Шпаргалка по "Психологии"

1. Предмет психології, її завдання

З´ясування специфічних особливостей явищ, які вивчає психологія, є досить складним. Розуміння цих явищ багато в чому залежить від світогляду, якого дотримуються науковці.

Нова ситуація в психологічній  науці вимагає уточнення предмета психології, з´ясування того, як співвідносяться  теоретико-методологічний і прикладні  аспекти. Її предметом насамперед є  психіка людини, особистість, психологічні основи розвитку соціальних, морально-психологічних, професійних і ділових властивостей під впливом суспільної дійсності  як зовнішнього психічного.

Отже, предмет психології має складну  комплексну структуру, основними ланками  якої є:

• людина та її психіка, досліджувані в процесі філо- та онтогенезу;
• зовнішнє психічне як носій психоенергетичного потенціалу і впливу;
• внутрішнє психічне, яке перебуває на несвідомому, підсвідомому, свідомому і надсвідомому рівнях, його вплив на життєдіяльність людини;
• людина як особистість та індивідуальність;
• людина як власне «Я», соціальна роль, зовнішнє психічне;
• питання розроблення технологій взаємодії індивіда з власною психікою з метою її збереження й захисту;
• відновлення психоенергетичного потенціалу, саморозвитку й подальшого самовдосконалення;
• взаємодія людини із зовнішнім психічним і зміна останнього тощо.

Найбільш загальними завданнями психології у третьому тисячолітті є:

• вивчення впливу суспільної дійсності на психіку людини та психологію різних людських спільнот. У цьому аспекті здійснюється психологічний аналіз діяльності, поведінки і вчинків людини, визначаються вимоги суспільної дійсності до її психіки тощо;
• розкриття психологічних закономірностей формування в людини готовності до діяльності та розроблення психологічних шляхів підвищення її ефективності;
• виявлення психологічних умов підвищення ефективності виховання громадян, механізмів розвитку та вияву мотивів їхньої поведінки;
• здійснення психологічного аналізу системи «людина -техніка», виявлення можливості людей щодо їхнього використання, проведення психологічного аналізу аварій, катастроф тощо;
• забезпечення саморегулювання людиною психічних станів, які виникають у небезпечних та інших (стресових) ситуаціях, а також визначення умов і засобів боротьби зі страхом та панікою, запобігання іншим психічним станам, які знижують ефективність діяльності, і їхнє подолання;
• підвищення ефективності управління в різних сферах суспільства, розкриття впливу особистості керівника та його стилю керівництва на психологію колективу, на його суспільну й виховну функції тощо;
• оптимізація всіх аспектів праці та життя людини в різних умовах;
• виявлення умов і чинників ефективної професіоналізації кожної людини з урахуванням реальних потреб і можливостей суспільства;
• психолого-педагогічне забезпечення розв´язання завдань освіти молодих;
• боротьба з тероризмом і злочинністю, бездуховністю, наркоманією, алкоголізмом ;
• підвищення ролі психології в підтриманні правопорядку, організованості й дисципліни, психічного здоров´я і добробуту громадян;
• дослідження психолого-педагогічних проблем сучасного стилю практичної діяльності кадрів, вироблення і впровадження рекомендацій з оволодіння продуктивними технологіями ефективної праці та життя;
• створення необхідних передумов і комфортних соціально-психологічних умов для продуктивної життєдіяльності, розкриття творчого потенціалу суб´єктів праці та життя;
• розвиток психології як інтегративної сфери людинознавства в сучасному суспільстві.

2. Форми прояву психіки. Їх характеристика.

Психічні процеси — це короткочасні процеси отримання, переробки інформації та обміну нею (наприклад відчуття і сприйняття, пам'ять і мислення, емоції, воля тощо). Психічні процеси забезпечують зв'язок особистості з дійсністю. Через них формуються психічні властивості.     До них відносяться пізнавальні процеси (увага, пам'ять, мислення і так далі), мотивація і мотивування, рефлексія, вольові процеси, творчість.

Психічні властивості — сталі душевні якості, що утворюються в процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність на певні дії відповідати адекватними психічними діями (наприклад темперамент, досвід, характер, здібності, інтелект тощо).

Утворені властивості, у свою чергу, впливають на перебіг процесів.

Так, у процесі відчуття формуються конкретні сенсорні властивості  й цілісна сенсорна організація  особистості, яка визначає в по­дальшому  кількісно-якісну характеристику відчуттів.

У процесі розв'язання теоретичних  і практичних завдань фор­мується  вольова організація особистості, визначаючи, як ухвалюються рішення  і як вони реалізуються в житті.

Утворена скерованість особистості  веде до вибіркового сприйняття та емоційних реакцій, пов'язаних із ним.    Сюди відносять всі властивості  особи|особистості|, волю, спрямованість, здібності, темперамент і характер|вдачу|, совість, працьовитість і так  далі.

Під психічним станом слід розуміти наявний на даний час віднос­но стійкий рівень психічної діяльності, що проявляється в підвищеній або пониженій активності особистості (наприклад настрій, депресія, стрес тощо).     Це величезний клас психічних явищ, який, на жаль, в рамках|у рамках| загальної|спільної| психології мало зачіпається. В основному розглядаються|розглядують| емоційні|емоціональні| стани|достатки|: настрої, стрес, афект, і так далі Але|та| є ще і установка, інтерес, натхнення, переконаність, сумнів, апатія, самоактуализация|, паніка і багато інших.

3. Психіка. Особливості психічного відображення.

психіка- це особлива властивість особливим чином організованої матерії, яка задатна відображати оточуючий світ. Психіка є особливою властивістю нервової системи та ї найвищого відділу головного мозку.

Психіка не матеріальна, але вона існує  реально і проявляється в поведінці  та діяльності. Психіка володіє психічним  відображенням дійсності.

Особливості психічного відображення:

-Предмети та явища оточуючого світу діють на людину і відображаються у свідомості людини у вигляді образів(уявлень) свідомості.

-Психічне відображення носить пасивний характер , тому що відбувається лише за активної взаємодії людини з оточуючим світом.

-Психічне відображення має здатність зберігати образи оточуючого світу певний час після припинення їх впливу на людину.

-Відображаючи оточуючий світ у людини виникають певні переживання щодо об»єкта ,який відображається у свідомості.

-Психічне відображення є суб»єктивним образом об»єктивного світу.

Суб»активний- який є для всіх людей однаковий.

Об»активний- -це створеня образів оточуючого світу кожною людиною по-своєму.

Психіка- це властивість високоорганізованої матерії- мозку, функцією якої є активне відображення об»єктивного світу.

4. Етапи розвитку психології.

В історії психології, психологічній  науці, яка займається дослідженням процесу становлення психологічних  знань і уявлень, можна знайти три основних підходи до визначення рамок та етапів розвитку психології:

 Відповідно до першого підходу,  психологія має довгу передісторію  і коротку історію, яка починається  з другої половини XIX століття (Г.  Еббінгауз).

 Представники другого підходу  (М. С. Роговін та ін.) вважають, що розвиток психологічної думки має бути розподілений на три етапи:

1-й етап - донаукової (міфологічної) психології - коли панували анімістичні  уявлення про душу;

2-й етап - філософської психології - коли психологія становила собою  частину філософії, об'єднана  з нею спільним методом (цей  період протягся від античності  до XIX ст.);

3-й етап - власне наукової психології. Цей період звичайно датують  другою половиною XIX ст. (тобто  саме тим часом, коли, за Еббінгаузом, починалась вся історія психології) і пов'язують із застосуванням у психології об'єктивного методу (експерименту), запозиченого в природничих наук, який дозволив їй відділитися від філософії. Цей підхід на сьогодні є найбільш поширеним. Його недоліком є те, що наукова психологія протиставляється усій попередній.

 Згідно з третім підходом (культурологічним), розвиток психологічної  науки повинен розглядатися у  контексті розвитку людської  культури взагалі. До цього  підходу належить вчинкова концепція в історії психології, розроблена українським вченим В. А. Роменцем. Згідно останнього підходу, етапи розвитку психології виокремлюються за історичними епохами - отож, можна говорити про психологію Міфологічного періоду, психологію Античності, психологію Середньовіччя, психологію Відродження, психологію епохи Бароко, психологію Просвітництва, психологію Сцієнтизму (останньої епохи, що бере початок у XIX ст., у якій, до речі, живемо й ми -її назва походить від латинського «scientia» - наука, і відбиває ту рушійну силу, яку має наука у сучасній культурі).

5. Загальне уявлення про методи наукового дослідження.

Формою існування і розвитку науки є наукове дослідження. Науково-дослідницька діяльність визначена  як діяльність, спрямована на одержання  і застосування нових знань.

 Мета наукового дослідження  - визначення конкретного об'єкта  і всебічне, достовірне вивчення  його структури, характеристик,  зв'язків на основі розроблених  в науці принципів і методів  пізнання, а також отримання корисних  для діяльності людини результатів,  впровадження у виробництво з  подальшим ефектом. Об'єктом наукового  дослідження є матеріальна або  ідеальна системи, а предметом  - структура системи, взаємодія  її елементів, різні властивості,  закономірності розвитку.

 Результати наукових досліджень  оцінюються тим вище, чим вище  науковість зроблених висновків  і узагальнень, чим достовірніші  вони й ефективніші. Вони повинні  створювати основу для нових  наукових розробок.

 Однією з найважливіших вимог,  що пред'являються до наукового  дослідження, є наукове узагальнення, яке дозволить встановити залежність  і зв'язок між досліджуваними  явищами і процесами і зробити  наукові висновки. Чим глибше  висновки, тим вище науковий рівень  дослідження. 

 Наукові дослідження класифікуються  за різними ознаками. Виділяються  фундаментальні та прикладні  дослідження. Під фундаментальними  науковими дослідженнями розуміють  експериментальну або теоретичну  діяльність, спрямовану на отримання  нових знань про основні закономірності  будови, функціонування і розвитку  людини, суспільства, навколишнього  природного середовища. Прикладні  наукові дослідження визначаються  як дослідження, спрямовані переважно  на застосування нових знань  для досягнення практичних цілей  і вирішення конкретних завдань.  Також, наприклад, за тривалістю  наукові дослідження можна розділити  на довгострокові, короткострокові  та експрес-дослідження.

6. Тести. Загальна характеристика тестів. Види тестів.

Тести - це найчастіше разові випробування, вони дозволяють зробити зріз, зафіксувати  те, що є на даний момент.

Тому не можна на основі результатів  тесту будувати прогнози, передбачати  можливості чи міру успішності подальшого психічного розвитку.

У психології широко відомі три види тестів:

• Тести визначення здібностей дозволяють провести відносні виміри рівня розвитку психічних властивостей (наприклад, властивостей пам'яті, мислення, уяви тощо), які визначають успіх діяльності.
• Тести успішності дають можливість визначити ступінь готовності до певної діяльності, тому що заміряють рівень засвоєння знань і навичок, необхідних для тієї чи іншої діяльності.
• Проективні тести найчастіше скеровані на те, щоб встановити наявність певних психічних властивостей у даної людини. Проективними вони називаються тому, що складаються з таких стимулів, реагуючи на які людина проектує (виявляє) властивості, притаманні її особистості.

Тест складається із завдань  або запитань, що добираються за критеріями валідності (відповідності психічній якості, котра виявляється за його допомогою), надійності (сталості результатів вимірювання), стандартизованості (налагодженості в процесі перевірки на великій кількості піддослідних з визначенням достатнього рівня чутливості) тощо. Інколи тест для свого створення та апробування потребує багато років. За допомогою тестів - а їх уже налічується кілька тисяч - психологи мають змогу перевіряти здібності, навички, уміння, риси характеру й інші якості особистості з метою відбору, контролю, прогнозу, навчання тощо.

7. Експеримент. Загальна характеристика. Види.

Експеримент - дослідницька стратегія, при якій здійснюється цілеспрямоване відстежування будь-якого процесу в ситуації регламентованого зміни його окремих характеристик і умов протікання. Таким способом проводиться перевірка гіпотези дослідження. Експеримент передбачає відносно повний контроль за введеними змінними. Якщо при спостереженні часто не вдається передбачити значущі зміни, то в експерименті їх можна не тільки прогнозувати, але і планувати, свідомо викликати. Можливість маніпулювання перемінними - одне з важливих переваг експериментатора перед спостерігачем. Специфікою психологічного експерименту виступає активне втручання дослідника в діяльність випробуваного з метою створення умов, в яких виявляється психологічний факт. Недоліки: Надзвичайно складно організувати експеримент так, щоб випробуваний не знав про те, що він - об'єкт дослідження. Одна з труднощів застосування експерименту в психології полягає в тому, що дослідник звичайно включений у ситуацію спілкування з випробуваним і може мимоволі впливати на його поведінку.

 Переваги експерименту як методу дослідження:

1. Можливість вибрати момент  початку події

2. Повторюваність досліджуваного  події

3. Змінність результатів шляхом  свідомого маніпулювання незалежними  змінними

 Прийнято виділяти два основних  види експерименту:

1) лабораторний експеримент, зазвичай проводиться в спеціально обладнаних приміщеннях і на піддослідних, які свідомо беруть участь в експерименті, хоча можуть і не знати про його справжнє призначення;

2) природний експеримент (польовий) учасники якого не знають про те, що виступають в ролі піддослідних.

8. Спостереження. Загальна характеристика. Види.

Статистичне спостереження - це спланований,  систематичний і науково організований збір масових даних про різноманітні суспільно-економічні явища і процеси.

Спостереження — реєстрація (запис) обставин і фактів (поведінки), що сприймаються органами чуття дослідника або механічними пристроями.