Таблиця 3.1.

Стан  валютного ринку України за період з вересня 2008 до квітня 2009 р. 

     У сфері готівкового обігу цією постановою встановлювалась гранична маржа між купівлею-продажем іноземної валюти в розмірі 5 %. Ця норма була скоригована постановою Правління НБУ від 05.11.2008№ 353, в якій зазначалось, що продаж готівкової іноземної валюти повинний здійснюватись за офіційним курсом, а купівля – не менше 3 % від курсу продажу. Згідно з постановою Правління НБУ від 07.11.2008 № 356 норматив

у 3 % був  скоригований на норматив у 1,5 %. Для  максимізації прибутку від готівкових операцій уповноважені банки почали встановлювати комісії на продаж готівкової валюти, що фактично привело значення готівкових курсів продажу валюти до ринкових значень.[15; 89]

     Тому  згідно з постановою Правління НБУ  від 04.12.2008 ці обмеження були зняті. Це призвело до подальшої девальвації гривні, в результаті чого курс продажу долара США на готівковому ринку України в січні 2008 р. в середньому становив 8,21 грн., а в деяких містах – 10 грн.

     Для зниження попиту на іноземну валюту на безготівковому ринку Правлінням НБУ  згідно з постановою від 18.12.2008 № 435 “Про функціонування безготівкового валютного ринку України” було обмежено право банків здійснювати арбітражні операції.

     З метою підтримки курсу національної валюти Національний банк України за останні 4 місяці 2008 року здійснив на безготівковому валютному ринку інтервенції на суму 10,4 млрд. дол., а за 4 місяці 2009 р. – 5,4 млрд. дол. США. Кошти на підтримання курсу гривні вилучались з міжнародних резервів Національного банку, що призвело до їх зменшення за період, який аналізується, на 13 млрд. дол. США. У результаті недовіри вкладників

фізичних  осіб у цілому до банківської системи  відбувся відтік коштів з депозитів населення. За період, який аналізується, тільки валютні депозити населення зменшились на суму 3,7 млрд. дол. США. За умов відсутності джерел поповнення міжнародних резервів Національний банк України, опинившись перед дилемою, чи підтримувати ліквідність банківської системи, чи підтримувати курс національної валюти, пішов по першому шляху. Але досвід подолання банківських криз 1998 та 2004-2005 рр. свідчить, що відновлення довіри до банківської системи відбувається насамперед через заходи, які приймаються Національним банком щодо стабілізації курсу національної валюти. З цього приводу голова правління ОТП Банку Д. Зіньков відмічав, що “є тільки один шлях повернення заощаджень населення в банки – це відновлення довіри до банківської системи в цілому. Для цього необхідна стабільність, у першу чергу валютного курсу”. Більш конкретно сформулював цю тезу голова правління банку “Хрещатик” Д. Гриджук “для того, щоб зупинити падіння, потрібно зупинити девальвацію гривні, усунути джерело гривневих ресурсів для валютних спекуляцій, повернути елементи валютного контролю, які не перешкоджають підприємницькій діяльності, але дозволяють знизити доларизацію економіки”.

     Кроки Національного банку України з проведення з 27 лютого 2009 р. цільових валютних аукціонів для задоволення потреб фізичних осіб у готівковій валюті, які йшли лише на погашення заборгованості за кредитами, отриманими в іноземній валюті, показали, що вони є ефективними, та дозволили вже з березня 2009 р. знизити попит населення на готівкову валюту (в квітні 2009 р. було продано населенню на 40 % менше готівкової

валюти, ніж у лютому 2009 р.) та знизити  середній курс продажу готівкового  долара СШАдо рівня 8,04 грн. у квітні 2009 р. Але ці заходи необхідно було проводити раніше, що зменшило б напругу на готівковому валютному ринку та сприяло скорішому відновленню довіри до банківської системи.   Для зменшення привабливості депозитів в іноземній валюті НБУ в січні 2009 підвищив норми обов’язкового резервування для строкових коштів до 4 %, а для коштів на вимогу – 7 %. Для зменшення запозичень банків на зовнішньому ринку була введена норма резервування для зовнішніх запозичень у розмірі 2 %. Для зменшення привабливості іноземних кредитів та підтримання належного рівня ліквідності банківської системи НБУ ввів нові нормативи резервів за кредитами в іноземній валюті (під стандартну

заборгованість 50 %, а під іншу – 100 %). Вирішальним  для зниження рівня доларизації  економіки України та збільшення пропозиції безготівкової валюти є прийняття Верховною Радою України закону, який забороняє банкам здійснювати кредитування населення в готівковій іноземній валюті та зменшує строк повернення валютної виручки експортерів (здійснення авансових платежів імпортерами) з 180 до 90 днів. Але за прогнозами експертів у ІІІ та ІV кварталах 2009 р. відбулося значне зростання попиту на безготівкову іноземну валюту з боку державних і банківських установ для

погашення зовнішніх боргів, а також закупівлі  корпораціями критичного імпорту. На готівковому валютному ринку попит населення може зрости в кінці року у зв’язку з наближенням президентських виборів. В умовах рецесії світової економіки збільшення надходжень від експорту української продукції не очікується. За прогнозами експертів агенції S & P, на кінець 2009 р. від’ємне сальдо платіжного балансу України становитиме 12 % ВВП країни, тоді як наприкінці 2008 р. воно становило 7,7 %. Це означає, що в

кінці 2009 р. в Україні стане відчутним  дефіцит іноземної валюти.

     В умовах можливого загострення фінансової кризи в кінці 2009 р. серед

першочергових заходів валютного регулювання, як показав досвід подолання минулих  валютних криз, є відновлення обов’язкового  продажу експортної виручки на рівні 50 або 75 %. У період виникнення ажіотажного попиту населення на готівковому валютному ринку Національному банку необхідно негайно проводити додатковий продаж готівкової валюти для комерційних банків з подальшим їх продажем населенню, одночасно встановлюючи маржу курсів купівлі-продажу готівкової валюти у розмірі не більше 2 %

від офіційного курсу, при цьому необхідно заборонити банкам встановлювати додаткові  комісії.

ВИСНОВКИ

    Міжнародні валютні відносини — одна з головних складових міжнародних економічних відносин. Найважливішим елементом міжнародних валютних відносин виступає валютна система. Розрізняють національну та світову валютні системи. Світова валютна система розвивається на регіональному та глобально-світовому рівнях. У свою чергу регіональні, світові та національні валютні системи активно взаємодіють між собою, утворюючи єдину цілісну систему міжнародних валютних відносин.

    Одним із найсуттєвіших елементів міжнародних  валютних відносин є участь країн у світових валютних ринках. На сьогодні сформувалися такі найбільші регіональні валютні ринки: Європейський (з центрами в Лондоні, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Цюріху); Американський (з центрами в Нью-Йорку, Чикаго, Лос-Анджелесі, Монреалі); Азіатський (з центрами в Токіо, Гонконгу, Сінгапурі, Бахрейні).

    Валюта - це не просто гроші чи грошова одиниця тієї чи іншої країни. Це насамперед грошові цінності, які обслуговують зовнішньоекономічні відносини. Специфіка цих відносин надає національним грошам нову ознаку та статус валюти. Набувши статус валюти, гроші можуть використовуватися й у внутрішніх економічних відносинах. Уся сфера економічних відносин, в якій зв'язки між суб'єктами здійснюються з використанням валютних коштів, називається валютними відносинами. Тому валютні відносини за своїм обсягом можуть не збігатися з зовнішньоекономічними відносинами.

    Найвищою  якісною характеристикою валюти є її вільна конвертованість в  інші валюти. У країнах з вільно конвертованою валютою до мінімуму зведені обмеження на здійснення валютних операцій, на ввіз та вивіз  валюти через кордон. Вільна конвертованість валюти забезпечує їй широке використання як міжнародного платіжного засобу, статус резервної валюти в інших країнах, що надає країні-емітенту значні переваги на світовому ринку.

    Валютний  ринок - це сектор грошового ринку, на якому здійснюється купівля-продаж валютних цінностей. Ціною на цьому ринку є обмінний курс. Попит і пропозиція на валютному ринку виступає у формі підкріпленого платіжними засобами бажання купити та продати іноземну валюту, а також бажання одержати чи надати валюту в позичку. Відповідно валютний ринок поділяється на ринок реальної валюти та рийок валютних позичок. Крім того, виділяють національний (внутрішній) валютний ринок, міжнародні (регіональні) валютні ринки та світовий валютний ринок. Валютний ринок відіграє надзвичайно важливу роль у розвитку міжнародних економічних зв'язків, функціонуванні світової економіки та у державному регулюванні монетарної сфери кожної окремої країни.

      Оскільки валютні відносини пов'язані  з міждержавним рухом капіталу, вони зачіпають національні інтереси країн-партнерів і тому підлягають державному регулюванню і контролю. З цією метою створюються так звані валютні системи як сукупності законодавче визначених принципів, норм, правил організації валютних відносин. Валютні системи бувають національні, регіональні (міжнародні) та світова. Функціонування валютної системи визначається валютною політикою країни чи групи країн. Залежно від стану економіки країни та її міжнародних зв'язків валютна політика може підпорядковуватися загальним цілям монетарної політики та певним цілям у суто валютній сфері. Основними інструментами валютної політики є: курсова політика, облікова політика та інші інструменти монетарної політики, валютна інтервенція, регулювання сальдо платіжного балансу, формування та використання золотовалютних резервів, політика валютних обмежень.

    Формування  валютної системи України відбувається в умовах глибокої економічної і  фінансової кризи, істотного розбалансування  платіжного балансу, що зумовлює його значні ускладнення, істотні відхилення від ринкових засад, надмірне адміністративне втручання держави у валютні відносини та валютний ринок. Усе це знижує ефективність валютної системи України.

    Головною  проблемою міжнародних валютних відносин на сучасному етапі являється  світова фінансова криза, яка охопила всі країни. Теперішня міжнародна валютна система не має механізму запобігання стійкому торговому дисбалансу.

    Особливо  зростає значення МВФ як повноважного центра координації економічної і монетарної політики глобального рівня, під час гострих фінансових криз. МВФ виступає тоді як ефективний інструмент гарантування монетарної кооперації і співробітництва.

    По-перше, надання технічної допомоги країнам  в удосконаленні їх економічної  політики таким чином, щоб унеможливити перевищення меж валютних диспаритеїів та виникнення криз платіжних балансів.

    По-друге, якщо криза все ж сталася, надання  фінансової підтримки для здійснення корекційної політики. Це вимагає створення попереджувальної системи, яка б пильно відслідковувала урядову політику і пропонувала необхідні корективи та створювала можливості для взаємної перевірки та уточнення економічних індикаторів.

Список  використаних джерел

1. Боринець  С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник.-К.:Т-во “Знання”, КОО, 2005
2. Будаговська С., Кілієвич О. та ін. “Мікроекономіка і макроекономіка”. К.: “Основи”. 2006, с. 367-383.
3. Гальчинський А.С. Сучасна валютна система.-К.: Вища шк., 2003
4. Геращенко А.С. Настольная книга трейдера., С-Петербург., изд-во «V.I.P Капитал»., 2002, 368с.
5. Горбач Л. М., Плотніков О.В. Міжнародні економічні відносини, КОНДОР 2009
6. Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі.-К.: Наук. думка, 2003
7. Економічний словник-довідник /  За ред. С.В. Мочерного.-К.: Феміна, 2005
8. Клименко І. Доки ж повторюватимемо помилки? Роздуми про співробітництво України з Міжнародним валютним фондом // Людина і влада. – 2007. - № 8-10.  – С. 67-71.
9. Клименко І. Місцевий проект отримує підтримку, коли в нього є власник. Про залучення зарубіжних фінансових ресурсів до здійснення важливих муніципальних програм // Людина і влада. – 2006. - № 6-7.– С. 103-106.
10. Комісарук М.П. “Макроекономіка: курс лекцій”. Коломия - 2009.
11. Макконел, Брю. “Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2 т.: Пер. с англ. ІІ-го изд.. - М.: Республика, 2002.
12. Міжнародні валютно-кредитні відносини: Підручник / А.С. Філіпенко, В.І. Мазуренко, В.Д. Сікора та ін.; за ред. А.С. Філіпченка. - К.: Либідь, 1997. - 208с.
13. Міжнародні фінанси // за ред. О.І. Рогача. Київ: Либідь, 2003, 784 с.
14. Новицький В. Є. Міжнародна економічна діяльність України: — К.: КНЕУ, 2008. — 948 с.
15. Носаченко І.М. Зовнішньоекономічні аспекти ринкової економіки. Львів: Світ, 2000, 112 с.
16. Овчинников Г.П. Международная економіка: навчальний посібник. 
    Санкт-Петербург: Видавництво «Полиус», 2007 р.
17. Павловський М. “Макроекономіка перехідного періоду”. К.: “Техніка”. 2004.
18. Пищик В.Я. Евро и доллар США. Конкуренция и партнерство в условиях глобализации. - М.: «Консалтбанкир», 2002. - 304с.
19. Предборський В.А., Гарін Б.Б., Кухаренко В.Д. Економічна теорія. Київ: Кондор, 2003, с.492
20. Рокоча В.В. Міжнародна економіка. Кн.2. Монетарна теорія міжнародної економіки. Київ: Таксон, 2008, 302 с.
21. Руденко Л.В. Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні операції. Київ: ЦУЛ, 2003, 616 с.
22. Савченко А. та ін. “Макроекономіка”. К.: “Либідь”. 2004 с. 219-235.
23. Школа І.М. Міжнародні економічні відносини. Чернівці, 2007
24. http://www.kmu.gov.ua/
25. http://www.bank.gov.ua/
26. http://wto.in.ua/
27. http://www.mfa.gov.ua