Проституция

2

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………….…….……3

РОЗДІЛ 1 Соціологія про виникнення і функціонування проституції як соціального явища……………………….…..……6

1.1 Поняття проституції………………………………...……6

1.2 Типологічні характеристики проституції………....……9

1.3 Причини виникнення проституції……………….….…12

РОЗДІЛ 2 Проблеми соціальної спрямованості профілактичної роботи з проституцією………………………………….….….….15

2.1 Історичні аспекти профілактики проституції….….…..15

2.2 Зарубіжний досвід у профілактиці проституції……….21

2.3 Сучасні підходи щодо профілактики проституції

в Україні…………………………………………………..….24

РОЗДІЛ 3 Дії соціальних служб спрямованих на профілактику проституції………………………………………………….…..…28

ВИСНОВКИ ………………………………………………….…...33

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………………..…..35

ВСТУП

Актуальність проблеми. Проституція існувала, існує, і, швидше за все, буде існувати в усіх країнах, незалежно від їх культурного розвитку та прийнятих проти цього заходів. Протягом багатьох століть це явище привертало увагу громадськості. Сьогодні, в часи, коли практично весь світ перебуває в полоні епідемії ВІЛ-інфекцій та венеричних хвороб, а проституція сприяє їх поширенню, ця проблема стає як ніколи актуальною. До цього додаються також проблеми, пов'язані з генофондом, з відтворенням здорового населення, так як повія втрачає можливість народити на світ нормальну, здорову дитину. Відбувається моральне падіння жінки: постійно наражаючись на приниження, вона втрачає сором, совість, віру, гидливість. Дуже часто проституція пов'язана з криміналом, наркобізнесом. Останнім часом зросла кількість дітей, які займаються проституцією, що призводить до деградації молодого покоління. Практично у всіх країнах світу сьогодні виникають суперечки про легалізацію або заборону проституції. Всі ці проблеми потребують вирішення і глибокого вивчення.

Ставлення світової спільноти до проституції характеризується трьома моделями законодавчого регулювання. Перша – законодавча заборона проституції. Ця модель поширена загалом, в країнах, де чинні закони шаріату. Друга – законодавче визнання проституції як явища, а це означає, що проституція та добровільне заняття нею не караються законом. Покаранню підлягають лише окремі форми сприяння проституції, тобто сутенерство, втягнення та примушення до проституції тощо. Так вважає більшість європейських країн. Третя модель характеризується тим, що в країні до проституції ставляться не як до явища, а як до професії і проституція визнається як вид певної діяльності. Всі заходи, зокрема діяльність, спрямована на її розвиток, визнаються легальними.

Україна на сучасному етапі становлення державності належить до першої моделі, яка, загалом, не є властивою для країн з демократичними формами правління. Ґрунтуючись на тому, що Україна є на шляху розбудови правової держави та створення якісно нового суспільства, в якому забезпечуються пріоритети загальнолюдських цінностей, тобто, вона претендує на визнання її іншими державами світу цивілізованою країною, що прямує шляхом надання пріоритетності правам людини і верховенства права, настає нагальна потреба у врегулюванні такого соціального явища, як проституція, та супутніх явищ.

Зазначена проблема не є новою, багато тисячоліть вона була предметом дослідження правотворців і правозастосовників ще з моменту виникнення цього явища. Зазначеному питанню велику увагу приділяли мислителі, учені, діячі культури та мистецтва минулого, і зокрема В. Броннер, Ам-Рін Отто Генне, М. Гернет, В. Дерюжинський, Є. Дюпуї, Ч. Ломброзо, Ф. Реньо та інші.

Але, в умовах сьогодення проблема проституції та супутніх їй явищ набуває нових аспектів, особливо, якщо подивитись на неї крізь призму забезпечення та реалізації прав та свобод людини і громадянина. Зокрема, на рубежі XIX-XX століть ґрунтовний аналіз причин існування проституції було здійснено у працях учених В. В. Авчинського, К. І. Бібікова, А. Беренштейна, В.М. Броннера, П.А. Граціанова, А.І. Лістратова та Я.І. Ліфшицова, П.Е. Обозненко, В.М. Тарковського, А.І. Федорова, та інших. Про проституцію писали в наукових працях Г.О. Зорін, В.І. Куліков, А.І. Коннов, А.С. Овчинський, В.О. Танкевич, М.П. Яблоков.

Протягом останніх років ґрунтовно аналізували витоки поширення феномена проституції О. Бандурка, М. Буряк, Т. Возна, Л. Граціанов, Н. Гуторова, В. Дерюжинський, А. Єлістратов, В. Іващенко, Я. Кондратьєв, В. Куц, К. Левченко, О. Марцеляк, І. Обозненко, В. Олефір, А. Орлеан, О. Теличкін та ін.

Праці сучасних соціологів Я. Гілинського, И. Блоха, О.Б. Демків, І.Горпиненко, Л. Іванової, В. Набоки, І. Звєрєвої, О. Безпалько, С. Марченко та ін. спрямовані на висвітлення проблем і механізму секс-бізнесу, зв’язку проституції з іншими девіантними проявами – наркоманією, алкоголізмом, злочинністю з метою її поступового подолання.

Таким чином, слід зазначити, що соціальні уявлення сучасної молоді про проституцію не відповідають дійсності цього явища, проституція в очах молоді поступово перестає бути аморальним явищем і формою соціальної девіації. Це підкреслює актуальність дослідження соціальних аспектів проституції, як однієї з гострих проблем сучасності, що дозволить розробити програми, спрямовані на корекцію соціальних уявлень молоді про проституцію та профілактику девіантної  поведінки у цьому напрямі.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у тому, щоб довести: наявність проституції свідчить про негативні перетворення в суспільстві, його духовну деґрадацію, а також неефективність державних заходів, спрямованих на профілактику та подолання цього ганебного суспільного явища.

Досягнення визначеної мети зумовило необхідність вирішення наступних практичних завдань:

– охарактеризувати стадії виникнення і функціонування проституції як соціального явища;

– з’ясувати наукові підходи до типологічної характеристики проституції;

– визначити причини виникнення проституції;

– розглянути проблему проституції в історичному аспекті;

– з’ясувати особливості зарубіжного досвіду профілактики проституції та сучасні підходи щодо профілактики проституції в Україні..

Об’єкт дослідження – суспільні відносини, які виникають у сфері проституції.

Предмет дослідження – стан боротьби з протитуцією та соціальна робота у сфері її профілактики.

Методи дослідження. Відповідно до поставленої мети та завдань дослідження у праці використано сукупність методів наукового пізнання.

Структура роботи визначається її метою та поставленими завданнями і складається зі вступу, трьох розділів, які містять шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел (23 найменування). Загальний обсяг курсової роботи – 36 сторінок.

РОЗДІЛ 1

Соціологія про виникнення і функціонування проституції

як соціального явища

1.1 Поняття проституції

Нагадаємо, що етимологія терміну проституція (prostitutio) у буквальному перекладі з латинського означає “осквернення, збезчещення” [3, с. 169], що найточніше виражає аморальну сторону цього явища [3, с. 170].

Проте якщо з походженням терміна погоджувалися всі, то у визначенні проституції були значні розбіжності. Одна частина дослідників (А.Сабанина, І.Приклонський, А.Єлістратов та ін.) настільки широко практикували поняття, що останнє виступало синонімом будь-яких позашлюбних, сексуальних відносин, якщо вони відбувалися за обопільною згодою партнерів. За старих часів це називали «непотребством» (блудом або хіттю), а пізніше – розпустою.
Це призводило до непорозумінь. Так існуючий в деяких релігійних сектах «звальний гріх», оголошувався релігійної проституцією, хоча це явище не відносилося до проституції в аналітично строгому розумінні цього терміна       [8, с.13]. Так само невиправдано до проституції відносили «снохачество», «гостьові звичаї», «чериці» (сексуально-розкуті вечірки серед сільської молоді). В даний час такі розкуті вечірки можна зустріти в багатьох країнах світу серед студентів. Але і їх важко позначити як проституцію.

С.М.Краснов стверджує, що проституцією є «продаж жінкою тіла за гроші кожному бажаючому для задоволення його статевої потреби» [11, с. 64]. Ю.М. Ткачевський зауважує, що точніше було б сказати про передачу тіла в оренду [17, с. 85]. Зміщення акцентів у визначенні проституції на «продаж тіла як речі», «а тіло в оренду» знову ж таки не проводить реальної межі між різними явищами, бо донор може продавати свою кров, шкіру, кістковий мозок і будь-які інші органи іншим особам. Крім того «продаж» - багатозначне слово, яке передбачає подарунки, підношення і т.п. Але й закохані, перебуваючи в сексуальному зв'язку можуть дарувати один одному подарунки; чоловік, втративши залишки закоханості, матеріально утримує дружину і підтримує з нею сексуальні відносини і, нарешті, є шлюби з розрахунку.

Крім того, іноді повії взагалі не продають свого тіла в буквальному сенсі свого слова. У пресі, наприклад, повідомлялося про випадки такого роду: «Якийсь старий, з явною схильністю до мазохізму, наймав двох повій, які за договором були зобов'язані, перебуваючи в напівроздягненому вигляді, сікти його, попередньо прив'язавши до ліжка, відчуваючи біль, він благав їх припинити екзекуцію, але вони невблаганно виконували замовлення. Після задоволення він щедро розплачувався» [10, с. 56]. «Інший клієнт публічного будинку наймав знову ж двох повій, пов'язаних лесбійської любов'ю, і спостерігав з боку за їх інтимним життям» [12, с. 105]. Отже, ймовірно, правильніше було говорити не про «продажу тіла» повією, а про надання нею секс-послуг, більша частина, яка пов'язана з «продажем тіла».

Поступово дослідники почали приходити до спільного розуміння проституції, під якою більшість розуміють «практику статевих зносин поза шлюбом, здійснюваних за гроші або іншу винагороду» [2, с. 80]. У сучасній соціології це поняття доповнено тим, що винагорода ця «є основним або істот-ним додатковим джерелом коштів, для обраного способу життя» [13, с. 69].

У суспільстві отримала широке поширення нісенітниця, а саме визначення проституції як «найдавнішої професії на землі». Висновки соціальних вчених за цим визначенням сухі та альтернативні: і не професія, і не найдавніша. Причому не слід плутати проституцію з нерозбірливістю в інтимному житті, яка за своєю суттю близька проституції – попереджає Ю.М.Ткачевський. Нерозбірливість в інтимному житті може бути пов'язана з частою зміною статевих партнерів, іноді з отриманням однієї зі сторін подарунків і грошей. На відміну від неї проституція полягає в систематичних вступах у статевий зв'язок (будь-якого роду) з різними особами за плату. Традиційно соціологічне вивчення явища проституції проводилося в контексті соціології злочину і девіації (відхилення від норми) [18, с. 195]. Таким чином, соціологи часто некритично сприймали той момент, що проституція повинна оцінюватися, перш за все, як приклад, що порушує закони поведінки або жіночої девіантності.

З сучасної соціологічної точки зору існують різноманітні визначення поняття «проституція». За висловом І.Д. Звєрєвої, «проституція – це сфера знеособлених емоційно, позашлюбних, безладних, здійснюваних за плату статевих стосунків» [3, с. 172]. На думку професора С.Голода, «під проституцією розуміється така форма позашлюбних сексуальних стосунків, яка не базується на особистій схильності або чуттєвій потребі, при цьому для однієї із сторін важливим стимулом є заробіток». За висловом святого Ієроніма «проституткою є жінка, яка віддається похоті багатьох чоловіків» [6, с. 108].

Вчені виділяють у проституції, наступні найбільш важливі ознаки         [17, с. 105]:

а) рід занять – задоволення сексуальних потреб клієнта;

б) характер занять – систематичний процес у формі статевих зв'язків з різними особами, без чуттєвого потягу і спрямованого на задоволення статевої пристрасті клієнта в будь-якій формі;

в) мотив занять – заздалегідь узгоджена винагорода у вигляді грошей або матеріальних цінностей, які є основними або додатковими джерелами існування проституції.

Не зайвим буде звернути увагу на деякі суспільно небезпечні моменти проституції, виявлені фахівцями:

а) у соціальному аспекті: проституція є паразитичною формою існування, котра виражається, насамперед, в ухиленні від праці, тобто формою, яка створює свого роду альтернативний спосіб життя, який не передбачає в якості основної норми трудовий процес (є пов’язаною з алкоголізмом, наркоманією);

б) у медичному аспекті: поширення венеричних захворювань і СНІДу;

жінки, які займаються проституцією, зрештою втрачають власне здоров’я, не можуть бути повноцінними матерями і, відповідно, не можуть народжувати повноцінних, здорових дітей;

в) у морально-психологічному аспекті: проституція неминуче призводить

до втрати справжніх природних, біологічних і психологічних людських якостей, до деградації особистості і моральної патології;

г) у правовому аспекті: проституція є тісно пов’язаною із такими злочинними діяннями, як крадіжки, розповсюдження порнографії і наркотиків, утримання будинків розпусти, звідництво, залучення до проституції неповно-літніх, хуліганство, зараження венеричними захворюваннями і СНІДом.

Важливо відмітити, що безладні статеві стосунки призводять до ранньої небажаної вагітності, неврозів, серйозних психічних розладів, зараження «трудівниць кохання» різними захворюваннями: гонореєю, сифілісом, ВІЛ/СНІДом, соціально-небезпечними хворобами: туберкульозом, проказою, іншими інфекційними хворобами. Діяльність у секс-бізнесі нерідко супровод-жується активним вживанням алкогольних напоїв, ін’єкційних наркотиків, токсичних речовин.