Основними чинниками
становлення грамотності молодших
школярів є:
1) збагачене писемним
мовленням оточення (наявність дитячих
книжок, журналів тощо; сімейні читання
вголос; письмо під диктування
батьків; можливість ознайомитись
із значенням незрозумілих слів,
фраз під час самостійного
читання);
2) збагачене усним
мовленням середовище (зразки мовлення
дорослих; розмови з дорослими,
однолітками в сюжетно-рольових
іграх; можливість збагачення
словникового запасу; доступ до
необхідної інформації про значення
слів);
3) набуття досвіду
(ігри; повсякденне життя; дослідження
природи);
4) досвід символічної
репрезентації (театральні вистави;
малювання і живопис; музика
і танці);
5) експериментування
з писемним мовленням (написання
повідомлення, листа);
6) проба сил у
читанні (читання напам'ять; читання
з контекстними підказками; пошук
писемної форми почутого слова).
Розвиток навичок
читання і письма у молодших
школярів є складним процесом,
який залежить від соціокультурного
контексту. Діти набувають основ
грамотності, взаємодіючи з батьками,
братами, сестрами, вчителями, однолітками,
а також у процесі роботи
з комп'ютером, перегляду телепередач.
Характер цих взаємодій і їх
роль у розвитку грамотності
школяра можуть бути різними.
Батьки найбільше долучаються
до цього процесу завдяки постійному
спілкуванню з дітьми, а не
тільки завдяки спеціальним заняттям
з ними. Як свідчать дослідження,
школярі по-різному реагують на
активні заняття читанням зі
своїми однолітками і вчителем.
Якщо педагог допомагає дитині
в процесі організованого навчання
набувати нових знань і навичок,
необхідних для того, щоб навчитися
читати та писати, то взаємодія
з однолітками дає змогу в
невимушеній обстановці обговорювати
проблеми, ділитися своїми думками,
переживаннями. Працюючи з однокласниками,
школярі більше розмовляють, ніж
під час роботи з учителем.
Загалом, соціальні взаємодії
дітей створюють більше передумов
для набуття грамотності, ніж
спеціальне оволодіння елементами
усного та писемного мовлення.
Опанування письма
і читання у початкових класах
відкриває додаткові можливості
для подальшого розвитку лексичного,
граматичного і стилістичного
аспектів мовлення дитини. У молодшому
шкільному віці інтенсивно розвивається
внутрішнє мовлення, яке є важливим
механізмом розумової діяльності.
Виявляється воно під час розв'язування
різноманітних завдань, мисленого
планування, запам'ятовування тощо.
Розвиток загального
інтелекту молодшого школяра.
Основними ознаками розвитку
інтелекту молодшого школяра
є якість знань, уміння застосовувати
їх на практиці, орієнтування
в матеріалі, самостійне набування
знань, знаходження нових способів
навчальної роботи, темп і легкість
засвоєння нового матеріалу, міцність
запам'ятовування, самостійне формулювання
запитань, що логічно випливають
з відомих у задачі співвідношень,
знаходження можливих способів
розв'язування нетипових завдань.
Формування інтелекту
зумовлюється розвитком певних
показників психічних процесів:
точності зорового, слухового і
дотикового сприймання; повноти
й детальності описування картини,
яку учень бачить уперше; способів
свідомого запам'ятовування нового
матеріалу (групування, самоконтролю
— під час заучування); здатності
зауважувати помилки, неточності
в міркуваннях ровесників; гнучкості
мислення, що виявляється у доцільному
варіюванні способів дій, легкості
й швидкості переходу від міркування,
що спирається на реальні або
зображені предмети, до мислення
з опорою на графіки, схеми,
числові і буквені формули;
словесно-логічного мислення.
Розумовий розвиток
учнів початкових класів має
суттєві індивідуальні відмінності,
які виявляються в удосконаленні
загальних і спеціальних здібностей,
прискоренні темпу роботи. В одних
дітей краще розвинуті мислительні,
в інших — мнемічні чи перцептивні
компоненти інтелекту. Серед молодших
школярів трапляються учні з
тимчасовим затриманням розумового
розвитку. Під час виконання навчальних
завдань їм доводиться долати
неабиякі труднощі, тому в процесі
організації навчання необхідний
індивідуальний підхід до дітей.
Щоб вони могли краще вчитися,
потрібно більше часу відводити
на первинне сприймання навчального
матеріалу, сприяти належному
формуванню усного й писемного
мовлення учнів, підтримувати
їхню впевненість у власних
інтелектуальних силах.
Цілісний розвиток
інтелекту у молодшому шкільному
віці відбувається за такими
напрямами:
1) засвоєння й активне
використання мови як засобу
мислення. Цей напрям пов'язаний
із розвитком мовлення дітей,
активним його використанням
під час розв'язування різноманітних
завдань. Важливо навчити їх
роздумувати вголос, словесно відтворювати
думки і вербалізовувати (виражати
в словах) процес та отриманий
результат розв'язування задач
і виконання вправ;
2) поєднання і взаємозбагачення
всіх видів мислення: наочно-дійового,
наочно-образного, словесно-логічного.
З цією метою дітям пропонують
завдання, для розв'язування яких
необхідні одночасно і практичні
дії, і вміння оперувати образами,
поняттями, висловлювати судження
на рівні логічних абстракцій;
3) виокремлення підготовчої
та виконавчої фаз розв'язання
завдання. На підготовчій фазі
здійснюють аналіз його умов
і виробляють план, на виконавчій
реалізують його практично. При
цьому обов'язкова перевірка отриманого
результату.
Якщо за будь-яким
із цих напрямів виникають
труднощі, проблеми, це означає, що
інтелектуальний розвиток дитини
відбувається однобічно.
Отже, молодший шкільний
вік є періодом інтенсивного
психічного та особистісного
розвитку. Новоутворення, що виникають
у цей час, навчальна діяльність
створюють передумови для переходу
молодшого школяра до підліткового
періоду.