Темперамент – біологічний фундамент особистості

   6) Пластичність - ригідність. Перша властивість характеризується гнучкістю, легкістю пристосування до нових умов. Людина з ригідними властивостями важко пристосовується, характеризується інертністю, нечутливістю до зміни умов.  

   7) Екстраверсія - інтроверсія характеризує спрямованість особистості на довкілля або на себе. Екстраверт - спрямований на оточуючих людей, предмети, події. Інтроверт - фіксація особистості на собі, на своїх переживаннях та думках, схильність до самоаналізу, замкненість.

   8) Емоційна збудливість - характеризується тим, що вказує якої сили потрібен вплив, щоб викликати емоційну реакцію. Вказує на швидкість виникнення і перебігу реакцій. Емоційно нестійкі, збудливі люди відгукуються навіть на слабкі впливи оточуючого середовища, тоді як емоційно стійкі - тільки на сильні.

3. Типи  темпераменту і їх психологічна характеристика.

  Під темпераментом варто розуміти індивідуально  своєрідні властивості психіки, що визначають динаміку психічної діяльності людини, що однаково виявляються в  різноманітній діяльності незалежно  від її змісту, цілей, мотивів, залишаються  постійними в зрілому віці й у  своєму взаємному зв'язку характеризують тип темпераменту. Конкретні прояви типу темпераменту різноманітні. Вони не тільки помітні в зовнішній  манері поводження, але немов пронизують усі сторони психіки, істотно  виявляючись у пізнавальній діяльності, сфері почуттів, спонукання і діях людини, а також у характері  розумової роботи, особливостях мови і т.п.

  В даний  час наука має у своєму розпорядженні  достатню кількість фактів, щоб дати повну психологічну характеристику всіх типів темпераменту по визначеній стрункій програмі. Однак для складання  психологічної характеристик традиційних 4 типів звичайно виділяють наступні основні властивості темпераменту: 

  Сензитивність визначається тим, яка найменша сила зовнішніх впливів, необхідна для виникнення якої-небудь психічної реакції людини, і яка швидкість виникнення цієї реакції. 

  Реактивність характеризується ступенем мимовільності реакцій на зовнішні або внутрішні впливів однакової сили (критичне зауваження. образливе слово, різкий тон - навіть звук). 

  Активність свідчить про те, наскільки інтенсивно (енергійно людина впливає на зовнішній світ і переборює перешкоди в досягненні цілей (наполегливість, цілеспрямованість, зосередження уваги). 

  Співвідношення  реактивності й активності  визначає,  від чого в більшому ступені заздрості діяльність людини:  від випадкових зовнішніх або внутрішніх обставин, настрої, випадкові події) або від цілей, намірів, переконань. 

  Пластичність  і ригідність свідчать, наскільки легко і гнучко пристосовується людина до зовнішніх впливів (пластичність). 

  Екстраверсия,  інтраверсия визначає, від чого переважно залежать реакції і діяльність людини - від зовнішніх вражень, що виникають у даний момент (екстраверт), або від образів, представлень і думок, зв'язаних з минулим і майбутнім (інтроверт). 

  З огляду на всі перераховані властивості  Я.Стреляу дає наступні психологічні характеристики основних класичних типів темпераменту: 

     Сангвінік. Для сангвініка характерна підвищена реактивність. Він бурхливо сміється навіть із незначного приводу або може дуже розсердитися через дрібницю. Емоції виникають швидко, є сильними, але нетривалими, легко змінюються на протилежні. Радість може швидко перетворитися на гнів, чи навпаки. Цьому сприяє висока лабільність нервової системи. Тому почуття, інтереси, настрої і прагнення дуже мінливі. У колі друзів сангвінік завжди рухливий, веселий та життєрадісний. Переважає у нього оптимістичний настрій. Має добре розвинуту міміку й виразні рухи. По обличчю легко вгадується його настрій, ставлення до людей і речей. Жваво відгукується на все, що привертає його увагу.

     Знижена сенситивність характеризується високими порогами чутливості. Тому сангвінік  часто не помічає слабких подразників  або не реагує на них. Він дуже ініціативний, енергійний і працьовитий. Його цікавить усе нове. Тому з великим бажанням береться за нову справу, віддається їй і може зробити багато, якщо справа виявилась для нього цікавою. Якщо ж йому стало нецікаво, він  починає нудьгувати і залишає  розпочату роботу, не завершив її.

     Активність  і реактивність збалансовані. Урівноваженість  і рухливість процесів збудження  і гальмування в корі головного  мозку сприяють легкому утворенню  тимчасових нервових зв’язків, їх варіативності. Тому сангвініки легко пристосовуються  до будь-якої нової обстановки, легко  зав’язують знайомства і вступають  у спілкування з новими людьми, швидко схоплюють усе нове, засвоюють  нові знання, навички і вміння. Їм властива висока кмітливість і гнучкий  розум. Енергійні, веселі й комунікабельні сангвініки швидко привертають увагу  інших людей і стають організаторами різних цікавих справ, лідерами різних компаній. У них розвиваються хороші організаторські здібності. Сангвінік  – екстраверт. У більшості випадків його поведінку зумовлюють зовнішні впливи, а не внутрішні переживання. 

     Холерик. У холерика висока реактивність і активність, причому реактивність переважає над активністю. Неврівноваженість процесів збудження і гальмування в корі великих півкуль може призводити до зриву нервової системи з боку гальмування. Його підвищена емоційна збудливість і неврівноваженість поведінки по-різному проявляються в житті. В одних людей ці якості можуть реалізовуватися через неабияку наполегливість й енергійність при виконанні завдань. В інших – спричинювати цілком бурхливі афекти, конфліктність, нестриманість та агресивність.

     Для холерика характерна циклічність у  роботі. Він може цілком віддаватися  справі, енергійно долати труднощі на шляху до його мети – і раптом припинити роботу. Так буває тоді, коли вичерпуються сили, втрачається  віра у свої можливості. Це є наслідком  неврівноваженості нервової системи. Як і сангвінік, має низьку сензитивність, тому часто не помічає слабких подразників. Менша пластичність створює певні труднощі у пристосуванні до нових умов життя, у налагодженні спілкування з новими людьми. Постійне намагання нав’язати свою думку співрозмовнику, категоричність у судженнях, нетерпимість до думки партнера звужують коло його спілкування.

     Значна  ригідність сприяє стійкості інтересів  і прагнень, підвищує наполегливість у роботі. Разом із тим ригідність створює труднощі при переключенні уваги і при переході з одного виду діяльності на інший. Високий психічний  темп виявляється у швидких, іноді  імпульсивних реакціях на подразники, різких поривчастих рухах, швидкій  і пристрасній мові. Холерик –  екстраверт. Його поведінка переважно  зумовлена впливом зовнішніх  обставин, а не внутрішніми переживаннями. 

     Флегматик. Флегматику властиві мала сенситивність та реактивність і висока активність. Тому він сповільнено реагує на подразники. Емоції виникають у нього повільно, але відзначаються значною силою, тривалістю, і стриманістю у зовнішніх проявах. Його важко розсмішити чи розгнівити. Це емоційно стійкий тип. Урівноваженість і часткова інертність нервових процесів дають йому змогу залишатися спокійним за будь яких умов, стримувати свої пориви, завжди слідувати встановленому розпорядку життя. За висловом І. Павлова, флегматик – це спокійний, врівноважений, завжди рівний, упертий і наполегливий працівник. Йому властиві велика зосередженість і працездатність. Через малу рухливість нервових процесів має низький темп реакцій, йому важко переключати увагу, а тому має значні труднощі при оволодінні новими видами діяльності. Недостатньо впевнений у собі, тривожний, а значить, малоактивний і безініціативний. Високу продуктивність праці виявляє при виконанні добре освоєної (нерідко монотонної) роботи.

     Висока  ригідність створює певні проблеми в пристосуванні до нових умов. За своєю природою флегматик інтроверт, а тому мало комунікабельний. Йому важко  знайомитися з новими людьми, знаходити  теми для спілкування. Має небагатослівну мову, тихий і часто невиразний голос, збіднену міміку, повільні рухи. 

     Меланхолік. Для цього типу темпераменту характерна слабкість нервових процесів збудження і гальмування. Умовні рефлекси у нього утворюються повільно і легко гальмуються. Меланхолійний темперамент, писав І. Павлов, є явно гальмівним типом нервової системи. Висока сенситивність зумовлена низькими порогами чутливості. Меланхолік дуже вразливий, сором’язливий, легко ображається навіть із незначного приводу, плаксивий, замикається в собі. Потрапляючи в нові умови, розгублюється, не знає, як себе поводити, червоніє, і мовчить. У нього виникає позамежне гальмування.

     Переживання меланхоліка є дуже стійкими і  зовні слабо вираженими. Це високо тривожний і невпевнений у  собі тип. Важко знайомиться з  людьми, коло спілкування є дуже звуженим. Висока чутливість нервової системи спричинює її швидке виснаження. Тому меланхолік мало працездатний, швидко втомлюється. Проте якщо обстановка знайома і спокійна, а діяльність добре освоєна, він може справлятися  зі складними завданнями. Особливо полюбляє спокійну, монотонну роботу.

     У чистому вигляді ці типи темпераменту рідко зустрічаються в житті. У більшості людей поєднуються  властивості різних типів, а тому найчастіше говорять про змішаний тип  темпераменту. Немає хороших чи поганих  темпераментів. Кожен тип має  свої позитивні аспекти і недоліки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

4. Властивості темпераменту.

     До  властивостей темпераменту можна віднести ті відмітні індивідуальні ознаки людини, що визначають динамічні аспекти  усіх видів її діяльності, характеризують особливості протікання психічних  процесів, мають більш-менш стійкий  характер, зберігаються протягом тривалого  часу, проявляючись незабаром після  народження (після того, як центральна нервова система набуває специфічно людських форм).

    Психофізіолог В.М. Русалов, спираючись на нову концепцію властивостей нервової системи, запропонував на її основі більш сучасне трактування властивостей темпераменту. Виходячи з теорії функціональної системи П.К. Анохіна, що включає чотири блоки збереження, циркулювання і переробки інформації (блок аферентного синтезу, програмування - прийняття рішень - виконання і зворотний зв'язок), В.М. Русалов виділив пов'язані з ними властивості темпераменту, відповідальні за широту або вузькість аферентного синтезу (ступінь напруженості взаємодії організму із середовищем), легкість переключення з однієї програми поведінки на іншу, швидкість виконання поточної програми поведінки і чутливість до розбіжності реального результату дії з її акцептором. Всі ці компоненти темпераменту, на думку В. М. Русалова, біологічно і генетично обумовлені. Темперамент залежить від властивостей нервової системи, а вони, у свою чергу, розуміються як основні характеристики функціональних систем, що забезпечують інтегративну, аналітичну і синтетичну діяльність мозку, усієї нервової системи в цілому.

    Темперамент - це психобіологічна категорія в тому сенсі слова, що його властивості не є цілком ні природженими, ні залежними від середовища. Вони, за висловом автора, являють собою “системне узагальнення” спочатку генетично заданих індивідуально-біологічних властивостей людини, що, «включаючись у найрізноманітніші види діяльності, поступово трансформуються й утворюють незалежно від змісту самої діяльності узагальнену, якісно нову індивідуально стійку систему інваріантних властивостей».

    Відповідно до двох основних видів людської діяльності - предметної діяльності і спілкування - кожна з виділених властивостей темпераменту повинна розглядатися окремо, оскільки передбачається, що в діяльності і спілкуванні вони виявляються по-різному.

    Ще на одну обставину, яка характеризує зв'язок темпераменту з властивостями нервової системи, необхідно звернути увагу. Психологічна характеристика темпераменту - не самі по собі властивості нервової системи або їх сполучення, а типові особливості протікання психічних процесів і поведінки, котрі дані властивості породжують.

    Розглянемо ці властивості стосовно пізнавальних процесів, предметної діяльності і спілкування людини. До їх числа можна включити активність, продуктивність, збуджуваність, гальмування та переключення.

    Активний бік сприйняття, уваги, уяви, пам'яті і мислення характеризується, відповідно, тим, наскільки людина в змозі зосередити, сконцентрувати увагу, уяву, пам'ять і мислення на певному об'єкті або його аспекті. Темп виявляється в тому, наскільки швидко працюють відповідні психічні процеси. Наприклад, одна людина запам'ятовує, пригадує, розглядає, уявляє, думає над розв'язанням задачі швидше, ніж інша.