Лекции по "Международному отношению"

Якщо відносна ціна на товар х збільшується до одиниці, то ми маємо нову точку виробництва – точку В, яка характеризує виробництво в країні І на основі нового співвідношення цін.

В точці В виробляється 130 одиниць товару х та 20 одиниць товару у. Споживання характеризується точкою Е, в якій споживається 70 одиниць товару х та 80 одиниць товару у.

Маємо два торговельних трикутника. Трикутник HDF (Р=1/2): експорт – FD, HD – імпорт. Трикутник ECB (P=1): BC – експорт, ЕС – імпорт.

Інформація, яку дають торговельні  трикутники можна відобразити кривою взаємного попиту.

Лінія відносних  світових цін виходять під кутом, тангенс якого дорівнює відношенню світових цін. На цих лініях ми відмічаємо точки Н і Е, а потім через них будуємо криву взаємного попиту.

В точці F країна виробляє 65 одиниць товару х та 85 одиниць товару у. Споживання характеризується точкою Н, тобто споживається 85 одиниць товару х та 45 одиниць товару у. Країна експортує 40 одиниць товару у, а імпортує 20 одиниць товару х.

Якщо світова  ціна змінюється і дорівнюватиме  одиниці, то змінюється рівень виробництва, який характеризується точкою В, яка показує, що виробляється 40 одиниць товару х і 120 одиниць товару у. Споживання характеризується точкою Е, тобто споживається 100 одиниць товару х і 60 одиниць товару у. Експортується 60 одиниць товару х (120-60), і імпортується 60 одиниць товару у (100-40).

Маємо два торговельних трикутника. Трикутник FGH (P=2): FG – експорт, GH – імпорт. Трикутник ВСЕ (Р=1): ВС – експорт, СЕ – імпорт.

 

Крива взаємного попиту для країни ІІ

Об'єднавши графіки торговельної пропозиції країн І і ІІ, ми отримаємо графік рівноважних умов світової торгівлі.

 

 

Графік показує при яких умовах світової торгівлі досягається рівновага. Тут точка рівноваги – точка Е – рівноважні умови міжнародної торгівлі. Точка Е показує, що тільки при світових цінах, які дорівнюють одиниці, експорт товару х країни І дорівнює імпорту товару х країни ІІ.

Визначення рівноважних  умов світової торгівлі базувалось на припущенні незмінності кривої взаємного  попиту кожної країни. Але в реальному  житті може змінюватися крива  взаємного попиту, коли змінюються смаки та уподобання споживачів; коли країни починають застосовувати  різні обмеження у взаємній торгівлі (тарифні, нетарифні методи).

Припустимо, що смаки  та уподобання споживачів змінилися  на користь імпортного товару, тобто  зріс попит на імпорт. Це дає країні нові стимули на активізацію її участі у міжнародному обміні, що веде до зміщення кривої взаємного попиту.

 

 

Графік. Встановлення нових умов міжнародної торгівлі.

При умовах міжнародної торгівлі, яка  проходить через точку Е: ОХ₁ одиниць товару х – імпортує країна ІІ та експортує країна І; OY₁ одиниць товару у – експортує країна ІІ та імпортує країна І.

Припустимо, що смаки  споживачів змінились на користь  товару у, тобто збільшився попит на товар у. Щоб збільшити імпорт товару у, країна І повинна збільшити експорт товару х і крива взаємного попиту країни І зміститься вправо в позицію ОС₁, але друга країна не має бажання змінювати структуру міжнародної торгівлі. В даному випадку буде мати місце надлишковий попит на товар у у розмірі у₁у₂ і надлишкова пропозиція на товар х у розмірі х₁х₂, але ми бачимо, що крива країни ІІ не змінюється.

Отже, змінюється відносна ціна на товари х та у. Ми маємо нову точку рівноваги – точку Е₁ –, яка показує нові умови міжнародної торгівлі, а це означає зменшення ціни на товар х і збільшення ціни на товар у. Країна І збільшить пропозицію товару х на світовому ринку. Надлишковий попит на товар у і надлишкова пропозиція товару х змінюють умови міжнародної торгівлі.

Умови міжнародної торгівлі – це співвідношення експортних та імпортних цін певного товару країни в цілому чи групи країн.

Співвідношення  цін TOT, або умови міжнародної  торгівлі, якими ми користувалися  до цього часу, інколи називають товарними, або чистими товарообмінними умовами міжнародної торгівлі (commodity terms of trade, net barter terms of trade). Вони визначаються шляхом ділення ціни експорту на ціну імпорту країни. Таким чином, величина умов торгівлі для країни І становить , тоді як для країни II — .

В економічному плані збільшення товарних умов торгівлі полягає в тому, що при зростанні експортних цін  порівняно з імпортними кожна  одиниця експорту країни обмінюється  на зовнішньому ринку на більшу кількість  одиниць імпорту. Це означає, що тепер  країна може придбати більше товарів, поставляючи на експорт ту саму кількість  продуктів, що й раніше. Внаслідок  такого поліпшення умов торгівлі добробут країни-експортера зростає за інших  рівних умов.

При обчисленні величини умов міжнародної  торгівлі окремої країни необхідно  пам'ятати, що експорт та імпорт складаються  з багатьох товарів. Тому для таких  розрахунків потрібно визначити індекс цін окремо для експорту та для імпорту. Він становить усереднену за певним правилом ціну всіх товарів, яка виражається через співвідношення з певною базовою ціною. Тому починати розрахунки слід з визначення бази індексу цін.

Нехай, наприклад, за базу розрахунків прийнято 1980 рік. Це означає, що рівень експортних та імпортних цін у цьому році прирівнюється до 100%. Припустимо, що в 1990 році для якоїсь країни індекс експортних цін становив 120%, а імпортних — 150%. Умови торгівлі цієї країни в 1990 році становили 120%:150%=0,8. Ця цифра означає, що кожна одиниця експорту даної країни в 1990 році обмінювалась лише на 0,8 одиниць імпорту, тобто купівельна спроможність експорту країни зменшилась порівняно з 1980 роком на 20%.

Крім  названих товарних (або чистих товарообмінних) умов міжнародної торгівлі, в економічній  літературі існує ще декілька концепцій  співвідношення експортних та імпортних  цін.

Концепція умов торгівлі з врахуванням  доходу від експорту (income terms of trade). Умови торгівлі з урахуванням доходу від експорту представляють собою товарні умови торгівлі, помножені на індекс зміни обсягу експорту, тобто . Іншими словами, цей показник являє собою індекс сукупних надходжень від експорту, поділений на індекс імпортних цін. За його допомогою визначається спроможність країни купувати товари на міжнародному ринку, розплачуючись за них виключно надходженнями від експорту. Збільшення величини цього показника вказує на зростання здатності країни закупити за кордоном більшу кількість товарів за рахунок доходів від експорту.

Товарні умови торгівлі та умови торгівлі по доходу необов'язково змінюються в  одному напрямку. Так, зменшення співвідношення може бути повністю компенсоване збільшенням  фізичного обсягу експорту. Але може скластися і така ситуація, коли негативний ефект від зменшення товарних умов торгівлі може посилюватися внаслідок падіння обсягів експорту, причому умови торгівлі з урахуванням доходу від експорту можуть зменшитися більшою мірою порівняно з товарними умовами торгівлі.

Однофакторні умови торгівлі (single factoral terms of trade). Цей показник є спробою зв'язати між собою зміну імпортних цін та продуктивності використання виробничих ресурсів. Однофакторні умови торгівлі можна розрахувати, помноживши товарні умови торгівлі на індекс продуктивності праці в експортнооріентованих галузях виробництва, тобто , де О — індекс продуктивності праці.

Економічний зміст зростання отриманого показника  полягає в тому, що країна може придбати більше одиниць імпорту за дану одиницю  праці в експортному виробництві. Говорячи іншими словами, за одну й  ту саму кількість часу використання факторів виробництва в експортних галузях тепер можна придбати більшу кількість товарів на світовому  ринку.

Очевидно, що однофакторні умови торгівлі видаються дуже привабливим параметром зовнішньоторговельної діяльності країни, але скористатись ним дуже непросто внаслідок значних труднощів в обрахуванні точних індексів продуктивності. При розрахунках з використанням показника однофакторних умов торгівлі слід пам'ятати, що оскільки з часом продуктивність виробництва зростає, цей показник може вказувати на наявність більш сприятливої (або менш сприятливої) тенденції порівняно з товарними умовами торгівлі.

Двофакторні умови торгівлі (double factoral terms of trade). Цей показник покликаний зв'язати однофакторні умови торгівлі окремої країни з тенденціями зміни продуктивності в її торговельних партнерах. Він розраховується шляхом ділення однофакторних умов торгівлі на індекс продуктивності в експортних галузях країн — партнерів по торгівлі, тобто , де О — індекс продуктивності в експортних галузях за кордоном.

В економічному плані зростання такого показника  означає, що певна кількість послуг факторів виробництва даної країни обмінюється на більшу кількість  послуг виробничих ресурсів, які використовуються в експортних галузях торговельних партнерів.

Лекція-4

Теорія  співвідношення факторів виробництва (модель Хекшера-Оліна)

 

1. Теорема Хекшера-Оліна.
2. Теорема вирівнювання цін на фактори виробництва (Хекшер-Олін-Самуельсон).
3. Теорема Столпера-Самуельсона.
4. Теорема Рибчинського.
5. Парадокс Леонтьєва.

 

В 1919 році вийшла стаття Хекшера “Вплив зовнішньої торгівлі на розподіл доходів”. Через 30 років Олін доповнив цю теорію.

Припущення теорії:

1. 2 фактори виробництва: капітал і праця;
2. фактори виробництва повністю використовуються в процесі виробництва;
3. країни по-різному забезпечені факторами виробництва;
4. обмеженість обсягів факторів виробництва в кожній країні;
5. повна мобільність факторів виробництва в межах країни;
6. відсутність мобільності факторів виробництва між країнами.

 

Припущення щодо характеру ринку:

1. дві країни виробляють два товари;
2. досконала конкуренція;
3. існує вільна торгівля;
4. збалансованість торговельних потоків;
5. транспортні видатки дорівнюють нулю.

 

Припущення стосовно технології виробництва: однакова технологія в обох країнах.

Припущення щодо характеру товару:

1. один товар – трудомісткий, другий – капіталомісткий;
2. повна еластичність попиту по ціні;
3. смаки та уподобання споживачів однакові;
4. відсутній ефект масштабу.

 

Найбільш важливим моментом у цій теорії є різна  факторомісткість та насиченість в країні.

Факторомісткість товару – це показник, який визначає кількість факторів виробництва на створення одиниці товару.

, K – капітал, L – праця.

Наприклад,

ІІ товар	І товар
K2=3	K1=1
L2=3	L1=4
Висновок: , другий товар являється більш капіталомістким ніж перший. Для другого товару маємо і . Тобто, перший товар є трудомістким.

 

Надлишок факторів виробництва (факторонасиченість) – це показник, який показує відносну забезпеченість країни факторами виробництва.

 

Існують два способи визначення:

1. Через відносні ціни на фактори виробництва.

   , де r – ставка відсотка W – заробітна плата

ІІ країна має  відносний надлишок капіталу, якщо співвідношення ціни капіталу і ціни праці в країні ІІ менше співвідношення ціни капіталу і ціни праці в країні І.

2. Через абсолютні розміри факторів виробництва в країні.

ІІ країна має  надлишок капіталу, якщо співвідношення між абсолютними обсягами капіталу і праці в ІІ країні більше ніж  співвідношення абсолютних розмірів капіталу і праці в країні І:

Перший спосіб враховує і попит на фактори виробництва  і їх пропозицію, тоді як другий спосіб враховує лише пропозицію. Обидва способи  дають однакові результати, коли попит  на товари в обох країнах також  однаковий. Але якщо попит на товар 2, який являється капіталомістким  в країні ІІ більше ніж попит на цей товар в країні І, то тоді відносна ціна капіталу в країні ІІ буде більшою  ніж відносна ціна капіталу в країні І.

І країна має відносний  надлишок праці, ІІ країна має відносний  надлишок капіталу. Товар 1 – трудомісткий, товар 2 – капіталомісткий:

        

Оскільки країна І має відносний надлишок праці, а товар 1 є трудомістким, то країна І може виробляти відносно більше товару 1, ніж країна ІІ. І навпаки, оскільки країна ІІ має надлишок  капіталу, а товар 2 є капіталомістким, то країна ІІ буде виробляти товар 2.

Теорема Хекшера-Оліна.

Кожна країна експортує ті факторомісткі товари, для виробництва яких використовується відносно надлишковий фактор виробництва й імпортує ті товари, для виробництва яких використовує дефіцитні фактори виробництва.

Отже, країна І експортує  товар 1, а країна ІІ експортує товар 2.

 

Графік. Торгівля країн з різними умовами виробництва та ідентичним попитом в умовах автаркії (різна забезпеченість факторами виробництва).

Цей графік показує економічну рівновагу  в умовах автаркії: точка А –  це точка рівноваги для країни І, точка А' – для країни ІІ. Через  ці точки проходять лінії внутрішніх цін: лінія Р – лінія внутрішніх цін для країни І, лінія Р' –  для країни ІІ. Оскільки у припущеннях  йдеться про однаковість смаків та уподобань споживачів в обох країнах, то маємо одну криву байдужості.

Країна І має  відносну перевагу у виробництві  трудомісткого товару 1:      .