Загальний інтелектуальний розвиток старших дошкільників

Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України

Мукачівський  державний університет

 

Кафедра психології

 

 

 

 

Курсова робота

На тему: «Загальний інтелектуальний розвиток старших дошкільників»

 

 

Виконала:

Студентка -ого курсу

Групи

ПІБ

 

 

 

 

                             Мукачево 2012 

План

 

Вступ

Розділ 1. Готовність до навчання та інтелектуальний розвиток старших  дошкільників.

             1.1. Поняття та складові готовності  до навчання.

             1.2. Проблеми формування готовності  до навчання.

             1.3. Інтелект та інтелектуальний  розвиток старших дошкільників.

Розділ 2. Методики інтелектуального розвитку старших дошкільників.

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                  Вступ

Прийнята Декларація про  державний суверенітет України, концепція української національної школи визначили потребу перебудови її роботи по-новому. Не втрачає актуальності питання розумового розвитку дошкільників.

Зарубіжна класична та вітчизняна педагогіка, дослідження сучасності досягли чимало в обгрунтуванні  змісту, завдань розумового розвитку. При цьому вчені опирались  на багатющий досвід народної педагогіки.

В народі кажуть: щаслива  людина, яка має ясний і гострий  розум: подвійно таланить тому, хто  має ще й душу добру, серце чуйне. Формувати в дитячому садку, в  сім’ї таку щасливу людину –  завдання сьогодення.

Тому не дивно, що проблема розумового виховання, інтелектуального розвитку займає чільне місце серед  науково-методичного доробку та педагогічних досліджень.

В загальнопедагогічному, психологічному, методичному планах проблема знайшла  своє відображення в працях Л.І. Божович, О.В. Запорожець, Л.А. Венгер та ін.

Окремі аспекти проблеми піднімали вчені М.Поддьяков, М.Веракса, Л.Парамонова, С.Ніколаєва.

У контексті нашого дослідження  значний інтерес викликали роботи А.С.Виготського,  Л.Артемової, Л.Жулідової, П.Поніманської.

Цікавими і змістовними  є роботи Л.Грегуля та Л.Шовкової       (виокремлення значення різноманітних  практичних дій в розумовому вихованні), Г.Альтшулера, Уільма Дж. Гордона (роль і місце розвивального навчання в розумовому розвитку старших дошкільників, суть та принципи методики ТРВЗ ).

Аналіз опрацьованої літератури, спостереження за досвідом роботи працівників  дошкільних закладів показали, що необхідною умовою формування гармонійної особистості  є розумове виховання.

Мета дослідження: розробити методичні рекомендації щодо інтелектуального розвитку дітей старшого дошкільного віку.

Завдання дослідженя:

1. Визначити та науково  обґрунтувати сутність і структуру  поняття «готовність до навчання» у педагогічній та лінгвістичній літературі;

2. Шляхом аналізу змісту  навчальних програм для дошкільних  навчальних закладів, виявити протиріччя  в чинній методиці навчання  розповіді старших дошкільників;

3. Визначити показники,  критерії та охарактеризувати  рівні розвитку загального інтелектуального розвитку дітей старшого дошкільного віку;

4. Охарактеризувати особливості  розвитку мовленнєвих навичок  дітей старшого дошкільного віку;

5. Розробити методичні  рекомендації розвитку інтелекту дітей старшого дошкільного віку на основі різних методик;

Об’єкт дослідження – розумова діяльність дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження – методика інтелектуального розвитку дітей дошкільного віку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Готовність до навчання та інтелектуальний розвиток дошкільників

Готовність до навчання - це система показників фізичного, мотиваційного, інтелектуально-пізнавального, особистісного розвитку, що забезпечать успішність навчання у школі.

Сьогодні, коли в нашій  країні відбуваються широкомасштабні  процеси соціально-економічних і  політичних змін, коли максимально  загострюються суспільні суперечності, зростає небезпека виникнення відхилень  у поведінці дітей, досить актуальною проблемою для психологів, педагогів, фізіологів, лікарів є саме проблема готовності дитини до навчання в школі.

Безперечно, чим краще  підготовлений організм дитини до всіх змін, які пов’язані з початком навчання у школі, труднощами, які  неминучі, тим легше він з ними впорається, тим спокійніше і не так болісно буде проходити процес адаптації.

Чому ж так необхідно  визначити готовність дитини на самому початку навчання, а ще краще до поступлення в школу? Доведено, що в дітей, які не готові до систематичного навчання, важче і довше проходить  період адаптації, пристосування до школи, в них частіше проявляються різноманітні труднощі навчання, серед  них значно більше тих, які не встигають, і не лише в першому класі, але  і в подальшому ці діти частіше  знаходяться серед тих, які не встигають, і саме в них спостерігають  порушення стану здоров’я.

 Готовність до шкільного  навчання - глибоке поняття, яке  потребує комплексних психологічних  досліджень. Л.І. Божович, О.В. Запорожець, Л.А. Венгер та ін., вивчаючи  лише психологічну готовність  дитини до шкільного навчання, виділяють в ній декілька структурних  компонентів, а саме:

- Інтелектуальний, який включає порівняно розвинуте диференційоване сприймання, стійке спрямування уваги на предмет чи діяльність, наявність аналітичного мислення, що проявляється в здатності виділяти і розуміти важливі ознаки і зв’язки між предметами, а також в здатності відтворювати зразок, логічне запам’ятовування, оволодіння на слух розмовною мовою, розвиток тонких рухів руки і око-рухової координації, розвиток здібностей до навчання.

- Мотиваційний компонент відображає бажання чи небажання дитини навчатися. Він дуже важливий, бо від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової своєю обов’язковістю, розумовим напруженням, необхідністю подолання труднощів тощо.

Розрізняють внутрішні, або  пізнавальні, мотиви навчання, що характеризуються потребою в інтелектуальній активності, пізнавальним інтересом; і зовнішні, або соціальні, котрі виявляються  в бажанні займатися суспільно  значущою діяльністю, у ставленні  до вчителя як до представника суспільства, авторитет якого є бездоганним.

Внутрішні та зовнішні мотиви навчання складають внутрішню позицію  школяра, яка є одним із основних показників психологічної готовності до навчання.

Про наявність внутрішньої  позиції учня можна говорити, якщо дитина:

- ставиться до вступу  до школи та до перебування  в ній позитивно, навіть в  умовах необов’язкового відвідування  школи прагне до занять специфічно  шкільного змісту;

- проявляє особистий інтерес  до нового, власне шкільного змісту  занять, віддає перевагу урокам  грамоти та лічби, а не заняттям  дошкільного типу (малювання, співи,  фізкультура тощо), має належне  уявлення про підготовку до  школи;

- відмовляється від характерної  для дошкільного дитинства організації  діяльності та поведінки. 

- Емоційно-вольовий компонент,  який включає готовність до  довільної регуляції своєї пізнавальної  діяльності, сформованість механізмів  вольової регуляції дій і поведінки  в цілому, розвиток емоційної  стійкості.

- Соціальний компонент,  який передбачає наявність у  дитини потреби в спілкуванні  з іншими дітьми, вміння підкорятися  інтересам дитячих груп, здатність виконувати соціальну роль в ситуації шкільного навчання, вміння встановлювати стосунки із ровесниками і дорослими.         

  Найважливішим наслідком  психічного розвитку дитини дошкільного  віку є формування психологічної  готовності до шкільного навчання. По суті, її становлення свідчить про завершення періоду дошкільного дитинства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.1 Поняття та  складові готовності до навчання

На сучасному етапі переходу закладів освіти на навчання дітей  з шестирічного віку особливого значення набуває забезпечення їхньої готовності до школи. За даними психолого-педагогічної науки, успішне навчання в школі можливе лише за умови, що на момент вступу дитина набула відповідного особистісного, інтелектуального та фізичного розвитку.

З метою виявлення рівня  готовності дітей до навчання було обстежено близько 160 вихованців дошкільних закладів м. Києва. Аналіз результатів показав високий рівень граматичної підготовки дітей. Більшість з них читають текст плавно, деякі навіть вільно, швидко, правильно ділять слова на склади, усвідомлюють, що речення складається зі слів, слова — з літер, роблять звуковий аналіз. Діти достатньою мірою підготовлені до оволодіння письмом, у них добре розвинена дрібна моторика: у більшості дошкільнят рухи впевнені, вони швидко та легко зупиняють руку, вільно повертають ЇЇ в потрібному напрямку.

Усе це свідчить про те, що навчанню грамоти в дошкільних закладах приділяється достатньо уваги, більше ніж розвитку мовлення, наочно-образного  і словесно-логічного мислення, орієнтації у просторі, формуванню довільної  поведінки.

Орієнтація у просторі

 

Особливі труднощі для  дошкільнят становили вправи на орієнтацію в просторі. Виконуючи завдання на визначення понять: уліво-вправо, вгору-вниз, уперед-назад, середина, діти збивалися, часто намагаючись просто вгадати правильну відповідь. Тим часом, уміння орієнтуватись у просторі дуже важливе для успішного навчання у школі.

Розвиток уявлень про  просторові відношення тісно пов'язаний із засвоєнням їхніх позначень словами, тому, формулюючи ці поняття, доречно подавати їх парами: верх-низ, над-під, спереду-позаду, ліворуч-праворуч. Досить часто, засвоюючи відношення між предметами, діти оцінюють їх тільки з особистої позиції (початок відліку — власна особа). Вони не розуміють, що зі зміною точки відліку змінюються і відношення: те, що було ліворуч, стає праворуч, що було попереду, опиняється позаду. Стрижнем розвитку розуміння простору є перехід від фіксованої на собі системи координат до здатності вільно пересувати точку відліку. Важливо при цьому навчити дитину орієнтуватися за планом, тобто розуміти, як зображення об'єктів на кресленні співвідноситься з їх реальним розташуванням у просторі, а також керуватися планом під час виконання певних

 

завдань (наприклад, знайти у кімнаті предмет, позначений на плані зірочкою).

Орієнтовний план кімнати

 

Цю роботу можна розпочати  в середній групі, поступово ускладнюючи її, Ознайомивши дітей зі складанням планів обмеженого простору (частини кімнати, усього приміщення), можна перейти до складання планів необмеженого простору (майданчика для прогулянок, території дошкільного закладу). Поуправлявшись в орієнтації у просторі за готовим зразком, діти мають виконати креслення самостійно і зорієнтуватись по ньому без допомоги дорослого.

 

 

 

 

Такі вправи сприяють досконалому розумінню сутності схематичного зображення предметів, масштабу, географічної карти. Якщо підготовча робота виявиться  успішною, дошкільня зможе відшукати на карті-плані міста його центр, головні магістралі, визначні пам'ятники, свій дитячий садок, власний будинок. Такі навички забезпечать дитині незалежність і безпеку в ЇЇ майбутньому житті. Для закріплення уміння варто постійно залучати дошкільнят до різної продуктивної (зокрема, конструктивної) діяльності.

 

Інтелектуальна  готовність дитини до шкільного навчання, за А.С.Виготським, залежить не стільки від обсягу знань, скільки від рівня розвитку

 

мислення. Отже, основний показник готовності дітей до навчання в школі — рівень розвитку в них наочно-образного і словесно-логічного мислення.

Наочно-образне мислення

 

Розв'язання багатьох інтелектуальних  завдань під час шкільного  навчання потребує образного мислення учня, яке формується й розвивається на основі засвоєних ним узагальнених знань про предмети, явища та події навколишнього світу. Важливо, щоб батьки й педагоги заздалегідь подбали про те, щоб дитина набула високого рівня узагальнення та абстракції. З цією метою нові поняття слід подавати за допомогою моделей та схем, які в доступній дошкільнятам формі розкривають приховані якості та зв'язки між об'єктами довкілля, виявлення яких становить для дітей найбільші труднощі. У такий спосіб у дитини формуються тісно пов'язані між собою плани відображення: план реальних об'єктів і план їхніх моделей.

Таке навчання можна починати вже з молодшого дошкільного  віку. Наприклад, формуючи уявлення про  простір, дітей учать викладати  з геометричних фігур план розміщення меблів у ляльковій кімнаті або  розставляти їх відповідно до запропонованого зразка. Згодом моделювання слід поширювати і на нові види діяльності дошкільнят.

Таким чином, уже у середній групі діти навчаються будувати та використовувати моделі різного типу, основними з яких є: графічні плани, що застосовуються насамперед у процесі ознайомлення дітей з просторовими відношеннями, графічні зображення предметів і явищ, потрібні для розв'язання певних конструктивних завдань, а також схеми рольових взаємин у грі. Наприклад, у грі «Поїздка автобусом» склад ролей можна запропонувати дітям у вигляді такої схеми: