Психологічні особливості стресу та стресостійкості залежно від фактору професійної підготовки студентів

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………2

Розділ І. Теоретико-методологічний аналіз проблеми стресу у психології

1.1. Поняття стресу і стресостійкості, теорії до вивчення………………………...4

1.2 . Причини виникнення психологічного стресу і його класифікація…………12

1.3. Стрес в житті студента на етапі професійної підготовки…………………...18

Висновки до розділу………………………………………………………………..21

Розділ ІІ. Методики та процес емпіричного дослідження

2.1. Характеристика добірки……………………………………………………….23

2.2. Характеристика методик………………………………………………………24

2.3. Процедура дослідження……………………………………………………….26

Висновки до розділу………………………………………………………………..28

Розділ ІІІ. Результати дослідження та їх аналіз

3.1. Аналіз специфіки впливу факторів на особистість………………………….29

3.2. Характеристика впливу фактору професійної підготовки на стресостійкість……………………………………………………………………...32

3.3. Методичні рекомендації щодо подолання стресу…………………………...39

Висновки до розділу………………………………………………………………..42

Список використаних джерел……………………………………………………..43

Вступ

Актуальність роботи: Стрес є найбільш поширенішим афектом, який робить значний вплив не лише на психологічний стан людини, але й на його фізичне здоров’я.

Проблема стресу набула не лише винятково наукового значення, але стала поняттям, що об'єднує широкий круг явищ повсякденного життя, у тому числі зміненого психічного стану під впливом екстремальних обставин.

Стрес як особливий психічний стан пов'язаний із зародженням і проявом емоцій, але він не зводиться тільки до емоційних феноменів, а детермінується і вiдображається в мотиваційних, когнітивних, вольових, характерологічних і інших компонентах особистості. Саме тому феномен стресу вимагає спеціального психологічного вивчення.

Уникнути стресів не можливо, усе наше життя – це величезний комплекс чинників, що впливають на нас. І багато цих чинників є стресовими, за своєю суттю. Складно не звертати увагу на велику кількість стресових чинників, яких особливо багато в житті студента(особистісні проблеми, складності процесу навчання, сесія…). Основною особливістю реакцій і поведінки людини при стресі є прагнення яким-небудь чином протидіяти його зародженню, здолати несприятливі прояви і післядії розвитку стресу.

Подолання стресу є центральним питанням проблеми розвитку стресу і його адаптаційних наслідків. Воно робить безпосередній вплив через процеси оцінки на поточні емоційні реакції, на характер взаємозв'язку людини з середовищем і на його поведінку а також на віддалені адаптаційні наслідки, такі, як самопочуття, стан соматичного здоров'я і соціальну активність.

Ця проблема має також дуже важливе значення при значущих подіях, періодах на життєвому шляху людини, коли міняються його соціальні і професійні ролі, саме таким періодом являється навчання в університеті, коли людина знаходиться в нескінченному вирі подій та проблем, що пов’язані зі становлення студента у майбутньому житті.

Кожна людина індивідуальна,і по своєму реагує на стрес та захищається від нього, і на мою думку дослідивши особливості стресостійкості студентів залежно від фактору професійної підготовки, ми зможемо наблизитися до структури психологічного стресу та більш чітко зрозуміти які чинники вливають на цей процес.

Об’єкт дослідження: Явище стресу та стресостійкості.

Предмет дослідження: Психологічні особливості стресостікості залежно від фактору професійної підготовки.

Мета роботи: Розкрити специфіку стресостійкості залежно від фактору професійної підготовки студентів.

Завдання:

1)     Провести теоретико-методологічний аналіз та визначити основні підходи до вивчення стресу та стресостійкості в психології.

2)     Визначити основні психологічні зв’язки стресу та дослідити фактори впливу на стресостійкість особистості.

3)     Визначити основні особливості стресостійкості в залежності від фактору професійної підготовки

4)     Розробити рекомендації

Розділ І. Теоретико-методологічний аналіз проблеми стресу у психології

1.1.           Поняття стресу і стресостійкості, теорії до вивчення

Найбільша складність при вивченні стресу полягає в тому, що поняття стресу дуже розмите. Дослідники використовують різне визначення стресу залежно від області їх діяльності і основних початкових положень,що використовуються  у визначенні наукових напрямів. Деякі вчені, наприклад СВ. Касл [8], взагалі стверджують - поняття стресу настільки невизначене, що від нього слід відмовитися.

З іншого боку, можна погодитися з тим, що правомірне існування різних визначень стресу оскільки він розглядається як багатопланова і комплексна проблема, кожен з напрямів якої має право на свій власний понятійний апарат. В той же час різні галузі знань і напряму сходяться в підходах до визначення стресу як до багатогранного і детермінованого феномену, що є предметом вивчення в психології (праці, особи, соціальної, клінічної та ін.), антропології, медицині фізіології, соціології.

Першопочаткове поняття стресу виникло у фізіології для позначення неспецифічної реакції організму ("загального адаптаційного синдрому") у відповідь на будь-яку несприятливу дію (Г. Селье). Пізніше воно стало використовуватися для опису станів індивіда в екстремальних умовах на фізіологічному, біохімічному, психологічному, поведінковому рівнях[2].

У перекладі з англійської мови "стрес" означає тиск, натягнення, зусилля, а також зовнішню дію, створюючий цей стан. Передбачається, що англійське слово "stress" походить від латинського "stringere" - затягувати [9].

Поняття "стрес" піддавалося з часом істотним змінам і стало ширшим. Слово "стрессор" стало означати не лише фізичне, але і чисто психологічну дію, а слово "стрес" - реакцію не лише на фізично шкідливі дії але і на будь-які події, що викликають негативні емоції [10].

Сел'є виділив три стадії стресу. Перша - реакція тривоги, що виражається в мобілізації усіх ресурсів організму. За нею настає стадія опору, коли організму вдається (за рахунок попередньої мобілізації) успішно впорається із зовнішніми діями. У цей період може спостерігатися підвищена стресостійкість. Якщо ж дію шкідливих чинників довго не вдається усунути і здолати, настає третя стадія - виснаження. Пристосовні можливості організму знижуються. У цей період він гірше чинить опір новим негативним чинникам, збільшується небезпека захворювання [7].

Пізніше Сел'є запропонував розрізняти два види стресу дистресс (від англійського слова distress - виснаження, нещастя) і еустрес. Сам по собі еустрес Сел'є став розглядати як позитивний чинник, джерело підвищення активності, радощі від зусилля і успішного подолання. При еустресі відбувається активізація процесів самосвідомості, осмислення дійсності, пам'яті. Дистресс же настає лише при дуже частих і надмірних стресах, в таких поєднаннях несприятливих чинників, коли переважає не радість подолання а почуття безпорадності, безнадійності, свідомість надмірності, непосильності і небажаності, "образливої несправедливості" необхідних зусиль [11].

Останніми роками відмічають умовність повного розподілу фізіологічного і психічного стресу. Фізіологічний стрес пов'язаний з реальним подразником. Психологічний стрес характерний тим що під час нього людина оцінює майбутню ситуацію на основі індивідуальних знань і досвіду, як загрозливу, важку. У свою чергу психологічний стрес ділиться на інформаційний і емоційний. Інформаційний стрес розвивається тоді коли виникає інформаційне перевантаження, тобто людина не справляється із завданням, не встигає приймати вірні рішення в необхідному темпі при високій мірі відповідальності. Для цього виду стресу характерне погіршення пам'яті зниження концентрації уваги і посилення зниження уваги.

Емоційний стрес з'являється в ситуаціях загрози, небезпеки, образи і так далі, коли людина впродовж тривалого часу залишається наодинці зі своїми переживаннями. При цьому відзначається ріст напруги, занепокоєння, тривоги. Погіршується сон. Акуратні люди можуть стати нечепурами, а товариські - замкнутими. Можливо як поява депресії, безпорадності, так і емоційних вибухів. Цей вид стресу небезпечний тим, що в його прояві виникають думки і фрази, що містять загрозу самогубства [11,2].

Але які б визначення не давали різні автори, завжди в якості центральної ланки стресу передбачається та сама неспецифічна реакція організму, що має незалежно від причини стресу, свої закономірності розвитку. Спробуємо розібратися в цій центральній (фізіологічній і біохімічній) ланці стресу, щоб зрозуміти яким чином психічні переживання, емоційні реакції переходять в тілесні розлади: хвороби усіх органів або загальне фізичне погіршення здоров'я.

Виникаючі при стресі складні фізіологічні і біохімічні зрушення - це прояв давньої оборонної реакції, що сформувалася в ході еволюції, або як її називають, "реакції боротьби і втечі".

Ця реакція миттєво включалася у наших предків при щонайменшій загрозі, забезпечуючи з максимальною швидкістю мобілізацію сил організму, необхідних для боротьби з ворогом або втечі від нього .

Якщо говорити про стресостійкість, то, передусім, визначимо це поняття. Б.Х. Варданян визначає стресостійкість як особливу взаємодію усіх компонентів психічної діяльності, у тому числі емоційних. Він пише, що стресостійкість "...можна конкретніше визначити як властивість особи, що забезпечує гармонійне відношення між усіма компонентами психічної діяльності в емоціогенній ситуації і, тим самим, сприяюче успішному виконанню діяльності"[12].

Таким чином, стресостійкість - це самооцінка здатності і можливості подолання екстремальної ситуації пов'язана з ресурсом особи або запасом, потенціалом різних структурно-функціональних характеристик що забезпечують загальний вигляд життєдіяльності і специфічні форми поведінки, реагування, адаптації тощо.

Як слідує з приведених визначень стресостійкості, цей феномен (якість, риса, властивість) розглядається в основному, з функціональних позицій, як характеристика, що впливає на продуктивність (успішність) діяльності.

Отже стрес - це психофізіологічна реакція, яка є невід'ємною частиною нашого життя. Уникнути його в умовах нашого існування неможливо, та це не завжди і потрібно, оскільки стрес має здатність загартовувати психіку людини і готувати його до складніших ситуацій в майбутньому. Кожна людина має своє поняття про стрес, кожен переживає ту або іншу подію по-різному, тому говорити про те, що “ось це” потрібно уникати а “ось це” потрібно пережити, не можна.

Отже, виникнення і переживання стресу залежить не стільки від об'єктивних, скільки від суб'єктивних чинників, від особливостей самої людини: оцінки нею ситуації, зіставлення своїх сил і особливостей з тим, що вимагається, та ін. Будь-яка несподіванка, що порушує звичний перебіг життя, може стати причиною стресу або стресором, за термінологією Г.Сельє. При цьому не мають значення зміст самої ситуації та ступінь її об'єктивної загрози. Важливим є саме суб'єктивне ставлення до неї. Тому певна ситуація (скажімо, отримання "двійки") одними може сприйматися як стресова, а у інших вона не викличе жодного стресу. Матимуть значення внутрішні психологічні особливості людини[31].

При впливі дратівного фактора в людини формується оцінка ситуації як загрозливої. Ступінь погрози в кожного своя, але в будь-якому випадку викликає негативні емоції. Усвідомлення погрози і наявність негативних емоцій "штовхають" людини на подолання шкідливих впливів: він прагне бороти з фактором, що заважає, знищити його або "піти" від нього убік. На це особистість направляє усі свої сили. Якщо ситуація не дозволяється, а сили для боротьби кінчаються, можливі невроз і ряд необоротних порушень в організмі людини. Наявність усвідомленої погрози - це основний стресовий фактор людини[19,21].

Оскільки в тих самих ситуаціях одні люди бачать погрозу різного ступеня, а інші в цих же умовах не бачать її зовсім, те і стрес, і його ступінь у кожного свої.

Виникла погроза викликає у відповідь захисну реакцію. В особистості активізуються захисні механізми, минулий досвід, здібності. У залежності від відношення людини до загрозливого фактора, від інтелектуальних можливостей його оцінки формується мотивація на подолання труднощів. Погроза є вирішальним чинником у виникненні стресу. Людина може відчувати погрозу своєму здоров'ю, життю, матеріальному благополуччю, соціальному станові, самолюбству, своїм близьким і т.д[21].

Стан стресу може бути гострим або приймати хронічний характер. Раніше вважалося, що провокатором стресу можуть бути тільки екстремальні ситуації. У цьому випадку ми маємо справу з гострим стресом. Зараз особливості існування суспільства, зокрема інформаційне перевантаження, є причиною хронічних форм стресу. У наш час стрес прийняв характер епідемії[23].

Теорії до вивчення стресу і стресостійкості

Вперше слово "стрес" зявилося в 1303 році у віршах поета Роберта Манінга : ".це борошно було манною небесною, яку господь послав людям, що прибували в пустелі сорок зим і що перебувало у великому стресі".

У літературу по медицині і психології слово "стрес" потрапило більше півстоліть назад. У 1936 році в журналі "Nature", в розділі "Листа до редактора", було опубліковано коротке повідомлення канадського фізіолога Ганса Селье (тоді ще нікому невідомого) під назвою "Синдром що викликається різними ушкоджуючими агентами"[24]