Розробка тренінгу з професійного самовизначення для учнів та осіб, що працевлаштовуються

З метою сприяння формуванню стійких професійних намірів, класний  керівник разом з шкільним психологом допомагає учням скласти програму індивідуальної самопідготовки до професійного самовизначення. Ця програма повинна  включати такі етапи [39, 196-197]:

І. Постійне підвищення інформованості учня про обрану сферу професійної  діяльності.

2. Організація посильної  участі школяра в оволодінні  найпростішими навичками в обраній  ним професійній діяльності (факультативи, гуртки, спецшколи).

3. Розвиток процесів самопізнання  учнів (саморегуляція, самоконтроль, самоаналіз).

Для ефективного інформування учнів про певну професію використовують її професіограму, що передбачає розкриття  таких питань [18,198-199]:

1. Як називається робота, у чому її суть? (Назва роботи, спеціальності, професії, посади, можливого  робочого місця, тобто опис  істотних характеристик і особливостей  праці.)

2. Яка ефективність і  мета роботи?

3. Що є предметом праці?

4. У який спосіб виконується  робота?

5. На основі чого вона  здійснюється?

6. Які критерії оцінки  результатів праці?

7. Яка кваліфікація потрібна  для роботи?

8. За допомогою яких  засобів виконується робота?

9. В яких умовах виконується  робота?

10. Яка організація праці?

11. Яка кооперація праці? (Хто, що і з ким виготовляє?)

12. Яка інтенсивність праці?

13. Які моменти небезпеки  та відповідальності трапляються  в процесі роботи?

14. Яку вигоду дає робота  працівникові? (Зарплата, премія, пільги, моральне задоволення, суспільне  визнання.)

15. Які вимоги й обмеження  характерні для роботи?

Під час орієнтації учнів  на конкретну професію можливі такі помилки: а) поділ професій на «престижні»  й «непрестижні»; б) ототожнення  навчального предмета з професією; в) перенесення ставлення до людини —представника професії — на саму професію; г) вибір професії під чиїмсь впливом; ґ) застарілі уявлення про  характер праці у сфері матеріального  виробництва.

Робота класного керівника  в питаннях профорієнтації проходить  під безпосереднім керівництвом шкільного психолога. До цієї роботи слід залучити також батьків. В системі  профоріентаційної роботи з молоддю  робота школи з батьками - одна з  найважливіших ланок, оскільки на даний  час всі дані, отримані під час  опитування молоді свідчать про те, що своє рішення щодо майбутньої діяльності вони приймають під впливом батьків. Батьки мають брати активну участь у визначенні життєвих і професійних  цілей своїх дітей. Саме цим і  викликана необхідність організації  спеціальної роботи школи з батьками. Робота ця має бути спрямована на надання  необхідної допомоги сім'ям в підготовці дітей до праці і вибору професії.

Роботу з профорієнтації з батьками проводять шкільні  психологи, класні керівники, батьківські  комітети. Ця робота е складовою  частиною загальношкільного плану  виховної роботи. До неї можуть бути віднесені такі заходи [31, 121-122]:

· анкетування батьків  та залучення батьків до проведення профорієнтаційної роботи в школі;

· лекторіі з питань профорієнтації у відповідності з програмою  в класах;

· індивідуальна робота шкільного  психолога і класних керівників з батьками;

· загальношкільні конференції  типу "Сім'я, школа, вибір професії".

В роботі батьківського університету педагогічних знань повинні широко висвітливатись питання профорієнтаційної  роботи.

Слід підкреслити, що вплив  батьків на процес професійного самовизначення дітей - надзвичайно складний. Саме це вамагає від шкільного психолога  перш за все в окремих випадках вивчати сімейні відносини, рівень культури тих сімей, процес професійного самовизначення дітей яких викликає занепокоєння. Вивчення сім'ї - відповідальна  і важка справа, що вимагає великої  майстерності і такту від шкільного  психолога.

В цілому вся профорієнтаційна робота повинна будуватися таким  чином, щоб з діагностичної вона перетворилася в розвиваючу, формуючу, діагностико-корекційну. Дана робота повинна  служити одній меті – активізувати учня, сформувати у нього прагнення  до самостійного вибору професії з  урахуванням отриманих знань  про себе, своїх здібностях і перспективах їх розвитку.

Усе наведене вище дозволило  нам скласти рекомендації для  тих, кому потрібна допомога психолога-профконсультанта. Див. додаток В. 

 

2.3 Методи професійної  консультації й профвибору на  основі професіографії й психограми

Професійна консультація має на меті встановлення відповідності  індивідуальних психологічних й  особистісних особливостей специфічним  вимогам тієї або іншої професії. Розрізняють наступні види консультацій: довідкові, у ході яких учні з'ясовують канали працевлаштування, вимоги до прийому  на роботу або навчання, можливості освоєння різних професій, термін підготовки, систему оплати праці, перспективи  професійного росту; діагностичні, спрямовані на вивчення особистості, інтересів, схильностей, здатностей з метою виявлення  відповідності їх що обирає або близької до неї професії; медичні, що мають  метою виявлення стану здоров'я  учня або людини, яка працевлаштовується, його психофізіологічних властивостей.

Ціль професійного вибору - виявлення придатності людини до конкретного виду праці. При здійсненні профвідбору перевага надається  тим претендентам, які мають більш  високий рівень професійно важливих якостей, властивостей і сприятливі перспективи їхнього розвитку. Варто  розрізняти профвибір і профпідбір. При проведенні профвибору підбирають найбільш відповідні даній професії особистості, тобто йдуть від  професії до особистості, а при профвідборі  підбирають відповідну даній особистості  професію, тобто йдуть від особистості  до професії [16;47].

Професійна консультація й профвибір проводиться з  використанням професіограм й особливо психограм різних професій на основі методів професійної психодіагностики. У процесі професійної психодіагностики вивчають характерні риси особистості: протікання психічних процесів (відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення, воля, уява й ін.), ціннісні орієнтації, інтереси, потреби, схильності, здатності, професійні наміри, професійну спрямованість, риси характеру, темперамент, стан здоров'я.

Наприклад, для величезного  числа професій важливе значення має оперативна пам'ять (оператор ЕОМ, диспетчер аеропорту, оператор-обчислювач й ін.), а також здатність до перемикання уваги (диспетчер, водій  автотранспорту, учитель, продавець  і т.п.), що ставить завдання виявлення  й оцінки названих властивостей у  тих, що вчаться або шукають роботу.

Важливим етапом всієї  профконсультаційної роботи є вивчення й виявлення спрямованості інтересів, професійної спрямованості й  професійних намірів в учнів  або в тих, що працевлаштовуються, а також подання відомостей школярям про характер й особливості роботи з обраної (або досліджуваної  ними професії), їхній професійній  поінформованості й професійній  готовності, діагностика мотивів  професійної діяльності й ін.

Сама процедура профконсультацій та профвибору - область сугубо творча. Тут немає якихось єдиних й  однозначних прийомів і методів, дуже багато чого залежить від ступеня професійної майстерності професійного консультанта. Однак накопичений досвід і наукові дослідження підтверджують надійність використання багатьох методик, що дозволяє прогнозувати успішність їхнього застосування в професійному консультуванні й при організації професійного відбору (підбору).

Таким чином, схема вивчення особистості що вчиться або працевлаштовується з метою професійної консультації й профвибору містить у собі наступні елементи: вивчення конкретної професійної  діяльності й вимог, пропонованих даною  діяльністю до фізичної й психологічної  сфери людини; розробка й складання  психо і професіограм конкретних професій, виявлення професійно важливих якостей для оволодіння даними професіями; вивчення професійної й особистісної спрямованості, психічних процесів і властивостей учнів , складання  психофізіологічних і психологічних  характеристик; порівняння отриманих  характеристик з вимогами, пропонованими  професією; видача рекомендацій з корекції професійно важливих якостей й оволодінню професією, визначення професійної  придатності.

Розглянемо такі сучасні  і важливі для вивчення питання  профорієнтаційної роботи поняття  і методи їх складання як професіографія та психограма.

Професіографія – одна з основних галузей професіології, що вивчає професійну діяльність людей. У завдання професіографії входить  опис професій або спеціальностей, основних вимог, які вони пред'являють  до людини, його психофізіологічним і  фізичним якостям, а також фактори, що обумовлюють успішність або неуспішність, задоволеність або не задоволеність  особистості даною професійною  діяльністю [24;72].

У професіології розрізняють  професії, спеціальності й кваліфікацію. Професія – це певний вид трудової діяльності, що виникає в процесі  суспільного поділу праці й потребуює  для її виконання певних здібностей, спеціальних теоретичних знань  і практичних навичок. Професія визначається характером створюваного продукту, використовуваних знарядь і специфічних умов виробництва  в даній галузі народного господарства (наприклад, токар, стругальник, фрезерувальник, слюсар, коваль, штампувальник, зварник). Спеціальність являє собою підвид професії, що визначається подальшим  поділом праці в рамках однієї професії (наприклад, слюсар-збирач, інструментальник, ремонтник і т.д.).

Нерідко спостерігається  змішування й ототожнення понять "професія" й "спеціальність". У найкращому разі лише мається на увазі, що "професія" ширше "спеціальності". Безперечно, що професія більш широке поняття, ніж спеціальність. Під  спеціальністю розуміється певний щабель поділу праці в рамках професії. Неважко помітити, що розходження  між "професією" й "спеціальністю" в остаточному підсумку зводяться до кількісної сторони справи.

Але кількість знань і  навичок, що становлять професію, виявляється  не визначеною величиною. Відомо тільки, що воно більше суми знань і навичок, що становлять спеціальність. Природно, що в такій ситуації той або  інший обсяг знань і навичок  можна назвати професією, і спеціальністю  – це залежить від об'єктивної оцінки дослідника.

Кваліфікація працівника визначається рівнем спеціальних знань, практичних навичок і характеризує ступінь складності виконуваного їм даного конкретного виду роботи. До кваліфікованих робочих кадрів ставляться працівники, які мають теоретичні знання й практичні навички, що вимагають  відповідного навчання й атестації. Кваліфікаційні вимоги, запропоновані  до службовців, визначаються “Кваліфікаційним довідником посад службовців “, що забезпечує єдність у визначенні посадових обов'язків даної категорії  працівників і кваліфікаційних  вимог до них.

Комплексний, систематизований, багатобічний опис конкретного виду роботи, призначений для проведення психологічного вивчення праці й  використання надалі практичної діяльності, називають професіограмою. Професіограми  застосовують для ознайомлення учнів  або бажаючих працевлаштуватись  з різними професіями в процесі  професійного інформування й освіти.

Основним завданням професіографії є всебічне вивчення, опис різних професій і спеціальностей, а також складання  професіограми, або перелік вимог, пропонованих даним видом праці  до професійного поводження людини, і  перелік норм праці, тобто науково  обґрунтованих, даних про можливості людини, обсягу й рівня трудових витрат в одиницю часу. Саме професіограма  є тим документом, на підставі якого  формуються нові професії й спеціальності  або уточнюються, змінюються старі, дається повний опис їхнього змісту й досягається науково обґрунтована профорієнтаційна робота.

Професіографічні роботи повинні бути націлені на те, щоб  вчасно врахувати майбутні зміни  в професійній структурі й  завчасно виробити наукові рекомендації із внесення коректив у систему профорієнтації, відбору, підготовці розміщення кадрів. Отже, ці рекомендації повинні стосуватися  як питань зміни характеру й змісту професіологічної роботи, так і якості й кількості фахівців, які будуть потрібні виробництву на майбутньому  етапі розвитку [18;23].

Науковий рівень професіографії визначається насамперед основними  методологічними принципами професіографичного аналізу. Цей аналіз спирається, у  свою чергу, як на загальметодологічні, загальнонаукові принципи, так і на принципи приватних наук, які займаються вивченням різних аспектів професійного життя й дані яких використаються для складання професіограм.

Науковий і методичний рівень розроблювальних професіограм багато в чому визначається також  тими загальними об'єктивними вимогами, які пред'являються сучасним рівнем розвитку виробництва і які повинні  бути сформульовані.

Насамперед, це визначеність професіограми, тобто точніше, конкретне  призначення і ясність, однозначність  її змісту. Ця вимога означає, щоб вона повинна описуватися коректними з наукового погляду, однозначними, вивіреними поняттями й коротко  сформульованими положеннями [24;11].

У той же час професіограма (комплексна, приватна, спеціальна й  т.п.) повинна бути повною,тобто містити  інформацію, достатню для повної реалізації її призначення.

Професіограми основних робітничих професій містять дані про процес роботи, відомості про вимоги: професійну й загальноосвітню підготовку, гігієнічні й фізіологічні особливості, медичні  протипоказання, перспективи професійно – кваліфікаційного росту, економічні дані й ін. Важлива роль у розвитку й удосконалюванні організації  професійної орієнтації школярів, організації  розробки професіограм належить інженерам  по підготовці кадрів підприємств й  організацій, організаторам профорієнтаційної  роботи.

Загальний план опису професії (професіограма) містить у собі наступні розділи: