Лекции по "Международному отношению"

Внутрішня ціна на працю менша в країні І: .

Виходячи з цього  робимо висновок, що країна І експортуватиме товар 1, а країна ІІ буде експортувати товар 2.

Виходячи з того, що країна І має відносні переваги у виробництві товару 1, який є  трудомістким, то під впливом світових цін вона змінює структуру виробництва  товарів (точка А прямує до В). Точка  В – новий рівень виробництва  в умовах вільної торгівлі.

Виходячи з того, що країна ІІ має відносну перевагу у виробництві товару 2, який є  капіталомістким і під впливом  світових цін, вона змінює структуру  виробництва товарів (точка А' переходить в точку В'). Точка В' – показує  новий рівень виробництва країни ІІ в умовах вільної торгівлі.

Лінія світових цін  проходить через точки В і  В'.

 

І країна.

Точка Е – рівень споживання країни І в умовах вільної  торгівлі. В умовах вільної торгівлі споживається ОХ₂ одиниць товару 1 та ОУ₂ одиниць товару 2. Виробляється ОХ₃ одиниць товару 1 та ОУ₁ одиниць товару 2. Звідси випливає, що країна І експортує Х₂Х₃ = СВ одиниць товару 1 та імпортує У₁У₂ = ЕС одиниць товару 2. Маємо СЕВ – торговельний трикутник.

Країна І експортує  товар 1 (трудомісткий), для виробництва  якого вона використовує свій надлишковий  фактор виробництва (праця), а імпортує товар 2 (капіталомісткий), для виробництва  якого вона використовує дефіцитний фактор виробництва (капітал).

 

ІІ країна.

Точка Е' – рівень споживання країни ІІ в умовах вільної торгівлі. Отже, споживається ОХ₂ одиниць товару 1 та ОУ₂ одиниць товару 2. Виробляється ОХ₁ одиниць товару 1 та ОУ₃ одиниць товару 2. Звідси випливає, що країна ІІ експортує У₂У₃ = С'В' одиниць товару 2 та імпортує Х₁Х₂ = Е'С' одиниць товару 1. Маємо С'Е'В' – торговельний трикутник.

На основі теореми  Хекшера-Оліна країна ІІ експортує товар 2 (капіталомісткий), у виробництві якого вона використовує надлишковий фактор виробництва, й імпортує товар 1 (трудомісткий), у виробництві якого вона використовує дефіцитний фактор виробництва (працю).

 

На основі міжнародної  торгівлі країни виграють, тому що на цьому  графіку крива байдужості знаходиться  на більш високому рівні, а це означає, що добробут країн збільшився.

 

Чи впливає зовнішня торгівля на фактори виробництва? На це питання відповідь дав Пол  Самуельсон. У 1948 році він доповнив теорему Хекшера-Оліна.

Теорема Хекшера-Оліна-Самуельсона

Міжнародна торгівля вирівнює ціни на ідентичні фактори виробництва.

Гомогенність праці  означає однаковий рівень підготовки працівників.

Маємо дві країни, які виробляють два товари. Країна І має відносний надлишок праці; країна ІІ має відносний надлишок капіталу. Тому ціна праці в країні І менша ніж ціна праці в  країні ІІ, а ціна капіталу в країні ІІ менша ніж ціна капіталу в країні І.  Країні І вигідно спеціалізуватися на виробництві трудомісткого товару 1; країні ІІ – капіталомісткого товару 2.

В результаті торгівлі країна І збільшить виробництво  товару 1 і зросте відносна ціна заробітної плати. В країні ІІ збільшиться виробництво  капіталомісткого товару 2, зросте відносний  попит на капітал, а це означає, що збільшиться відносна ціна капіталу в країні ІІ.

До початку міжнародної торгівлі економічна рівновага в країні І  досягалась в точці К, де відносна ціна заробітної плати дорівнювала  ОА, і відносна ціна товару 1 дорівнювала  ОВ.

Економічна рівновага  в країні ІІ до початку міжнародної  торгівлі досягалась в точці М, де відносна ціна праці дорівнює OF, а відносна ціна товару 1 дорівнює OD.

З цього графіку  ми бачимо, що країна І має перевагу у виробництві товару 1, оскільки ціна праці менша ніж в країні ІІ. Країна ІІ має перевагу у виробництві  товару 2.

Після початку світової торгівлі, оскільки країна І спеціалізується  на виробництві товару 1, то відносний  попит на працю збільшуватиметься, а це веде до збільшення відносної  заробітної платні. Якщо країна ІІ спеціалізується  на виробництві товару 2, то збільшиться  попит на капітал, значить падає  відносна ціна праці.

В точці L відносна ціна товару 1 в обох країнах балансується в точці Е, а відносна ціна праці балансується в точці С.

Таким чином в  результаті розвитку міжнародної торгівлі досягнення відносною ціною на товар  рівноважного стану приводить до вирівнювання відносних цін на фактори  виробництва.

Доказ цієї теореми  стосовно абсолютних цін на фактори  виробництва припускає, що міжнародна торгівля вирівнює абсолютний рівень заробітних плат в обох країнах, що виплачуються за однакові види праці. А також вирівнює процентні ставки за однаковий тип капіталу.

Технологія не завжди може бути однакова в обох країнах. Теорема не враховує динамічний рух  факторів виробництва між країнами. Ця теорема характеризує статичний  стан міжнародної торгівлі.

В клас та неокласич теоріях не зверталася увага на доходи власників вир-ва, тобто не розглядалос:

1. як МТ впливає на доходи власників факторів виробництва;
2. як збільшення пропозиції одного із факторів виробництва впливає на виробництво, на зовнішню торгівлю та доходи власників виробництва.

Відповідь на 1 запитання, а саме як поведуть себе ціни факторів виробництва при зростанні чи падінні цін на товари, для виробництва  яких вони використовуються, дали американські економісти Самуельсон та Столпер у 1941 році.

Теорема Столпера-Семуельсона.

Основні припущення їхньої теореми:

1. країна виробляє 2 товари, використовуючи 2 фактори виробництва (праця та земля);
2. економіка кожної країни характеризується досконалою конкуренцією на ринках обох товарів та обох факторів виробництва;
3. пропозиція факторів виробництва не змінюється;
4. перший товар – відносно трудомісткий, а при виробництві другого товару відносно більше використовується земля;
5. існує мобільність факторів виробництва в межах країни, але вона повністю відсутня між країнам;
6. ціна товару дорівнює витратам на його виробництво;
7. розвиток торгівлі веде до зростання відносної ціни першого товару.

Теорема: За умови повного використання факторів виробництва до та після встановлення торговельних відносин, зростання ціни надлишкового фактору та зменшення ціни дефіцитного ресурсу внаслідок участі країни в МТ веде до того, що реальні доходи власників надлишкового фактору зростають, тоді як реальні доходи власників дефіцитного фактору виробництва зменшуються

При цьому зростання чи зменшення  ціни факторів відбувається в більшій  мірі, ніж зростає чи спадає ціна товару, що виробляється з їх допомогою. Припустимо, що країна виробляє два  товари за допомогою двох факторів виробництва – праці (l) та землі (t). Оскільки ціна товару дорівнює витратам, то тоді формула ціни кожного товару являє собою суму ціни праці і землі, що використовувались для їх виробництва.

Ціна  першого товару:    ,

 де  w – ставка заробітної плати за одиницю праці (ціна праці);

r – ставка ренти за використання одиниці землі (ціна землі);

AT₁ – кількість землі, необхідна для виробництва першого товару;

  AL₁ – кількість праці, необхідна для виробництва першого товару.

 

Ціна  другого товару:    ,

 де  w – ставка заробітної плати за одиницю праці (ціна праці);

r – ставка ренти за використання одиниці землі (ціна землі);

AT₂ – кількість землі, необхідна для виробництва другого товару;

  AL₂ – кількість праці, необхідна для виробництва другого товару.

Оскільки  перший товар більш трудомісткий, ніж другий, це значить, що .

Наведені  вище рівняння цін товарів показують, що витрати виробництва обох товарів  дорівнюють їх ринковій ціні. Якщо по горизонтальній вісі відкласти зарплату, а по вертикальній – земельну ренту, то можна побудувати графік, що показує залежність ціни факторів виробництва від вартості першого та другого товарів.

Графік. Залежність ціни фактору виробництва від ціни на товар.

Для першого товару кінцеві точки  означають:

- ціна праці, якщо ми використовуємо лише працю для виробництва товару 1.

- ціна землі, якщо ми використовуємо  лише землю для виробництва  товару 1.

Для другого товару кінцеві точки  означають:

- ціна праці, якщо ми використовуємо лише працю для виробництва товару 2.

- ціна землі, якщо ми використовуємо  лише землю для виробництва  товару 2.

Оскільки  перший товар вимагає значно більших  затрат праці, ніж другий товар, то це відображається на графіку більш  крутою прямою. Рівновага досягається  в точці А, яка визначає ціну факторів виробництва (праці і землі) при відповідному рівневі цін на товари 1 і 2. В цій точці ціна праці, що затрачується на виробництво обох товарів дорівнює w, а рента – r.

Припустимо, що ціна першого товару з якихось  причин зросла з P₁ до P₁’, наприклад внаслідок того, що його почали експортувати за кордон чи на його імпорт було накладено мито. В результаті того, що чисельник дробів та збільшився, а знаменник не змінився, пряма, що визначає залежність цін на фактори виробництва від цін на товари, зсунеться праворуч. Маємо нову точку рівноваги В, яка визначає ціну факторів виробництва при зростанні ціни товару 1. Нова ціна праці становитиме w’, а нова ціна землі – r’. Як бачимо, ціна праці зросла, а ціна землі – впала.

Висновок: в результаті зростання ціни на 1 товар зросла ціна на працю (фактор, що використовувався більш інтенсивно при виробництві 1 товару) та впала ціна на землю (фактор, що використовувався менш інтенсивно при виробництві 1 товару). Аналогічно можна показати, що зростання ціни на другий товар призведе до зростання ренти і зменшення зарплати.

Теорема Рибчинського.

Англійський економіст польського походження Т.М.Рибчинський в 1955 році, ще будучи студентом, звернув увагу на те, що швидкий розвиток одних галузей промисловості нерідко пригнічує розвиток інших, і довів теорему співвідношення зростання пропозиції фактору і зростання виробництва.

Використовуючи  майже ті ж припущення, що і теорема Столпера-Самуельсона, крім припущення про зміни цін¹, Рибчинський показав, що існує прямий взаємозв’язок між зростанням факторів виробництва в одній із галузей і депресією чи навіть падінням виробництва в інших.

Теорема: Збільшення пропозиції одного фактору виробництва веде до абсолютного збільшення випуску того товару, у виробництві якого цей фактор використовується відносно інтенсивно, а також до абсолютного скорочення виробництва іншого товару, випуск якого базується на відносно інтенсивному використанні іншого фактору, пропозиція якого не змінюється.

Нехай країна виробляє два товари, причому  перший товар – капіталомісткий, а другий – землемісткий.

Розглянемо  два ефекти, що відбувається внаслідок 

1. збільшення пропозиції фактору, що використовується менш інтенсивно у виробництві експортного товару (дефіцитного фактору),
2. збільшення пропозиції фактору, що використовується більш інтенсивно у виробництві експортного товару (надлишкового фактору).

 

Ефект 1. Імпортозаміщуюче зростання.

Припустимо, що країна має надлишок землі, отже крива трансформації  виробничих можливостей тяжіє до осі ОY (країна може виробляти більше одиниць другого товару – землемісткого). Точка А характеризує рівень виробництва за умов МТ, а точка С – рівень споживання. Ми бачимо, що країна експортує АВ одиниць другого товару та імпортує ВС одиниць першого товару.

Припустимо, що в нашій  країні збільшилася пропозиція капіталу. Ми отримаємо нову криву трансформації  виробничих потужностей, яка показує, що в нас збільшилося виробництво  першого товару (капіталомісткого).  Країна не впливає на світові ціни, отже нахил лінії цін – дотичної до кривої трансформації виробничих потужностей – не змінюється. Новий  рівень виробництва встановлюється в точці A₁, новий рівень споживання – в точці С₁.

Торгівельний трикутник  показує, що внаслідок збільшення пропозиції дефіцитного фактору виробництва, збільшується виробництво того товару, що використовує цей фактор більш  інтенсивно (перший товар), та зменшується  виробництво другого товару, оскільки виробництво товару 1 збільшується, і галузь, яка виробляє цей товар  перетягує до себе мобільні фактори.

Імпортозаміщуюче зростання називається також ефектом ультранегативного впливу на МТ, оскільки завдяки зростанню пропозиції дефіцитного фактору збільшується виробництво товару, який країна раніше імпортувала, а отже зменшується його імпорт, крім того зменшується виробництво товару, який країна раніше експортувала, а отже зменшується і його експорт (торговельний трикутник A₁B₁C₁ менший за торговельний трикутник ABC). Країна зменшує свою участь у МТ.

Ефект 2. Експорторозширююче зростання.

 

Як і в попередньому випадку, припустимо, що країна має  надлишок землі, отже крива трансформації  виробничих можливостей тяжіє до осі ОY (країна може виробляти більше одиниць другого товару – землемісткого). Точка А характеризує рівень виробництва за умов МТ, а точка С – рівень споживання. Ми бачимо, що країна експортує АВ одиниць другого товару та імпортує ВС одиниць першого товару.