Розробка тренінгу з професійного самовизначення для учнів та осіб, що працевлаштовуються

1.Загальні відомості з  пропрофесії, спеціальності (найменування  професії, потреба в даних фахівцях, форми професійної підготовки, робочі  місця, які можна зайняти після  оволодіння професією);

2.Зміст й умови роботи (використовувані матеріали, робочий  інструмент, процесс роботи і  його результати, рівень механізації  й автоматизації, необхідні для  роботи знання, уміння, навички, характер  й умови праці);

3.Людина в процесі роботи (привабливі сторонни роботи й  труднощі, ступінь відповідальності  й елементи творчості, психофізіологічні  якості й медичні протипоказання, позитивні й негативні наслідки  роботи для людини);

4.Соціально - економічні  особливості професії (система оплати  праці й соціальне забезпечення, культурно-побутові умови, перспективи  професійного росту, географія  професії й ін.).

Важливою складовою частиною професіограми є психограма, що включає  опис психологічних особливостей професії. Кожна конкретна професія визначає кількісне і якісне вираження  окремих психічних утворень (відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення, уява, мова, увага, воля й ін.), їхній взаємозв'язок і взаємодія в процесі виконання  виробничих операцій, що обумовлює  необхідність наявності певних здатностей. Психограма покликана відбити цю своєрідність і дати зрозуміти людині, які вимоги до психіки, особистості  пред'являються тією професією, що його цікавить.

Правильне складання й  використання професіограм припускає  певні знання користувачів в області  класифікації існуючих професій. Загальновизнаної й найбільш використовуваної в профорієнтації класифікацією професій є психологічна класифікація, запропонована Є.А.Клімовим. Суть її полягає в тім, що залежно  від особливостей основного предмета праці всі професії підрозділяються  на п'ять головних типів: "людина - природа", "людина - техніка", "людина - людина", "людина - знакова система", "людина - художній образ". Далі, відповідно до особливостей основних цілей професійної  діяльності, професії й спеціальності  підрозділяються на класи гностичних (розпізнати, визначити), перетворюючих (обробити, обслужити) і дослідницьких (винайти, придумати) [22;45].

Крім типів і класів професії підрозділяються на спеціальності  залежно від використовуваних у  процесі трудової діяльності знарядь  праці: спеціальності ручної праці (ювелір, піаніст); спеціальності операторів механізмів (токар); спеціальності операторів автоматичних машин (друкар, сталевар); спеціальності, пов'язані з функціональними  знаряддями праці (викладач, організатор  виробництва, артист, учений).

Четвертою класифікаційною  ознакою професій виступають умови  праці, під якими розуміють умови  середовища, де протікає робота людини. Відповідно до цього розрізняють  групи спеціальностей. Залежно від  особливостей предмета, цілей, знарядь  й умов праці складається й  набір вимог до особистісних якостей  людини.

Знаючи місце професії в наведеній класифікації й основні  вимоги до представників певного  виду професійної діяльності, можна  обґрунтовано проводити інформаційну й профконсультаційну роботу з претендентами  на виробництво або учнями підшефних  навчальних закладів. Цьому сприяє правильне й своєчасне виявлення  професійних інтересів учнів  і працівників.

У професіях типу "людина - людина" домінуюче значення мають  узагальнені відносини особистості, система ціннісних орієнтації. Тому одне з важливих завдань психодіагностики в системі профконсультації –  виявлення таких особистісних якостей, які обумовлені особливостями емоційної  сфери, потребою в спілкуванні, поведінковим ("соціальним") інтелектом. Комунікативні здатності проявляються в успішності взаємодії з людьми, у легкості встановлення контактів з ними, у розумінні інтересів інших людей, узгоджених діях з колективом, в умінні організовувати спільні дії людей й ефективно впливати на них.

Професії типу "людина - техніка" висувають підвищені  вимоги до технічного мислення, сенсомоторної  координації, спритності й точності рухів, особливостям уваги, динамічному  окоміру. Для регуляції виробничих процесів у деяких видах діяльності істотне значення мають зорові, слухові, вібраційні й м'язово – суглобні відчуття.

Для професій типу "людина – знакова система" важливі  точність сприйняття, оперативна пам'ять, стійкість уваги, терпіння, уміння з  цікавістю працювати з цифрами, формулами, хімічними символами, схемами, графіками й т.п. Учень, що має  деякі дефекти мови, а також  такі індивідуально – психологічні особливості особистості, як скутість (у незнайомій, новій обстановці губиться), видка втомлюваність, дратівливість  від спілкування, що нав'язується, може успішно опанувати й із задоволенням працювати фахівцем даного типу професій.

Вимоги до професій типу "людина - природа" розроблені в  найменшому ступені. Передбачається наявність  у людини здатностей передбачати, оцінювати  мінливі стани природи. Терпіння, наполегливість, спостережливість, здатність  до систематичного ведення записів  у щоденниках, здатність працювати  в умовах, коли результати праці  виявляються після закінчення тривалого  часу.

Професії типу "людина – художній образ" вимагають розвитку аналізатора, що відповідає за різновид художньої діяльності, образній пам'яті, уяві, образного мислення, естетичного  почуття. Так, на професії типу "людина – художній образ" відповідний  відбір проводиться при вступних іспитах у навчальні заклади, витримати його можна тільки маючи  попередній досвід занять – самостійних  або в спеціалізованих школах (художніх, музичних). Тому, якщо в старшокласників  до 8-10 – го класу не було відповідного досвіду діяльності – інтересів  і схильностей-говорити про реальності плану або рекомендувати професію даного типу доводиться рідко. Що стосується іншого питання - визначити, який тип  художнього навчального закладу  можна порадити, то тут для уточнення  орієнтовної рекомендації направляємо  учня в приймальну комісію одного з них, де, як правило, організуються  спеціальні консультації із цією метою.

Подібна, хоча й з інших  причин, картина створюється стосовно професій типу "людина - природа" й, хоча в меншому ступені, "людина – знакова система". Професій цих типів значно менше в порівнянні із соціо- і технологічними. Їхній  вибір, як правило, пов'язаний з вираженими схильностями й інтересами, які виявляються в процесі бесіди, заповнення анкет, при аналізі шкільної успішності. Звичайно, для школярів, у яких не має професійних планів й у яких важко виділити перевагу якої-небудь області діяльності, вибір відбувається між двома ("людина - людина", "людина - техніка"), рідше трьома (плюс "людина –знакова система") типами професій.

Ще одним прикладом  класифікації професій є класифікація, запропонована Анісімовой Н.П., Шрейдер  Р.В., Шариковим В.Д. Основними моментами  цього типу класифікації є наступні моменти:

-ступінь механізації  й автоматизації праці;

-представленість гностичних  і виконавчих компонентів у  діяльності;

-ступінь самостійності  працівника в процесі виконання  діяльності;

-ступінь розмаїтості  й стереотипності праці.

Аналіз літератури й результати досліджень показують, що сааме ці характеристики діяльності найбільш часто є значимими  мотивами вибору професії й одночасно  обумовлюють специфічні вимоги професійної  діяльності до індивідуально - психологічних  особливостей , особистості працівника.

За першим критерієм, що характеризує відношення працівника до знарядь праці, діяльність у сфері матеріального  виробництва можна розділити  на три типи: переважно ручна праця  з використанням простих ручних і механізованих інструментів, механізована праця на машинах, установках і верстатах  з ручним керуванням, автоматизована праця по обслуговуванню напівавтоматів й автоматів.

У кожному типі праці виділяються  два класи професій - "гностичні" й "перетворюючі". Клас професій визначається залежно від мети праці, ступеня  представленості в ньому гностичних і виконавчих компонентів. В "гностичних" професіях основною метою є розпізнавання  й оцінка виробничо важливої інформації, а виконання гностичних дій займає більшу частину робочого часу. Ціль "перетворюючих" професій – перетворення об'єкта праці в різних формах (зборка, монтаж, обробка, ремонт, переміщення  й т.п.), виконання ж перетворюючих, властиво виконавчих дій, займає основну  частину часу.

Кожен клас професій ділиться на три види залежно від ступеня  самостійності працівника в діяльності. Перший вид (професій) відрізняється  тим, що всі дії виконуються працівником  суворо за інструкцією, що не допускає яких-небудь відхилень, всі елементи трудового процесу розраховані  заздалегідь і тривалість їхнього виконання суворо регламентована. У другий вид увійшли професії, у яких зростає ступінь самостійності працівника, але ще зберігається залежність від технологічного процесу, що виражається в тім, що працівник тільки уточнює типову технологію відповідно до реальних умов. Третій вид професій з високим ступенем самостійності працівника в праці, що проявляється в самостійному плануванні шляхів і способів виконання діяльності відповідно до загальних принципів побудови технологічного процесу й конкретних умов.

Професії кожного виду, у свою чергу, підрозділяються на дві групи залежно від розмаїтості  й стереотипності виконуваної діяльності. До першої групи належать професії, що характеризуються більш високою  стереотипністю праці, меншою розмаїтістю  операцій, включених у технологічний  процес, сталістю виробничих завдань. У професіях другої групи зростає  складність праці, його розмаїтість  як у відношенні кількісного, операційного складу, так і відносно характеру  виробничих завдань. У класифікації знайшли відбиття зміни в змісті праці, його інформаційної насиченості, психічній напруженості.

Психограма повинна містити  психологічний аналіз структури  професійної діяльності й тих  специфічних вимог, які професія пред'являє до психіки людини.

У трудовій діяльності так  чи інакше проявляється все різноманіття, всі особливості психіки людини. Але, разом з тим, ці прояви носять різний характер, що обумовлений специфічними для кожної професії предметами й  знаряддями праці, а також трудовими  завданнями. Для вивчення й опису  цього різноманіття професійно важливих ознак можна використати наступний  план: психологічні особливості сенсорної, розумової, моторної діяльності, і потім, хоча це все невіддільно одне від  одного, розглянути увагу, пам'ять, емоційно – вольову сферу й особливості  особистості.

Сенсорна діяльність у  різних видах праці може відрізнятися насамперед по навантаженню на той  або інший аналізатор: зоровий, слуховий або м'язово – суглобний й  ін. Або комплекс аналізаторів .Наприклад, якщо в настроювача музичних інструментів ведучим є слуховий аналізатор, то такі професії, як радист, настроювач радіо  та телеапаратури, вимагають поряд  із зоровим сприйняттям не в меншому  ступені й слухового сприйняття: тонкого розрізнення шумів, розрізнення  висоти й тембру звуків і т.п. Є  види праці, у яких досить велику роль грають нюх і смак. Насамперед це професії, пов'язані з дегустацією. А якщо говорити про нюх-деякі  види хімічної й нафтопереробної  промисловості.

Крім аналізатора, хоча мовиться про особливості сприйняття, необхідно  мати на увазі особливості характеру  самого сприйняття. Наприклад, є професії, у яких велике значення має спостереження за об'єктами, що рухаються, миготять, з’являються чи зникають. Це повинно бути також враховано, коли аналізуєте професію з погляду сприйняття.

Мислення є обов'язковим  компонентом будь – якої діяльності, але мислення як професійно важливу  ознаку насамперед виділяють у тих  професіях, де доводиться оцінювати  яку-небудь ситуацію, що вимагає прийняття  певного адекватного рішення  залежно від даної ситуації й  реалізації його у вигляді якихось  адекватних дій.

Науково – технічний прогрес, механізація, автоматизація постійно підвищують вимоги, навіть у робочих  професіях, до мислення. По суті справи, у багатьох видах діяльності важко  відокремити фізичну й розумову працю. У цілому ряді видів ручної праці найчастіше має місце так  називане наочно-діюче мислення. Але  є види праці, особливо в автоматизованих  системах, де роль інтелектуального компонента значно підвищується. Працівникові доводиться оцінювати ситуацію по цілому ряду параметрів, знаходити рішення з  урахуванням імовірності настання якоїсь події, вибирати різні дії  залежно від мінливих ситуацій.

Наприклад, апаратникові автоматизованої  хімічної промисловості у технологічному процесі потрібно втримувати тиск системи 1000атмосфер, і для цього є відповідний  індикатор на пульті керування. Разом  з тим, іноді можна спостерігати, що апаратник, маючи на індикаторі тиск 960 атмосфер замість 1000, не виконує дії, які б сприяли підвищенню тиску  до 1000 атмосфер. В інших випадках він навіть потроху прагне скинути  цей тиск. Запитується: чому? Виявляється, він враховує всю ситуацію по цілому ряду показників інших приладів, які  сигналізують, що зараз буде явне підвищення тиску й воно може перескочити  за 1000 а цього допустити не можна. Тому він або "дає спокій" цим 960 атмосферам, або ,навпаки, навіть злегка пригальмовує і починає знижувати  цей тиск.

Коли говорять про моторну  діяльність, вірніше розглядати сенсомоторну координацію навіть у тих випадках, коли моторний компонент діяльності вкрай простий: натискання на кнопку або важіль, оскільки усіляка моторна  діяльність викликається сенсорним  компонентом і реалізація цієї дії  контролюється також сенсорним  компонентом.

За сенсоромоторною координацією професії дуже різко відрізняються  одна від іншої. Є професії, у яких моторний компонент дії носить дуже простий характер, а саме у відповідь  на якусь виниклу ситуацію провести якісь прості дії – поворот  важільця, натискання на кнопку й ін. Але в ряді випадків тут, з одного боку, відіграє роль швидкість реакції, тобто дія саме по собі проста, але  все повинно реалізуватися досить швидко. При вповільненні можуть з'явитися  небажані результати. З іншого боку – цілий ряд професій вимагає  складної сенсоромоторної координації не тільки рук, а й ніг. Це водійські професії: шофери, льотчики, також професія мотористки й інших професій верстатників.

Увага, що здійснює функцію  контролю діяльності, невіддільна від  сприйняття, осмислення; воно обов'язково є присутнім у будь – якій діяльності. Але в різних професіях окремі властивості уваги мають різне  значення. Є професії (бракувальники, контролери, збирачі мікросхем й  ін.), у яких потрібно тривале, протягом усього робочого дня, стійка увага на одному або навіть декількох об'єктах  і періодичній його концентрації.