Лекции по "Международному отношению"

На практиці, щоправда, така ситуація зустрічається дуже рідко.

Теорія економії на масштабі Кемпа.

Із загальної  економічної теорії відомо, що по мірі зростання масштабів виробництва  собівартість одиниці товару знижується. Це відбувається через декілька причин:

• зростання спеціалізації – кожен робітник може зосередитись на одній виробничій функції, довести її виконання до досконалості, використовуючи при цьому більш досконалі машини і устаткування;
• неподільність виробництва – при збільшенні обсягів випуску розміри обслуговуючих підрозділів, що не залучені безпосередньо до виробництва (керівництво, бухгалтерія), зростають відносно повільніше, ніж масштаби власне виробництва;
• технологічної економії – витрати на створення нової якості товару зазвичай менше, ніж прибуток, що може бути отриманий від його втілення.

 

Розглянемо  числовий приклад.

Таблиця. Співвідношення між витратами праці та обсягами випуску продукції.

 

Як ми бачимо, при  збільшенні витрат праці обсяг виробництва  збільшується швидше і одночасно  зменшуються середні витрати  праці на одиницю продукції.

 

Економіка масштабу – це розвиток виробництва, при якому зростання витрат факторів на одиницю призводить до зростання виробництва більше, ніж на одиницю.

Ефектом масштабу пояснюють торгівлю між  країнами, що однакові чи дуже схожі  за наділеністю факторами виробництва, у всякому разі до такої міри, що незначні відмінності в забезпеченості ними не можуть вважатися поясненням міжнародної торгівлі. Модель економіки масштабу пояснює також і торгівлю між країнами з технологічно близькою чи навіть однорідною продукцією.

 

Припустимо, що дві  країни ідентичні і тому їх пропозиція товарів 1 і 2 характеризуються кривими  виробничих можливостей, що зливаються, а попит на них – кривими байдужості, що зливаються. Оскільки економіка характеризується ефектом масштабу, то крива виробничих можливостей вигнута в напрямку до початку координат. До торгівлі обидві країни виробляють і споживають по 40 одиниць товару 1 і 2, що характеризується точкою А. Відносна ціна - , а крива байдужості, що визначає попит – І. Замітимо, що баланс в точці А дуже нестійкий. В силу специфічності вигину кривої виробничих можливостей в результаті ефекту масштабу будь-який  незначний зсув у відносній ціні праворуч від точки А призведе до падіння відносної ціни товару 1 до тих пір, поки перша країна не перейде до виробництва лише товару 1. Аналогічним чином, будь-який зсув рівноважної ціни ліворуч від А призведе до падіння відносної ціни 2, до тих пір поки друга країна не стане спеціалізуватися лише на виробництві товару 2.

З початком торгівлі перша країна почне спеціалізуватися лише на товарі 1, що буде поступово  зсувати точку виробництва від  А у напрямку, вказаному стрілкою, поки вона не досягне точки В, в  якій перша країна буде повністю спеціалізуватися на товарі 1. Друга країна буде спеціалізуватися на товарі 2, що зсуне точку її виробництва  від А у напрямку, вказаному  стрілкою, поки вона не досягне повної спеціалізації в точці В’. При  повній спеціалізації кожна країна зможе продати іншій країні по 60 одиниць товару, який вона виробляє, і збільшити споживання кожного  товару на 20 одиниць (досягнувши точки  Е). Нова крива байдужості ІІ розташована  вище і показує вищий рівень споживання. Зростання споживання відбулося  внаслідок ефекту масштабу, оскільки країни, після того як почали спеціалізуватися на певному товарі, змогли разом  виробити більше товару (240 одиниць), ніж  до торгівлі (160 одиниць).

 

Стверджуючи у визначенні економіки масштабу, що зростання  затрат факторів (наприклад, праці) на одиницю призводить до зростання  виробництва більш ніж на одиницю, необхідно визначити, за рахунок  яких структурних зсувів це відбувається. Такі зсуви можуть бути зовнішніми по відношенню до окремої фірми-виробника  і внутрішніми, якщо вони відбуваються всередині неї самої.

 

Зовнішній ефект масштабу – зниження витрат на одиницю товару в рамках фірми в результаті зростання масштабів виробництва галузі в цілому.

Зовнішній ефект  масштабу передбачає, що збільшується кількість фірм, що виробляють один і той самий товар, в той  час як розмір кожної з них не змінюється. Зазвичай в такій ситуації ринок залишається в достатній  мірі конкурентним, що зближує закономірності торгівлі на базі цієї моделі з класичними теоріями міжнародної торгівлі, що припускають існування досконалої конкуренції. Це означає, що експортери можуть продати скільки завгодно багато товару по поточній ціні, на яку  вони не можуть впливати.

 

Внутрішній ефект масштабу – зниження витрат на одиницю товару в рамках фірми в результаті зростання масштабів її виробництва.

Внутрішній ефект  масштабу передбачає, що загальний  обсяг виробництва товару не змінився, а кількість фірм, що його виробляють, зменшилась. В більшості випадків це призводить до виникнення недосконалої конкуренції, при якій виробники  можуть впливати на ціну своїх товарів  і забезпечити збільшення обсягів  продаж за рахунок зниження ціни. Екстремальним  випадком внутрішнього ефекту масштабу є чиста монополія – ситуація на ринку, за якої фірма на має конкурентів  для своїх товарів.

Торгівля за умов монополістичної конкуренції.

 

Випадок, коли в галузі діє лише один монопольний  виробник, зустрічається дуже рідко, порівняно з ситуацією олігополії, коли існує невелика кількість фірм, що виробляють даний вид продукції, кожна з яких може впливати на ціни. При цьому товари не є абсолютно  однаковими, а відмінюються певними  характеристиками. На такому ринку  розвивається монополістична конкуренція.

Великий внесок в розвиток теорії монополістичної  конкуренції зробив Пол Кругман.

 

Попит на продукцію фірми  за умов монополістичної конкуренції  в стані ринкової рівноваги можна  визначити за формулою:

де  X – обсяг продаж даної фірми,

  S – обсяг продажу в цілому,

  n – кількість фірм в галузі,

  b – змінна попиту, що показує залежність ринкової долі фірми від ціни на її товар, 

  P – ціна товару даної фірми,

   – середня ціна аналогічних конкуруючих товарів.

Якщо  фірма продає свої товари за ціни, що перевищують середньоринкову (P> ), то її доля на ринку ( ) буде менше ( ). Якщо фірма продає свої товари за ціну, що нижча за середньоринкову (P< ), то її доля повинна бути більшою ( ).

Для того, щоб з’ясувати вплив монополістичної  конкуренції на міжнародну торгівлю, необхідно спочатку визначити три  основні взаємозалежності між кількістю  фірм і ціною на їх товари:

1. взаємозв’язок між кількістю фірм і середніми витратами типової фірми – чим більше фірм, тим менше обсяг виробництва кожної фірми, тим вищі середні витрати на одиницю товару;
2. взаємозв’язок між кількістю фірм і ціною, за якою кожна з них продає товар – чим більше фірм, тим вище конкуренція і тим нижчі ціни;
3. взаємозв’язок між ціною, за якою фірми продають товар, і їх кількості на ринку – якщо ціна перебільшує середньоринкову, то на ринку з’являється додаткова кількість фірм, а якщо ціна нижча за середньоринкову, то кількість фірм зменшується.

В рамках моделі монополістичної конкуренції  найбільш важливими є перших два  взаємозв’язки. Міжнародна торгівля збільшує розміри ринків збуту. Взаємозв’язок  між кількістю фірм на ринкові  і середніми видатками виробництва  на одній фірмі виражається наступним  лінійним рівнянням.

де  – середні видатки,

  F    – постійні видатки, які не залежать від обсягів виробництва фірми,

  c     – граничні видатки фірми.

 

Це  рівняння показує, що по мірі зростання  обсягів виробництва фірми (Х), її середні видатки скорочуються, оскільки фіксовані видатки діляться на більшу кількість вироблених товарів. В стані ринкової рівноваги всі фірми повинні отримувати рівну ціну за свою продукцію, тобто P= . Але в цьому випадку рівняння ринкової рівноваги (1) приймає спрощений вигляд . Підставляючи його замість Х в ліву частину рівняння (2) отримуємо:

Це  рівняння показує, що чим більше фірм працює в галузі, тим вищі середні  видатки кожної з них. Зростання  обсягів продаж S в розрахунку на 1 фірму в результаті збільшення ринку при розвитку торгівлі і при постійній кількості діючих на цьому ринку фірм n призводить до скорочення середніх витрат .

 

Співвідношення  між кількістю фірм на ринку та ціною, за якою вони продають свою продукцію, випливає із базового рівнянні ринкової рівноваги (1). Розкриємо квадратні  дужки, отримаємо:

Зворотній взаємозв’язок  продаж від ціни, як відомо з макроекономіки, можна звести до простого лінійного  рівняння:

де  А – константа,

  В – коефіцієнт, який показує нахил прямої відносно горизонтальної осі.

 

Ми  знаємо, що фірма максимізує свій доход  тоді, коли граничні доходи дорівнюють граничним видаткам, тобто:

Перетворивши це рівняння, отримаємо ціну, за якою фірма  продає свої товари:

                              

Але, як вже відмічалось раніше, . Тому шукане співвідношення між кількістю фірм і ціною, за якою кожна з них продаватиме свої товари, становитиме:

 

Це – рівняння попиту на олігопольному ринку. Як видно, чим більше фірм (n), тим вища конкуренція і тим нижчі ціни (Р). Важливим є і той факт, що параметр продаж (S) не входить в рівняння (7), що означає, що розміри ринка не впливають на взаємозв’язок між кількістю фірм і ціною, за якою кожна з них продає свій товар.

 

Графічно взаємозв'язок між зростанням розмірів ринку і міжнародною  торгівлею можна показати наступним  чином.

Крива С₁ показує графічно рівняння (2) – чим більше фірм в галузі, тим вищі середні видатки кожної з них, але збільшення обсягів продаж скорочує середні видатки. Крива Р показує графічно рівняння (7) – чим більше фірм на ринку, тим нижче ціна, по якій вони продають товар.

До  торгівлі ринок знаходиться в  рівновазі в точці А, в якій фірми в кількості n_A продають свої товари за ціною Р_А. Країна вступає в міжнародну торгівлю, і розмір її ринку, що вимірюється обсягом продаж S, збільшується. Це скорочує середні видатки і зсуває криву С₁ вниз, перетворюючи її в криву С₂. Однак крива залежності цін від кількості фірм (лінія Р)не залежить від розміру ринку і тому залишається на місці. Нова ринкова рівновага досягається в точці В, в якій більша, ніж раніше, кількість фірм n_B продають свої товари по більш низькій ціні Р_В.

Отже, навіть за умов монополістичної конкуренції, з точки зору споживачів, вигідно  розвивати міжнародну торгівлю: в  результаті кількість фірм, а значить  і розмаїття товарів, які вони виробляють, зростає, а їх ціна падає.

 Лекція-7

Зміст та механізм зовнішньоторговельної політики держави

1. Структура сучасних національних систем регулювання  зовнішньоторговельної діяльності
2. Митні тарифи в системі регулювання зовнішньої торгівлі. Економічна роль тарифу
3. Нетарифні інструменти регулювання зовнішньої торгівлі

Структура регулювання  зовнішньої торгівлі

Чотири блоки регулювання  зовнішньої торгівлі ( до 1000 конкретних заходів):

1. Торгівельно-політичне та прикордонне регулювання

1. Мито

2. Прикордонні податки та збори
3. Особлив експорт та імпортні податки та збори
4. Контингентування
5. Ліцензування
6. «Добровільне» обмеження експорту
7. Митні та інші прикордонні формальності
8. Заборони, ембарго
9. інше

2. Внутрішні засоби, які регулюють експорт та імпорт

1. Внутрішні податки та збори (ПДВ, податок на прибуток тощо)
2. Субсидування
3. Державні закупівлі
4. Технічні бар’єри
5. Санітарно-ветеринарні вимоги
6. Заходи охорони довкілля
7. інше

3. Валютно-кредитні та фінансові засоби регулювання експорту та імпорту

1. Механізм валютного курсу
2. Валютні обмеження
3. Імпортні депозити
4. Валютні кредити
5. Страхування
6. Облікова ставка
7. Демпінг
8. інше

4. Неформальні бар’єри (не описуються системою нормативно-правових актів)

1. Структура власності (родинна, державна)
2. Відношення до іноземних товарів,  капіталу, робочої сили
3. Контроль виробництва з боку інших економічних структур (кредитних спілок, банків, інших фінансових структур)
4. Корупція

Митні тарифи в системі регулювання зовнішньої торгівлі

Основні функції  мита:

• створення вартісного бар’єру, що збільшує ціну імпортованого товару
• захист національних виробників, підвищення їх прибутку, створення можливості експорту за демпінговими цінами
• зростання виробництва товару, яке знаходиться під захистом мита
• обмеження споживання за умов підвищення мита та зростання ціни
• вплив та бюджетні надходження (фіскальна функція)
• перерозподіл прибутків та доходів між державою, іноземними експортерами, національними виробниками і споживачами
• вплив на характер конкуренції на внутрішніх ринках: зменшення мита посилює конкуренцію, збільшення мита  - послаблює
• вплив на розміщення ресурсів: