Технологiя використання психолого-педагогiчноi дiагностики в соцiально-педагогiчнiй роботi

Крім загального значення до поняття валідності входять  багато інших відомостей. Існують  різні типи і види валідності, у  яких відбиті ці відомості. Нижче  наведені деякі типи.

     1. Практична валідність характеризує  тест не стільки з боку його  психологічного змісту, скільки з погляду його цінності відносно досягнення певної практичної мети (прогнозування, діагностики). Виділяють підтипи практичної валідності: прогностична і співпадаюча. Тест із високою прогностичною валідністю дозволяє зробити прогноз, на скільки успішно випробуваний виконуватиме певну діяльність згодом. Тест із високою співпадаючою валідністю дозволяє відповісти на запитання: "Якою є імовірність того, що індивід Х має властивість У на даний момент часу?"

     2. Валідність за обсягом відбиває ступінь, в якому обсяг тесту вибірково репрезентує той клас ситуацій або навчального матеріалу, відносно якого повинні бути зроблені висновки. Валідність за обсягом показує, у якому обсязі, в якій мірі психічна властивість відбита в методиці.

     3. Оцінна валідність виражає ступінь кореляції (відповідності) між показниками, отриманими випробуваними за даним методом, і оцінками вимірювальної властивості з боку експертів. Наприклад, при валідації (перевірці тесту на валідність) тестів оцінки розумових здібностей школярів в якості експертів зазвичай виступають вчителі.

     4. Зовнішня валідність означає,  що враження, яке створюється  у неспеціалістів при знайомстві  зі стимульним матеріалом і  зовнішньою стороною тестування, відповідає заявленому змісту  методу.

Ефективна методика може бути створена, якщо вона пройшла всі етапи валідації, тобто коли прийняті міри для надання їй змістовної валідності.

Про високу надійність методу говорять у тому випадку, коли метод точно вимірює ту властивість, для виміру якої він призначений. В якості критеріїв точності можна відзначити наступні:

     1. При повторному застосуванні  методу до тих же випробуваних  у тих самих умовах через  певний інтервал часу результати  обох тестувань істотно не  відрізняються між собою.

     2. Дії випадкових сторонніх факторів не здійснюють істотного впливу на результати тестування. В якості сторонніх факторів можна назвати наступні: емоційний стан і стомлення, якщо вони не входять до кола досліджуваних характеристик, температуру, освітленість приміщення та ін. Такі сторонні випадкові фактори ще називають факторами нестабільності вимірювальної процедури.

     3. При повторному застосуванні  методу до тих же самих випробуваних  через певний інтервал часу  у змінених умовах результати  обох тестувань істотно не  відрізняються між собою. Під зміненими маються на увазі наступні умови: інший експериментатор, стан респондента та ін.

Тест може бути надійним, але не валідним. Це означає, що він вимірює якусь властивість  дуже точно, але яке саме - залишається  під сумнівом. У такій ситуації необхідна більш точна валідізація тесту, як змістовна, так і практична.

     До  безперечних достоїнств тестів відноситься  об'єктивний характер процедури, можливість повторного огляду результатів, що ґрунтується  на виконанні укладачем тестів вимог  психометрії, тобто вимог репрезентативності, надійності, валідності.

     Репрезентативність - відповідність тестових норм вибірки  стандартизації тестовим нормам популяції, на якій застосовується тест. Надійність - стійкість процедури виміру, незалежність від випадкових величин. Валідність - відповідність методики вимірюваному концепту.

     Якщо  всі ці психологічні процедури не виконані відповідно до тесту, то його використання не носить науково обґрунтованого характеру, а є так само довільним, як і будь-яка життєва ситуація розуміння людьми один одного. Результат буде залежати від безлічі випадків.

          Знання психометрики дає психологу  необхідний матеріал для розуміння  обмеженості методик, тих припущень,  які були зроблені їх авторами  для цілей дослідження. Людина  при роботі з тестом активна і може застосовувати такий спосіб дії, таке ставлення до ситуації завдання, які розроблені методики зовсім не передбачали. Діапазон же застосування тестів дуже вузький і часто зводиться до тієї вибірки, на якій відбувалася розробка тесту. 

                                  Висновок до другого розділу 

            Тестування - основний метод психодіагностики. Тест (від англ. - досвід, проба) - метод психодіагностики, що використовує стандартизовані відповіді і задачі (тести), які мають певну шкалу значень.

У співвідношенні з науковим підходом, потрібно відзначити, що в психодіагностичних процедурах кожен з параметрів, що вивчається, повинен бути теоретично обґрунтованим, мати практичне значення і бути адекватним до певної діяльності. Психодіагностичні процедури повинні мати вимірювально-дослідну направленість на отримання якісних та кількісних характеристик. Зараз психодіагностичний метод може бути реалізований у вигляді трьох різних підходів:

1) об'єктивний  діагностичний підхід (на основі оцінки успішності реальної і змодельованої діяльності);

2) суб'єктивний  підхід (на основі даних, які  піддослідний повідомляє про  себе; самооцінка; самоаналіз); 
 

                                            ВИСНОВКИ 

        Курсова робота досліджувала одне з актуальних питань сучасної психолого-педагогічної науки і практики – використання психолого-педагогічної діагностики в соціально-педагогічній роботі. Вивчення та аналіз ряду літературних джерел із зазначеного питання, дали змогу зробити такі висновки і узагальнення:  

1.  Проаналізувавши  літературні дані  стало зрозуміло, що діагностика відноситься до найбільш загальних комплексних соціальних технологій, що використовуються на всіх етапах соціально-педагогічної роботи. Вивчення наукових досягнень і оволодіння навиками, які дозволяють займатись діагностичною діяльністю, відноситься до числа необхідних вмінь спеціалістів соціально-педагогічної діяльності.
2. Соціальна педагогіка як наука і як область практичної діяльності є однією з найбільш молодих, що обумовлює дефіцит власних методів і активне використання методів із суміжних областей. Де соціальний педагог є міждисціплінарним фахівцем і повинен володіти методами соціальної, психологічної, педагогічної, соціально-педагогічної та комплексної психолого-педагогічної діагностики.
3. Головні завдання психолого-педагогічної діагностики:

• одержати необхідної повноти інформацію, необхідну для постановки     

діагнозу  і забезпечити кваліфіковану реалізацію наступних етапів (під   

етапів);

• уточнити соціально-педагогічні проблеми клієнта;
• підготувати необхідну інформацію для прогностичної діяльності в кожній    

ситуації.

4. Постановка соціально-педагогічного діагнозу неможлива без опори на теоретичні уявлення, про той чи інший досліджуваний феномен.
5. У технології психолого-педагогічної діагностики виділяють ряд процедурних етапів:

• знайомство з клієнтом, визначення завдань, виділення складу ситуацій, що діагностуються, параметрів цієї ситуації, вибір основних показників або критеріїв;
• вимір і аналіз показників;
• формулювання висновків діагнозу.

6. Узагальнюючи дані, отриманні  за рахунок детального огляду науково-теоретичної літератури з проблем психолого-педагогічної діагностики, як  базового етапу в роботі соціального педагога можна констатувати, що соціальному педагогу доводиться користуватися різними видами діагностики, пристосовуючи їх до власної мети задля досягнення об’єктивного та вірного результату соціально-педагогічних досліджень. 
    
    
    
   

                         СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

1. Заверико  Н. В. Теоретичні засади соціально-педагогічної технології роботи з підлітками / Н. В. Заверико // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова : зб.наук. пр. – К. :НПУ імені М. П. Драгоманова, 2004. – № 2. – Серія 11. Соціологія. Соціальна робота. Управління. – С. 80–86.
2. Липский И. А. Технологический потенциал социально – педагогической деятельности / И. А. Липский // Педагогика. – 2004. – № 9. – С. 34–42.
3. Лютий В. П. Технологія соціальної роботи : конспект лекцій / Лютий В. П. – К. : Академія праці та соціальних відносин ФПУ, 2003. – 75 с.
4. Марков М. Технология и эффективность социального управления / Марков М.. – М. : Прогресс, 1982. – 267 с.
5. Никитин В. А. Социальная работа: проблемы теории и подготовки специалистов : учеб. пособ. / Никитин В. А. – М. : Московский психолого-социальный институт, 2002. – 236 с.
6. Харченко С. Я. Соціально-педагогічні технології : навч.-метод. посіб / С. Я. Харченко, Н. П. Краснова, Л. П. Харченко. – Луганськ : Альма – матер, 2005. – 552 с.
7. Алєксєєнко Т. Ф. Технології соціально-педагогічної роботи в територіальній громаді / Т. Ф. Алєксєєнко // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2004. – № 2. – С. 19–24.
8. Анастази А., Урбина С. Психологическое тестирование. – СПб.: Питер, 2001. – 688 с.
9. Битянова М.Р., Азарова Т.В., Афанасьева Е.И., Васильева Н.Л. Работа психолога в начальной школе. - М.: Изд-во «Совершенство», 1998. – 352
10. Бодалев А. А., Столин В. В. Общая психодиагностика. – СПб.: Изд-во «Речь», 2004. – 440 с.
11. Бурлачук Л. Ф. Психодиагностика. – СПб.: Питер, 2002. – 352 с.

12. Бурлачук  Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. - К.: Наукова думка, 1989. - 200с.
13. Бурлачук Л.Ф., Савченко Е.П. Психодиагностика (психодиагностический инструментарий и его применение в условиях социальных служб). - К.: »А.Л.Д.», 1985.
14. Войтко В. И., Гильбух Ю. З. Школьная психодиагностика: достижения и перспективы. – Киев, 1980.
15. Готовность детей к школе. Диагностика психического развития и коррекция его неблагоприятных вариантов: Методические разработки для школьного психолога / Е. А. Бугрименко, А. Л. Венгер, К. Н. Поливанова, Е. Ю. Сушкова. - М., 1989. – 88 с.
16. Гуткина Н. И. Психологическая готовность к школе. – М.: Компенс-центр, 1993. – 176с.
17. Диагностическая и коррекционная работа школьного психолога / Под ред. Дубровиной И. В. - М.: изд. АПН СССР, 1987. - 178 с.
18. Дружинин В. Н. Психодиагностика общих способностей. – М.: «Академия», 1996. – 224 с.
19. Корольчук М.С., Осьодло В.І. Психодіагностика: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів \ За загальною редакцією М.С.Корольчука. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2004. – 400 с.
20. Кулагин Б.В. Основы профессиональной психодиагностики. - Л.: Медицина, 1984. – 216 с.
21. Моляко В. А., Литвинова Н. И., Коваленко А. Б. Психологические проблемы творческой деятельности. – К.: Знание, 1990. – 16 с.
22. Научно-методические основы использования в школьной психологической службе конкретных психодиагностических методик / Под ред. Дубровиной И.В. - М.: Изд. АПН СССР, 1988. - 166с.
23. Немов Р.С. Психология. Кн. 3: Экспериментальная педагогическая психология и психодиагностика. - М.: Просвещение: ВЛАДОС, 1995. – 512с.
24. Непомнящая Н. И. Психодиагностика личности: Теория и практика: Учеб. Пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М.: ВЛАДОС, 2001. – 192 с.
25. Освітні технології: Навч.-метод. посіб./ О.М.Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М.Любарська та ін.; За заг. Ред.. О.М.Пєхоти. – К.: А.С.К., 2002. – 255 с.
26. Общая психодиагностика / Под ред. Бодалева А.А., Столина В.В. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. - 304с.
27. Основы психодиагностики / Под общей ред. Шмелева А.Г. - Москва, Ростов-на-Дону: »Феникс», 1996. - 544с.
28. Психодиагностика: теория и практика. Пер. с нем. / Общ. ред. Н. Ф. Талызиной. – М.: Прогресс, 1986. – 207 с.
29. Психологическая диагностика: Проблемы и исследования / Под ред. К.М.Гуревича. - М.: Педагогика, 1981.-232с.
30. Рабочая книга школьного психолога / Под ред. И. В. Дубровиной. - М.: Просвещение, 1991.-303с.
31. Рибалка В. В. Психологія розвитку творчої особистості: Навч. Посібник. – К., ІЗМН, 1996. – 236 с.
32. Рогов Е. И. Настольная книга практического психолога в образовании: Учебное пособие. - М.: ВЛАДОС, 1995. – 529 с.
33. Скребець В.О. Основи психодіагностики. Навчальний посібник. – 3 вид., перекладене з рос., перероблене та доповнене. – К.: Видавничий Дім «Слово». 2003. – 192с.
34. Собчик Л. Н. Психология индивидуальности. Теория и практика психодиагностики. – СПб.: «Речь», 2003. – 624 с.
35. Соколова Е. Т. Проективные методы исследования личности. – М., 1980. – 176с.
36. Сонин В. А. Психодиагностическое познание профессиональной деятельности: Учебн. Пособие. – СПб.: «Речь», 2004. – 408с.
37. Фридман Л.М. и др. Изучение личности учащегося и ученических коллективов. - М.: Просвещение, 1988. - 207с.
38. Шапарь В. Б., Тимченко А. В., Швыдченко В. Н. Практическая психология. Инструментарий. – Ростов н/Д.: «Феникс», 2002. – 688с.
39. Шевандрин Н. И. Психодиагностика, коррекция и развитие личности. – М.: ВЛАДОС, 1999. – 512 с.