Методи психодіагностики та їх характеристика

       Бланковими називаються такі  тести, під час використання  яких випробовуваний отримує  тестовий матеріал у різних  бланків: малюнків, схем, таблиць, опитувальників.

       Аппаратурні – це такі тести, у яких використовується різноманітних апаратура для пред'явлення і методи обробки результатів тестування, наприклад аудіо – і відеотехніка, электронно – обчислювальні машини.

       Процесуальними називають тести,  з допомогою яких досліджується  який – або психологічний чи поведінковий процес, і їй у результаті дається точна якісна чи кількісна характеристика, наприклад процес запам'ятовування людиною матеріалу, процес міжособистісного взаємодії індивідів в группе.

       До групи тестів досягнень  відносять такі тести, у результаті застосування яких оцінюються успіхи людини у тому чи іншому вигляді діяльності, у тому чи іншого царині пізнання, скажімо продуктивність пам'яті, логічність мислення, стійкість уваги, рівень розвитку вербального мислення та др.

       Тести станів і властивостей  стосуються діагностики більш-менш  стабільних психологічних якостей  людини, таких, наприклад, як риси  особистості, властивості темпераменту, спроможністю і т. п.

       У особливу групу виділяються  проективні тести. Вони на прямий, але в непрямої оцінці тих чи інших психологічних якостей людини. Оцінка виходить внаслідок аналізу того, як даний людина сприймає і інтерпретує деякі багатозначні об'єкти: сюжетно невизначені картинки, безформні плями, незавершені пропозиції з др. 

       Передбачається, що у оцінки й інтерпретації подібних об'єктів людина несвідомо «вкладає» чи «проектує» себе. До цій групі тестів ставляться, наприклад, тест Роршаха,Тематичний Апперцептівний Тест та ін.

       До проективним тестів звертаються  тоді, коли справа стосується психодіагностики приховуваних або усвідомлюваних піддослідними психологічних особенностей.

       Психодиагностический експеримент  як засіб застосовується у  виняткових випадках і переважно  тоді, коли виявити і оцінити  потрібне якість інакше видається  возможным.

       Процесуальні тести застосовують  у тому випадку, якщо дослідника  цікавлять особливості перебігу  психічних та процесів в піддослідних, а тести досягнень – коли  вирішується завдання оцінки  здібностей, умінь і навиків людей.

       До окремої групу тестів виділяються тести інтелекту, яких звертаються, якщо виникла потреба точно знайти й кількісно оцінити загальний рівень інтелектуального розвитку людини.

       Як  метод точної психодіагностики до тестів пред'являються особливі вимоги. Перше їх – соціокультурна адаптованість тесту. Цей вислів означає відповідність таки тестових завдань і тестових оцінок, які випробовуваний отримує за цими завданням, особливості культури, які у тому чи іншому суспільстві, де даний тест використовується, будучи запозиченим на другий стране.

       Якщо тест повторно використовують  у умовах, які відрізняються від,  де було спочатку створено, то  майже завжди потрібно співвіднесення  цих умов друг з одним чи  адаптація тесту до нових умов. Передусім що це стосується  бланкових тестів, запозичених із  іншої країни написаних у оригіналі на іншому мові. Переклад словесних формулювань таки тестових завдань з однієї мови в інший не буває точним по значенням і смисловому змісту понять. Щоб в максимально можливої ступеня зняти це неминуча для силу саму природу мови невідповідність, доводиться іноді відмовитися від буквального перекладу і продовжувати його щодо довільним, близьким за значенням слів, або по змісту.

       Друге вимогу до тестів –  простота формулювань і однозначність  таки тестових завдань. Відповідно  до цього вимозі в словесних та інших завданнях навчити тесту повинно бути таких моментів (слів, рисунків і т. п.), які можуть опинитися по – різного сприйматися і розумітись людьми.

       Третє вимога – обмежений час  виконання таки тестових завдань.  Тут ідеться у тому, що повне час виконання завдань психологічного тесту на повинен перевищувати півтора – дві години, позаяк у протягом більшого часу людині важко буде зберегти свою працездатність досить високому уровне.

       Четверте вимога – наявність  тестових норм для даного теста.

       Під такими нормами розуміються  репрезентативні середні показники  у цій тесту, т. е. показники,  які мають велику сукупність  людей якими можна порівняти  показники даного індивіда, оцінюючи  рівень її психологічного розвитку. Норма тесту зазвичай визначається результаті тестування великий вибірки піддослідних певного віку і її статі та усереднення отриманих оцінок із подальшою диференціацією віком, статтю й низкою інших релевантних показників. Норма тесту – це середній рівень розвитку великий сукупності людей, подібних до даного випробуваного за низкою соціально – демографічних характеристик.

       Будь-яка норма згодом, зазвичай, змінюється разом із тими природними  змінами, що з роками відбуваються  у психологічному розвитку людей.  Так, норми інтелектуального розвитку, встановлених у першої чверті ХХ століття, безсилі щодо його останньої чверті, оскільки цей час рівень розвитку мислення людей значно зріс. Існує емпірично встановлений правило, відповідно до котрим, як один уп'ятеро років норми тесту, особливо інтелектуального, повинні пересматриваться.

       Крім вимог, що висуваються  до нормам тесту, є певні,  суворі проведення тестування, оброблення  і інтерпретації її результатів.  Найважливіші з цих правил  следующие:

      1.Прежде ніж застосовувати той  чи інший тест, психолога необхідно ознайомитися з них і спробувати його за собі чи іншу людину. Це дозволить надалі уникати можливих помилок, пов'язані із проведенням тестування і обумовлених не досить хорошими знанням його нюансов.

      2.Важно заздалегідь подбати у  тому, щоб до початку виконання таки тестових завдань випробовувані добре зрозуміли їх і яке супроводжувало тест инструкцию.

      3.Во час проведення тестування  треба пильнувати те, щоб усе  випробовувані працювали самостійно, незалежно друг від одного  й не надавали друг на друга впливу, здатного змінити результати тестирования.

      4.Для кожного тесту має бути  обгрунтована і вивірена процедура  оброблення і інтерпретації результатів,  що дозволяє уникнути помилок,  виникаючих цьому етапі тестирования.

       Це, зокрема, стосується прийомів математико-статистической обробки первинних даних, котрі повинні бути суворо стежили і заздалегідь установлены.

       Перш ніж розпочати практичному  тестуванню, необхідно провести  певну підготовчу роботу щодо  нього. Вона наступного. Спочатку  піддослідним представляють тест і пояснюють, чого він призначений, із метою проводиться тестування, які дані внаслідок нього можна отримати і як є підстави використані життя. Потім дають інструкцію і домагаються здобуття права вона було правильним зрозуміла усіма піддослідними. Переконавшись у тому, психолог вдається до тестуванню, суворо стежачи над виконанням інструкцією, і всіх зазначених вище умов, які забезпечують достовірність одержуваних результатов. 

     7. Заключение.

       Отже, психодіагностика є достатньо  складна область професійної діяльності психолога, потребує спеціальної підготовки. Сукупність усіх знань, умінь і навиків, яким має володіти психолог – діагност, настільки широка, не бажаючи знання, вміння і навички настільки складні, що психодіагностика сприймається як особливу спеціалізацію у роботі професійного психолога. Без психодіагностики неспроможна обійтися жоден специалист

       – психолог будь-якого профілю,  якщо має справа лише з теорией.

       У зв'язку з цим у свою  роботу психодиагност повинен  суворо дотримуватися і чітко дотримуватися низки вище викладених суворих вимог до що використовуються їм методам психодіагностики. Оскільки помилок в психодиагностике багато, найчастіше через відсутність професіоналізму, зводяться нанівець результати як експериментальної  так консультативної психокоррекціонної роботи. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Список  використаних джерел: 
 

1.Немов,  Р. З. Психологія. Книжка 3. М., ВЛАДОС  ИМПЭ їм. А. С. Грибоєдова, 2002.

2.Основы  психодиагностики. Под ред. Шмельова, А. Р. «Феникс» Ростов – на – Дону, 1996.

3. Абрамова Г.С. Практична психологія. Изд. 3  Екатеринбург: "Деловая книга", 1998. 368 с.

3. Рогов  Е.И. настільна книга практичного психолога: У 2 кн.-М.: изд. ВЛАДОС, 1998.-Кн. 1-384 c:

4. Словник  практичного психолога/сост. С.Ю Головін .-  Мінськ: Харвест, 1998. - 800 с.

5. Сучасний  словник з України.-Мн.: "Сучасне  слово", 1998. - 768 с.