Креативність як чинник успішної навчальної діяльності студентів

Дослідження у зазначеній області частіше стосуються шкільної успішності й не дають досить однозначної картини взаємозв'язків, що виявляються [23] Було показано, що успіхи у навчанні в творчо обдарованих дітей, як правило, вище ніж у менш здатних однокласників, однак, серед обдарованих зустрічаються випадки більш низької успішності [8].

У підході М.О. Холодної [24] творчі здібності розглядаються як один з типів інтелектуальної обдарованості: 1) високий рівень розвитку "загального інтелекту", IQ>135-140 одиниць, який виявляється за допомогою психометричних тестів інтелекту ("кмітливі"); 2) високий рівень академічної успішності у вигляді показників навчальних досягнень, які виявляються із використанням критеріально-оріентованих тестів ("блискучі учні"); 3) високий рівень розвитку дивергентних здатностей у вигляді показників швидкості й оригінальності породжуваних ідей, що виявляється на основі тестів креативності ("креативи"); 4) високий рівень успішності у виконанні тих або інших конкретних видів діяльності, що мають великий обсяг предметно-специфічних знань, а також значний практичний досвід роботи у відповідній предметній області ("компетентні"); 5) екстраординарні інтелектуальні досягнення, які знайшли своє втілення в деяких реальних, об'єктивно нових, тією чи іншою мірою загальновизнаних формах ("талановиті"); 6) високий рівень інтелектуальних можливостей, пов'язаних з аналізом, оцінкою й прогнозуванням подій повсякденного життя людей ("мудрі"). Тому питання про роль творчих здатностей у забезпеченні успішності навчання може бути переформульовано як наявність областей перекриття просторів «блискучих учнів» і властиво «креативів».

Літературні біографічні джерела свідчать [24], що значна частина великих людей (вчених, філософів, письменників) випробовувала серйозні проблеми у навчанні. Наприклад, у школах Великобританії при ідентифікації обдарованих дітей особливу увагу приділяють невстигаючим і хуліганам, тому що відсоток обдарованих у цій групі дітей може виявитися досить високим. За даними Е. Торренса, близько 30% відрахованих зі школи за неуспішність становлять обдаровані діти [24, с. 170-171]. Тому, низькі навчальні досягнення не є підставою для ідентифікації учня або студента як "інтелектуально необдарованого". Однак, високі навчальні досягнення характеризують лише "академічну обдарованість", пов'язану з успішністю інтелектуальної діяльності в області засвоєння й застосування конвенціонального знання.

В оригінальному дослідженні М.О. Холодної [24] розглядається співвідношення показників IQ і показників креативності. Наведені дані свідчать, що в групах випробуваних з мінімальним і середнім значенням IQ показники конвергентних і дивергентних здатностей позитивно зв'язані між собою: чим вище IQ, тим вище креативність. А в групі випробуваних з високими значеннями IQ зв'язок між цими показниками виявляється близьким до нуля, оскільки високий IQ-рівень характеризується широким розмахом проявів креативності. Іншими словами, якщо низький рівень розвитку конвергентних здатностей означає, що креативність неможлива, то високий рівень розвитку конвергентних здатностей не гарантує високу креативність. Надалі при вивченні школярів з'ясувалося, що висока креативність на фоні низьких конвергентних здатностей може відігравати деструктивну роль, викликаючи як зниження навчальних результатів, так і появe внутрішньоособистісних і міжособистісних конфліктів. При цьому надвисокі показники дивергентного мислення можуть свідчити про креативну гіперкомпенсацію (явище, коли в суб'єкта сформована установка на "оригінальничання" як несвідома захисна реакція на ті або інші прояви власної інтелектуальної неспроможності) [24].

У сучасних дослідженнях більшістю психологів приймається так звана «порогова теорія», відповідно до якої для успішної діяльності (у тому числі й навчальної) переважно мати високий рівень креативності й IQ не нижче 120. Більше низький IQ може не забезпечити творчої продукції досить високої соціальної значущості (творчість для себе), а більше високий рівень інтелекту не набагато збільшує можливості людини. Нарешті, гранично високий рівень інтелекту може гальмувати успішну діяльність через відмову від використання інтуїції [18].

Прямі експериментальні дослідження зв'язку креативності з успішністю навчання у вузі нечисленні, однак дані про вплив креативності на успішність інших видів діяльності, що приводяться по результатах досліджень у МГУ, дозволяють зовсім однозначно укласти, що креативність сприяє успішності навчання, не існуючи разом з тим її обов'язковою її умовою.

Висновок до Розділу 1

Таким чином, креативність – це широка характеристика особистості, яка на даному етапі розвитку психології визначається не лише здібністю до творчості, але і комплексом інших психічних властивостей особистості: емоційною рухливістю, мотивацією, емпатією, певним інтелектуальним рівнем, комунікативними якостями, певним сприйняттям і так далі. У даному випадку здібність до творчості розуміється широко, з позиції особистісного підходу, який дозволяє трактувати цю здатність як явище, що розвивається і відповідно з ним розвивається і креативність.

Знаючи психологічні детермінанти навчальної успішності, можна вести цілеспрямовану роботу зі створення таких умов навчальної діяльності, які б стимулювали в студентів розвиток необхідних якостей, зокрема і креативності.

Психологічним механізмом, що забезпечує реалізацію творчого потенціалу в навчальній діяльності є домінування пізнавальних потреб у порівнянні з іншими типами мотивації. Це виражається у формі дослідницької, пошукової активності й виявляється у більш високій сензитивності до новизни стимулу, новизні ситуації, виявленню нового у звичайному. Реалізація дослідницької активності забезпечує учню мимовільне відкриття світу, перетворення невідомого у відоме, творче породження образів, що завершується придбанням знання.

Розділ 2

ЕМПІРИЧНА ЧАСТИНА ДОСЛІДЖЕННЯ КРЕАТИВНОСТІ ЯК ЧИННИКА УСПІШНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ

2.1. Опис групи досліджуваних та процедури дослідження

Дослідження проводилось із студентами Львівського нацонального університету імені Івана Франка. Група досліджуваних складається із 40 осіб. Вік досліджуваних від 17 до 22 років.

Ми подали інструкцію до запропонованих методик. Спочатку виконувалась батарея тестів креативності Торренса відповідно до вимог проведення даної методики (дод. А); потім діагностувався рівень когнітивної гнучкості мислення за методикою Лачинса (дод Б) і визначалась структура мотивації навчальної дільності, домінуючий мотив навчання.

Також ми враховували навчальну успішність студентів, яка визначалась середнім балом акдемічної успішності. Так, 3 - низька навчальна успішність, 4 - середня навчальна успішність, 4 – високий рівень успішності навчальної діяльності.

2.2. Опис методик

2.2.1. Методика визначення коефіцієнту когнітивної гнучкості мислення Лачинса

Рівень когнітивної гнучкості мислення може бути оцінений за допомогою методики А. С. Лачинса. Когнітивна (пізнавальна) гнучкість повязана з пребудовою сприйняттів у змінній ситуації і, як наслідок, зі своєчасним і адекватним ухваленням рішень. У творчому процесі часто виникає необхідність оперативно реагувати на мінливі ситуації. Рівень гнучкості – це індивідуальний показник, що не тільки обумовлений біологічними задатками людини, але й значною мірою залежить від його особистісних особливостей, мотиваційних установок, а також від умов діяльності. Дана методика допомагає визначити коефіцієнт когнітивної гнучкості. [5]

2.2.2. Батарея тестів креативності П.Торренса

Батарея тестів креативності складається з вербальної та невербальної частини. Кожна частина містить по три тести. Батарея булла складена таким чином, щоб кожному тесту у вербальній групі відповідав тест з невербальної групи. Зокрема, з цією метою було стандартизовано час проведення. Таким чином, вербальному тесту «Незвичайне використання» відповідає невербальний тест «Ескізи» (стимулом є один предмет або фігура, і потрібно проявити гнучкість мислення, щоб кожного разу створювати інший варіант застосування предмета чи доповнення фігури), тесту «Неймовірні ситуації» - тест «Незакінчені фігури», тесту «Речення» - тест «Складання зображень» (чотири стимульні елементи, які необхідно поєднати: букви у вербальному тесті, фігури у  невербальному).

П. Торренс виділив такі параметри креативності:

- продуктивність – здатність до створення великої кількості ідей;

- гнучкість – здатність висувати різноманітні ідеї, переходити від одного аспекту проблеми до іншого, використовувати різноманітні стратегії вирішення проблемних ситуацій;

- оригінальність – здатність до висунення ідей, які відрізняються від очевидних, банальних чи твердо встановлених;

- деталізація – розробленість ідей.

2.2.3. Методика діагностики структури навчальної мотивації

Дана методика спрямована на визначення домінуючого мотиву досліджуваного у навчанні. Зокрема, виділяються наступні групи мотивів навчання: пізнавальні, комунікативні, емоційні, саморозвитку, позиція навчання, досягнення та зовнішні мотиви. [5]

2.3. Виявлення взаємозв’язків між показниками креативності, когнітивної гнучкості з навчальною успішністю студентів

2.3.1. Кількісний аналіз результатів дослідження креативності як чинника успішної навчальної діяльності студентів

У проведеному нами дослідженні брали участь 40 осіб з різною навчальною успішністю. На Рис. 2.3.1.1. показано співвідношення кількості студентів за рівнем їхньої навчальної успішності.

Рис.2 .3.1.1. Співвідношення рівня навчальної успішності студентів у вибірці досліджуваних

У таблиці 2.3.1.1. Наведено середні, мінімальні та максимальні показники когнітивної гнучкості, оригінальності, гнучкості мислення, продуктивності, деталізації та точності серед вибірки досліджуваних нами студентів. З даних наведених в таблиці можна хробити висновки щодо міри показників креативності та когнітивної гнучкості у групі досліджуваних.

Таблиця 2.3.1.1. Мінімальні, максимальні та середні значення показників креативності та когнітивної гнучкості за даними проведеного дослідження