інформаційна база ООН  складає понад 1000 інформаційних  баз даних, не враховуючи серійних публікацій (близько 2000 на рік) а також серійних публікацій із спеціальних із спеціальних  галузей міжнародного співробітництва.

Інформація ООН складається  із баз даних в інформаційних  мережах, із друкованих видань, радіо- і телепродукції, аудіо-, відеоматеріалів  та ілюстрацій.

2. Висвітлення різними засобами діяльності міжнародної організації, просування принципів ООН, зафіксованих у статуті цієї організації, ведення інформаційних кампаній через інформаційні представництва і місії в усіх регіонах світу.

На сьогодні ООН  має 106 інформаційних місій, які займаються розповсюдженням інформації по країнах-членах ООН, а також у країнах, що не входять  до неї.

Інформаційні служби ООН  висвітлюють проблеми, які зафіксовані  у Статті 1 статуту ООН про діяльність міжнародного співтовариства. До таких  проблем відносять:

• вплив інформації на міжнародне співтовариство;
• використання новітніх комунікаційних технологій для прогресу цивілізації;
• збереження культурної ідентичності і самобутності в умовах інформаційної експансії;
• забезпечення прав людини у галузі інформації і сприяння гуманітарному розвитку людства.

3. Пропаганда ідеалів цієї організації серед народів світу. Це завдання покладено на Департамент публічної інформації, а також на комітет з інформації ООН та спеціалізовані установи ООН: UNESCO, UNIDO, UNIСEF і ПРООН.

4. Регулювання міжнародних інформаційних потоків з метою усунення диспропорцій в інформаційному обміні.

Цей напрямок був проголошений декларацією "Новий міжнародний  інформаційний порядок", однак, отримавши  серйозну протидію з боку США та Великобританії, був призупинений на світовому рівні, однак продовжується  на регіональному (через регіональні  представництва та інформаційні місії, Департамент економічної та соціальної інформації та політичного аналізу, Економічну та Соціальну Раду –  ЕКОСОС).

5. Сприяння "вільному потоку інформації" та усуненню перешкод вільній конкуренції на світовому ринку інформаційних послуг.

Даний напрямок був проголошений на заміну Новому інформаційному порядку  на вимогу США та Великобританії. Він  передбачає зняття обмежень діяльності ТНК на міжнародному рівні (це однак  не передбачає відміну таких обмежень на національному та регіональному  ринку, що зараз широко використовується в Європі), забезпечення вільної  конкуренції на ринку інформації.

Діяльність Департаменту економічної і соціальної інформації  та політичного аналізу (ДЕСІПА).

Цей департамент було засновано 1993 року з метою розповсюдження економічної  та соціальної інформації як в самій  організації, так і в її представництвах, які сприяють гуманітарному розвитку країн третього світу (Азії, Африки, Латинської Америки).

ДЕСІПА пропонує інформацію, що стосується вирішення глобальних економічних проблем та конкретних економічних програм для підтримки  країн, що потребують економічного розвитку.

Приблизний бюджет цього  підрозділу: 50 млн. доларів від ООН  і 35 млн. доларів позабюджетних надходжень.

Департамент публічної інформації

Це спеціалізована установа ООН, яка безпосередньо займається розповсюдженням інформації про  діяльність організації. Цей департамент  має мандат ООН на забезпечення інформацією  міжнародного співтовариства для розуміння  цілей і принципів діяльності організації. Департамент публічної  інформації має три функціональних підрозділи, такі як:

1) підрозділ мас-медіа – вироблення та розповсюдження інформації для країн-членів ООН про програмну діяльність організації а також розповсюдження інформації у міжнародних інформаційних потоках за допомогою мас-медіа.

2) бібліографічний підрозділ – контролює видавничі програми ООН, здійснює інформаційну підтримку представництв і місій ООН у різних регіонах світу і видає періодичні щорічники, такі як "Хроніка ООН", "Щорічник ООН" і "Бізнес, що розвивається". Ці видання фінансуються Всесвітнім банком та рядом регіональних банків

3) підрозділ забезпечення інформаційних послуг (інформаційний центр) – впроваджує інформаційну стратегію ООН по тематичним напрямках. Цей підрозділ видає два регулярних щорічники: "Розвиток Африки" та "Розвиток світу сьогодні".

ООН за один фінансовий рік  вкладає в бюджет Департаменту публічної  інформації 153 млн. доларів.

ЮНЕСКО «Информационное  общество для всех»

В Среднесрочной стратегии  ЮНЕСКО на 1996-2001 гг.предусматривается  уделить особое внимание вопросам применения коммуникационных и информационных технологий в интересах развития, демократии и мира.

Наблюдающееся в последние  несколько лет резкое ускорение  развития и использования информационных и коммуникационных технологий послужило  началом всемирного процесса перехода от «индустриального» к «Информационному обществу». Фактически, все аспекты  жизни используют все большее  влияние электронных сетей и  технологий мультимедия, которые порождают  новые возможности и проблемы для всех. Каждому человеку, а  также группам и сообществам  потребуется выработать совершенно иное мышление и отношение, соответствующие  нарождающейся «новой» цивилизации, основаной на информации и знаниях.

 В основе этих преобразований  лежат технологические достижения, к числу которых относятся:

• цифровая обработка различных видов информации – текста, чисел, звука и изображения;
• искусственный интелект и внедрение в информационную продукцию и услуги интерактивных интерфейсов;
• техника цифрового уплотнения и переключения;
• рост мощности компьютеров наряду с резким сокращением их стоимости;
• увеличение мощности спутников связи и др.

Новые возможности для  развития

Особый интерес, в этом плане, для ЮНЕСКО представляет воздействие  информационных магистралей и технологий мультимедия на «интелектуальные»  сферы, которые занимают центральное  место в процессе развития.

В области образования информационные технологии рассматриваются как средство, дополняющее традиционную методику обучения для придания учебе более еффективного характера, а также, расширяющее возможности и масштабы самообучения. Например, современные системы образования, такие как инициатива ЮНЕСКО «Обучение без границ».

В области  научных исследований. Для ученых важнейшим преимуществом информационной магистрали является возможность получать, распространять научную информацию и обмениваться ею быстрее и в более широком масштабе.

В области  окружающей среды. Тут важным есть создание Глобальных систем наблюдений для экологического мониторинга, а также возможность прогнозирования бедствий и катастроф и борьбы с их последствиями.

В области  культуры. Доступ к культурной продукции и услугам мультимедия через информационные магистрали обеспечит каждому неограниченные возможности для приобщения к мировой культуре во всем ее многообразии.

Средства  массовой информации. Интерактивное телевидение и мультимедия открывают перспективы не только для развлекательных, но для учебных и культурных программ. Очевидные преимущества получают информационные агенства, которые могут более еффективно готовить и распространять новости.

Новые проблемы

Центральная проблема, возникающая с построением информационного общества, связана с тем, как будет эволюционировать «право на комуникацию» в цифровом мире. Вопрос о доступе связан не только с физическим наличием и стоимостью тех или иных услуг, но и с обеспечением того, чтобы потребитель мог пользоваться услугами при минимальном уровне грамотности. В мире информации и коммуникации имеется существенный риск изоляции населения, проживающего в неблагоприятных условиях.

Другим важным аспектом является поддержание языкового и культурного  многообразия в информационном обществе. Например, 90 % баз данных в Интернете  представлено на английском языке.

Существуют также серьезные  этические и правовые проблемы. К  их числу относятся следущие: конфиденциальность информации, регламентация содержания информации, компьютерное пиратство  и другие.

Воздействие компьютерной технологии на личность и ее социальное поведение  также носит противоречивый характер.

Роль ЮНЕСКО

ЮНЕСКО в соответствии со своим Уставом призвана способствовать «сближению и взаимному пониманию  народов путем использования  всех средств информации», помогать «сохранению, увеличению и распространению  знаний».

С наступлением информационного  века эти задачи не только сохранили  свою актуальность, но и приобрели  новую остроту. При условии обеспечения  всеобщего доступа – независимо от расы, национальности, пола, местонахождения, рода занятий или социального  статуса – информационные и коммуникационные технологии могут способствовать развитию действительно в интересах человека.

Упомянутые концептуальные основы находят свое отражение в  нынешней Среднесрочной стратегии  ЮНЕСКО (1996-2001 гг.), в которой предусматривается, что Организация во взаимодействии с системой Организации Объединенных Наций и международным сообществом  в целом будет:

в рамках функции международного интелектуального сотрудничества

• поощрять и развивать анализ социального воздействия информационных технологий;
• способствовать розработке международной политики по развитию информационных магистралей;
• содействовать международной дискуссии по вопросам прав человека в грядущий информационный век;
• содействовать развитию международного анализа основных этических и культурных проблем в связи с информационными магистралями;
• участвовать в процессе пересмотра авторского права и конвенции об интелектуальной собственности;
• поощрять создание и распространение методов обработки информации;

в рамках функц и технического содействия

• оказывать помощь государствам-членам в разработке национальной политики и стратегий в целях оптимального использования информации;
• содействовать использованию информационных сетей и новаторских технологий мультимедия для стимулирования развития в областях компетенции Организации.

Характеристика 4-ї Великої  Програми ЮНЕСКО

До прийняття 4-ї Великої  Програми, ЮНЕСКО працювало над проблемами комунікації, інформації та телематики в рамках інших програм.

Основою 4-ї Великої Програми ЮНЕСКО є:

1. Програма IV.I ЮНЕСКО;
2. Проект ЮНЕСКО «Етнічні та соціокультурні проблеми нового інформаційного суспільства;
3. Програма IV.II ЮНЕСКО.

Таким чином, 4-а Велика Програма ЮНЕСКО складається з трьох частин, в кожній з яких узагальнено та глибше опрацьовано основні принципи вище перелічених документів ЮНЕСКО.

В Програмі IV.I ЮНЕСКО в 4-ій Великій  Програмі ЮНЕСКО простежуються наступні проблеми:

1. захист свободи слова та захист преси;
2. забезпечення розвитку незалежних ЗМІ;
3. сприяння розвитку незалежних радіомовних ЗМІ;
4. запевняти країни-члени організації фінансово та технічно допомогати утворенню радіомовних організацій;
5. сприяння поширенню освітньої та культурної задачі ЗМІ;
6. збільшення ролі жінок в роботі ЗМІ, особливо шляхом допомоги розширенню мережі WOMMED/FEMMED;
7. продовження допомоги впровадженню та розвитку на регіональному рівні Програми «Пам’ять Світу»;
8. полегшення доступу до інформації широким колам населення;
9. допомога країнам-членам організації формулювати національну та регіональну політику розвитку інформаційних технологій;
10. провадження підтримки ініціатив країн-членів в галузі інформації та комунікації;

З Проекту «Етнічні та соціокультурні проблеми нового інформаційного суспільства» в 4-ій Великій Програмі ЮНЕСКО закладені  наступні проблеми:

1. стимулювання відображення соціокультурних надбань суспільства у впровадженні нових технологій та всілякому розвитку кіберпростору;
2. збирання та аналіз даних, аналізів та різноманітних досвідів, що стосуються культурних та освітніх аспектів в інформаційному суспільстві, що з’являється.
3. З Програми IV.II ЮНЕСКО в 4-ій Великій Програмі ЮНЕСКО взято наступні проблеми:
4. продовження підтримки і розвитку проектів, що стосуються комунікації;
5. участь у підготовці професіоналів з комунікації і допомога розширенню мережі ЮНЕСКО з комунікації (ORBICOM);
6. підтримка розвитку загальнонаціональних ЗМІ;
7. підтримка та заохочення розвитку та розповсюдження виробництва, на національному та на міжнародному рівнях, аудіовізуальної продукції з країн, що розвиваються;
8. підтримка розвитку бібліотечних та інформаційних послуг;
9. сприяння проведенню міжнародних зустрічей, брифінгів з питань інформації та комунікації;
10. допомога впровадженню найкращих проектів з модернізації найвідоміших у світі бібліотек;
11. сприяння модернізації архівних послуг;
12. сприяння впровадженню електронних мереж;
13. збільшення ролі Організації, у рамках її компетенції, в прийнятті програм з інформації та комунікації та співробітництво з іншими Організаціями у рамках їх основних програм з інформації та комунікації;
14. участь у підготовці спеціалістів і користувачів комп’ютерної техніки.