Лекции по "Международному отношению"

Припустимо, що в нашій  країні збільшилася пропозиція землі. Ми отримаємо нову криву трансформації  виробничих потужностей, яка показує, що в нас збільшилося виробництво  другого товару (землемісткого).  Країна не впливає на світові ціни, отже нахил лінії цін – дотичної до кривої трансформації виробничих потужностей – не змінюється. Новий рівень виробництва встановлюється в точці A₁, новий рівень споживання – в точці С₁.

Торгівельний трикутник  показує, що внаслідок збільшення пропозиції надлишкового фактору виробництва, збільшується виробництво того товару, що використовує цей фактор більш  інтенсивно (другий товар), та зменшується  виробництво першого товару, оскільки виробництво товару 2 збільшується, і галузь, яка виробляє цей товар  перетягує до себе мобільні фактори.

Експорторозширююче зростання називається також ефектом ультрапозитивного впливу на МТ, оскільки завдяки зростанню пропозиції надлишкового товару збільшується і виробництво товару, який країна експортує, а значить і сам обсяг експорту, крім того, зменшується виробництво товару, який країна імпортує, а значить зростає і сам обсяг імпорту. Отже країна починає більш активно займатися МТ (торговельний трикутник A₁B₁C₁ більший за торговельний трикутник ABC).

Ефект підсилення Джонса.

У відповідності до теореми Столпера-Самуельсона МТ призводить до зростання ціни фактора, який інтенсивно використовується для виробництва товару, ціна на який зростає, і зниження ціни фактора, який використовується інтенсивно для виробництва товару, ціна на який падає. Але виникає питання: чи пропорційні зростання і зниження цін факторів виробництва змінам цін товарів, що виробляються з їх допомогою? На це питання і відповідає ефект підсилення Джонса.

Ефект: Непропорційні зміни ендогенних (внутрішніх) економічних параметрів під впливом екзогенних (зовнішніх) параметрів.

У випадку  теореми Столпера-Самуельсона це означає, що зростання відносних цін на товар приносить власникові фактору, що більш інтенсивно використовується для виробництва цього товару, непропорц більші доходи, ніж це випливає із змін, абсолютно ущемляючи власника інш фактору вир-ва.

Розглянемо  числовий приклад: спочатку на виробництво  трудомісткого товару витрачалися  фактори виробництва: праця, ціною 5 доларів та землі також ціною 5 доларів, тобто ціна товару складала 5+5=10 доларів. Потім внаслідок МТ його ціна зросла до 11 доларів (10%). Відповідно до теореми, при зростанні ціни на трудомісткий товар ціна праці повинна  збільшуватись, оскільки він використовується відносно більш інтенсивно, а ціна землі – впасти. Нехай ціна землі  впаде до 4,5 доларів. Тоді за такої  ціни на землю ціна праці має зрости до 11-4,5=6,5 доларів, тобто зрости не на 10%, як ціна товару, а на 30% (6,5 / 5 * 100). Саме так і проявляється ефект Джонса.

У випадку  теореми Рибчинського це означає, що зростання обсягу фактора виробництва призводить до непропорційно більшого в обсягах виробництва того товару, для виробництва якого цей фактор використовується відносно більш інтенсивно.

Розглянемо  числовий приклад: спочатку на виробництво  капіталомісткого товару витрачалися  фактори виробництва – праця  обсягом 5 доларів та капітал обсягом 5 доларів, тобто ціна товару становила 5+5=10 доларів. Потім в результаті додаткових інвестицій, обсяг капіталу зріс до 6 доларів (на 20%), підвищивши ціну товару до 11 доларів. Відповідно до теореми  при зростанні обсягів капіталу, обсяг випуску капіталомісткого товару повинен зрости. Нехай обсяг  праці знизився до 4,5 доларів. Тоді при  таких обсягах праці, обсяг виробництва  капіталомісткого товару має зрости до 11-4,5=6,5 доларів, тобто не на 20%, як обсяги капіталу, а на 30% (6,5 / 5 * 100). Це ілюструє, що зростання виробництва  відбувається у більшій пропорції, ніж зростає забезпеченість відповідним  фактором виробництва, тобто також  має місце ефект підсилення.

Отже, у випадку теореми Рибчинського екзогенні зміни в темпах приросту обсягів факторів виробництва призводять до непропорційно більших змін у обсязі виробництва.

У випадку теореми Столпера-Самуельсона екзогенні зміни в темпах приросту цін товарів, що виробляються, призводять до непропорційно більших змін в цінах на фактори виробництва. Знання ефекту підсилення дуже важливе у практичних цілях. Так наприклад, якщо підприємець підвищує ціни експорту на трудомісткий товар, то він має бути готовий до того, що зарплата робітників, що виробляють цей товар, зросте в більшій мірі, скоротивши в певній мірі, чи навіть перекривши позитивний ефект, що може бути отриманий від експорту цього товару.

Ізокватна й ізокоста

Ізокванта – крива, що показує всі можливі комбінації ресурсів (L, K), які дозволяють отримати певний фіксований обсяг виробництва (Q).

Сукупність ізоквант однієї виробничої функції, кожна з яких відповідає певному обсягу випуску продукції називається картою ізоквант.

Ізокванти мають певні властивості:

1. дві ізокванти, що відповідають різним обсягам випуску, не можуть перетинатись;
2. чим далі розташована ізокванта від початку координат, тим більший випуск Q відповідає цій лінії;
3. ізокванти опуклі в бік початку координат.

Приклади:

1. Виробнича функція Коба-Дугласа: . Її ізокванти мають вигляд кривих; вони опуклі в бік початку координат і не перетинають їх, а лише необмежено наближаються до координатних осей. Це означає, що фактори виробництва можуть лише частково замінювати один одного,  але повна зміна не можлива.
2. Виробнича функція Леонтьєва (з фіксованими пропорціями використання виробничих факторів): .

 

3. Виробнича функція з повним заміщенням факторів виробництва: .

 

 

Ізокоста або лінія незмінної вартості – це пряма лінія, всі точки якої відповідають різним варіантам сполучень факторів однакової сукупної вартості виробництва.

ТС – сукупна  вартість.

- нахил ізокости визначає норму заміщення капіталу однією додатковою одиницею праці за умов незмінної сукупної вартості.

Якщо змінюватиметься  сукупна вартість, тоді отримаємо  інші ізокости. Сукупність ізокост при різних рівнях сукупної вартості утворює карту ізокост. При зміні цін факторів виробництва нахил ізокости змінюється.

 

Графік. Характеристика факторомісткості товарів за допомогою ізоквант та ізокост.

 

 

 

Ключовим  елементом концепції Хекшера-Оліна є припущення про різну факторомісткість товарів, яка не залежить від відносних цін на виробничі ресурси.  Так, товар Y є капіталомістким (ізокванта Y), а товар Х (ізокванта Х) трудомістким. Алгебраїчно ці твердження можна записати у вигляді нерівності . Цю різницю в факторомісткості можна графічно представити за допомогою ізоквант. Візьмемо дві точки А та С. Очевидно, що виробництво товару Y в точці А буде більш капіталомістким порівняно з виробництвом товару Х в точці С, оскільки . Співвідношення між капіталом та працею визначає нахил променя, що виходить з початку координат і перетинає ізокванту в точці, для якої й розраховується дане співвідношення. Візьмемо тепер точки В та D. Як бачимо, в цьому випадку праця є дешевшою порівняно з капіталом, ніж у попередньому: ізокоста має менший нахил порівняно з ізокостою . Іншими словами, для даного випадку справедливе співвідношення . Але і зараз , оскільки промінь ОD має менший нахил порівняно з ОВ.

“Голландська хвороба”

Розробка нового експортного ресурсу  може призвести до виникнення цілого ряду проблем. Одна з них – так  звана “голландська хвороба”. З такою проблемою зіткнулась Голландія під час розробок родовищ природного газу в Північному морі.

Складалось  враження, що з ростом видобутку  природного газу промисловий експорт  Голландії все більше занепадав. Навіть стрімкий ріст цін, що супроводжував  два нафтових шока (в цей період підскочили ціни на всі види палива, включаючи природний газ) і пролився над Голландією золотим дощем прибутків, наче підбивав до спаду у цих галузях. Вважали, що “голландська хвороба” вразила також Великобританію, Норвегію, Австралію, Мексику та інші країни, де велась інтенсивна розробка нових родовищ.

Страх цей в цілому обґрунтований: при  певних, достатньо реалістичних передумовах  несподіване відкриття і розробка багатих родовищ природних ресурсів дійсно тягнуть за собою ерозію прибутків  і виробництва в галузях обробної промисловості. Причина деіндустріалізації точно така, про яку каже теорема  Рибчинського: новий сектор відтягує ресурси з промисловості. А саме, робоча сила залучається підвищуючим тиском на ставки заробітної плати, а капітал – підвищуючим тиском на ставку відсотка. В результаті такого підвищуючого тиску на витрати виробництва випуск в обробній промисловості скорочується.

В журналістському  викладенні очевидного зв'язку між  розробкою природних ресурсів та деіндустріалізацією ефект Рибчинського інтерпретується зовсім інакше. Преса робить натиск на те, що розробка експортних природних ресурсів веде до росту вартості національної валюти на міжнародних валютних ринках, оскільки збільшуються валютні надходження. Подорожчання національної валюти перешкоджає закупкам іноземними партнерами всіх товарів і послуг, що експортуються даною країною. Промисловість сприймає це як падіння попиту і скорочує виробництво. Валютний ринок, відтворюючи порушену рівновагу товарних розрахунків, просто забезпечує той самий результат, що й модель бартерної торгівлі: якщо ви розширяєте експорт одного з товарів, то рано чи пізно вам прийдеться або скоротити експорт іншого, або збільшити імпорт. Чимось треба жертвувати, щоб повернутися до попередньої рівноваги.

Поки  що все говорить за те, що “голландська хвороба” дійсно тягне за собою деіндустріалізацію. Економісти, що займаються цією проблемою, знаходять цей висновок достатньо реалістичним. Помітимо, однак, що і в таких умовах лишаються можливості підтримання промислового росту. Відмітимо дві з них. По-перше, якщо ціна на ресурс падає, а не зростає, як в тільки що розглянутому прикладі, і цей ресурс є найважливішим елементом затрат (як нафта), тоді прибутки та обсяги виробництва в промисловому секторі економіки повинні вирости, а не впасти. По-друге, на новий природний ресурс можна встановити податок, а отримані доходи використовувати для стимулювання промислового виробництва (наприклад, як пряме субсидіювання випуску чи щедрі податкові пільги, які заохочуватимуть реальні капіталовкладення чи експорт).

Парадокс  Леонтьєва

Результати  емпіричних тестів як підтверджували , так і спростовували теорію Хекшера-Оліна. Найбільш відоме дослідження, що не підтвердило висновки Хекшера-Оліна-Семюелсона, було виконане в 1953 році американським вченим Василем Леонтьєвим.

Він шляхом декількох  емпіричних тестів довів, що умови теорії Хекшера-Оліна на практиці не додержувалися. Після Другої світової війни США вважались однією з найбагатших і капіталонасичених країн з відносно високим рівнем оплати праці, тому згідно теореми вони повинні були експортувати капіталомісткі товари. Щоб перевірити цю гіпотезу, Леонтьєв підрахував, скільки необхідно капіталу і робочої сили, щоб випустити товари для експорту вартістю 1 млн. доларів і товари також вартістю 1 млн. доларів, які прямо конкурують з імпортними товарами. Для кожної галузі промисловості він розрахував витрати капіталу і праці на одиницю товару, причому не обмежився тільки готовою продукцією, але й дав розрахунки для проміжної продукції. Потім, використавши структуру експорту США в 1947 році, він вирахував співвідношення затрат капіталу і праці, необхідне для виробництва експортних товарів на 1 млн. доларів. За структурою імпорту США за той же рік, з якої він виключив товари, що не вироблялись в країні, Леонтьєв визначив співвідношення капіталу і праці, необхідне для виробництва американських товарів, які могли б прямо заміщувати імпортні.

Фактично він  порівняв співвідношення капіталу і  праці, необхідне для виробництва  одиниці американського імпорту  , з співвідношенням капіталу і праці, необхідних для виробництва одиниці американського експорту .  Згідно цього співвідношення, що отримало назву “статистики Леонтьєва”, країна може вважатися капіталонасиченою, якщо ; і країна може вважатися праценасиченою, якщо .

Леонтьєв очікував, що у відповідності з теорією  Хекшера-Оліна розрахунки покажуть, що експортні американські товари потребують більше капіталу на одного зайнятого, ніж американські товари, що прямо заміщують імпорт. Результат, однак, виявився прямо протилежним: капіталомісткість американського імпорту на 30% переважала експорт, що означало, що США зовсім не є капіталонасиченою  країною, а, навпаки, праценасиченою, що ніяк не вписувалось в існуючі уявлення.

Парадокс Леонтьєва  – теорія співвідношення факторів виробництва Хекшера-Оліна не підтверджується на практиці: праценасичені країни експортують капіталомістку продукцію, тоді як каіталонасичені – трудомістку.

Проти парадоксу  Леонтьєва приводилися ряд аргументів:

• Необхідно ділити робочу силу на кваліфіковану і некваліфіковану і розраховувати питомі затрати на виробництво експортних товарів кожної з груп окремо. Тому США експортують продукти кваліфік праці, яку, враховуючи затрати на її підготовку та навчання, можна розглядати як капітал.
• США імпортують велику кількість сировини, добування якої потребує великих затрат капіталу. Тому, якщо експортні товари потребують великої кількості капіталомісткої сировини, що робить американський експорт капіталомістким.
• Тест Леонтьєва не враховував факту існування американського імпортного тарифу, який створювався для того, щоб захистити від іноземної конкуренції трудомісткі галузі американської промисловості, заважаючи тим самим імпорту трудомістких товарів.
• Смаки та уподобання американців традиційно спрямовані на капіталомістку технологіч продукцію, яку вони і купують закордоном, не дивлячись на те, що країна і сама добре забезпеч капіталом.
• Реверс факторів виробництва: один і той же товар може бути трудомістким в праценасиченій країні і капіталомістким в капіталонасиченій, що може відбуватися в умовах високої еластичності взаємозаміщуючих факторів виробництва.

Лекція-6

Альтернативні теорії міжнародної торгівлі

 

1. Гіпотеза імітаційного лагу.

2. Теорія життєвого циклу товару Майкла Познара.

3. Теорія перехресного попиту Ліндера.