Влияние семейного воспитания на агрессивное поведение детей дошкольного возраста

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………….	3
РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ В ПСИХОЛОГІЇ………..	5
Основні підходи до вивчення агресивної поведінки в теорії психології…………………………………………………………………….	5
Взаємозв’язок сімейного виховання і психологічних особливостей агресивної поведінки у дітей дошкільного віку…………………………..	15
Висновки до 1 розділу. ……………………………………………………	21
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ  НА АГРЕСИВНУ ПОВЕДІНКУ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ………………………………………….	23
2.1.   Програма емпіричного  дослідження психологічних особливостей агресивної поведінки дошкільнят…………………………………………	23
2.2.   Аналіз констатувального дослідження……………………………..	31
Висновки до 2 розділу………………………………………………………	35
ВИСНОВКИ………………………………………………………………..	36
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….	38
ДОДАТКИ…………………………………………………………………..	41

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Напружена, нестійка соціальна, економічна, екологічна обстановка, що склалася в даний час у нашій країні, зумовлює ріст різних відхилень в особистісному розвитку і поведінці дітей. Серед них особливу тривогу викликає не тільки прогресуюча відчуженість, підвищена тривожність, духовна спустошеність дітей, але і їхній цинізм, жорстокість, агресивність.

Важливість сім'ї як інституту виховання обумовлена тим, що в ній дитина знаходиться протягом значної частини свого життя, і по тривалості свого впливу на особистість жоден з інститутів виховання не може зрівнятися з сім'єю. У ній закладаються основи особистості дитини.

Сім'я може виступати  в якості як позитивного, так і  негативного фактора виховання. Позитивний вплив на особистість дитини полягає в тому, що ніхто, крім найближчих для неї людей в сім'ї - матері, батька, бабусі, дідусі, брата, сестри, не відноситься до дитини краще, не любить його так і не піклується стільки про нього, а ніж інші. І разом з тим ніякий інший соціальний інститут не може потенційно завдати стільки шкоди в вихованні дітей, скільки може зробити родина.

У цілому ж агресивні прояви обмежують активність дитини, підсилюють її тривожність, формують занижену самооцінку. Агресивних дітей відносять до групи ризику.

Поведінка в дитинстві  дозволяє, на думку багатьох дослідників, досить надійно передбачати поведінку  в зрілі роки. Отже, корекція ранніх проявів агресивності, научіння адекватним соціальним навичкам міжособистісного спілкування є однією з найважливіших завдань практичної психології. Актуальність проблеми попередження і подолання агресивної поведінки зумовили вибір теми нашого дослідження: «Вплив сімейного виховання на агресивну поведінку дітей дошкільного віку».

Мета дослідження: дослідити вплив сімейного виховання на агресивну поведінку дітей дошкільного віку.

Об'єкт дослідження: агресивна поведінка у дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження: сімейне виховання як один з факторів агресивної поведінки дітей.

Гіпотеза дослідження: стилі сімейного виховання впливають на прояв агресивної поведінки у дітей дошкільного віку.

Для виконання мети дослідження  нами були сформульовані наступні завдання:

1. Провести аналіз наукової літератури з даної проблеми.

2.Вивчити особливості сімейного виховання та його вплив на агресивну поведінку дітей дошкільного віку.

3. Розробити психодіагностичний  апарат для вивчення факторів агресивної поведінки дошкільнят.

Теоретико-методологічна  база дослідження включає основні положення:

• Психоаналітичного напрямку (З. Фрейд, А. Фрейд, Е. Фром);
• Поведінкового підходу (А. Бандура, А. Басс);
• Фрустраційної теорії (Д. Доллард, С.Розенцвейг);
• Гуманістичного напряму (К. Роджерс, А. Маслоу);
• Робіт О.Б. Бовтя, Л.С. Славіної, А.І. Захарова.

На різних етапах роботи були використані різні методи і методики психологічного дослідження: аналіз психолого-педагогічної літератури; спостереження; бесіда; тестування (методики: малюнок «Неіснуюча тварина», методика Ейдеміллер Є. Г. та Юстицкіс В. В. « Аналіз сімейних взаємин »(АСВ); метод математичної обробки даних.)

Експериментальна  база. У вибіркову сукупність увійшли 27 дітей шестирічного віку і 27 родин - з них 7 повних і 20 неповних сімей. Дослідження проводилось на базі дитячих садків  № 89 і № 127 м. Кривого Рогу.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний об’єм роботи складає 53 сторінки.

РОЗДІЛ 1

НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ В ПСИХОЛОГІЇ

 

1. Основні підходи до вивчення агресивної поведінки в теорії психології

Специфіка агресивності людини полягає в тому, що вона виникає у взаємодії з іншими людьми або предметами, зробленими нею. Однією з найважливіших характеристик дій і вчинків, які визначають встановлення взаємовідносини між людьми, а також ефективність індивідуального особистісного розвитку, є агресивність [2].

Агресивність - стійка риса особистості, готовність до ворожої поведінки. Її рівні визначаються як научінням в процесі соціалізації, так і орієнтацією на культурно-соціальні норми, найважливіші з яких - норми соціальної відповідальності і норми відповідвльності за скоєні акти агресії. Важлива роль належить і таким ситуативним змінним: тлумачення намірів оточуючих, можливості отримання зв'язку між провокуючим впливом та відповідною реакцією на нього.

Агресивність - одна з вроджених установок, що лежить в основі садистичної фазі лібідо. Виражається в прагненні до ворожих або насильницьких дій, спрямованих на нанесення шкоди або на знищення ворожого об'єкта.

Одним з проявів агресивності особистості є агресія, яка розглядається  нами як поведінка або дія, спрямована на нанесення фізичної або психічної шкоди.

Агресія - це будь-яка форма поведінки, націлена на образу чи заподіяння шкоди іншій живій істоті, яка не бажає подібного поводження . Це визначення включає в себе наступні положення:

• агресія завжди має в основі навмисне, цілеспрямоване заподіяння шкоди жертві;
• як агресія може розглядатися тільки така поведінка, що має на меті заподіяння болю або шкоди живим організмам;
• жертви повинні мати мотивацію уникнення подібного відношення до сбе [2].

Вивчення людської агресивності відіграє особливу важливу роль через такі причин: якщо агресивність людини полягає у її природних інстинктах, то, тоді вона не буде піддаватися психотерапії і може бути або прихована, або перевдена на нейтральний об'єкт, або ж агресивна поведінка людини обумовлена соціальним середовищем і вихованням, і тоді можна досить легко її змінити на більш соціально прийнятну, усунувши травмуючі фактори та прогалини у вихованні. У сучасній науці, є як біологічні дані про існування механізмів, що беруть участь в агресивній поведінці, так і результати досліджень, які говорять про первинну роль факторів у розвитку агресивності. Спроби вирішення цієї проблеми були зроблені в різний час низкою відомих учених, які представляють різні напрямки психологічної науки.

Найперше і можливо найбільш відоме теоретичне положення, що має відношення до агресії - це психоаналітична теорія, згідно з якою дана поведінка за своєю природою переважно інстинктивна. Відповідно до цього підходу агресія виникає, тому що людські почуття генетично або конституціонально запрограмовані на подібні дії. Вперше агресія як інстинктивна поведінка розглядалася австрійським психіатром Зігмундом Фрейдом.

З. Фрейд спочатку приділяв феномену агресії порівняно мало уваги, вважаючи сексуальність (лібідо) та інстинкт самозбереження головними і переважаючими силами в структурі особистості. Однак у 20-ті роки минулого століття він повністю відмовляється від цих уявлень. У роботі «Я і Воно» [29], а також в усіх наступних працях він висуває нову дихотомічну пару: потяг до життя (Ерос) і потяг до смерті (Танатос). Інстинкт смерті спрямований проти самого живого організму й тому є інстинктом або саморуйнування, або руйнування іншого індивіда (у випадку спрямованості назовні). З гіпотези потягу до смерті випливає, що агресивність по суті своїй є не реакцією на подразнення, а являє собою якийсь постійно присутній в організмі імпульс, обумовлений самою природою людини. Протиріччя між інстинктом життя і інстинктом смерті, ставить людину перед обличчям трагічної альтернативи: якщо вона не може зважитися стати агресивною, дати вихід своїй ворожості, то їй залишається захворіти. Фрейд прямо вказував, що стримування агресивності взагалі шкідливо і веде до захворювання [28].

А.Фрейд, яка займалася дитячим  психоаналізом, розглядає агресію  як один з механізмів захисту інстанції  «Я» [4, 94]. Відповідно до цього вона вважає, що агресія є проявом тривоги й страху, які відчуває «Я» по відношенню як до минулих, так і до передбачуваних подій. Агресія виникає в тих випадках, коли виникає реальна або мінімальна погроза для інстанції «Я» дитини. Прибігаючи до агресії, дитина намагається подолати ту тривогу, яку вона відчуває. Механізмом такої поведінки, на думку А.Фрейд, виступає «ідентифікація з агресором», втілюючи, приймаючи його атрибути, дитина «перетворюється з того, кому щось загрожує, у того, хто сам починає  комусь загрожувати». Таким чином, агресивні прагнення дитини, носять випереджувальний характер, стосовно об'єкту тривоги.

А. Фрейд стверджує, що агресивність, якщо вона вступає в  нормальні взаємовідносини з лібідо, впливає на соціалізацію дитини, не утримуючи її, а спонукаючи. Тільки там, де не відбувається взаємодія між лібідо і агресивністю або де пізніше відбувається їх розшарування, агресивність в якості чистої агресії та антисоціальної тенденції стає загрозою соціальній поведінці. Докладно її концепція розглянута в роботі Я.Л. Обухова [17].

Особливої уваги заслуговує робота відомого психоаналітика і філософа Е. Фромма «Анатомія людської деструктивності», яка присвячується дослідженню витоків людської агресивності [31]. Руйнація в людині філософськи переосмислена автором як проблема зла в індивіді, в соціумі, в історії, в житті людського роду.

Е. Фромм розрізняє у людини «два абсолютно різних види агресії». Перший вид, загальний і для людини, і для всіх тварин, - це філогенетично закладений імпульс до атаки (або до втечі) у ситуації, коли виникає загроза життю[30]. Це оборонна, «позитивна» агресія, яка служить виживанню індивіда і роду; вона має біологічні форми прояву і загасає, як тільки зникає небезпека. Інший видом є «негативна» агресія - це деструктивність і жорстокість, що властиві тільки людині і відсутні у інших ссавців, вона не має філогенетичної програми, не служить біологічному пристосуванню і не має ніякої мети. Якщо позитивна агресія заснована на інстинктивному потязі, то «деструктивність і жорстокість - не інстинктивні потяги, а пристрасті, які своїм корінням сягають у цілісну структуру людського буття». Е. Фромм підкреслює, що людські пристрасті коріняться в характері і відповідають екзистенціальним потребам людини, які визначаються специфічними особливостями її існування. Інстинкт - це відповідь на фізіологічні потреби.

Однак навіть позитивна оборонна агресія людини відрізняється від такої у тварини. Причину цього Е. Фромм бачить у специфічних умовах людського існування, а саме:

1) Тварина сприймає як загрозу  тільки явну небезпеку, яка  існує в даний момент, а людина, що володіє даром передбачення і фантазією, реагує не тільки на миттєву загрозу, але і на можливу небезпеку в майбутньому, тобто найчастіше людина видає агресивну реакцію на свій власний прогноз;

2) Людина має не тільки здатність передбачити реальну небезпеку в майбутньому, але вона ще припскає деякі коливання, допускає, щоб ними маніпулювали, керували, переконували, людина готова побачити небезпеку там, де її дійсно немає, тільки у людини можна викликати оборонну агресію методом «промивання мізків»;

3) Додаткове посилення  оборонної агресії людини в  порівнянні з твариною викликано тим, що сфера інтересів у неї набагато ширша, ніж у тварини; людині для виживання необхідні не тільки фізичні, але і психічні умови, а саме, збереження своєї ціннісної орієнтації; якщо людина виявляє ідеї, які ставлять під сумнів її ціннісні орієнтири, вона прореагує на ці ідеї як на загрозу своїм життєво важливим інтересам.

Найважливішим інтересом людини Фромм вважає потребу у свободі, і розглядає її як біологічну реакцію людського організму. Під свободою він розуміє не відсутність, яких би то не було обмежень; вся справа в тому, кому це обмеження вигідна - якійсь одній особі або установі, або ж вона необхідна для зростання і розвитку самої структури особистості. Небезпека втратити свободу викликає потужну оборонну агресію. [30]