Вікові та гендерні особливості розподілу уваги дітей молодшого шкільного віку та підлітків

    Процеси довільної уваги, які спрямовуються  мовою дорослого, є для дитини радше процесами її зовнішнього  дисциплінування, ніж саморегуляції. Поступово, використовуючи той самий  засіб оволодівання агою відносно самої  себе, дитина переходить до керування  своєю поведінкою, тобто до довільної  уваги.

    За  даними спостереження і експериментальних  досліджень, послідовність розвитку дитячої виглядає так.

1. Перші тижні – місяці життя. Поява орієнтувального рефлексу як суб’єктивної, вродженої ознаки мимовільної уваги дитини. Дитина спочатку реагує тільки на зовнішні подразники, причому тільки у випадку їх різкої зміни( несподівані голосні звуки, перехід із темряви до яскравого світла тощо). Починаючи з третього місяця, дитина все більше цікавиться об’єктами, які пов’язані з її життям. У п’ять – сім місяців дитина може довго розглядати  певний предмет, обмацувати його. Особливий інтерес виявляє дитина до яскравих, блискучих речей. Це дає змогу говорити про достатній рівень розвитку в дитини мимовільної уваги.
2. Кінець першого року життя. Виникає орієнтувально – дослідницька діяльність як засіб майбутнього розвитку довільної уваги.
3. Початок другого року життя. З’являється зачатки довільної уваги, що пов’язано з процесами виховання дитини. Дорослі поступово привчають дитину виконувати не те, що вона хоче, а те, що їй потрібно робити. Починає виявляти свідомість, хоча ще в примітивній формі.
4. Другий - третій рік життя. Велике значення для розвитку довільної уваги має гра. У ході гри дитина вчиться координувати свої дії до завдань гри та її правил. Правильно з довільною увагою на основі чуттєвого досвіду розвивається і мимовільна увага.
5. Чотири з половиною - п’ять років. З’являється спрямовувати увагу під впливом складної інструкції дорослого. Дитина знайомиться з усе більшою кількістю предметів і явищ, постійні бесіди з батьками, ігри. У яких діти наслідують поведінку дорослих, маніпулювання предметами усе це збагачує досвід дитини, розвиває її інтереси та увагу.
6. П’ять - шість років. Основною особливістю цього етапу є нестійкість довільної уваги. Дитина легко відволікається на сторонні подразники, увага є досить  емоційною - дитина все ще погано володіє своїми почуттями. На відміну від довільної уваги мимовільна увага є досить стійкою, тривалою, зосередженою. Поступово шляхом вправ вольових зусиль розвивається здатність керувати своєю увагою.
7. Шкільний вік. Подальший розвиток і вдосконалення довільної уваги відбувається за рахунок дисциплінованості, що сприяє формуванню контролю за власною поведінкою. У початкових класах у дитини переважає мимовільна увага і вона ще не може повністю контролювати своєї поведінки на уроках. Тому вчитель повинен прагнути зробити свої уроки яскравими, емоційними, часто змінювати форму подання навчального матеріалу. Це також зумовлено переважанням  у цьому віці наочно - образного мислення.

    У старших класах довільна увага досягає  досить високого рівня розвитку. Старшокласник  може досить довго зосереджуватися  на певних видах діяльності, контролювати свою поведінку. У цьому віці на якість уваги впливають не тільки умови  виховання, але й вікові особливості, пов’язані з фізіологічними змінами, що відбуваються в цей період. Це супроводжується підвищеною втомлюваністю, дратівливістю, зниженням працездатності.

    Окремі  вияви уваги даної людини можуть ще нічого не говорити про загальну спрямованість його особистості, про  його інтереси, переконання , світогляд. Зв'язок між особистістю і увагою очевидний. Навіть при мимовільній увазі те, чим людина безпосередньо цікавиться, що її невільно захоплює, безпосередньо займає, так або інакше пов'язане з інтересами людини, з особливими її особистості. Ще більше це буде стосуватися довільною уваги людини, так як довільна увага залежить від свідомо поставленої мети. (М.Ф. Добринін)

    Увага у різних людей і в різні  історичні епохи може проявлятися  по-різному. Люди звертають увагу  на навколишнє, також і в залежності, від їх становища і участі у  суспільній діяльності, від їх професійної  роботи, виховання, освіти, культурного  рівня і віку. В роботі над самим  собою необхідною умовою є робота над увагою, над вмінням направляти свою увагу куди потрібно і зосереджувати  її так довго, як це необхідно.

    Безумовно, об'єкти, які виявляються в центрі нашої уваги, сприймаються більш  ясно і чітко. Але вони потрапляють  в центр уваги саме тому, що пов'язані  з діяльністю людини. Діяльність свідомості сама завжди пов'язана з впливом  на людину певних об'єктів оточуючого світу, які викликають в силу даних  суспільних умов відома активне відношення людини до них. Увага виражається  у всіх психічних діяльності . „  При визначенні уваги невірно  обмежуватись лише процесом сприйняття. Увага зовсім не обмежується сприйняттям, вона відноситься і до мислення, і до пам'яті, і до уваги і до інших психічних процесів. Тому увагу  треба визначати як процес динамічний, завжди пов'язаний з певною діяльністю і той, що відноситься до всієї особистості." (М. Ф. Добринін)

    Задача  педагога полягає в тому, щоб досягнути  активізації психічних процесів у студентів. Так як педагогічний процес пов'язаний з отриманням нових  знань, то в першу чергу треба  активізувати мислення студентів. Але  разом з мисленням протікають і сприймання, і пам'яті, і уяви, і вольові устремління людей, які навчаються. Ця активізація психічних  процесів особистості, пов'язана з  певними цілями, викличе і утримує  її уяву. М. Ф. Добринін пише , що „ виховання  уваги і полягає в тому, щоб  правильно виховати особистість, правильно  організувати її діяльність."

    Чи  можна виховати мимовільну увагу? М. Ф. Добринін пише, що „ діяти на мимовільну увагу безпосередньо неможливо, так як вона не залежить від волі людини. Але можливий посередній вплив  на неї, враховуючи причини, що викликають таку увагу."

    В основному виділяють три категорії  причин, які викликають і підтримують  мимовільну увагу: характер зовнішнього  подразника, відповідність подразника внутрішньому стану, особливо почуттям людини, її минулий досвід. Відповідно до цих причин слід і виховувати мимовільну увагу.

    Тут в першу важливе значення має  розвиток почуттів. Чим багатшими  і різноманітнішими будуть відчуття і сприймання людини, тим легше  привернуть її увагу самі різноманітні зовнішні подразники. Таким чином  створюється підхід до виховання  спостережливості. Потрібно намагатися направляти увагу людини на різноманітні речі і відношення між речами, пояснював  ати ці відношення, знаходити в  них все нове і нове.

    Отже, перша умова виховання мимовільної  уваги - це розвиток спостережливості. Друга умова - це розвиток почуттів. Чим багатші і глибина почуття  людини, тим більшим вона буде цікавитись, тим легше привабити її увагу. Третя умова виховання мимовільної  уваги - розвиток досвіду, розвиток знань. Чим більше у людини знань, тим легше людина зацікавиться новим. Зрозуміло, що знання слід давати поступово і в зв'язку з віком.

    Найважливішим є виховання цілеспрямованої  довільної уваги. Це виховання пов'язане  з вихованням прагнень людини, з  вихованням її особистості. Дуже важливо, відповідно з вказівками і досвідом А. С. Макаренка, виховувати вміння ставити  собі більш далекі цілі в житті, в  трудовій і суспільній діяльності і  пов'язати їх з більш близькими  цілями. Це вміння набувається поступово, і проходить становлення воно лише в юнацькому віці. Але підходити  до виховання довільної уваги  треба з раннього дитинства. В  старшому віці велике значення має  і робота над собою, самовиховання  уваги.

    Називаючи мимовільну увагу „ пасивною", відомий педагог і психолог К. Д. Ушинський писав: „ Всяке цікаве для дітей, читання, розповідь, сприяє розвиток писаної уваги. Але однієї пасивної уваги ще недостатньо, і  навіть розвита передчасно, занадто і без сприяння активної уваги, вона може перетворитися в хворобливий стан душі, яка стає якоюсь безсильною, лінивою, потребує подразнення цікавими розповідями або цікавим читанням . не може із себе нічого самостійно викликати і проводити пасивне життя".

    Називаючи довільну увагу „ активною" К. Д. Ушинський пише далі: „В активній увазі не предмет вже володіє людиною, а людина предметом . Чим більше у мене влади над самим собою і над моєю увагою, тим успішніше я досягаю цілі, тобто чим більше в мені сили волі, тим більше і активної уваги. Люди розсіяні - в більшій мірі в той же час і люди слабохарактерні, з мізерною волею". Звідси великий педагог робить висновок, що потрібно користуватись і пасивною, або мимовільною, увагою у людини, але потрібно розвивати у неї і активну або довільну, увагу.

    Для виховання довільної уваги велике значення має також колектив. Це прекрасно показав А. С. Макаренко  

    Виховання волі і уміння володіти собою, як на це вказує К. Д. Ушинський, пов'язано  і з оволодінням своєї увагою, з вихованням здатності займатись  не лише тим, що хочеться робити, але  й тим, що не цікаво, але потрібно робити. Поступово змінюється постійний самоконтроль людини над собою, критичність і самокритичність, що потребують вже обов'язкової уваги при всякій роботі. В результаті створюється звички бути уважним.

    Розвиток  такої звички дуже важливий. В кінці  кінців ця звичка настільки укріпляється, що стає рисою характеру. Тоді вже  не потрібно зусиль, щоб бути уважним.

    Таким чином, для розвитку довільної уваги  яка не потребує, або майже не потребує спеціальних зусиль для  її підтримання, потрібно не лише просте захоплення роботою під впливом  почуття, але й розуміння значимості роботи, а також тісний зв'язок особистих  інтересів з інтересами всього суспільства. Виховання уваги пов'язано з  вихованням всієї особистості людини.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Висновок

    Отже  увага  - мимовільна або довільна зосередженість індивіда на певному  етапі об’єкті своєї діяльності.

    Історіогенез  і онтогенез уваги полягають  у поступовому переході від мимовільної  до довільної уваги, при цьому  перша з’являється  на ґрунті орієнтувальної  реакції. Проте феноменологію увагу  характеризує також після довільна увага, увага зовнішня та внутрішня.

    Мимовільна  увага – зосередженість свідомості людини на об’єкті внаслідок його особливостей як подразника. Мимовільна увага є первинним ступенем уваги в її історичному та індивідуальному розвитку.

    Довільна  ага – це та, що свідомо спрямовується  і регулюється особистістю. Людина виявляє активність, ставить віддалені  цілі й змушує на довільно зосереджувати  свою увагу на їх досягненні.

    Після довільна увага  - це вид уваги, який виникає після того, як була викликана  довільною увагою. Після довільна увага – це зосередження на об’єкті  через те, що він цінний для особистості.

    Увага має певні властивості , які в  свою чергу поділяються на зосередженість, або концентрацію уваги, стійкість, переключення, розподіл та обсяг.

    Зосередженість  уваги це - головна особливість  уваги. Вона виявляється в мірі інтенсивності  зосередженості на предметі розумової  та фізичної діяльності.

    Стійкість уваги характеризується тривалістю зосередження на об’єктах діяльності. Стійкість, як і зосередженість залежить від сили або інтенсивності збудження, що забезпечує і силою впливу об’єктів діяльності.

    Переключення  уваги – це навмисне перенесення  уваги з одного предмета на інший, якщо цього вимагає діяльність. Переключення уваги відбувається з різною швидкістю. Це залежить від змісту діяльності  та індивідуальних особливостей.

    Розподіл  уваги полягає в тому, що людина може одночасно утримувати в зоні уваги кілька об’єктів, виконувати два, а той три види діяльності.

    На  тему розподіл уваги було проведено  дослідження у якому ми зуміли перевірити наскільки швидко може розподілити  та переключити свою увагу діти молодшого  шкільного віку та підлітки.

    Завдяки проведенню дослідження ми побачили які відміності є між дітьми різних вікових категорій. Результати дослідженнч  показали, що діти  молодшого шкільного  віку менше володіють своєю увагою, тому і є негативні результати даного дослідження. Вони менш зосереджуються на поставленому перед ними завданнями, не розуміють важливість проведення цього експерименту. Помічається розсіяність, розгубленість та недбалість. За статистичними даними дівчатка двох вікових категорій мають кращі показники розподілу уваги за свої однолітків хлопчиків.

    Дівчатка  підлітки більш відповідальніше  ставилися до процедури проведення експерименту і тому мають кращі показники результатів. Під час дослідження помічаються такі якость, як дбайливість, наполегливість, відповідальність та індивідуальні особливості, та творчий підхід до експерименту.