Психологічні аспекти виявлення та боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил

До 17 січня 2012 року різниця між кримінальною й адміністративною відповідальністю полягала лише у вартості предметів правопорушень. Якщо вартість предметів правопорушень становила 470 500 грн і більше, наставала кримінальна відповідальність, якщо менше - адміністративна. Тепер, у зв'язку з декриміналізацією товарної контрабанди, за незаконне переміщення товарів буде наставати тільки адміністративна відповідальність[5].

Раніше за переміщення  товарів поза митним контролем або  із приховуванням від такого контролю було передбачено штраф у розмірі від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 8500 до 17000 грн). Або конфіскація товарів, а також конфіскація транспортних засобів, які використовувалися для переміщення цих товарів, а у разі приховування товарів від митного контролю - конфіскація товарів зі спеціально виготовленими схованками[5].

Різниця в адмінвідповідальності  після набуття чинності законом, яким декриміналізується контрабанда, полягає в тому, що розмір штрафу становитиме 100% вартості товару плюс його безальтернативна конфіскація. За такі ж повторні порушення митних правил передбачається накладення штрафу в розмірі 200% вартості товарів.

Залишається норма про  конфіскацію транспортних засобів, які використовувалися для переміщення  цих товарів, а у разі приховання товарів від митного контролю - конфіскації товарів зі спеціально виготовленими схованками.

Відповідно, правопорушники, а це може бути перевізник, імпортер, експортер або інші винні особи відповідають за порушення митного законодавства. Саме тому при прийнятті вантажу перевізник, як і раніше, зобов'язаний перевірити точну кількість вантажних місць, розмітку й номери, зовнішній стан вантажу і його впакування[13].

З урахуванням вимог чинного законодавства, остаточне рішення про долю вилучених товарів і транспортних засобів буде вирішувати суд.

З об'єктивної сторони контрабанда — це незаконне переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю.

За своєю конструкцією злочин, передбачений ч. 1 ст. 305, відноситься до злочинів з формальним складом. Він є закінченим з моменту фактичного незаконного переміщення через кордон вказаних предметів. Кримінальна відповідальність настає за сам факт незаконного переміщення цих предметів через кордон, незалежно від того, чи зміг винний розпорядитися ними чи ні.

З суб'єктивної сторони контрабанда вчиняється у формі прямого умислу, при якому особа усвідомлює не тільки факт переміщення предмета злочину через митний кордон, а й бажає цього[13].

Мотиви контрабанди можуть бути різними і на кваліфікацію н впливають. Найчастіше контрабанда здійснюється з користі, для наживи, передачі наркотиків іншим особам, з метою збуту тощо.

Суб'єкт цього злочину  — будь-яка особа.

Частина 2 ст. 305 передбачає відповідальність за вчинення контрабанди повторно або  за попередньою змовою групою осіб, а також якщо предметом цих  дій були особливо небезпечні наркотичні засоби чи психотропні речовини або наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги чи прекурсори у великих розмірах[1].

Повторність має місце, якщо контрабанда здійснюється хоча б  у другий раз, незалежно від того, була чи не була особа судимою за перший злочин.

Вчинення контрабанди  за попередньою змовою групою осіб має місце, якщо у вчиненому брали  участь дві або більше осіб, які  заздалегідь домовилися про спільне  її вчинення (див. ч. 2 ст. 28). Поняття особливо небезпечних наркотичних засобів, поняття великого і особливо великого розмірів розглядалися в параграфі першому цього розділу.

У частині 3 ст. 305 передбачена  відповідальність за контрабанду наркотичних  засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів, вчинену організованою  групою (див. ч. 2 ст. 28), а також якщо предметом контрабанди були наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги чи прекурсори в особливо великих розмірах[1].

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 305 — позбавлення волі на строк  від трьох до восьми років з  конфіскацією наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що були предметом контрабанди; за ч. 2 ст. 305 — позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що були предметом контрабанди, та з конфіскацією майна; за ч. З ст. 305 — позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років із конфіскацією наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що були предметом контрабанди, та з конфіскацією майна[1].

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ.  ПСИХОЛОГІЯ ВИЯВЛЕННЯ НЕЗАКОННОГО ПЕРЕМІЩЕННЯ ТОВАРІВ І ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

 

3.1. Правові та організаційні засади формування та функціонування системи психологічного забезпечення митних органів України

 

Перші спроби сформувати систему  психологічного забезпечення митних органів  України були зроблені у 1999-2000 р.р. Наказом  Державної митної служби України  “Про зміни граничної чисельності  працівників митних органів” у грудні 1999 року в штати відділів по роботі з особовим складом було введено  посаду психолога. А нормативне забезпечення діяльності психологів митних органів було розроблене та затверджене майже через рік після цього: наказом Державної митної служби України “Про нормативно-методичне забезпечення роботи психологів митних органів України” від 09 листопада 2000 року  було затверджено Кваліфікаційну характеристику психолога митного органу, примірну Посадову інструкцію психолога митного органу, а також Тимчасове положення про доступ до соціологічної й психологічної інформації та правила користування нею в Державній митній службі України[14].

Згідно з зазаченим  наказом, керівники митних органів  повинні були забезпечити умови  для виконання психологами митних органів їх посадових обов’язків. При цьому методичне керівництво  роботою психологів митних органів  повинна була здійснювати Академія митної служби України, а саме, її психологічна служба, яка була створена у серпні 2000 року. Саме тоді було затверджено Положення про психологічну службу Академії митної служби України, Посадові інструкції співробітників психологічної служби Академії митної служби України та  розроблено проект Положення про доступ та правила користування соціологічною і психологічною інформацією [9].

На виконання вищезазначених наказів в митні органи, в основному в регіональні митниці, почали приймати психологів. Але швидко укомплектувати дані вакансії не вдалося і дана штатна одиниця однією з перших підпала під скорочення в наступні роки.

Через невизначеність правового  статусу працівників психологічної  служби АМСУ та необхідність атестування  і присвоєння їм спеціальних звань, даний структурний підрозділ в кінці 2004 року був реорганізований у відділ соціально-психологічних досліджень АМСУ[13].

В цілому, можна вважати, що перша спроба створення системи  психологічного забезпечення митних органів  України була невдалою.

Для формування та розвитку такої системи головним є вирішення організаційно-правових питань, перше з яких – це розробка та прийняття необхідних нормативних актів щодо створення певної структури, визначення правових основ її діяльності та функцій кожної структурної складової.

Таким чином, є нагальна потреба  створити на рівні ДМСУ відповідну структуру – систему психологічного забезпечення митних органів, головною метою якої буде підвищення ефективності функціонування митних органів України[13].

Система психологічного забезпечення митної служби України повинна складатися з:

- відділу психологічного забезпечення митних органів департаменту кадрової роботи Державної митної служби України, який буде здійснювати функції управління та координації дій щодо всіх структурних підрозділів системи психологічного забезпечення;

- відділу соціально-психологічних досліджень АМСУ, який, як і раніше буде здійснювати методичне керівництво психологами митних органів, а також відповідними підрозділами Київського та Хмельницького центрів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів ДМСУ;

- відділів психологічного забезпечення навчального процесу та психологічної підготовки Київського та Хмельницького центрів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів ДМСУ ;

- психологів митних органів;

- психологів спеціальних підрозділів митних органів України:

Загальне керівництво  та організацію роботи системи психологічного забезпечення має здійснє начальник відділу психологічного забезпечення митних органів департаменту кадрової роботи Державної митної служби України, якого призначає на посаду і звільняє з посади голова ДМСУ. Інші працівники відділу мають призначатись на посади та звільнятись з посад за поданням начальника відділу в установленому порядку. З адміністративно-правових питань службової діяльності начальник відділу безпосередньо підпорядковується директору департаменту кадрової роботи Державної митної служби України[13].

Відділ соціально-психологічних  досліджень АМСУ з організаційно-правових питань підпорядковується ректору  АМСУ, а з питань специфіки професійної  діяльності – начальнику відділу  психологічного забезпечення митних органів  департаменту кадрової роботи Державної  митної служби України.

Відділи психологічного забезпечення навчального процесу та психологічної  підготовки Київського та Хмельницького  центрів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів ДМСУ з організаційно-правових питань підпорядковуються начальникам  даних центрів, а з питань специфіки  професійної діяльності – начальнику відділу психологічного забезпечення митних органів департаменту кадрової роботи Державної митної служби України. Методичне керівництво діяльністю вказаних структурних підрозділів  здійснює Відділ соціально-психологічних  досліджень АМСУ.

Психологи митних органів, включені до штату відділів по роботі з особовим складом, як визначено у наказі Державної митної служби України “Про зміни граничної чисельності працівників митних органів” від 20 грудня 1999 року.

В такому разі з організаційних питань психолог має бути підпорядкований  начальнику відділу по роботі з особовим складом відповідного митного органу, а з питань специфіки професійної  діяльності – заступнику начальника відділу психологічного забезпечення митних органів департаменту кадрової роботи Державної митної служби України. Методичне керівництво професійною діяльністю психологів митних органів здійснює відділ соціально-психологічних досліджень АМСУ[14].

Таким чином, під системою психологічного забезпечення митних органів України дисертантом розуміється сукупна узгоджена діяльність відділу психологічного забезпечення митних органів департаменту кадрової роботи Державної митної служби України, відділу соціально-психологічних досліджень АМСУ, відділів психологічного забезпечення навчального процесу та психологічної підготовки Київського та Хмельницького центрів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів ДМСУ, психологів митних органів та спеціальних підрозділів митних органів України, яка спрямована на підвищення ефективності виконання персоналом митних органів службових обов’язків шляхом цілеспрямованого використання сучасних науково обґрунтованих форм, методів і засобів професійної психології[14].

До функцій системи  психологічного забезпечення належать:

1. Комплексне планування  заходів щодо психологічного  забезпечення митних органів.

2. Здійснення професійної  психодіагностики та соціально-психологічного  вивчення кандидатів на службу  в митних органах чи на здобуття  спеціальної освіти в АМСУ  та інших вищих навчальних  закладах, які готують спеціалістів  для митної служби України.

3. Надання рекомендацій  керівникам щодо доцільності  прийняття на службу того чи  іншого кандидата у відповідності  до результатів перевірки його  професійно-психологічної придатності  до служби (навчання), внесення на розгляд керівництва пропозицій стосовно раціональної розстановки персоналу.

4. Організаційно-методичне забезпечення професійно-психологічної підготовки персоналу митних органів.

5. Сприяння підвищенню  рівня соціально-психологічної культури  особового складу та психологічної  компетентності керівників митних органів.

6. Участь у підборі  наставників та надання їм  пропозицій і рекомендацій щодо  оптимізації процесу адаптації  молодих працівників до умов  служби відповідно до їх індивідуальних  особливостей, психологічне супроводження  цього процесу, аналіз і узагальнення  результатів адаптації.

7. Участь у підготовці експертних висновків при атестуванні персоналу, визначення можливостей кваліфікаційного зростання кожної посадової особи, надання рекомендацій щодо включення до кадрового резерву

8. Сприяння у формуванні  доброго соціально-психологічного  клімату в колективах митних  органів, психологічна допомога  керівникам в процесі розробки  та виконання управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності  службової діяльності і зміцнення  дисципліни.

9. Визначення психологічних  причин конфліктних ситуацій  та емоційних зривів, що мали  місце серед персоналу митних  органів, запобігання цим проявам,  допомога керівникам різних рівнів у здійсненні професійного виховання особового складу.

10.Участь у службових  розслідуваннях  надзвичайних подій, а також порушень дисципліни та законності посадовими особами митних органів.

11. Надання психологічної  допомоги особовому складу митних  органів після перебування в екстремальних ситуаціях.

12. Вивчення психологічної  сумісності посадових осіб та  їх готовності до спільної  професійної діяльності у складі  спеціальних підрозділів, груп, змін  тощо. Надання рекомендацій щодо  комплектування цих колективів.