Підготовка до іспиту з міжнародної інформації

До інформаційної безпеки  варто віднести й реалізацію конституційного  права громадян на свободу думки  і слова, на вільне вираження своїх  поглядів і переконань (стаття 34 Конституції  України).

З Концепції національної безпеки України (Схвалена Верховною  Радою України 16 січня 1997 року)

Концепція національної безпеки  України має забезпечити:

• єдність принципів формування і проведення державної політики національної безпеки;
• поєднання підходів до формування відповідної законодавчої бази, підготовки доктрин, стратегій, концепцій, державних і відомчих програм у різних сферах національної безпеки.

Загальні положення і  принципи

Національна безпека України  як стан захищеності, життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх і зовнішніх  нагроз є необхідною умовою збереження та примноження духовних і матеріальних цінностей.

Головними об'єктами національної безпеки є:

• громадянин — його права і свободи;
• суспільство — його духовні та матеріальні цінності;
• держава — її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність кордонів.
• Основними принципами забезпечення національної беазпеки є:   
• пріоритет прав людини; верховенство права; пріоритет, договірних (мирних) засобів у вирішенні конфліктів;    
• адекватність заходів захисту національних інтересів реальним та потенційним загрозам;   
• демократичний цивільний контроль за воєнною сферою, а також іншими структурами в системі забезпечення національної безпеки; 
• додержання балансу інтересів особи, суспільства та держави, їхня взаємна відповідальність;
• чітке розмежування повноважень органів державної влади.

Національна безпека України  досягається шляхом проведення виваженої  державної політики відповідно до прийнятих  доктрин, стратегії, концепцій і  програм у таких сферах, як політична, економічна, соціальна, воєнна, екологічна, науково-технологічна, інформаційна тощо.     

Конкретні засоби і шляхи  забезпечення національної безпеки  України обумовлюються пріоритетністю національних інтересів, необхідністю своєчасного вжиття заходів, адекватних характеру і масштабам загроз цим інтересам, і грунтуються на засадах правової демократичної держави.

Загрози національній безпеці  України

Основні можливі загрози  національній безпеці України в  найбільш важливих сферах життєдіяльності

• У політичній сфері

В економічній сфері:

• неефективність системи державного регулювання економічних відносин;
• наявність структурних диспропорцій, монополізму виробників, перешкод становленню ринкових відносин;
• невирішеність проблеми ресурсної, фінансової та технологічної залежності національної економіки від інших країн;
• економічна ізоляція України від світової економічної системи;
• неконтрольовапий підплив за межі України інтелектуальних, матеріальних і фінансових ресурсів;
• криміналізація суспільства, діяльність "тіньових" сгруктур.
• У соціальній сфері.
• У воєнній сфері.
• У науково-технологічній сфері.

Основні напрямки державної  політики національної безпеки України

Державна  політика національної безпеки визначається виходячи з пріоритетності національних інтересів та загроз національній безпеці  України і здійснюється шляхом реалізації відповідних доктрин, стратегій, концепцій  і програм у різних сферах національної безпеки відповідно до чинного законодавства.

В економічній сфері:

• недопущення незаконного використання бюджетних коштів і державних ресурсів, їхнього перетікання у “тіньову” економіку;
• контроль за експортно-імпортною діяльністю, спрямованою на підтримку важливих для Украйни пріорітетів та захист вітчизняного виробника;
• боротьба з протиправною економічною діяльністю, протидія неконтрольованому відпливу національних, матеріальних, фінансових, інтелектуальних та інших ресурсів.

Система забезпечення національної безпеки України

Для формування збалансованої державної  політики та ефективного проведення комплексу узгоджених заходів щодо захисту національних інтересів  по всіх сферах створюється система  забезпечення національної безпеки  України.

Основні функції системи  забезпечення націоналбної безпеки  в усіх сферах її діяльності такі:

1. Створення і підтримка в готовності сил та засобів забезпечення національної безпеки;
2. Управління діяльністю системи забезпечення національної безпеки;
3. Здійснення планової та оперативної діяльності щодо забезпечення національної безпеки;
4. Участь у міжнародних системах безпеки;

Концепція побудови єдиного  інформаційного простору СНД. Позиції  держав-учасниць і підходи авторів  концепції.

Поява транснаціональних  економічних структур, інформаційних  та телекомунікаційних систем свідчить про перехід від індустріальної до інформаційної орієнтації розвитку економіки і суспільства. Глобальні  інформаційні системи зв!язують світ в єдине ціле і роблять всі  держави інформаційно взаємозалежними, заставляючи проявляти максимум уваги до якості інформаційної взаємодії  в різноманітних сферах життєдіяльності  суспільства.

Вирішення проблем інформаційної  взаємодії має випереджати за часом кожний наступний час в  налагодженні співробітництва в  тій чи іншій сфері.

Формування інформаційного простору СНД дозволить повніше  координувати реформи, створювати належні  умови для функціонування ринків товарів, послуг, капіталів та робочої  сили, забезпечувати рівні права  на придбання майна в приватну власність, володіння, користування та розпорядження ним на території  країн-учасниць СНД, проводити «согласованную»  політику в різних сферах.

Задачі, що стоять перед країнами-учасницями СНД в контексті формування інформаційного простору не обмежуються проведенням  внутрішньої інформаційної політики, розвитком національного інформаційного простору. Ці задачі зв!язані також  з виявленням шляхів та засобів розширення таких можливостей, які дозволили  б країнам-учасницям отримати максимум «вигод» з розвитку світової інформаційної  інфраструктури.

У сфері формування інформаційного простору СНД існують особливості, загальні для всіх країн Співтовариства і специфічні для кожної з держав. Причина цих специфічних особливостей полягає в тому, що не всі елементи інформаційного простору, як і суспільні  структури окремих країн знаходяться  в один і той же час на одній  і тій же стадії розвитку. Процес розвитку країн-учасниць СНД не є  лінійним і швидкість входження  кожної з країн в світовий інформаційний  простір може бути  різною.

Виходячи з вищевикладеного, Концепція передбачає:

• етапи формування та розвитку інформаційного простору СНД;
• розвиток нормативно-правової бази взаємодії в інформаційній сфері;
• підвищення активності інформаційної взаємодії в погоджених сферах;
• розвиток соціальних та культурних зв!язків;
• захист національних інтересів у сфері інформації та інформатизації.

Концепція являється основою  співробітництва країн-членів СНД  в сфері інформації та інформатизації і буде запроваджувати в погоджених сферах дії через національні  програми інформатизації та цільові  програми міждержавного співробітництва.

Мета та задачі формування та розвитку інформаційного простору СНД

Основною метою робіт  з формування інформаційного простору країн-учасниць СНД є забезпечення взаємодії національних інформаційних  просторів країн Співтовариства на взаємовигідній основі, враховуючи національні та загальні інтереси у  справі розвитку співробітництва в  погоджених сферах діяльності.

У складі загальних інтересів  країн Співтовариства можуть бути названі:

1. збереження та розвиток контактів громадян;
2. розповсюдження інформації про життєдіяльність країн-членів СНД та органів Співтовариства;
3. розвиток освіти, науки, техніки та культури;
4. забезпечення доступу громадян, підприємств та організацій, органів державного управління до національних та міжнародних інформаційних ресурсів;
5. забезпечення інформаційної безпеки;
6. взаємодія у сфері надзвичайних ситуацій, стихійних лих та катастроф, своєчасне інформування з цих питань та інформаційне супроводження під час їх ліквідації;
7. утворення умов взаємовигідного використання інформаційних ресурсів країн-учасниць СНД.

Забезпечення інформаційної  безпеки в інформаційному просторі СНД

Однією з найважливіших  проблем формування інформаційного простору країн-членів СНД є забезпечення кожною з них власною інформаційною  безпекою та захистом свого інформаційного суверенітету. Для своєчасного вирішення  цих питань кожна країна-учасниця СНД здійснює своєчасний моніторинг “протиріч” в інформаційній політиці та загроз інформаційному суверенітету.

Автоматизована система  інформаційного обміну між країнами-учасницями СНД (АСІО СНД)

АСІО СНД являється  складовою частиною інформаційного простору країн Співтовариства і  націлена на забезпечення інформаційних  обмінів органів державної влади  та управління держав Співтовариства між собою та органами Співтовариства.

Склад підсистем, що створюються  в рамках АСІО СНД і автоматизовуваних  ними функцій, визначається на основі прийнятих державами-членами СНД  багатосторонніх договорів.

Інтеграція підсистем  держав Співтовариства, що діють в  рамках АСІО СНД, має максимально  зберігати їх інформаційні та технічні основи і забезпечувати накопичення  досвіда та науково-технічного співробітництва.

Нормативно-правове забезпечення і функціонування АСІО СНД має  базуватися на національних законодавчих актах країн-учасниць СНД, міждержавних договорах країн Співтовариства.

Етапи формування та розвитку інформаційного простору СНД

Формування та розвиток інформаційного простору СНД являється масштабною та складною задачею, що вимагає від  країн-учасниць СНД координації  зусиль в процесі вирішення широкого кола нормативно-правових, технічних  та фінансових проблем на національному  і міждержавному рівнях.

В загальному вигляді стратегія  діяльності з формування інформаційного простору має включати в себе наступні два етапи.

Перший етап 1996-1997 рр.

На першому етапі буде запроваджена обробітка правових, технічних  та організаційних питань інформаційної  взаємодії країн-учасниць СНД та органів Співтовариства. Результати цієї роботи мають бути представлені в погодженому на міжнаціональному рівні Перспективному плані підготовки документів міроприємств з реалізації Концепції формування інформаційного простору СНД.

Буде погоджено механізм інформаційної підтримки співробітництва  на мієнаціональному рівні і на рівні  прямих зв!язків суб!єктів господарської  діяльності країн-учасниць СНД.

Другий етап 1998-2000 рр.

На цьому етапі передбачається забезпечити широкий доступ громадян країн Співтовариства, органів державного управління та суб!єктів господарської  діяльності до національних інформаційних  ресурсів в погоджених сферах та світовим інформаційним фондам.

Буде поглиблена взаємодія  інформаційних систем, що забезпечуватимуть  постійний розвиток міждержавних інформаційних  обмінів за погодженими сферами  діяльності.

Будуть утворені правові, політичні, економічні та технічні умови  длдя міждержавної кооперації у сфері  інформації та інформатизації.

Будуть в основному  погоджені механізми здійснення міждержавного інформаційного обміну.

Конкретний зміст спільних міждержавних міроприємств держав Співтовариства з формування інформаційного простору будуть визначатися національними  інтересами і пріоритетами держав-учасниць СНД, рішенням Ради керівників країн  та Ради керівників урядів Співтовариства і відображатися в міждержавних програмах і проектах, що погоджуютьсся  на багатосторонній та двосторонній основі.

ТНК

Міжнародна інформація і  обмін інформацією відтворюють  зовнішньополітичні інтереси окремих  держав, блоків держав та цілих систем, тобто відтворюють реальні відносини  між державами. В той же час  у сфері міжнародної інформації відбувається гостра конкуренція держав.

Усі світові інформаційні потоки контролюють усього 5 ТНК. Це такі, як Associated Press, Reuters, France Press, RCA, Ashet, RTL. Вони отримують 90% прибутків від розповсюдження інформації в міжнародних каналах. Монополія ТНК привела до незбалансованого обігу інформації з одного боку і з іншого – до надмірних прибутків самих корпорацій. Якщо подивитися на акціонерів цих ТНК, то видно, що 65% акцій RCA належать підприємствам Америки, що замаються виробництвом лазерної зброї; 55% акцій Ashet належать французьким корпораціям, що займаються виробництвом приладів нічного бачення. Аналогічна ситуація і в інших компаніях, тобто понад 50% прибутків цих корпорацій відходить до військово-промислового комплексу. Отже фактично, міжнародну інформаційну систему контролює ВПК.

У 1970 році країни соцтабору, країни неприєднання (139 країн) та країни Азії, Африки та Латинської Америки  виступили проти нерівномірного розподілу інформації у світі  і зажадали збалансованого представлення  в світових інформаційних потоках  і рівномірного розподілу прибутків (прибутки всіх корпорацій здійснюються в основному за рахунок розміщення реклами товарів та послуг та інших  пропозицій у світових інформаційних  мережах. Так, наприклад, по 70  каналам RTL (якщо взяти їх сукупність) реклама  передається по всьому світу цілодобово).

У 1980 році ЮНЕСКО прийняла декларацію про міжнародний обмін інформацією, яка називалася "Новий міжнародний  інформаційний порядок". Вона забезпечувала  рівність держав у міжнародних інформаційних  потоках і розподіл прибутків  від рівноправно представленої  інформації держав. У 1981 році США і  Великобританія відмовились підписувати  цю декларацію і на знак протесту вийшли з ЮНЕСКО. Треба сказати, що США  і досі не є членом ЮНЕСКО. Великобританія з приходом до влади в минулому році нового уряду поновила своє членство, але до сих пір не виконує в  повному обсязі своїх фінансових зобов'язань. Таким чином США, держава, яка має найбільші внески в  ООН і отримує найбільша прибутки від діяльності інформаційних ТНК  не підтримала цю програму і її реалізація була зірвана (були реалізовані лише окремі пункти).