Психологічні особливості стресу та стресостійкості залежно від фактору професійної підготовки студентів

Факторне відображення структури стресостійкості студентів психологів та

хіміків.

Особливості впливу полягають у посилених зв’язках слабкої стресостійкості з наступними показниками : у групі студентів хіміків – з “високим рівнем емоційності”, “агресивним відношенням до соціуму” ; у групі студентів психологів –з “підвищеною імпульсивністю”, “спонтанною зміною настрою”.

3.3. Методичні рекомендації щодо подолання стресу.

Чинниками, що зменшують стресогенність середовища і її негативний вплив на організм, являються передбачуваність зовнішніх подій, можливість заздалегідь підготуватися до них, а також можливість контролю над подіями що істотно знижує силу дії несприятливих чинників. Значну роль в подоланні негативного впливу несприятливих станів на діяльність людини грають вольові якості. "Прояв вольових якостей (сили волі) - це, передусім перемикання свідомості і вольового контролю з переживання несприятливого стану на регуляцію діяльності (на її продовження, подачу внутрішньої команди до початку діяльності, до збереження якості діяльності)". Переживання стану при цьому відходить у свідомості на другий план. Важливу роль в регуляції психічних станів, в тому, як людина реагує на дію стрессоров довкілля, грають індивідуально-типові особливості нервової системи і особи[1].

Важливу роль в регуляції психічних станів, в тому, як людина реагує на дію стрессоров довкілля, грають індивідуально-типові особливості нервової системи і особи. Відомо що особи з високою силою нервової системи характеризуються більшою стійкістю, кращою переносимістю стресових ситуацій в порівнянні з індивідами, що мають слабку силу нервової системи[5]. Так знайдені підтвердження того, що життєрадісні люди стійкіші здатні зберігати контроль і критичність в складних ситуаціях.

Вплив самооцінки проявляється в тому, що люди з низькою самооцінкою проявляють вищий рівень страху або тривожності в загрозливій ситуації. Вони сприймають себе найчастіше як що мають неадекватно низькі здібності для того, щоб впоратися з ситуацією, тому вони діють менш енергійно, схильні підкорятися ситуації, намагаються уникати труднощів, оскільки переконані, що не в силах з ними впоратися[3].

Таким чином, ми бачимо, що стрес великою мірою є індивідуальним феноменом.

Важливим напрямом психологічної допомоги є навчання людини певним прийомам і вироблення навичок поведінки в стресових ситуаціях підвищення упевненості в собі і прийняття себе таким яким є.

Стрес може бути викликаний чинниками, пов'язаними з роботою і діяльністю організації або подіями особистого життя людини. Студентові можна дати наступні поради:

1. Розробіть систему пріоритетів у своїй роботі.

2. Навчитеся говорити "ні", коли досягнете межі після якого ви вже не можете узяти на себе більше роботи.

3. Налагодьте особливо ефективні і надійні відносини з вашими викладачами.

4. Не погоджуйтеся з ким-небудь, хто починає виставляти суперечливі вимоги.

5. Повідомите свого викладача коли ви відчуєте, що очікування або стандарти оцінки завдання не ясні.

6. Знайдіть день, час для відключення і відпочинку. До інших чинників, пов'язаних з пониженням вірогідності стресу, відносяться дотримання належного живлення підтримка себе у формі за допомогою фізичних вправ і досягнення загальної рівноваги в житті[7].

Можна виділити чотири основні методи боротьби із стресом: релаксація, протистресовий розпорядок дня, надання першої допомоги при гострому стресі і аутоанализ особистого стресу. Використання цих методів при необхідності доступне кожному.

Одним з ефективних засобів захисту від стресу є релаксація. Згідно теорії Г. Селье, автоматична реакція тривоги складається з трьох послідовних фаз: імпульс, стрес, адаптація. Отже, якщо людина хоче направити свої зусилля на збереження здоров'я те на стресовий імпульс він повинен усвідомлено відповідати релаксацією. За допомогою цього виду активного захисту людина може перешкодити дії стресового імпульсу, затримати його або ослабити стрес, запобігши тим самим психосоматичні порушення в організмі.

Дихання може стати ускладненим і важким при фізичному навантаженню або в стресовій ситуації. Людина має можливість, свідомо управляючи диханням використовувати його для заспокоєння, для зняття напруги - як м'язового, так і психічного, таким чином ауторегуляция дихання може стати дієвим засобом для боротьби зі стресом, разом з релаксацією і концентрацією[6].

Виявити і пояснити реакції свого організму на стресові ситуації допомагає метод аутоанализа особистого стресу за допомогою ведення "щоденника стресів". Метод цей вимагає фіксації в щоденнику впродовж декількох тижнів того коли і за яких обставин були виявлені ознаки стресу. Аналіз записів в щоденнику допомагає просто і швидко визначати, які події або життєві ситуації сприяють виникненню стресу. Саме ситуації, що регулярно повторюються, описані в щоденнику, можуть бути причиною виникнення стресу.

Розглянемо методи першої допомоги при гострому стресі.

Несподівано опиняючись в стресовій ситуації, спершу треба зібрати в кулак усю свою волю і скомандувати собі зупинитися, щоб різко загальмувати розвиток гострого стресу. Щоб зуміти вийти із стану гострого стресу і заспокоїтися, необхідно знайти ефективний спосіб самодопомоги, щоб в критичній ситуації швидко зорієнтуватися, удавшись до цього методу допомоги при гострому стресі: протистресове дихання, релаксація, раціональне сприйняття навколишнього оточення, зміна обстановки, зайнятися будь-якою (відволікаючою) діяльністю[5].

Стрес - це неминучість, про яку необхідно знати і завжди пам'ятати. При цьому стрес можна передбачати, можна підготуватися до його приходу і постаратися ефективно впоратися з ним.

Висновки до розділу

Узагальнення результатів емпіричного дослідження дало можливість сформулювати такі висновки.

1. Хімікам з високим рівнем життєвого навантаження притаманний високий рівень соромливості та емоційної лабільності, а психологам з високим рівнем стресостійкості  притаманний низький рівень репресивності та з високим рівнем життєвого навантаження притаманний високі показники по врівноваженості .

2. Студенти психологи є більш екстравертованими,маскулінними та врівноваженими ніж представники хімічного факультету, а вони в свою чергу є більш депресивні, дратівливі, соромливі, емоційно лабільні, але більш відкриті ніж психологи.

3. Під час дослідження рівня стресостікості у студентів психологічного та хімічного факультетів,виявилось, що у хіміків він трохи вищий, але різниця майже незначна,тобто можна зробити висновок, що рівень стресостійкості у представників обох факультетів знаходиться на одному рівні, не дивлячись на те, що у хіміків підвищений рівень депресивності, дратівливості та емоційної лабільності,це можна пояснити тим, що вони вивчають точні науки та менш приділяють увагу вмінням взаємодіяти з соціумом.

Отримані результати не вичерпують всіх аспектів досліджуваної проблеми.

Подальший напрямок наукових досліджень може бути здійснений щодо вивчення додаткових психологічних детермінант стресостікості, поглиблення уявлення про диференціацію її складових.

Також,на мою думку результати, що були отримані в емпіричному дослідженні особливостей стресостікості студентів, на даний момент не можна вважати повністю сформованими, адже студент – особистість, що тільки розвивається і формується, йому необхідно подолати перехідні труднощі, засвоїти нові ролі та модифікувати старі, в результаті чого вони можуть переживати стрес, а рівень їхньої стресостійкості змінюватись.

Список використаних джерел

1. Андреева Д.А. О понятии адаптация. Исследование адаптации студентов к условиям учебы в вузе // Человек и общество: Уч. записки XIII. - Л.: ЛГУ, 1973, с.62-69

2. Аракелов Г.Г. Стресс и его механизмы // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 14, Психология. 1995. №4. С.45-54.

3. Аракелов Г.Г., Лысенко Н.Е., Шотт Е.К. Психофизиологический метод оценки тревожности // Психол. журн. 1997. Т.18. № 2. С.102-113.

4. Бодров В.А. Информационный стресс. М.: ПЕР СЭ, 2004.382 с.

5. Бодров В.А. Психологический стресс: развитие и преодоление. - М.: ПЕР СЭ. - 2006. - с.528

6. Вальдман А.В. Психофизиологическая регуляция эмоционального стресса // Актуальные проблемы стресса. Кишенев: "Штнинца", 1996, С.34-43.

7. Г. Селье. Стресс без дистресса. Москва "Прогресс" 1982.

8.Кассиль Т.Е. Внутренняя середа организма. М.: Наука, 1983.

9. Левитов Н.Д. Проблема психических состояний // Вопросы психологии. 1955

10.Немчинов Т.А. Состояния нервно-психического напряжения. - Л., 1983.

11. Рогов Е.И. Эмоции и воля. - М.: Гуманит. изд. Центр

12. Варданян Б.Х. Механизмы саморегуляции эмоциональной устойчивости // Категории, принципы и методы психологии. Психологические процессы. - М.: 1983.

13. Китаев-Смык Л.А. Психология стресса. М.: Наука, 1983, 368 с.

14. Космолинский Ф.П. Эмоциональный стресс при работе в экстремальных условиях. М.: Медицина, 1976, 190 с.

15. Лазарус Р.С. Индивидуальная чувствительность и устойчивость к психологическому стрессу // Психологические факторы на работе и охрана здоровья. М. - Женева, 1989. С.121-126.

16. Лазарус Р. Теория стресса и психофизиологические исследования // Эмоциональный стресс. / Под ред. Л. Леви. Л.: Медицина, 1970. С.178-208.

17. Майерс, Д. Психология / Д. Майерс; пер. с англ. И.А. Карпиков, В.А. Старовойтова. - 2-е изд. - Мн.: "Попурри", 2006. - с.848

18. Митева И.Ю. Курс управления стрессом. Москва: ИКЦ "МарТ", 2004. - с.288

19. Писаренко В.М. Роль психики в обеспечении эмоциональной устойчивости человека // Психол. журн. 1986. Т.7. № 1. С.62-72.

20. Ресурс інтернету: http://www.no-stress.ru/testy/stress.html

21. Ресурс інтернету: http://wsyachina. narod.ru/psychology/stress_1.html

22. Ресурс інтернету: http://www.psyinst.ru/library. php? part=article&id=740

23. Селье Г. На уровне целого организма. М.: Наука, 1972, 122 с.

24. Селье Г. Очерки об адаптационном синдроме. М.: Медицина, 1960,254 с.

25. Игумнов С.А. Управление стрессом: современные психологические и медикаментозные подходы. - СПб.: Речь, 2007. - с.217

26. Смит Т. Д.ж. Профессиональный стресс // Человеческий фактор / Под ред.Г. Салвенди. М.: Мир, 1991. Т.2. С.356-392.

27. Суворова В.В. Психофизиология стресса. М.: Педагогика, 1985, 208 с.

28. Тригранян Р.А. Стресс и его значение для организма (отв. ред. навст. предисл. О.Г. Газенко. - М.: Наука, 1988-176с

29. Фаустов А.С., Щербатых Ю.В. Коррекция уровня экзаменационного стресса у студентов как фактор улучшения их здоровья // Здравоохранение Российской Федерации. 2001, №4, С.38-39.

30. Фёдорова Е.Е. Адаптация студентов ВУЗов к учебно-профессиональной деятельности. - Магнитогорск, 2007 - 13.00.08

31. Щербатых Ю.В. Психология стресса и методы коррекции. - СПб.: Питер, 2006. - с.256

32. Щербатых Ю.В. Влияние показателей высшей нервной деятельности студентов на характер протекания экзаменационного стресса // Журнал ВНД им. Павлова, 2000, №6, С.959-965.

33. Щербатых Ю.В. Использование методов саморегуляции и нейролингвистического программирования для снижения уровня стресса у студентов // Профилактика правонарушений в студенческой среде. Воронеж: ВГПУ, 2003.

4