Міжнародні лізингові операції

Рис.10. Структура лізингових платежів за 2-й квартал 2009 р. в порівнянні з  аналогічним періодом минулого року 

Таблиця 1. Рейтинг лізингових компаній відповідно до обсягу портфеля лізингових угод станом на 31 грудня 2008 року [42] 

РОЗДІЛ  ІІІ. ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ЛІЗИНГУ НА РИНКУ 

3.1. Перспективи  розвитку лізингу 

         Незважаючи на активний розвиток фінансової системи, ринок  лізингових послуг в Україні перебуває  на стадії становлення. На сьогодні лізинг як спосіб реалізації продукції та здійснення інвестицій набув значного поширення в усьому світі.

         На нашу думку, розширення лізингових операцій в Україні є  одним з методів фінансування реального сектору економіки.

         У Законі України «Про лізинг» лізинг – перспективний фінансовий інструмент, що сприяє ефективному розвитку виробництва, активізації інвестиційних процесів. Однак частка лізингу в загальному обсязі інвестицій в Україні становить лише 1%, тоді як у країнах континентальної Європи приблизно 25% [21].

         Лізинг як економічна категорія має власне смислове навантаження та різні форми виявлення. Лізинг відображає не лише певну взаємодію  виробничих сил, а й виробничі  відносини, тобто лізинг відображає не лише матеріально-речову основу, а має й соціально-економічну форму. Соціально-економічний аспект лізингу визначається через відносини власності, ведення спільної діяльності. Матеріально-речова основа виявляється через різні форми організації виробництва, відносини оренди майна, акти купівлі-продажу та фінансування.

         Досліджуючи природу  лізингових операцій, можна зазнати, що лізинг має подвійну природу. З  одного боку, основою будь-якої лізингової угоди є фінансова операція, яка  передбачає вкладення ресурсів на умовах платності та повернення в основний капітал. Отже, лізинг – це одна з форм кредитування. З іншого боку, оскільки лізингодавець та лізингоотримувач оперують капіталом не у грошовій формі, а в натуральній, то за формою лізинг подібний до інвестиційного фінансування.

         Сьогодні лізинг – це проста ефективна фінансова схема, яка поєднує інтереси власників фінансового капіталу і виробників. Шляхом застосування лізингових операцій реалізується близько 15% інвестицій у світі та близько 35% інвестицій у країнах з розвиненою економікою. На сучасному етапі розвитку економічної системи лізинг – це успішна форма взаємодії банківських структур з реальним сектором економіки.

         За даними асоціації  європейських лізингових компаній Leaseurope, переважну частину лізингових операцій у 25 країнах-членах асоціації становлять угоди з рухом майна.

         При дослідженні  лізингових операцій у країнах Leaseurope показники окремих країн істотно  відрізняються. Найбільшу питому вагу в загальнонаціональних інвестиціях  становлять лізингові операції в  таких країнах, як Ірландія (46%) і Англія (35,8%). У країнах Східної Європи  спостерігається загальне відставання у сфері лізингових операцій [21].

         Серед українських  підприємств, які зверталися до лізингових компаній, 8% таких, що потребують технічного переустаткування, з них 12% справді хотіли укласти угоду про лізинг, і лише 1,5% з них фактично готові її підписати. Воднораз про реальну активність лізингових компаній та ефективність їхньої роботи, за відсутності статистичних даних, можна лише здогадуватися.

         Власне, лізингові послуги надаються лише деякими лізинговими компаніями: лідером серед лізингодавців з обладнання та устаткування виступає «Українська лізингова компанія», «Українська фінансова лізингова компанія», «Укрдержлізинг»; найактивнішими операторами на ринку лізингу автотранспорту можна назвати такі лізингові компанії, як «Перша лізингова/Hertz», «Оптима лізинг».

         Незважаючи на прийняття  змін до Закону України «Про лізинг», дещо у цій статті лишилося неузгодженим. Крім того, немає належної державної  підтримки розвитку лізингу, не визначено податкової пільги, на які лізингові компанії можуть претендувати, оскільки їхні послуги дають змогу підприємствам швидше, ніж при використанні банківських кредитів, оновлювати основні засоби. Для лізингових компаній зависока вартість кредитів комерційних банків, незручна їхня короткостроковість, хоча саме банківські кредити могли б стати джерелом дешевих фінансових ресурсів для лізингу.

         Перспективи розвитку лізингу  в Україні [21]:

• зниження вартості кредитних ресурсів до рівня, який би не перевищував 20% річних, для забезпечення ефективності лізингових операцій;
• зниження вартості нотаріальних послуг з оформлення договорів лізингу з метою послаблення фінансового навантаження на учасників лізингової угоди; надання податкових пільг щодо операцій з міжнародного лізингу для ввезення на територію України високотехнологічного устаткування;
• створення лізингових центрів, які б спеціалізувалися на обслуговуванні малих підприємств;
• розроблення державної програми підтримки лізингу, яка б передбачала залучення банківського сектору до розвитку лізингових послуг; належним чином на законодавчому рівні захистити права лізингодавців та власників майна, що є об’єктом лізингових операцій;
• запровадити ефективну систему моніторингу лізингового ринку.
• умови, що гарантують стійкий розвиток малого і середнього бізнесу
• інтеграція банківського і промислового сектора економіки
• вільна конкуренція

          Лише у цьому разі лізинг  в Україні зможе виконувати  свої функції – прискорювати  розвиток стратегічно важливих галузей, сприяти широкому залученню інвестицій в економіку. 
 
 
 
 

3.2. Переваги  та недоліки лізингу 

                 Варто відмітити те, що цілком  природно існують проблеми, котрі  стримують розвиток фінансового  лізингу. До них, в основному,  відносять:

1. Різні підходи до визначення понять фінансового лізингу у Законах України “Про фінансовий лізинг”, “Про оподаткування прибутку підприємств” та ін., неузгодженість положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України і Закону України “Про фінансовий лізинг” між собою, а також неузгодженість підзаконних нормативно-правових актів із вимогами законів можуть негативно вплинути не лише на договірні відносини між суб’єктами лізингу при розв’язанні конкретних правових спорів, а також і на оподаткування лізингових операцій. Адже розбіжності у визначеннях лізингу та деяких інших положеннях, між зазначеними законодавчими актами, можуть спричинити ситуацію, коли учасники лізингових відносин не зможуть довести податковим органам факт існування між ними саме лізингових правовідносин. Адже встановлення конкретного типу та механізму оподаткування багато в чому визначає зміст, доцільність та прибутковість лізингової операції [20].

2. Банківські  кредити, від можливості отримання  яких істотно залежить ефективність діяльності юридичних осіб, що здійснюють лізингову діяльність, мають переважно короткостроковий характер, а їх висока вартість є додатковим тягарем для лізингоодержувачів, які виплачують вартість кредитів у складі лізингових платежів. За цих умов, ефективним джерелом формування ресурсів для здійснення лізингової діяльності можуть стати амортизаційні відрахування.  Запровадження прискореного порядку нарахування амортизації, з одного боку, підвищить зацікавленість у придбанні техніки на умовах лізингу, а з іншого – стимулюватиме надходження фінансових ресурсів на виробництво техніки. Проте, надання такої потужної податкової пільги як прискорена амортизація лише лізингодавцям, створить потужні стимули та механізм для податкової оптимізації. Тобто, практично у кожного підприємства з’явиться стимул задля зменшення податкових зобов’язань оформлювати будь-яке придбання основних фондів як фінансовий лізинг – або через власного „кишенькового” лізингодавця, або через іншу компанію, яка пропонуватиме аналогічні послуги „псевдолізингу”. Виходом із цієї ситуації може бути або запровадження прискореної амортизації для певних категорій основних фондів незалежно від того, яким чином їх було придбано, або запровадження жорсткого нагляду за діяльністю лізингодавців із метою перешкоджання виникненню ринку псевдо лізингу. Оскільки можливості бюджету не дозволяють ввести прискорену амортизацію для певних видів основних фондів незалежно від способу їх придбання, доцільним є використання варіанту [20].

3. Більш ефективною формою підтримки розвитку сільського господарства, яка б створювала менше можливостей для зловживань, могла би бути компенсація частини лізингових платежів певним категоріям лізингоодержувачів. При цьому усі фінансові ризики несли б лізингодавці, які були б більш вимогливими при відборі лізингоодерджувачів [20].

4. Одним  із вагомих чинників, що перешкоджають  розвитку фінансового лізингу,  є положення Закону України  „Про фінансовий лізинг”, згідно  із яким після закінчення дії фінансового лізингу предмет лізингу однозначно підлягає поверненню лізингодавцю. Водночас закон передбачає право лізингоотримувача виплачувати вартість предмету лізингу у складі лізингових платежів. Отже, після сплати вартості предмету лізингу (чи її основної частини) під час дії договору лізингу, лізингоодержувач все одно повинен повертати предмет лізингу.

5. Під  час здійснення лізингових операцій  перед банками та іншими лізингодавцями  постають проблеми, аналогічні проблемам  у кредитуванні: недостатня кількість платоспроможних лізингоодержувачів, істотні ризики несвоєчасної плати за користування майном. Остання проблема зумовлена в першу чергу недостатнім нормативно-правовим захистом прав кредиторів.

         Не дивлячись на вищенаведене лізингова діяльність є перспективним видом бізнесу, що пов’язується зі: 

• світовим досвідом, який показує, що на частку лізингу в нових інвестиціях на устаткування припадає 15-20%;
• лізинг є одним з основних джерел активізації інвестиційної діяльності, що є вкрай важливим для нашої економіки;
• переорієнтацією банків із ринку цінних паперів на інвестиції у виробництво. При цьому лізинг є більш привабливим фінансовим механізмом, аніж кредит, оскільки він використовується винятково для купівлі устаткування, що до того ж виступає забезпеченням угоди;
• зниженням ставок на ринку позикового капіталу і як наслідок – здешевлення лізингової угоди;
• великим потенційним попитом на лізингові послуги, пов’язаним із потребою підприємств у відновленні основних фондів і можливістю їх здійснити без суттєвих початкових витрат.

         В якому б стані не знаходилася економіка нашої країни, існують галузі, що є пріоритетними у використанні лізингу. До пріоритетних напрямків використання лізингу в Україні можна віднести: