Вікові та гендерні особливості розподілу уваги дітей молодшого шкільного віку та підлітків

    Усі інтимні переживання підлітка тією чи іншою мірою пов'язані з пошуком себе, з пізнанням своїх здібностей та можливостей, з прагненням дізнатися, як оцінюють його оточуючі, з постійним перебиранням на себе різних дорослих ролей та гострою необхідністю у формуванні власного образу «Я».

    Це  для підлітка головневі якщо те чи інше навчальне завдання сприяє розвиткові особистості, якщо навчальна ситуація пов'язана з переживаннями, якщо характер і форми спілкування з підлітком допомагають йому здобути дорослої позиції, то увага стає стійкою та концентрованою.

    Навчання  молодших підлітків спрямоване на запам'ятовування навчального матеріалу (а не на розуміння) і неодноразове повторення його. Але вже в середині підліткового віку пам'ять починає розвиватися в напрямі інтелектуалізації. Зростає кількість учнів, які використовують прийоми опосередкованого запам'ятовування, збільшується обсяг таких прийомів, їх використання стає все більш свідомим, цілеспрямованим.

    Учні - підлітки мають індивідуальні різниці і в характері мнемічної діяльності: якщо учні 5-го класу використовують більше зовнішні прийоми запам'ятовування (асоціації, смислове групування), то учні 8-го класу більше використовують опосередковані прийоми запам'ятовування та пошук для кожного матеріалу специфічних прийомів. Центральне місце посідає аналіз змісту матеріалу, його своєрідності та внутрішньої логіки. Деякі підлітки виявляють гнучкість у виборі шляхів заучування, інші намагаються структурувати та логічно обробити навчальний матеріал. Уміння логічно обробити матеріал часто розвивається стихійно. Учні, які погано запам'ятовують, не вміють зосередитися на роботі — інтелектуально пасивні, їхня мнемічна діяльність вирізняється стереотипністю, способи обробки матеріалу одноманітні, мислення нібито не бере участі у запам'ятовуванні. Розвиток уміння формулювати і виражати думку своїми словами підвищує успішність, надає знанням глибини, спонукає подальший розвиток інтелекту та здібностей підлітка.

    Вивчення  пізнавальної діяльності дітей говорить про те, що наприкінці початкової школи спостерігається підвищення дослідницької активності дітей, подальший розвиток їхнього мислення. Уже у 8—9 років діти, читаючи та спостерігаючи за різними явищами життя, починають формулювати пошукові запитання, на які самі намагаються відповісти. У 11 —12 років практично всі діти спрямовують свою дослідницьку активність формулюванням пошукових запитань. Це відбувається тому, що школярі намагаються зрозуміти та усвідомити причиново-наслідкові зв'язки і закони появи різних подій. 

    Дослідницька  активність дітей на етапі причинового  мислення характеризується двома якостями: зростанням самостійності діяльності мислення і зростанням критичності мислення. Завдяки самостійності підліток навчається керувати своїм мисленням: ставити дослідницькі цілі, висувати гіпотези причиново-наслідкових залежностей, розглядати відомі йому факти з позицій висунутих гіпотез. Ці здібності, без сумніву, є основними передумовами розвитку творчості на етапі причинового мислення. Критичність мислення виявляється у тому, що діти починають оцінювати свою діяльність та діяльність інших з поглядів законів і правил природи та суспільства. З одного боку, завдяки усвідомленню правил і законів, творчість дітей стає більш зрозумілою, логічною, щирою. З іншого боку, критичність заважає творчості, бо на етапі висування гіпотези можуть здаватися нереальними і їх відкинуть. Подібні самообмеження звужують можливості появи нових, оригінальних ідей.

    Щодо  молодших колярів, першокласників увага мимовільна, вони активно реагують на все нове, яскраве і незвичайне. їм важко довільно керувати своєю увагою. Першокласник вже здобувши знання про правила поведінки на уроці, може, порушувати їх (голосно сказати щось іншому учневі), заважаючи іншим учням, але це робиться переважно через те, що він не може розподілити свою увагу одночасно на виконання завдання і контроль власної поведінки (М.П. Задесенець, Т.М. Лисянська).

    Слабкість довільної уваги і занадто  розвинена мимовільна увага в  молодших школярів можуть спричинитися до лінощів і слабовілля. Довільна увага спостерігається, особливо в учнів 2-4 класів, тоді, коли безпосередній інтерес не захоплює дітей. Якщо для дошкільника потрібні сильні емоційні фактори, щоб зосередитися на певній діяльності, то для старших достатньо буває інколи тільки усвідомлення важливості завдання. З цього, звичайно, не можна робити висновку про те, що не слід турбуватися про емоційні фактори під час організації діяльності учнів цього віку. Слід зважити і на загальну нестійкість, легке відволікання їх уваги, яке спостерігається тим більше, чим менше цікавий об'єкт, на якому концентрується увага.

    Розвиток  довільної уваги в молодших школярів здійснюється успішно, якщо створюються  умови для їх цілеспрямованої  роботи, за яких вони привчаються керуватись самостійно поставленою метою. Розвиток довільної уваги в дітей іде  від керування цілями, які ставлять дорослі, до реалізації цілей, які ставлять учні, від постійного контролю дій  учня вчителем до контролю дитиною  своїх однокласників, а потім  і до самоконтролю (М.Ф. Добринін, М.С. Горбач, М.М. Лила, І.В. Страхов та ін.).

    З віком учнів початкових класів зростає  обсяг і стійкість їх уваги. Стійкість  і продуктивність уваги в учнів  третіх класів зростає у порівнянні з першокласниками на 33%, а діапазон індивідуальних відмінностей має тенденцію  з віком учнів звужуватись, відповідно обсяг уваги зростає на 45%, а  діапазон індивідуальних відмінностей з віком дітей має тенденцію  також до звуження (В.О. Волошина). Нестійкість  уваги є однією з причин невстигання  в школі. Причиною нестійкості уваги  в молодшого школяра буває  недостатня його розумова активність, зумовлена як недосконалими методами навчання, так і рівнем його готовності до учбової діяльності, неперебореними труднощами в навчанні, станом здоров'я.

    Увага молодших школярів тісно пов'язана  із значущістю для них навчального  матеріалу (М.Ф. Добринін). Усвідомлення учнями необхідності, важливості його засвоєння, інтерес до його змісту є  умовою стійкості їх уваги. Увага  залежить від доступності навчальних завдань, поставлених перед ними. Діти із захопленням працюють над  тим, що є нелегким, але доступним  для них. Увага молодших школярів значною мірою залежить від уміння вчителя організовувати їх учбову діяльність у класі так, щоб охопити нею  всіх учнів. Увага учнів залежить не тільки від згаданих внутрішніх чинників та методів і способів навчання, а й режиму роботи школярів. Так, за даними дослідження П.Д. Білоуса, В.С. Компанця та ін., стійкість уваги  під кінець уроку знижується. Протягом навчання вона також змінюється. Правда, її можна стимулювати різними  засобами, але варто пам'ятати, що тут поряд з позитивним існує  і негативно-розумова втомлюваність  молодших школярів. 

    Серед молодших школярів є діти з дефіцитом  уваги, тобто нездатні довго зосереджуватись  на об'єктах навчального предмету. Для багатьох таких дітей характерна ще і гіперактивність. Це діти, які  нездатні на протязі навчального  часу сидіти, як переважна більшість  дітей і тому постійно одержують  зауваження від учителя. Така комбінація ознак у американських психологів визначається синдромом дефіциту уваги  і гіперак-тивності (СДУГ). Діти з  таким синдромом, як правило, погано встигають з багатьох предметів  з тієї причини, що не приділяють достатнього  часу на учіння. Для таких дітей  необхідний особливий індивідуальний підхід, як у класі, так і вдома. Суть його в тім, щоб зменшити кількість  та інтенсивність факторів, які відволікають дитину, підвищити якість пояснень і чіткість постановки конкретних завдань. Необхідно спрямувати зусилля батьків, учителів, шкільних психологів на формування у таких дітей упевненості  в самому собі та у самоповазі. Без  клопіткої індивідуальної роботи з  таких дітей можуть вирости замкнуті люди з делінквентною поведінкою (Г. Крайг та ін.). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Розділ  ІІ. Аналіз результатів  експериментного  вивчення розподілу  уваги молодших школярів та підлітків.

    2. 1. Опис методики  дослідження та  обґрунтування процедури.

    мал.2.1

    Метою проведення експерименту було визначення розподілу уваги та переключення у дітей молодшого шкільного віку та у підлітків. Проведення досліду відбувалося за методикою Терлецької Л.Г. під час проведення експерименту використовувалося відповідне обладнання бланки методики Р. Нємова мал. 2. 1. та секундомір.

    Експеримент проводився у Новомалинській ЗОШ  І- ІІ ступенів. З дозволу деректора цієї школи, на переві між уроками. Експеримент необхідно було проводити із дітьми які поділялися на дві групи (Ігрупа 3-4 класи, ІІ група 7-8 класи).  В складі першої групи нараховується 11 чоловік, в складі другої групи нараховується 17 чоловік.

    Дослідження проводилося у добре освітлиних навчальних класах. За домовленістю із керівництвом цього навчального  закладу дослідження як і вимагался  за методикою проводилося у спокійній  атмосфері. Діти знаходилися звичайно трохи в збудженому стані, причинами  цього було просте дитяче цікавлення до відбуваючого

    Кожному учневі було надано бланк на якому  розміщені геометричні фігури: квадрат, трикутник, коло, ромб. Всіх геометричних фігур на бланку нараховується сто. Перед проведення дослідження психологом була проведена інструкція 
 
 
 
 
 

    Інструкція.

    На  кожному бланку розміщенні геометричні фігурі необхідно: поставити відповідний знак у відповідну фігуру,а саме, у квадраті знак плюс (+), у трикутнику крапочку(.), у колі пташечку (√), та у ромбі рисочку(-). Дослід триває протягом 2 хв. Продовж цього короткого часу, досліджувані мають якомога правильніше та скоріше пройти весь бланк із даними геометричними фігурами та проставити відповідні знаки.

    Після проведення інструкції дослід було проведено  за всіма даними критеріями. Під час проведення спостерігалося коли учні ніби ділилися на дві групи, одні з них проходили бланк послідовно фігура за фігурою не дивлячись яка це фігура, а інші проявляли своє розуміння відбираючи спочатку фігури одного якогось типу і таким чином переходили з типу на тип. Також перед та після лунало безліч запитання різної спрямованості які ґрунтувалися на їх цікавості. Після закінчення дослідження учні були у хорошому настрої  та з позитивними емоціями.

2.2. Аналіз результатів експериментального дослідження вікових особливостей розподілу уваги у молодших школярів та підлітків.

    Аналізуючи  результати експериментального дослідження  вікових особливостей розподілу  уваги ми можемо помітити наскільки  вони є різними

    Відомо із вище вказаного пункту, дослід проводився із двома групами дітей.  У першій групі (молодший шкільний вік) нараховується невелика кількість дітей лише 11. До цього складу відносяться 3 – 4 класи.

    За  допомого таблиці (таб.1.1) та графіку (граф.1.2) ми можемо побачити результат, який виплив із даного дослідження молодшої групи.  

    Таблиця суднього арефметичногозначення  розподілу уваги  у молодших школярів

    таб. 1.1 

    Графік  результатів розподілу  уваги у молодших школярів

    граф.1.2 
 
 
 
 
 
 
 

    Таблиця рівнів розподілу  уваги молодших школярів

    таб.1.3

    За даними які виходять із таблички ми помічає наскільки низький є показник розподілу уваги. Тобто, діти молодшої групи неможуть швидко розподіляти свою увагу на відмінно від підлітків. Відомо, що на будь який результат впливає психологічний стан людини на який зумовлюється різними чиниками, наприклад, хвилювання, настрій, втома, конфлікти із однолітками, та багато іншого.