Проституция

дорослих, до яких відносять і проституцію.

В Україні вирішенням соціальних проблем, пов'язаних з проституцією, займаються переважно організації недержавного сектора, тобто громадські організації, благодійні фонди й асоціації. Дана робота проводиться в контексті профілактики наркоманії, ВІЛ-інфекції та хвороб, які передаються переважно статевим шляхом, у рамках Стратегії нормалізації і базується на концепції «Зменшення шкоди».

Зменшення шкоди – це філософія сектора громадської охорони здоров'я, яка пропонує прогресивні альтернативи прямій забороні певних стилів життя і прагне знизити негативні наслідки певних видів поведінки без того, щоб забороняти таку поведінку. Мета зменшення шкоди – запобігти і перешкодити поширенню певних негативних явищ (ВІЛ-інфекції, гепатитів, наркоманії) у певній соціальній групі і суспільстві в цілому. В системі профілактики соціально негативних явищ «Зменшення шкоди» визначається як комплекс заходів вторинної профілактики (соціальна робота з «групами ризику», тобто з людьми, які вже уражені негативним явищем, наприклад, займаються комерційним сексом, вживають наркотики і ризикують інфікуватися ВІЛ/ ІПСШ або вже є ВІЛ-інфікованими або носіями вірусу гепатиту) і передбачає гуманне, толерантне, неосуджуюче ставлення [2, с.69].

Дана концепція була одночасно розроблена і впроваджена на початку 1980-х років в Англії (Ліверпуль) і Голландії (Роттердам) у відповідь на стрімке поширення ВІЛ-інфекції в середовищі ін'єкційних наркоманів. В Україні ця концепція впроваджена в 1995 році у зв'язку з епідемією ВІЛ/ СНІДу і на сьогоднішній день ряд її напрямків включені в Національну програму забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД на 2009-2013 роки, зокрема в розділі «Профілактична робота серед уразливих груп населення» [4, с.101].

Оскільки проблема проституції тісно пов'язана з поширенням ВІЛ/ СНІДу та наркоманії, то підхід «Зменшення шкоди» цілком прийнятний для соціальної

роботи з жінками секс-бізнесу.

Спрямований на профілактику негативних медичних, соціальних, економічних і правових наслідків секс-бізнесу та проблем, пов'язаних з ним, даний підхід успішно реалізується на сьогоднішній день у тісній взаємодії недержавних організацій з медичними установами, соціальними службами для сім'ї, дітей та молоді та іншими державними організаціями та установами практично у всіх регіонах Україні [6, с. 85].

Таким чином, можна зробити висновки, що профілактика проституції грунтується на обліку причин, що сприяють виникненню проституції. Репресивні заходи проти осіб, сексуально експлуатують інших, державний контроль при легалізації проституції в окремих країнах не применшує шкоду і тяжкі наслідки проституції. Необхідний комплекс профілактичних заходів у всіх сферах життя, які допоможуть вирішити економічні, моральні та інші питання. Соціальні служби різних країн вирішують питання профілактики проституції в рамках соціальної підтримки сім'ї, дітей, неповнолітніх, здійснюючи свою діяльність в громаді.

ВИСНОВКИ

У період різкої зміни суспільно-політичних структур, соціально-економічних відносин відбувається девальвація багатьох морально-етичних цінностей, вироблених попередніми поколіннями. Проституція як соціальне явище, властиве історичним формам суспільної організації, виникнувши в найдавніші часи, зберігається до наших днів. Сьогодні вона є визнаною в якості негативного соціального явища, котре має надзвичайне розповсюдження. Поступово у світі сформувався ринок секс-бізнесу, що приносить величезні прибутки шляхом експлуатації осіб у сфері надання платних сексуальних послуг різноманітного характеру. Не випадково міжнародна громадськість є дуже стурбованою масштабами проституції та експлуатації її третіми особами. Особливої гостроти ця проблема набула у зв'язку із тим, що проституція є одним із каналів розповсюдження такого тяжкого захворювання як СНІД. Однією з найбільш серйозних проблем є те, що проституція із кожним днем омолоджується. До сфери секс-бізнесу залучаються неповнолітні особи. Різні джерела надають дані про те, що в Україні існує 27 тисяч малолітніх проституток.

Розглядаючи проблему проституції в історичному аспекті, можна дійти висновку, що, швидше за все, вона має не набагато меншу історію, ніж саме людство. Ставлення до неї із боку державної влади протягом різних часів і в різних країнах було неоднаковим, а іноді навіть – полярним: від офіційного дозволу до заборони, котра супроводжувалася жорстокими репресіями.

Зокрема, у 1224 році король Франції Луї IX видав декрет про вигнання з країни усіх проституток. Каралося заняття проституцією у деяких країнах Європи й у середні віки: наприклад, в Італії та Португалії таким особам відрізали носи. Активне переслідування проституції у той час можна пояснити значним поширенням у середньовічній Європі венеричних захворювань, зокрема сифілісу. Саме тому в багатьох країнах були закриті офіційні будинки розпусти.

Нерідко переслідувалися також клієнти і посередники проституток. Але ні репресивні заходи, ні суспільна мораль не змогли знищити проституцію як соціальне явище, хоча й впливали на динаміку її кількісних показників.

У комплексі соціально-економічних чинників, що обумовлюють існування проституції, важливо виділити: економічні потрясіння, безробіття, різку диференціацію населення за рівнем матеріальної забезпеченості; низький рівень життя досить великої частини населення, насамперед молоді, обмежену кількість соціально прийнятних способів високого заробітку для молодих жінок, витіснення жінок в сферу некваліфікованої, малооплачуваної праці; низький розмір виплат із соціального фонду (пенсій, допомоги на утримання дітей, стипендій в навчальних закладах), криза сім'ї, відсутність заходів охорони материнства, дитинства та молоді; поглиблення соціальних, в тому числі і міжнаціональних конфліктів у суспільстві, яке позначається на міграції, люмпенізації, маргіналізації населення, зростання масштабів злочинності.

Щодо морально-психологічних факторів треба вказати на занепад моральності і деморалізацію в сфері статевої поведінки; падіння престижу материнства, відсутність цільової програми виховання взагалі і статевого виховання, зокрема, нав'язування культу насильства, сексу і різних форм антигромадської поведінки засобами культури, у тому числі і ЗМІ, поширення антигромадської індивідуалістичної психології, що виявляється в егоїзмі, користі, корисливості, правовий нігілізм, споживчому відношенні до жінки

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1.      Антонян Ю.М. Проститутка глазами психолога // Общественные науки и современность. – 2003. - № 2. – С. 129-130. 

2.      Варивода В.І. Проституція як антисоціальне явище. // Науково-теоретичний журнал Наук. Вісн. Нац. акад. внутр. справ України”. – 2004. – № 6. – С. 370-375.

3.      Варивода В.І. Проблема протидії сексуальної експлуатації жінок в Україні // Наук. Вісн. Нац. акад. внутр. справ України” – 2005. – № 2. – С. 168-173.

4.      Голосенко И.А. Социологические исследования проституции в России: История и современное состояние вопроса / И. А. Голосенко, С. И. Голод. – СПб.: Петрополис. – 1998. – 127 с.

5.      Горпинченко И. Мифы о легализации проституции // Здоровье. – 2007. - № 1. – С. 19-22.

6.      Ерохина Л.Д. Проституция как способ адаптации женщин к кризисной ситуации // Проблемы социальной адаптации различных групп населения в современных условиях. – Владивосток, 2000. – С. 34–40.

7.      Жінки за кордоном // Одеські вісті. – 2002. – 25 грудня.

8.      Іващенко В.О. Деякі соціально-правові проблеми боротьби з проституцією в Україні. // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2009. – №4. – С.54-56.

9.      Іващенко В.О. Проблема відповідальності за заняття проституцією у законодавстві України. // Юридичний журнал. – 2011. - №9. – С.32-34.

10. Иванова Л. Подростковая проституция: о некоторых аспектах проблемы // Воспитание школьников. – 2002. - №11. – С. 12-14.

11. Калачев Б.Ф. Взгляд на проблему через столетия. Проституция и преступность: Проблемы, дисскусии, предложения. – М., 1991. – 36–54 с.

12. Карпухин Ю., Торбин Ю. Проституция: закон и реальность // Социс. - 2002. – № 5. – С. 67–75.

13. Лютий В.П. Соціальна робота з групами девіантної поведінки: Навчальний посібник. – К.: Академія праці і соціальних відносин, Християнський дитячий фонд, 2010. – 51 с.

14. Мінц М.О. Соціологія девіантної поведінки: навч. посібник для вузів. – Миколаїв: ЧДУ ім. П. Могили, 2010. – 244 с.

15. Набока В.М. Торгівля жінками в Україні як вид латентних соціальних відносин / Автореф. дис.канд. соціол. наук. – Харків, 2003. – 17 с.

16. О проблеме сексуальной эксплуатации женщин в Великобритании. // Борьба с преступностью за рубежом. Информ. бюлл. – М.: МИФ, 2001. - №3. – С. 26-29.

17. Проституція в Україні: кримінал чи бізнес? За матеріалами: Подробоности Интерфакс-Украина. - 2005.

18. Протопопов А.А. Социально-педагогическая профилактика проституции как вида девиантного поведения. – Полтава: ППИ, 2008. – С.50-59.

19. Секс-бізнес в Україні: спроба соціального аналізу // О.Балакірєва, Т.Бондар, Ю.Галустян та ін. – К.: Державний інститут сім’ї та молоді, 2010. – 159 с.

20. Селезнев М.А. Проституция как антисоциальное явление. Учебно-методическое пособие. – М.: ПРИОР, 2011. – 32 с.

21. Сергєєва Л.М. Торгівля жінками та права людини // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. – Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ, 2001. – Вип. 2. – Ч. 2. – С. 228 – 231.

22. Сергєєва Л.М. Міжнародне співробітництво у справі протистояння торгівлі людьми // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ "Магістр", 2002. – № 2 (13): У 2 ч. – Ч. 2. – С. 299 – 302.

23. Соціальна робота в Україні: Навчальний посібник / За ред. І.Д.Звєрєва, О.В.Безпалько, С.Я.Марченко та ін.; за заг. ред. І.Д.Звєрєвої, Г.М.Лактіонової. – К.: Центр навчальної літератури, 2008. – 256 с.