Однак це не викликало великих  потрясінь у самій Японії. Навпаки,  реальний рівень доходів на  душу населення в 1990-1998 рр. підвищився  на 20%. На Японію припадає 55% сукупного  ВНП всіх азіатських країн,  включаючи Китай. На відміну  від СРСР 1991 року, японська економіка  «реальна», вона заснована на  виробництві товарів цивільного  призначення, а не зброї [32].

     Але вивіз робочих місць за кордон триває. Безробіття перевищило 5% - рекордно високий рівень за весь післявоєнний період, виключаючи перші роки після закінчення війни. І це поступово руйнує кілька компонентів «японської моделі» - довічний найм та постійне рівномірне підвищення зарплати з збільшенням стажу.

     Де  вихід? Знову в ізоляцію, відмовляючись  від глобалізації? Але Японія XXI століття не може дозволити собі йти по цьому  шляху. По-перше, їй не буде чим платити  за імпорт палива, мінеральних ресурсів, зерна і риби. По-друге, вона буде позбавлена можливості ввозити іноземні високотехнологічні товари. У міру економічного і технологічного розвитку перелік високотехнологічних виробів росте мало не в геометричній прогресії. Жодна країна не може встановити монополію по всіх цих товарах. Це відкриває широкі можливості для активного міжнародного обміну продукцією з високою доданою вартістю. Іншими словами, глобалізація не означає монополізації економіки в руках США. Якщо США встановлюють глобальні стандарти в одних областях, то Японія чи ЄС можуть проводити свої стандарти в інших.

     Порятунок Японії бачиться в іншому напрямку. По-перше, потрібно створювати нові галузі замість тих промислових галузей, які витекли за кордон. Такими галузями можуть стати: 1) біотехнології, 2) нанотехнологіі, 3) реконструкція житлового фонду  на сучасній основі, 4) виробництво комп'ютеризованих побутових електроприладів, 5) розробка програмного забезпечення, 6) виробництво  роботів і т. д. Прогнозована до 2020 р. виручка від продажу продукції цих галузей наближається до 840 млрд. дол., що становить 25% нинішнього ВНП. Крім того, Японія могла б збільшити і частку сектора послуг у своїй економіці (зараз - 60%) [15].

     Не  можна випускати з уваги, що поряд  з Японією зараз формується гігантський  ринок - Китай. Сьогодні японський експорт  у Китай становить понад 10% від  усього обсягу її експорту. А за прогнозами Світового банку, Японія буде користуватися  найбільшою вигодою від вступу Китаю  до СОТ, збільшивши свій експорт на 61 млрд. дол. Інакше кажучи, дивно буде, якщо питома вага Китаю в японському експорті досягне того ж рівня, що і питома вага США (31% у 1999 р.) [5].

     Проте надія для країн, що розвиваються теж є. Для доказу досить навести  приклад країн АСЕАН, а також - і перш за все - Китаю.

     А що стосується Японії, вона процвітає  і буде процвітати на контурах економічної карти Азіатсько-Тихоокеанського регіону в симбіозі з США і Китаєм. Їй не варто було б претендувати на абсолютну першість у цьому регіоні. Амбіції такого роду можуть йти врозріз з інтересами простого народу. Будівництво стабільного, забезпеченого громадянського суспільства має стати першим завданням. Одночасно Японія повинна виховувати побільше людей, здатних нарівні з європейцями діяти на світовій арені. Адже саме через брак висококваліфікованих кадрів часто недооцінюють потенціал Японії.

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ МОДЕРНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ МОДЕЛІ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ЯПОНІЇ

     3.1. Проблеми економічного  розвитку Японії в умовах глобалізації

     Землетруси, цунамі і мелтдаун на АЕС у середині березня 2011 завдали економіці Японії збиток 180 млрд. дол. (за попередніми оцінками, інші оцінки - більше 300 млрд. дол.). Це жахливий розмір збитку, який цілком здатний обвалити світовий страховий ринок. Але в масштабах економіки Японії це не так багато - всього 4% ВВП (близько 5,1 трлн. дол.), І менше 0,5% національного багатства. У першому наближенні, втрата 0,5% відсотка національного багатства має зменшити ВВП приблизно на цю ж величину [44].

     Але, виробничі потужності в сучасній економіці, як правило, недовантажені, і втрата частини з них може надати жодного впливу на величину ВВП. З іншого боку, по-перше, природна катастрофа в Японії завдала дуже сильного удару по транспортній інфраструктурі, через що північ країни виявилася відділеною від півдня, багато японців не можуть дістатися до місця роботи, а компанії не можуть організувати підвезення сировини та вивезення готової продукції . У принципі, це може викликати короткострокове падіння ВВП на кілька відсотків, а також може запустити механізм циклу запасів, що має період близько двох років.

     По-друге, катастрофа викличе міграцію населення  з постраждалих районів в більш  благополучні, а це створить структурний  дисбаланс робочої сили, що також  здатен викликати деяке зниження ВВП впродовж пари років.

     По-третє, техногенні катастрофи, запущені землетрусом  і цунамі, завдали удару по енергетичній галузі Японії, викликавши дефіцит  енергії, масштаб якого поки що важко  оцінити, але порядок дефіциту становить 10%. Частково цей дефіцит вдасться покрити найближчим часом за рахунок  зростання імпорту вуглеводнів, але при цьому гранична вартість генерації електроенергії зросте в  рази. Теоретично, це може запустити  в економіці інвестиційний цикл, що починається зі спаду виробництва, а потім проходить через впровадження енергозберігаючих технологій і будівництво нових генеруючих потужностей. Період коливань ВВП у цьому циклі складе близько 10 років, але амплітуда коливань буде невеликою, тому що запуск циклу буде відстрочений через те, що найближчим часом буде спостерігатися спадна фаза циклу запасів [45].

     Тепер зауважимо, що найближчим часом почнеться  відновлення Японії, по-перше, воно буде проходити за рахунок коштів, що виділяються з бюджету, по-друге, відновлення буде проводитися за рахунок страхових фондів. При  цьому, уряд Японії буде змушений використовувати  іноземний капітал для покриття бюджетного дефіциту, і страхові компанії будуть ввозити (точніше репатріювати) капітал з-за кордону. Це могло б  спровокувати валютну і фінансову кризу в Японії, якщо б всі центробанки розвинених країн не викинули на ринок великий обсяг японської валюти [45].

     А сам процес відновлення викличе  довгостроковий підйом попиту в будівельному секторі, виробництві будівельних  матеріалів, в металургії і т.д. Тобто  буде запущений механізм довгострокового  будівельного циклу, що має тривалість близько 20 років. За рахунок мультиплікативних  ефектів амплітуда будівельного циклу може скласти 2% ВВП, причому, якщо буде спостерігатися міграція з постраждалих районів на південь, то амплітуда  коливань буде більшою. Також амплітуда буде залежати від темпів відновлення інфраструктури, які визначить уряд Японії. Цілком ймовірно, що комплекс робіт з відновлення інфраструктури, з підвищення рівня безпеки населення в прибережних зонах, з підвищення стійкості енергетики до стихійних лих і т.д. зможе викликати зростання ВВП у висхідній фазі циклу ще на пару відсотків [41].

     Але, оскільки відновлення буде проходити  за рахунок страхового фонду і  запозичень, то в подальшому це призведе до зростання податкового навантаження на економіку, а також до зростання  норми заощадження (у формі зростання  страхових зборів). Тому після завершення активного відновлення економіка Японії, цілком ймовірно, опиниться в дуже небезпечному становищі, коли буде можлива не тільки криза, але й нова затяжна депресія при дуже низькому рівні ВВП. Виникне така ситуація чи ні, залежить від того, чи буде в найближчі роки зростання економіки достатньо швидким, щоб можна було збільшити в потрібній мірі податкові надходження і страхові збори без підвищення податкового навантаження і норми заощадження [41].

     Отже, ми бачимо, що природні та техногенні катастрофи запустять в економіці Японії відразу кілька циклічних механізмів, коливання в яких будуть зрушені  один до одного по фазі. Найбільш вірогідний сценарій, за яким після короткострокового  спаду економіку Японії чекає  тривалий підйом, але при помітних структурних зрушеннях в економіці. Тим не менш, можливий (хоча і вкрай малоймовірний) і протилежний варіант, коли після значного спаду піде короткостроковий підйом і новий тривалий спад.

     За  попередньою оцінкою економістів  банку Morgan Stanley, в 2011 році економіку  Японії чекає спад на 1-3%, тоді як до землетрусу прогнозувався 2%-е зростання [48].

     Команда японських економістів надала першу  попередню оцінку наслідків стихійних  лих, що обрушилися на Японію. На даному етапі складно визначити розмір збитку для національної інфраструктури, як втім і дати прогнози щодо розвитку виробництва і попиту, особливо враховуючи той факт, що ядерна криза ще не закінчена.

     Беручи  до уваги цю велику невизначеність, а також розраховуючи, що ситуація на атомній станції буде взята  під контроль, команда аналітиків вважає, що в 2011 році ВВП Японії може скоротитися на 1-3% проти прогнозу +2%, зробленого до того моменту, як стався землетрус [48].

     Що  стосується 2012 року, то прогнози щодо зростання  ВВП варіюються в діапазоні від -1% до +3%, у той час як попередня  оцінка становила 1,9%. Обсяги виробництва  і попиту в 2011-му, найімовірніше, різко  скоротяться, проте в 3-му кварталі спад буде не настільки сильним на тлі економічного відновлення, якому сприятимуть фінансові вливання у розмірі десятків трильйонів ієн [48].

     Очікується, що Банк Японії продовжить розширювати  програму з покупки активів, а  також збільшувати придбання  державних цінних паперів, тим самим  ефективно монетаризуючи державний борг країни.

     Вплив на світову економіку, найімовірніше, буде незначним. Криза в японській  економіці може торкнутися інші країни за допомогою чотирьох основних каналів: (1) торгівля товарами та послугами, (2) потоки капіталу, (3) фінансові ринки і (4) ціни на сировину. Однак у цілому вплив буде залежати від характеру  заходів у відповідь і початкового  стану світової економіки [42]. 

     3.2. Шляхи вдосконалення  національної моделі економічного  розвитку Японії

     У процесі становлення та розвитку японської національної економічної моделі можна виділити певні етапи (табл. 1). Критерієм для виділення зазначених етапів є зміна основних параметрів компонентів національної економічної моделі (державне регулювання, суспільна відповідальність, соціалізація, ринкове саморегулювання, власність, корпоративна система, інтелектуалізація, транснаціоналізація, алокація ресурсів, міжнародна конкурентоспроможність, безпека, екологічність). При цьому всі компоненти є взаємопов’язаними та можуть досліджуватись лише системно [34]. 
 
 
 
 

Таблиця 3.1

Етапи становлення  та розвитку національної економічної  моделі Японії 

     Японська  економіка є другою за обсягом  ВВП після економіки США, проте починаючи з 1995 р. США значно випереджають інші країни світу за обсягом ВВП. У 2007 р. показник ВВП на душу населення у Японії був нижчим за відповідний показник інших країн-лідерів.

     Нині  нова техніко-економічна парадигма  лише формується, тому японці не мають об’єкта комерціалізації. Адже японці схильні до реалізації продуктових інновацій скоріше у галузі товарного виробництва, а інновації у сфері послуг запроваджуються досить повільно. Відтак сфера послуг є неконкурентоспроможною, а тому потребує значних витрат на її розвиток.