Міжнародні валютні відносини на сучасному етапі розвитку світового господарства

• будь-які інші міжнародно визнані резервні активи за умови забезпечення їх надійності та ліквідності. 
 
 
 
 
 

2. Поняття та основні елементи світових валютних систем

    Світова валютна система — це форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що історично склалася і закріплена міждержавною домовленістю. Це сукупність способів, інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно-розрахунковий оборот у рамках світового господарства.          Складові елементи національної валютної системи:

    — національна валюта;

    — валютні резерви;

    — валютний паритет;

    — курс національної валюти та порядок його дії;

    — умови функціонування національної валюти та золота;

    — умови конвертованості валюти;

    — валютні обмеження та їх форми й методи;

    — механізм використання кредитних важелів міжнародних розрахунків;

    — система валютного регулювання та ін.        Світова валютна система включає ряд конструктивних елементів — світовий грошовий товар, валютний курс, валютні ринки та міжнародні валютно-фінансові організації.        

          Світовий грошовий товар є першим елементом валютної системи, виступає носієм міжнародних валютно-грошових відносин і приймається кожною країною як еквівалент вивезеного з неї багатства. Історично першим міжнародним грошовим товаром було золото, пізніше в міжнародних розрахунках стали використовувати кредитні гроші (векселі, банкноти, чеки та депозити). В 70-х роках з'являються спеціальні міжнародні та регіональні платіжні одиниці — СДР та ЕКЮ.

       Сукупність усіх платіжних інструментів, які можуть бути використані в міжнародних розрахунках, називають міжнародною ліквідністю. Це золото, вільно оборотні валютні запаси держав та міжнародні гроші.[4; 57]

       Другим  елементом світової валютної системи  є валютний курс. Це мінова вартість національних грошей однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн. Існують фіксовані (тверді) та плаваючі (гнучкі) валютні курси. В основу фіксованого валютного курсу покладено монетний паритет (ваговий вміст золота в національних грошових одиницях), плаваючі валютні курси не зв'язані з монетними паритетами, а визначаються через зіставлення паритетів купівельної спроможності валют, тобто оцінки в національних грошах вартості однойменного "кошика" товарів.

       Третім  елементом світової валютної системи  виступають валютні ринки. Першим таким  ринком був ринок золота як грошового  товару, де золото продавалось на основі офіційної ціни, що була закріплена міжнародним договором. Сьогодні ціна на золото складається під впливом попиту і пропозиції, а ринок золота функціонує як звичайний товарний ринок.

       Розширення кредитних відносин привело до необхідності формування власне валютних ринків, які існують на основі розгалуженої системи банківських взаємозв'язків провідних країн розвинутої ринкової економіки та міжнародних і регіональних валютно-фінансових установ. У своїх функціях продавця та покупця іноземної валюти, з одного боку, та органів, які здійснюють розрахунки з закордонними контрагентами, — з другого, банки та інші валютно-фінансові установи в своїй сукупності складають міжнародний валютний ринок. Поряд з ним функціонує євровалютний ринок, який виник на основі транснаціоналізації спеціальних рахунків приватних банків провідних країн світу.

       Четвертий елемент світової валютної системи — це міжнародні валютно-фінансові організації: Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), який разом із своїми філіями — Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК), Міжнародною асоціацією розвитку (МАР), Багатостороннім агентством з гарантій інвестицій (БАГІ) та Міжнародним центром із врегулювання інвестиційних суперечок (МЦВІС) — створюють групу Світового банку, Банк міжнародних розрахунків у Базелі, регіональні банки розвитку та ін. Світова валютна система базується на функціональних формах світових грошей. Світовими називають гроші, які обслуговують міжнародні економічні, політичні та культурні відносини, а грошова операція, завдяки якій в даній країні можна придбати платіжні засоби, що є дійсними і можуть бути використані за кордоном, є операцією валютною.

       Еволюція  функціональних форм світових грошей повторює з певним відставанням шлях розвитку національних грошей — від золотих до кредитних грошей. Підтвердженням цього є той факт, що в умовах, коли золото виконувало всі функції грошей, грошова і валютна системи — національна і світова — були тотожні з тією лише різницею, що монети, виходячи на світовий ринок, скидали, за висловом К. Маркса, "національні мундири" і приймались до оплати на вагу. Іншим прикладом дії такої закономірності е базування світової валютної системи в XX ст. на одній або кількох валютах провідних країн світу.

       Головне завдання світової валютної системи  полягає в ефективному опосередкуванні платежів за експорт і імпорт товарів, капіталу, послуг та інших видів міждержавної господарської діяльності, створенні сприятливих умов для розвитку виробництва та міжнародного поділу праці, забезпечення безперебійного функціонування економічної системи вільного підприємництва. Через світову валютну систему здійснюється перелив економічних ресурсів з однієї країни в іншу або блокується цей процес, розширюється чи звужується ступінь національної самостійності країни, а також переміщуються економічні труднощі (інфляція, безробіття) із одних країн до інших.[3; 46]

       Отже, світова валютна система виступає однією з головних рушійних сил, які  можуть або сприяти розширенню міжнародних економічних відносин, або, навпаки, — обмежувати їх інтенсивність. Тому розвиток міжнародних економічних відносин значною мірою залежить від характеру світової валютної системи і дієвості функціонування її інститутів.      Сучасна світова валютна система (валютна система світового господарства) набула законодавчої сили з квітня 1978 р., коли більшість країн- членів МВФ ратифікували угоду, в якій були зафіксовані основні принципи нової світової валютної системи. Ці принципи прийняті на раді Тимчасового комітету МВФ на початку 1976 р. на Ямайці.

       Особливість сучасної світової валютної системи полягає в тому, що вона вперше в історії свого розвитку грунтується не на золоті, а на обігу паперових і кредитних грошей. Остаточно відбувається демонетизація золота, тобто ліквідація його офіційних грошових функцій. Паперові та кредитні гроші майже повністю втратили прямий зв'язок з золотом. Останнє перетворюється у звичайний товар, ціна якого відповідно до закону вартості залежить від витрат виробництва і співвідношення попиту і пропозиції на "золотих" ринках.

       Єдиною  валютою, що обмінювалась на золото до 1971 р., був долар США, проте лише при розрахунках між центральними банками і в обмежених розмірах. З 1976 р. в міжнародних розрахунках діє девізна система, при якій жодна з національних валют, включаючи долар США, не розмінюється на золото.

       Демонетизація золота, втрата ним ролі світових грошей супро-воджувалися кардинальними  змінами у системі та механізмі валютних курсів. Було скасовано золотий паритет валют, встановлена система "плаваючих" валютних курсів, при якій курси націо-нальних валют коливаються під впливом ринкових сил, зміни їх купівельної спроможності і співвідношення попиту і пропозиції даної валюти на валютних ринках.

    Якщо  країна хоче закріпити паритет своєї  валюти, то вона може це зробити шляхом прив'язування її до іншої національної або колективної, інтернаціональної валюти.

    Отже, сучасна валютна система світового  господарства грунтується на двохосновних принципах:

• вільний ринковий рух ("плавання") валютних курсів;

    — використання у вигляді ліквідних розрахункових і резервних коштів багатьох національних паперових грошей і міжнародних кредитних чи розрахункових грошей. Тому вона є системою багатовалютного ринкового стандарту, тобто системою, яка не має міцної, стабільної основи. Це зумовлює внутрішні суперечності цієї системи. 
 

3. Елементи  національної валютної системи

     Національна валютна система — це форма  організації економічних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави. Основні елементи національної валютної системи визначаються національним законодавством.           Національна валютна ситема це державно-правова форма організації валютних відносин даної країни з іншими країнами та міждержавними фінансовими існтитутами, за допомогою яких здійснюється міжнародні кредитно-розрахункові операції, формуються та використовуються валютні резерви країни. Національна валютна система – це форма організації валютних відносин країни, яка визначається її валютним законодавством. Історично першими виникли національні валютні системи. Вони є невід'ємною частиною валютних відносин окремих країн, закріплених у національному валютному законодавстві. У ньому передбачено порядок ввезення, вивезення, переказів і пересилання за  кордон  та  з-за кордону національної та іноземної валют й інших валютних цінностей (платіжних документів в іноземній валюті, цінних паперів тощо). Валютне законодавство охоплює валютні операції, пов'язані з рухом капіталів, із зовнішньою торгівлею, кредитуванням, міжнародним туризмом та ін.   Основними елементами національної валютної системи є:    — національна валюта грошова одиниця країни;    — валютний паритет та режим курсу національної валюти;   — умови обміну національної валюти на інші валюти конвертованість валюти;            — форми та організація міждержавних розрахунків;    — статус національних установ, які обслуговують та регулюють валютні відносини. [7; 61]

       Національна валютна система є органічною частиною системи грошових відносин окремих держав. Її функціонування регулюється національним законодавством кожної країни. На основі такого законодавства встановлюється механізм взаємодії національних і світових грошей, спосіб їх конвертованості, рейтинг та регулювання валютних курсів, формування та використання міжнародної ліквідності, золотовалютного запасу, кредитних ресурсів та ін. До складу національних валютних систем входять відповідні інфраструктурні ланки — банківські та кредитно-фінансові установи, біржі, спеціальні органи валютного контролю, інші державні та приватні інститути.

       Національна валютна система - сукупність форм і інструментів організації валютних відносин даної країни з іншими країнами та міжнародними економічними й політичними структурами.

       Національна валютна, система юридичне визначається національ-ним законодавством з урахуванням норм міжнародного права. Її призначення полягає в забезпеченні розрахунково-платіжних опе-рацій економічних суб'єктів країни з зовнішнім світом, нагромадженні золото-валютних резервів, регулюванні співробітництва в сфері міжнародних економічних відносин.

       Формування курсу національної валюти по відношенню до інших валют здійснюється на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ). Валютна біржа - це організаційно оформлений регулярний ринок, на якому відбувається торгівля валютою на основі попиту і пропозиції. УМВБ здійснює такі операції:

    — укладає угоди зі своїми членами та організовує двосторонні угоди між ними на купівлю і продаж іноземної валюти по ринковому курсу;

    — організовує розрахунки в іноземній та національній валюті по угодах, які укладені на біржі;

    — визначає поточний ринковий курс іноземної валюти до національної;

    — організовує операції Національного  банку з підтримання ринкового  курсу національної валюти.

РОЗДІЛ 2.

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СВІТОВИХ ВАЛЮТНИХ СИСТЕМ 

     2.1. Характеристика Паризької валютної системи  

     Паризька  валютна система (1867р.) - система золотомонетного  стандарту:

• Перша світова валютна система;
• Стихійно сформувалася у Х1Х ст. після промислової революції на базі золотого монометалізму у формі золотомонетного стандарту;
• Юридично оформлена міждержавною угодою на Паризькій конференції у 1867 році, яка визнала золото єдиною формою світових грошей;
• В цих умовах не було відмінностей між національною та світовою валютними системами ( монети приймались до платежу за своєю вагою).