Особливості психодіагностики дітей дошкільного віку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОДІАГНОСТИКИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ  ПРОБЛЕМИ ПСИХОДІАГНОСТИКИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО  ВІКУ…………………………………………………5

1.1. Психологічні особливості  дітей дошкільного віку……………………….5

1.2. Особливості психодіагностики  дітей дошкільного віку…………………14

1.3. Методи визначення психологічної готовності до навчання дітей старшого дошкільного віку………………………………………………………………...18

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОДІАГНОСТИКИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ НА ПРИКЛАДІ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО ГО ДОСЛІДЖЕННЯ МОТИВАЦІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ…………………………………………..21

2.1. Організація і методи обстеження готовності до навчання дітей старшого дошкільного віку………………………………………………………………...21

2.2. Кількісний і якісний аналіз результатів дослідження…………………..22

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….31

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..33

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Коли ми говоримо про свідомість в контексті психодіагностики, то маємо на увазі довільність, внутрішній вольовий контроль і володіння мовою  основних пізнавальних процесів дитини, його сприйняття, уваги, пам'яті, уяви, мислення.

Як свідомо регульовані, ці процеси у більшої частини  дошкільників знаходяться на порівняно  низькому рівні розвитку, оскільки когнітивний розвиток в даному віці ще далеко не завершено. Придбання пізнавальними  процесами довільності починається  у дитини приблизно з трьох-, чотирилітнього віку. Тому, здійснюючи психодіагностику дітей дошкільного віку, особливо раннього, слід мати на увазі, що тестові  завдання не повинні вимагати від  дитини високорозвинутого довільного управління своїми пізнавальними процесами. Якщо ця умова не враховуються, то в  результаті тестування виникає небезпека  одержати такі дані, які не цілком відповідають реальному рівню пізнавального  розвитку дитини. Щоб правильно судити про рівень розвитку, досягнутий дитиною, необхідно тестові психодіагностичні  завдання підбирати так, щоб вони одночасно були розраховані як на довільний, так і мимовільний  рівень регуляції когнітивної сфери. Це дозволить адекватно оцінити, з одного боку, ступінь довільності  пізнавальних процесів, а з іншого боку - реальний  рівень їх розвитку в тому випадку, якщо вони ще не є довільними. Особливо госто постає питання правильної адекватної процедури психодіагностики дошкільника.

Мета роботи: проаналізувати особливості дітей дошкільного  віку, на прикладі обстеження групи  дітей простежити особливості психодіагностики дошкільників.

Об’єкт  - психологічні особливості дошкільного віку.

Предмет дослідження –  особливості психодіагностики дітей  дошкільного віку (на прикладі діагностування мотиваційної готовності до навчання).

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати психологічні  особливості дітей дошкільного  віку.

2. Визначити особливості  психодіагностики дітей дошкільного  вікую

3. На прикладі емпіричного  дослідження мотиваційної готовності  старших дошкільників до школи  проаналізувати особливості психодіагностики  дітей дошкільного віку.

Методи дослідження: теоретичні (аналіз, синтез, поріяняння, узагальнення, класифікація, систематизація тощо); емпіричні (тест, бесіда); методи обробки емпіричних даних (якісні та статистичні).

Структура роботи. Робота складається  зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та трьох додатків. Робота викладена на 37 сторінках друкованого тексту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ  ПРОБЛЕМИ ПСИХОДІАГНОСТИКИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО  ВІКУ

 

1.1. Психологічні  особливості дітей дошкільного  віку

Дошкільне дитинство охоплює  молодший дошкільний вік, середній дошкільний вік, старший дошкільний вік. На цьому етапі складається нова соціальна ситуація розвитку, провідною діяльністю стає гра, під час якої дошкільники опановують інші види діяльності, виникають важливі новоутворення у психічній та особистісній сферах, відбувається інтенсивний інтелектуальний розвиток дитини, формується готовність до навчання у школі [4].

У ранньому дитинстві дитина відкрила для себе існування дорослих, складний їхній світ. Якраз відокремлення дитини від дорослого створює нову соціальну ситуацію, в якій вона прагне до самостійності. Ця тенденція є природною і постійною. Однак дитина продовжує жити разом з дорослим, входить у його світ. Її основною потребою є участь у житті й діяльності дорослих, оскільки в цьому віці дитина не може реалізувати себе через брак сил, умінь, знань. Тому вона стає дорослим у думках, уяві, орієнтується на нього як на зразок, перебираючи на себе властиву дорослим певну роль, наслідує дорослих, діє, як дорослий, але у формі сюжетно-рольової гри. У дитини з'являються елементарні обов'язки, її зв'язок з дорослим набуває нових форм, що виявляється у заміні спільної діяльності з самостійним виконанням його вказівок.

Істотною особливістю  дошкільного віку є виникнення різноманітних  стосунків дитини з однолітками, утворення дитячого згрупування. Власній внутрішній позиції дошкільника стосовно інших людей властиві розвиток усвідомлення власного Я і значущості своїх учинків, величезний інтерес до світу дорослих, їхньої діяльності, стосунків [10].

Особливості соціальної ситуації розвитку дошкільника виражаються в характерних для нього видах діяльності, передусім у сюжетно-рольовій грі, яка є формою творчої діяльності. Граючись, дитина поєднує в собі роль автора п'єси та актора, декоратора й техніка. У грі вона пізнає світ, стосунки, ролі, поведінку людей, моделює міжособистісні стосунки в ньому, вчиться орієнтуватися в різних сферах людської життєдіяльності, оволодіває правилами та нормами життя. У грі відбувається самопізнання, усвідомлення свого внутрішнього світу, оволодіння першими формами саморегуляції.

Гра є провідною діяльністю дитини дошкільного віку не тому, що займає найбільше вільного від сну часу в її житті, а тому, що зумовлює найважливіші зміни у психічних процесах і психічних особливостях її особистості. В ній виникають і диференціюються нові види діяльності, зокрема учіння (цілеспрямований процес засвоєння знань, оволодіння уміннями й навичками), яке готує перехід дитини до наступної стадії розвитку — етапу молодшого шкільного віку.

Отже, при переході від  періоду переддошкільного до дошкільного  дитинства основою трансформації  гри є ускладнення предметного  середовища, оволодіння яким стає для  дошкільника головним завданням.

У філогенезі і в онтогенезі дитини розширюється усвідомлюваний нею  світ, постає потреба участі в діяльності дорослих, яка для неї є недоступною. Тоді й виникає уявна ситуація, в якій дитина начебто відтворює дії, поведінку, стосунки дорослих. Така діяльність є рольовою грою. 
Рольова гра — діяльність, у якій діти беруть на себе ролі дорослих людей і узагальнено, у спеціально створених ігрових умовах відтворюють їхні дії і стосунки між ними [18].

У рольових іграх діти використовують різноманітні ігрові предмети, що замінюють  реальні предмети діяльності дорослих. Як феномен, рольова гра є соціальною за своєю природою, походженням і  змістом. Вона розгортається, за твердженням  Д. Ельконіна, від конкретної предметної дії до узагальненої рольової дії: їсти ложкою, годувати ложкою ляльку, як мама, — такий схематичний шлях до рольової гри.

Основною одиницею розгорнутої  форми ігрової діяльності є роль і органічно пов'язані з нею  дії. У ролях втілюються сюжет (сфера  діяльності, яку діти відображають у грі) і зміст (те, що відтворюється  малюком як характерний момент діяльності дорослих і стосунків між ними) гри [16].

У психічному розвитку дитини грі належить особливо важлива роль. Вона формує її здатність до довільної  діяльності й поведінки, символічних  замін, саморегуляції, тренує пам'ять, розвиває сприймання, мислення, фантазію, здатність до спілкування, волю. Гра  сприяє фізичному розвитку дитини, створює його перспективу. Як стверджував  Л. Виготський, «у грі дитина завжди вища від свого середнього віку, вища від своєї звичайної повсякденної поведінки; вона в грі ніби на голову вища від самої себе. Гра конденсовано містить у собі, як у фокусі збільшувального  скла, всі тенденції розвитку; дитина в грі ніби пробує зробити стрибок  над рівнем своєї звичної поведінки».

У процесі ігрової діяльності зароджуються та виокремлюються нові види діяльності дошкільника. Типовою для цього віку є художня діяльність, яка диференціюється на малювання, ліплення, конструювання, виготовлення аплікацій, танці, заняття з музики, слухання казок, читання віршів, драматизацію. Малювання, ліплення, виготовлення аплікацій, конструювання є продуктивною, спрямованою на отримання кінцевого продукту (малюнка, зліпленої фігурки тощо) діяльністю.

У процесі гри, художньої  діяльності, праці дитина засвоює  знання про себе, опановує різноманітні навички. Однак засвоєння системи  теоретичних понять як форми суспільного  досвіду відбувається тільки у процесі  організованої навчальної діяльності. Оскільки дошкільник незабаром стане  школярем, основною діяльністю якого  є навчання, необхідно підготувати  його до цього. Ця робота передбачає:

— формування вміння усвідомлено  виокремлювати спосіб дій;

— оволодіння загальними способами  дій, які дають змогу розв'язувати  практичні, пізнавальні завдання, виокремлювати  нові зв'язки і відношення;

— розвиток уміння самостійно знаходити способи вирішення  практичних і пізнавальних завдань;

— опанування навичок контролю за способом виконання дій та їх оцінювання.

Психолого-педагогічні дослідження  свідчать про доцільність починати підготовку до навчальної діяльності з формування умінь контролювати та оцінювати свої дії.

Молодші дошкільнята, як відомо, мають початковий рівень розвитку навчальної діяльності. Їхня розумова діяльність ще не є цілком усвідомленим процесом, оскільки, використовуючи знання, вміння, навички, вони не відчувають потреби  в них.

Діти середнього дошкільного  віку виявляють готовність до засвоєння  знань, вирішення пізнавальних завдань, безпосередньо не пов'язаних з умовами  їхнього життя та ігровою діяльністю. У цьому віці навчання обслуговує їхні практичні потреби.

У старшому дошкільному віці діти виявляють здібності до розумових  і вольових зусиль. Їх уже не захоплюють прості ігри та іграшки, у них підвищуються допитливість, інтерес до знань і  розумової діяльності, з'являється  вимогливість до себе та інших. На цій  основі формується здатність розв'язувати  різноманітні пізнавальні завдання. Це вміння є важливим критерієм успішної навчальної діяльності, воно повинне  сформуватися наприкінці дошкільного періоду [11].

Протягом дошкільного  віку у психіці дитини виникають  особливо важливі для її подальшого життя новоутворення. Зокрема, починає  розвиватися творча діяльність, яка  виражається у здатності перетворювати  навколишню дійсність, створювати нове. Творчі здібності у дітей виявляються  в конструкційних іграх, технічній  і художній творчості.

Формуються у дошкільників і розумові дії та операції, які  стосуються розв'язування пізнавальних та особистих, завдань. Тоді у дитини з'являється внутрішнє, особисте життя, спершу в пізнавальній сфері, а потім  і в емоційно-мотиваційній. Для  її пізнавальних процесів характерний  синтез зовнішніх і внутрішніх дій, об'єднаних у єдину інтелектуальну діяльність. У сприйманні він представлений  перцептивними діями; в увазі  — вмінням керувати і контролювати зовнішній і внутрішній плани  дій; у пам'яті — об'єднанням зовнішнього  і внутрішнього структурування матеріалу  під час його запам'ятовування і  відтворення; в мисленні — об'єднанням у цілісний процес наочно-дійового, наочно-образного і словесно-логічного  способів розв'язання практичних завдань.

У дошкільному віці уява, мислення та мовлення тісно пов'язані. Їх синтез породжує здатність творити  образи та довільно маніпулювати ними за допомогою мовних самоінструкцій. Це означає, що у дитини виникає та починає успішно функціонувати  внутрішнє мовлення як засіб мислення, з'являється опосередкована певними  уявленнями довільна поведінка. Одночасно  завершується процес опанування мови як засобу спілкування, що створює основу для активізації виховання і  розвитку дитини як особистості. У процесі  виховання відбувається засвоєння  необхідних моральних норм, форм і  правил культурної поведінки. Усвідомлені  малюком норми і правила починають  керувати його поведінкою, перетворювати  його дії на довільні та морально регульовані  вчинки. Це засвідчує появу довільної  моральної саморегуляції.

Основними показниками розумового розвитку дошкільників є розвиток мислення, уваги, пам'яті, уяви. У дошкільному  віці діти починають пізнавати світ за допомогою мислення — суспільно  зумовленого психічного процесу, який полягає в узагальненому й  опосередкованому відображенні дійсності. Його розвиток у дошкільнят залежить від розвитку уяви. Дитина механічно  замінює у грі одні предмети іншими, надаючи їм невластивих, але окреслених правилами гри нових функцій. Пізніше предмети вона замінює їх образами, у зв'язку з чим відпадає необхідність практичної дії з ними.