Креативність як чинник успішної навчальної діяльності студентів

5

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Філософський факультет

Кафедра психології

КРЕАТИВНІСТЬ ЯК ЧИННИК УСПІШНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ

Курсова робота

Виконала:

студентка 3 курсу психологічного відділення

філософського факультету

стаціонарної форми навчання

Бута Ірина Василівна

Науковий керівник:

канд. психол. наук,

доц. Левус Н. І.

Львів – 2011

ВСТУП

Темою даної курсової роботи є «Креативність як чинник успішної навчальної діяльності студентів». Центральним питанням роботи, над якими ми працювали, і відповідь на яке намагались дістати за допомогою опрацювання теоретичного матеріалу та проведення дослідження, є питання про роль чинника рівня креативності в успішній навчальній діяльності.

Актуальність. Дана тема має важливе значення як для теорії психології, так і для практики. А також і для кожної особистості, яка цікавиться своєю особистістю, зацікавлена у саморозвитку та прагне самовдосконалення шляхом глибшого пізнання самого себе. Якщо ж брати до уваги саме вагомість даного дослідження для поповнення теоретичного матеріалу психології як науки, то аспект розгляду креативності в структурі успішності навчального процесу є мало досліджений в психології (як теоретично так і практично).

Креативність – це широка характеристика діяльності, яка на даному  розвитку психології визначається не лише здібністю до творчості, але і комплексом інших психічних властивостей: емоційною рухливістю, мотивацією, емпатією, певним інтелектуальним рівнем, комунікативними якостями, певним сприйняттям і т. п.

Новий погляд на креативність як чинник навчальної успішності особливо цікавим, на нашу думку, буде для людей, що хотіли б дізнатися більше про себе, про свої індивідуальні особливості, природу цих особливостей; для людей, які прагнуть виявити та в подальшому скорегувати певні недоліки своєї особистості, або ж навпаки – виявити свої сильні сторони та підвищити рівень їхнього розвитку. Тобто наша робота може стати підґрунтям щодо поштовху до самовдосконалення.

Об’єкт дослідження: креативність.

Предмет дослідження: креативність як чинник успішної навчальної діяльності студентів.

Мета: емпірично визначити основні критерії та характеристики креативності студентів з різною навчальною успішністю, їхнє співвідношення та характер взаємозв’язків; виявлення впливу креативності на навчальну успішність студентів.

Завдання:

- проаналізувати з використаних літературних джерел поняття «креативність», «мотивація творчої діяльності», «навчальна успішності» ;

- проаналізувати креативність як діяльнісну характеристику, її параметри, компоненти, мотивацію творчої поведінки;

- визначити основні критерії та характеристики  креативності;

- дослідити основні критерії та характеристики креативності студентів з різною навчальною успішністю;

- визначити співвідношення та характер взаємозв’язків основних критеріїв креативності студентів з їхньою навчальною успішністю .

Гіпотези:

Гіпотеза 1: ми припускаємо, що когнітивна гнучкість мислення є прямопропорційною до рівня навчальної успішності (пластичність мислення, легкість і швидкість переходу від одного виду діяльності до іншого дають можливість студентам засвоювати велику кількість різноманітного матеріалу в обмежений час, тим самим сприяючи підвищенню навчальної успішності).

Гіпотеза 2: ми припускаємо, що показники креативності (оригінальність, точність, деталізація, продуктивність та гнучкість) позитивно корелюють з рівнем навчавльної успішності.

Група досліджуваних.

Дослідження проводилось із студентами Львівського нацонального університету імені Івана Франка. Група досліджуваних складається із 40 осіб. Вік досліджуваних від 17 до 22 років.

Методи дослідження:

Були використані наступні методики:

-         Батарея тестів креативності П. Торренса

-         Методика визначення коефіцієнта когнітивної гнучкості Лачинса

-         Методика діагностики структури навчальної мотивації

Розділ 1

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА ДОСЛІДЖЕННЯ КРЕАТИВНОСТІ ЯК ЧИННИКА УСПІШНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ

1.1. Креативність як особистісна характеристика

1.1.1. Поняття креативності

Одні автори стверджують, що креативність слід визначити як здібність до вирішення завдань (Cattell, 1971; Klahr & Simon, 1999). Згідно з цим визначенням, креативність – риса особистості (Mackinnon,1999). Відповідно, частина людей володіє нею, а інша – ні. Треті пропонують визначення, пов’язане із здатністю генерувати ідеї (Gilford, 1967). Але воно виключає з ряду креативних тих людей, які, хоча самі не досягли успіху в цьому процесі, здатні розпізнати творчу думку або продукт. Деякі автор вважають, що у визначення необхідно включити здатність розпізнавати креативні ідеї (Tyler, 1978).

Представники гуманістичної психології:

А. Адлер пропонував розглядати креативність «Я» у свободі вибору між альтернативними життєвими стилями і цілями. Хоча цілі можуть ініціюватися спадковістю і культурними чинниками, кінець кінцем, мета виникає все ж завдяки креативній силі індивідуальності. [1] А. Маслоу вважав, що завдяки самоактуалізації особистість проявляє інтегрованість і долає розщепленість. Завдяки епізодам самоактуалізації особистість стає більш відкритою для суспільства, досконалішою, спонтанною, гумористичнішою, трансцендентною і незалежною від нижчих потреб. Креативність є однією з важливих характеристик самоактуалізації. Маслоу розуміє креативність як якість, що може бути застосована у будь-якому завданні життя. Згідно з ним, креативність – якість, з народження властива всім, але яка втрачається більшістю під впливом середовища. [29]

А. Маслоу вважає, що інтелектуальна обдарованість виступає в якості необхідної, але недостатньої умови для прояву креативності. Головну роль у детермінації креативної поведінки, на думку А. Маслоу, грають мотивації, цінності, особистісні риси. До основних рис творчої особистості відносять когнітивну обдарованість, чутливість до проблем, незалежність думок.

Представники психоаналізу:

К. Г. Юнг вважав, що в основі творчості лежить процес індивідуалізації, тобто поступового виділення індивідуальної свідомості з колективного несвідомого. [25]

Зігмунд Фройд вважав, що в основі креативності і одним з джерел художньої творчості лежить і є процес сублімації, при якій виключно стльному сексуальному збудженню, витікаю чому від джерел сексуальності, відкривається визід і вживання у інших областях, а саме у творчості. [21]

Е. Фромм трактує поняття креативність, як здатність дивуватися і пізнавати, уміння знаходити рішення у нестандартних ситуаціях, націленість на відкриття нового і здібність до глибокого усвідомлення свого досвіду. [11]

Представники когнітивної психології:

Е. Торренс під креативністю розуміє здібність до загостреного сприйняття недоліків, пропусків у знаннях, чуйність до дисгармонії [32]

Дж. Гілфорд розробляючи свою модель інтелекту, виділив два типи мислення: конвергентне і дивергентне. Мислення першого типу називають «інтелектуальним», воно прив’язане з вирішенням завдань, що мають єдино правильну відповідь. Мислення другого типу – дивергентне називають «креативним». Воно служить засобом породження оригінальних творчих ідей. Воно допускає існування декількох правильних відповідей на одне і те ж питання. [9]

Поняття «креативність» найчастіше пов’язується з поняттям творчість і розглядається як особистісна характеристика.

Л. С. Виготський розглядає особистість як інтегроване утворення. Розвиток особистості відбувається впродовж життя людини і одним із найважливіших критеріїв особистості є творчість, оскільки в процесі життя розвивається уява як внутрішній механізм, що забезпечує прояв творчості. Креативність – характеристика особистості, що свідчить про здібності до творчості.

С. Л. Рубінштейн розуміє творчість як діяльність «творити щось нове, оригінальне, що до того входить не  лише в історію розвитку самого творця, але й в історію розвитку науки, мистецтва і так далі». [17]

Я. А. Пономарьов відзначає, що до повноцінної творчої діяльності здатна лише людина, що володіє розвиненим внутрішнім планом дій, що дозволяє їй асимілювати потрібним чином суму спеціальних знань у тій чи іншій області діяльності, необхідної для її подальшого розвитку, а також мати особистісні якості, без яких неможлива справжня творчість. [16]

Я. А. Пономарьов, застосовуючи системний підхід до вивчення творчості, сформулював важливий принцип формування, розвитку і реалізації творчих здібностей – закон ЕРС (етапи, рівні, ступені): у розвиненому психологічному механізмі поведінки етапи його розвитку, трансформуючись, перетворюються на структурні рівні його організації і виступають як функціональні ступені вирішення творчих завдань. Системний чинник тут – здатність діяти подумки, що визначається високим рівнем розвитку внутрішнього плану дій. Основна особливість центральної ланки психологічного механізму творчості – єдність інтуїтивного та логічного. Функція інтуїтивного (несвідомого) – творення нового, функція логічного (раціонального, рефлексивного) – його виявлення.

Із здібністю до творчості на думку Я. А. Пономарьова, пов’язано дві особистісні якості – інтенсивність пошукової мотивації і чутливість до «побічних» продуктів діяльності. Тобто суть креативності є інтелектуальною активністю і чутливістю, (сензитивністю) до побічних продуктів своєї діяльності. Творча людина бачить побічні результати, які є творінням нового, а нетворча бачить лише доцільні результати, проходячи мимо новизни.

Таким чином, теорія творчості Я. А. Пономарьова дозволяє виділити наступні важливі якості, які сприяють процесу творчості, а значить, і становленню креативності людини.

Психологічна гнучкість дозволяє легко взаємодіяти раціональному та інтуїтивному аспектам психіки людини, що дає можливість реалізації цілісності психологічного механізму творчості.

Сила творчої мотивації підтримує завзятість людини у пошуку нового у досить невизначеній, тобто психологічно фруструючій ситуації. Ця мотивація утримує людину від поспішного виходу з творчої ситуації або відходу у зону конкретності, визначеності.

Широта і глибина усвідомлення людиною різноманітних наочних, соціокультурних та інших контекстів дозволяє їй пізнати «побічні» інноваційні продукти свого творчого пошуку.

Вченими виділяються наступні основні чинники, що забезпечують творчу активність людини:

-         креативність;

-         творчий потенціал;

-         інтелектуальна активність (Д. Б. Богоявленская);

-         надситуативна активність (С. А. Петровский).

Креативність – це «сукупність тих особливостей психіки,  які забезпечують продуктивні перетворення у діяльності особистості». [13] Ознаки креативності, що визначаються більшістю авторів : наявність інтелектуальної творчої ініціативи, своєрідна відвертість досвіду, чутливість до нового, уміння бачити і ставити проблеми та ін.