Вплив статусу у класі на самооцінку старшоклассників

    У  класі 6 переважаючих (19%), що свідчить  про те, що ці люди теж мають  певний статус у класі, з  їх думкою можуть рахуватися  інші члени класу.

    У  класі 8 відторгнутих (25%), вони взагалі  не мають ніякого статусу у  класі, це ті люди, до яких  учні класу, переважно, відносяться  байдуже.

    У  групі 11 аутсайдерів (34%) це свідчить, що ці люди, мають низький статус у групі однолітків. Їх думкою у класі ніхто не цікавиться, ці люди частіше за все є безініціативними, не бажають приймати участь у житті класу.

 

    Другим  етапом нашого дослідження було  проведення методики Дембо-Рубінштейн  в модифікації А. М. Прихожан для визначення рівня самооцінки учнів. Результати представлені у таблиці 2.2 та графічно зображені на рисунку 2.2.

Таблиця 2.2

Розподіл  рівнів самооцінки у класі (у %)

	Кількість	У %
Завищена	13	41
Висока	14	44
Середня	3	9
Низька	2	6

 

Рис. 2.2 Розподіл рівнів самооцінки у учнів класу (у%)

 

    З  таблиці 2.2 бачимо що завищена  самооцінка спостерігається у  13 учнів класу (41%). Завищена самооцінка може підтверджувати особову незрілість, невміння правильно оцінити результати своєї діяльності, порівнювати себе з іншими; така самооцінка може вказувати на істотні спотворення у формуванні особи — «закритості для досвіду», нечутливості до своїх помилок, невдач, зауваженням і оцінкам тих, що оточують. На основі неадекватно завищеної самооцінки у людини виникає неправильне уявлення про себе, ідеалізований образ власної особистості і можливостей, своєї цінності для навколишніх, для загальної справи. В таких випадках людина ігнорує невдачі заради збереження звичної високої оцінки самого себе, своїх вчинків і справ.

    Адекватну самооцінку становлять учні з високим (14учнів) та середнім (3 учня) рівнями самооцінки. За адекватної самооцінки учень правильно співвідносить свої можливості і досягнення, досить критично ставиться до себе, прагне реально дивитися на свої невдачі та успіхи, намагається ставити перед собою досяжні цілі, які можна здійснити насправді. До оцінки досягнутого він підходить не тільки зі своїми мірками, але й намагається передбачити, як до цього поставляться інші люди. Іншими словами, адекватна самооцінка є підсумком постійного пошуку реального бачення себе. Така самооцінка є найкращою для конкретних умов і ситуацій.

    Учнів  з низькою самооцінкою у класі  лише двоє (6%). Низька самооцінка  зазвичай призводить до невпевненості у собі, боязкості і відсутності дерзань, неможливості реалізувати свої здібності. Такі учні не ставлять перед собою мети, яку важко досягти, обмежуються вирішенням повсякденних завдань, занадто критичні до себе.

    Основним завданням нашого дослідження було встановлення взаємозв’язку  між статусом та самооцінкою у учнів 10 класу. Це завдання ми виконували за допомогою математичного методу обробки інформації – критерій Пірсона.

 

 

    Нами було отримано  р=0,015, це прямий зв'язок, що свідчить про те що зв’язку не було встановлено. Таким чином наша гіпотеза не отримала підтвердження, про те, що є зв'язок між статусом учня у класі та його самооцінкою.

 

 

ВИСНОВКИ

 

    Самооцінка підлітків залежно від контексту проявляє як мінливість, так і стійкість. Вона в основному мінлива в аспекті можливостей впливу і влади, і стійка в ціннісному аспекті. Якщо у людини сформувалося відчуття власної цінності, вона проносить його у відносно незмінному вигляді крізь різні життєві ситуації. Самооцінка є складним особистісним утворенням і відноситься до фундаментальних властивостей особистості. У ній відбивається те, що людина дізнається про себе від інших, і її власна активність, спрямована на усвідомлення своїх дій і особистісних якостей. Відношення людини до самої себе є найбільш пізнім утворенням у системі її світосприйняття. Провідним мотивом у період формування самооцінки виступає бажання затвердитися в колективі однолітків, завоювати авторитет, повагу й увагу товаришів. При цьому ті, хто цінує себе високо, висувають високі вимоги й у спілкуванні, намагаючись їм відповідати, тому що вважають нижче свого достоїнства мати погану репутацію в колективі. Для підлітка типове прагнення до збереження такого статусу в групі, що підтримує його підвищену самооцінку. Розглядають самооцінку як адекватну / неадекватну - відповідну / невідповідну реальним досягненням і потенційним можливостям індивіда. Так само різниться самооцінка за рівнем - високому, середньому, низькому. Знати самооцінку людини дуже важливо для встановлення відносин з нею, для нормального спілкування, у яке люди, як соціальні істоти, неминуче включаються. Таким чином, самооцінка як найважливіший компонент цілісної самосвідомості особистості, виступає необхідною умовою гармонійних відношенні людини як із самою собою, так і з іншими людьми, з якими вона вступає в спілкування й взаємодію.

    За  допомогою наших досліджень самооцінки  та соціального положення учнів-старшокласників можна сказати наступне:

  1. Серед  учнів класу дуже багато аутсайдерів,  а лідерів небагато.

  2. Загалом  самооцінка старшокласників є  високою та завищеною, учнів  з середньою та низькою самооцінкою  зовсім не багато.

    Говорячи  про залежність самооцінки старшокласника  від його соціального положення  у класі, за нашими розрахунками, можна сказати, що цієї залежності не існує, отже гіпотеза не підтвердилася. Можливо це викликано тим, що самооцінка старшокласника більше залежить від таких факторів, як:

- реальні досягнення в навчанні та позашкільній діяльності (здібності дитини до мистецтва, спорту чи певних наук);

- сім’я (умови життя в родині, ставлення батьків до інтересів дитини);

- мотиваційно-смислова сфера особистості (цілі, потреби, інтереси);

- зовнішні дані (привабливість, фізичний розвиток).

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Божович Л.И. Проблемы формирования личности: избранные психологические труды / Под ред. Д.И. Фельдштейна. — М: Воронеж: Ин-т практической психологии, 1995.

2. Бороздина Л.В., Рудова Е.В„ Соломина Л.В. Самооценка и возраст // Категории, принципы и методы психологии. Психологические процессы: Тез. науч. сообщ. совет. Психологов. - М.: 1983. -68с.

3. Давыдов В.В., Драгунова Т. В., Ительсон Л.Б., Петровский А.В. Возрастная и педагогическая психология: учебник для студентов пед. институтов. - М.: Просвещение, 1979. - 288с.

4. Дубровина И.В., Лисина М.И. Возрастные особенности психического развития детей. М.: АПН СССР, 1982. - 164с.

5. Залученова Е.А. Самооценка в деятельности студентов. – М.: НИИВО, 1992. - 52с.

6. Захарова А.В. Психология формировани самооценки. - Минск, 1993.

7. Захарова А.В. Уровень притязаний как показатель самооценки // Новые исследования в психологии и возрастной физиологии. – 1889. - №1. – С.23-27.

8. Козлов А.А.,Лисовский В.Т., Сикевич З.В. Ценностный мир современного студенчества (Социальный портрет явления). – М.: НИИВО, 1992. – 40с.

9. Колектив. Особистість. Спілкування: Словник соціально-психологічних понять. / За ред. Е.С. Кузьміна, В.Є. Семенова. – 141с.

10. Коломенский Я.Л. Психология детского коллектива. – М.: Народная асвета, 1984. – 239с.

11. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: [Підруч. для студентів вузів]. — К.: Б. в., 1995.

12. Кулагина И.Ю. Возрастная психология (Развитие ребёнка от рождения до 17 лет). – М.: УРАО, 1999. - 176с.

13. Кулагина И.Ю., Коклюцкий В.Н. Возрастная психология. – М.: ТЦ Сфера, 2001. – 464с.

14. Липкина А.И. Самооценка школьника. - М.: Знание, 1976. - 64с.

15. Липкина А.И., Рыбак Л.А. Критичность и самооценка в учебной деятельности. – М.: Просвещение. – 141с.

16. М'ясоїд П.А. Загальна психологія. – К.: Вища школа, 2000. – 480с.

17. Немов Р.С. Психологія. Книга 1. – 687с.

18. Орбан-Лембрик, Лідія Ернестівна. Соціальна психологія: Посібник. — К.: Академвидав, 2003.

19. Петровский А.В., Шпалинский В.В. Социальная психология коллектива. – М.: Просвещение, 1978. – 176с.

20. Психология. Словарь./ Под ред. А.В. Петровского. – М.: Политиздат, 1989.

21. Реан А.А. Психология человека от рождения до смерти. Серия "Психологическая энциклопедия". Санкт-Петербург: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2002, 656 с.

22. Савчин М.В. Соціальна психологія: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. освіти. — Дрогобич: Відродження, 2000.

23. Скрипченко О.В. та ін. Загальна психологія. – К.: Либідь, 2005. – 464с.

24. Український психологічний словник. / За ред. С.У. Гончаренко. – К.: Либідь. – 376с.

25. Чеснокова И.И. Проблема самосознания в психологии. – М.: Наука, 1977. – 117с. 

Додаток А

Дослідження самооцінки по методиці Дембо-Рубінштейна в модифікації А. М. Прихожан

Дана  методика заснована на безпосередньому  оцінюванні школярами ряду особистих якостей, таких як здоров'я, здібності, характер і так далі Обстежуваним пропонується на вертикальних лініях відзначити певними знаками рівень розвитку у них цих якостей (показник самооцінки) і рівень домагань, тобто рівень розвитку цих же якостей, який би задовольняв їх. Кожному випробовуваному пропонується бланк методики, що містить інструкцію і завдання.

Проведення дослідження

Інструкція. “Будь-яка людина оцінює свої здібності, можливості, характер і ін. Рівень розвитку кожної якості, сторони людської особи можна умовно зобразити вертикальною лінією, нижня точка якої символізуватиме найнижчий розвиток, а верхня — найвище. Вам пропонуються сім таких ліній. Вони позначають:

1. здоров'я;
2. розум, здібності;
3. характер;
4. авторитет у однолітків;
5. уміння багато що робити своїми руками, умілі руки;
6. зовнішність;
7. упевненість в собі.

На кожній лінії межею (-) відзначте, як ви оцінюєте розвиток у себе цієї якості, сторони  вашої особи в даний момент часу. Після цього хрестиком (х) відмітьте, при якому рівні розвитку цих якостей, сторін ви були б задоволені собою або відчули гордість за себе”.

Випробовуваному видається бланк, на якому зображено сім ліній, висота кожній — 100 мм, з вказівкою верхньою, нижній крапок і середини шкали. При цьому верхня і нижня крапки наголошуються помітними рисами, середина — ледве помітною крапкою.

Методика  може проводитися як фронтально —  з цілим класом (або групою), так і індивідуально. При фронтальній роботі необхідно перевірити, як кожен учень заповнив першу шкалу. Треба переконатися, чи правильно застосовуються запропоновані значки, відповісти на питання. Після цього випробовуваний працює самостійно. Час, що відводиться на заповнення шкали разом з читанням інструкції, 10—12 мин.

Обробка і інтерпретація результатів

Обробка проводиться по шести шкалах (перша, тренувальна — «здоров'я» — не враховується). Кожна відповідь виражається в балах. Як вже наголошувалося раніше, довжина кожної шкали 100мм, відповідно до цього відповіді школярів отримують кількісну характеристику (наприклад, 54мм = 54 балам).

1. По кожній з шести шкал визначити:
1. рівень домагань — відстань в мм від нижньої точки шкали («0») до знаку «х»;
2. висоту самооцінки — від «о» до знаку «— »;
3. значення розбіжності між рівнем домагань і самооцінкою — відстань від знаку «х» до знаку «-», якщо рівень домагань нижче самооцінки, він виражається негативним числом.
2. Розрахувати середню величину кожного показника рівня домагань і самооцінки по всіх шести шкалах.

Рівень домагань

Норму, реалістичний рівень домагань, характеризує результат  від 60 до 89 балів. Оптимальний — порівняно  високий рівень — від 75 до 89 балів, підтверджуючий оптимальне уявлення про  свої можливості, що є важливим чинником особового розвитку. Результат від 90 до 100 балів зазвичай засвідчує нереалістичне, некритичне відношення дітей до власних можливостей. Результат менше 60 балів свідчить про занижений рівень домагань, він — індикатор несприятливого розвитку особи.

 

Висота самооцінки

Кількість балів від 45 до 74 («середня» і «висока» самооцінка) засвідчують реалістичну (адекватну) самооцінку.

Кількість балів від 75 до 100 і вище свідчить про завищену самооцінку і указує на певні відхилення у формуванні особи. Завищена самооцінка може підтверджувати особову незрілість, невміння правильно оцінити результати своєї діяльності, порівнювати себе з іншими; така самооцінка може указувати на істотні спотворення у формуванні особи — «закритості для досвіду», нечутливості до своїх помилок, невдачам, зауваженням і оцінкам тих, що оточують. Кількість балів нижче 45 указує на занижену самооцінку (недооцінку себе) і свідчить про крайнє неблагополуччя в розвитку особи. Ці учні складають «групу риски», їх, як правило, мало. За низькою самооцінкою можуть ховатися два абсолютно різних психологічних явища: справжня невпевненість в собі і «захисна», коли декларування (самому собі) власного невміння, відсутність здатності і тому подібного дозволяє не докладати ніяких зусиль.