Психологічні аспекти виявлення та боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил

Необхідно щоб в основу системи психологічного забезпечення були покладені такі основні принципи:

• науковості, що полягає в науковій обґрунтованості форм, методів та засобів психологічного забезпечення;
• комплексності: реалізація системи психологічного забезпечення повинна здійснюватися комплексно, за умови взаємозв’язку і взаємодоповнення різних форм та методів роботи, об’єднаних спільною метою – підвищенням ефективності діяльності персоналу митних органів;
• правомірності: вся діяльність системи психологічного забезпечення  митних органів має ґрунтуватися на суворому дотриманні чинного законодавства України і відповідних йому актах ДМСУ;
• об’єктивності: цей принцип вимагає застосування  у  практиці психологічної служби апробованих психодіагностичних методик з високим рівнем надійності і валідності,  відповідної компетенції, кваліфікації та неупередженості психологів-практиків;
• гуманізму: робота психологів повинна бути спрямована на профілактику і попередження виникнення негативних факторів при виконанні персоналом службових обов’язків, а також на підвищення ефективності діяльності особового складу шляхом розробки нових безпечних технологій і методів щодо формування у працівників психологічної стійкості й готовності до дій в штатних і екстремальних ситуаціях, поліпшення морально-психологічного клімату в підрозділах  митних органів;
• діяльнісного підходу: вимагає вивчення і урахування індивідуальних та групових психологічних закономірностей персоналу з метою підвищення ефективності його професійної діяльності[17].

Основними умовами формування й розвитку системи психологічного забезпечення службової діяльності митних органів України є, перш за все, розробка пакету відповідних нормативно-правових актів, що є необхідними для її організації, а також відбір, підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації фахівців для цієї системи і запровадження  дійових форм їх матеріального та морального заохочення. Крім того, важливе значення має проведення наукових досліджень, розробка й оновлення форм і методів психологічного забезпечення,  визначення його нормативів та стандартів на рівні сучасних досягнень науки і практики[17].

Організація взаємодії з  органами влади, правоохоронними органами та науковими установами, організація  міжнародного обміну досвідом також  мають на меті удосконалення системи  психологічного забезпечення митних органів.

Одним з найважливіших  складників діяльності з психологічного забезпечення митних органів має  стати психопрофілактична робота, оскільки попередження негативних наслідків  є більш дієвим засобом роботи, який позитивно впливає на ефективність виконання працівниками своїх службових  обов’язків. Під психопрофілактичною роботою в митних органахрозуміється комплекс соціально-економічних, правових, організаційних, психологічних, педагогічних заходів, спрямованих на збереження, зміцнення і відновлення психологічного благополуччя та здоров’я працівників митних органів, попередження виникнення соціально-психологічної та особистісної дезадаптації[16].

З метою підвищення ефективності роботи з персоналом, зниження впливу негативних наслідків службової діяльності в повсякденних та екстремальних умовах потрібно також розробити комплексну програму психопрофілактичної роботи в митних органах України, яка б передбачала вдосконалення системи психологічного забезпечення та підвищення надійності особового складу митних органів.

У ході виконання програмних заходів необхідно передбачити розробку нормативно-правових актів, довідкових матеріалів, інформаційних баз даних, які мають забезпечити створення необхідних умов для підвищення ефективності психопрофілактичної роботи в митних органах України.

В організаційно-методичних цілях єдиний процес психопрофілактики  в митних органах слід поділити на два основних види: 1) первинна психопрофілактика  – це система заходів, спрямованих  на: професійний відбір та психологічне супроводження діяльності персоналу митних органів; просвіту персоналу щодо причин психологічного неблагополуччя, відхилень у психоемоційних станах та адаптації; допомогу в організації здорового способу життя та психогігієни професійної діяльності; навчання формам та методам саморегуляції та т. ін.; 2) вторинна психопрофілактика – система заходів спеціалізованої психологічної допомоги – психодіагностики чи психокорекції, що забезпечують найбільш раннє виявлення та ефективну нейтралізацію негативних психічних станів і відновлення працездатності персоналу[17].

Суб’єктами психопрофілактичної  роботи є керівники усіх рівнів та фахівці системи психологічного забезпечення митних органів України.

До об’єктів психопрофілактичної  роботи належать кандидати на службу в митних органах України, на навчання в АМСУ та інших вищих навчальних закладах, які готують спеціалістів для митної служби України, працівники митних органів та члени їх сімей.

Провідною є первинна психопрофілактика, тому, що вона охоплює всі об’єкти, та здійснюється всіма суб’єктами психопрофілактичної роботи. Вторинна психопрофілактика здійснюється фахівцями системи психологічного забезпечення митних органів України.

Психопрофілактичні заходи в митних органах повинні здійснюватись  на п’яти рівнях:організаційно-правовому, психолого-педагогічному, психологічному, психотерапевтичному, науково-методичному[17].

Заходи організаційно-правового  рівня повинні забезпечувати  відповідність нормативної бази психопрофілактичних заходів чинному  законодавству і передбачають: а) нормативне забезпечення організаційно-управлінських  заходів відповідно до завдань комплексної програми психопрофілактичної роботи в митних органах; б) забезпечення наявності сучасних психотехнологій, ефективних психодіагностичних методик, практичних навчальних курсів з надання психологічної допомоги та методичних рекомендацій, необхідних для ефективного вирішення основних завдань психопрофілактики.

Заходи психолого-педагогічного  рівня здійснюються з метою психологічного просвітництва та психологічної підготовки персоналу митних органів до умов службової діяльності, зокрема, до дій в екстремальних умовах. Вони передбачають: 1) навчання керівників усіх рівнів “менеджменту безпеки”, тобто знанням, вмінням і навичкам постановки та вирішення управлінських задач, пов’язаних із забезпеченням безпеки персоналу; 2) навчання персоналу митних органів тактиці, методам і прийомам забезпечення особистої безпеки, професійно грамотним діям в специфічних умовах професійної діяльності, умовах психологічного тиску з боку правопорушників та в повсякденному житті; 3)навчання особового складу митних органів за допомогою тренінгових технологій практичним навичкам протидії стресам, вирішенню проблем у взаємовідносинах з колегами та формуванню сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі; 4) організація тематичних тренингів з психокорекційної роботи, практичних курсів з надання психологічної допомоги з метою підвищення кваліфікації працівників системи психологічного забезпечення митних органів України[17].

Заходи психологічного рівня передбачають використання: професійно-психологічного відбору та розстановки кадрів; сприяння адаптації працівників у колективі; контролю за рівнем психологічної готовності до виконання професійних обов’язків; ранньої діагностики негативних психічних станів; здійснення профілактики негативних наслідків психотравмуючих впливів та професійної деформації; полегшення емоційного реагування на стресогенні ситуації та запобігання накопиченню негативного емоційного заряду; створення позитивного морально-психологічного клімату та безконфліктних службово-особистісних стосунків у колективі[18].

Заходи психологічного рівня спрямовані на вдосконалення поведінкових установок працівників митних органів, на збереження життя і здоров’я в екстремальних оперативно-службових умовах, на підтримку професійно-психологічної готовності у вигляді системи правил та техніки поведінки по забезпеченню особистої безпеки працівників у складних штатних і позаштатних службових ситуаціях. Ці заходи поділяються на планові й ситуаційні.

Планові заходи здійснюються за наступними напрямами: робота з “групою  посиленої психологічної уваги”; психологічне супроводження службової  діяльності; проведення обов’язкових заходів для працівників, які  здійснюють оперативні завдання, знаходяться  під психологічним тиском різного роду в межах службових завдань; проведення занять з питань психологічної саморегуляції персоналу в ході службової діяльності та за її межами, релаксації та психоемоційного розвантаження працівників тощо; психологічне супроводження службових розслідувань за фактами надзвичайних подій серед особового складу[18].

Ситуаційні заходи включають  обов’язкові психокорекційні заходи: індивідуальні корекційні або діагностичні бесіди з працівниками митних органів  після гострих стресогенних ситуацій у службовій діяльності.

Заходи психотерапевтичного  рівняпередбачають поєднання форм та методів профілактичної та терапевтичної роботи. У багатьох випадках загострення соматичних захворювань настає після виникнення емоційно-стресової ситуації. Розвиток психосоматичних захворювань обумовлюється комплексом причин, включаючи дію психотравмуючих факторів. Навіть самі незначні порушення психічної діяльності, що виникають у працівників митних органів, можуть призвести до тяжких наслідків, у тому числі й до виникнення аутоагресивних тенденцій. У зв’язку з цим основним завданням профілактичних заходів є: 1) психофізіологічне обстеження кандидатів на службу в митних органах України, на навчання в АМСУ та інших вищих навчальних закладах, які готують спеціалістів для митної служби України; 2) психологічне супроводження працівників митних органів; 3) психотерапевтична допомога та реабілітація працівників, які отримали посттравматичні стресові розлади; 4) виявлення нервово-психічних порушень на ранніх етапах їх виникнення; 5) надання адекватної психологічної та психотерапевтичної допомоги; 6) забезпечення динамічного спостереження за працівниками; 7) проведення порівняльної оцінки стану психічного здоров’я в різних професійних і вікових групах; 8) проведення повноцінних щорічних психопрофілактичних оглядів[18].

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

1. Отже, контрабандою, згідно з ст. 201 КК України є переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України.
2. Порушення митних правил є різновидом адміністративного правопорушення — винного діяння (дії чи бездіяльності), що посягає на встановлений порядок перетинання митного кордону та переміщення через нього товарів, транспортних засобів і предметів. Разом із тим МК України поряд із Кримінальним кодексом України містить один склад злочину — контрабанду. Митні правопорушення, як й інші порушення, характеризуються такими ознаками, як суспільна небезпечність, заподіяння шкоди, винність та караність.
3. Протокол про порушення митних правил складає службова особа митного органу України, яка це порушення виявила. Форма протоколу встановлюється Державною митною службою України. Допускається складання протоколу довільної форми. В разі необхідності заповнюється додаток до протоколу, який є його невід’ємною частиною. Про заповнення додатку обов’язково робиться позначка в самому протоколі.
4. При рішенні питання про притягнення особи до відповідальності за порушення митних правил необхідно керуватися нормами МК України. Відповідальність за порушення митних правил — обов'язок особи, яка їх порушила, нести негативні наслідки матеріального або особистого характеру, що передбачені нормами МК України.
5. Відповідно до митного законодавства передбачено адміністративну, цивільну, а за контрабанду і кримінальну відповідальність. Найбільш поширеною є відповідальність адміністративна — «накладення на правопорушників загальнообов'язкових правил, які діють у державному управлінні, адміністративних стягнень, що тягнуть за собою для цих осіб обтяжливі наслідки матеріального чи морального характеру».
6. Для виявлення контрабанди та порушення митних правил застосовується спеціальна методика, яка включає п'ять етапів: 1) оцінка небезпеки; 2) ознайомлення з типовим пасажиром; 3) ознайомлення з типовими ознаками контрабандиста; 4) ознайомлення з інформацією, що міститься в документах людей, що перетинають кордон; 5) ознайомлення з технікою спостереження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ

 

1. Рекомендується ДМСУ розробити нові методи виявлення контрабанди, що дозволить ефективніше виявляти та запобігати незаконному переміщенню контрафактних товарів через митний кордон України.
2. Відділу митної статистики разом з керівництвом ДМСУ рекомендується надавати  достовірні статистичні дані у засоби масової інформації.
3. ДМСУ та КМУ рекомендується збільшити відповідальність за контрабанду, а також відновити товарну контрабанду як кримінальний злочин.
4. ДМСУ рекомендується вдосконалювати та розробляти правові та організаційні засади формування та функціонування системи психологічного забезпечення митних органів.
5. ДМСУ рекомендується розробляти та вдосконалювати нові та існуючі методи психологічного виявлення котрабанди, що дозволить ефективніше виявляти контрабанду та запобігати її.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квіт. 2001 р. №2341-I I.I  
2. Митний кодекс України від 11.07.02 № 92 – ІV (зі змінами і доповненнями).
3. Ємченко І.В. Митна справа/ навчальний посібник для студентів ВНЗ./ І.В. Ємченко. – К.: НМЦ « Укоопосвіта», 2001. – 472с.
4. Дубініна А. А. Митна справа: підручник / А.А. Дубініна, С.В. Сорокіна, О.І. Зельніченко. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — 320 с.
5. Терещенко С. С. Основи митного законодавства України: навчальний посібник. С. С. Терещенко  — К.: АТ «Август», 2001. — 422с.  
6. Терещенко С. С. Основи митного законодавст-ва в Україні: Теорія та практика: навчальний посібник. С. С. Терещенко, В. П. Науменко  — К.: АТ «Август», 1990. — 280с.
7. Бережнюк І. Г. Теоретичні основи та сутність митної справи // І.Г. Бережнюк / Вісник Академії митної служби України. - 2002. - № 3. – С. 3-13.
8. Стригун Д. Ю. Методика виявлення контрабандного перевезення наркотичних засобів, що здійснюється особами з приховуванням всередині свого тіла/ Д.Ю. Стригун// Київ:2010 – 345с.
9. Виявлення контрабандних наркотичних засобів і психотропних речовин у таємних схованках : наук.-метод. рекомендації / [І. В. Смирнова, Д. Е. Чувирін, Ю. Ю. Ма- лишев та ін.] ; за заг. ред. Б. В. Романюка. - К. : МНДЦ, 2010. с.20.
10. Сандровский К.К. Международное таможенное право: Учебник. – 2-е изд., испр. К.К. Сандровский  -  К.: Атіка, 2001. – 320 с. 
11. Гребельник О.П. Основи митної справи. Навчальний посібник. О.П.  Гребельник - К.: Центр навчальної літератури, 2003.- 600