Корекція аномального розвитку дитини

     2. Ознайомлення дітей із прийманнями  виконання різних видів предметно-практичної  діяльності, що розбудовують тактильну  чутливість і дрібну моторику [12].

     У міру розвитку в дітей навичок дотикального сприйняття й дій із предметами тифлопедагог на одному занятті може поєднувати різні види діяльності, виходячи з пізнавальних можливостей дітей і ступені оволодіння ними матеріалу програми.

     Педагог сам може дозувати час на вивчення розділів програми залежно від успішного оволодіння дітьми навичок дотикального сприйняття або приймань конкретної предметно-практичної діяльності. 
 
 

     Корекійа  робота з дітьми які мають порушення слуху

     Особливо  важливе значення має ранній початок лікувально-корекційної роботи. В даний час доведено ефективність ранньої корекційної роботи з глухими дітьми. У вітчизняній сурдопедагогике накопичений досвід такої роботи, починаючи з перших місяців життя (Є. П. Кузьмичова, Н. Д. Шматко, Т. В. Пелимская та ін)

     Необхідно зауважити, що Важливі корекційні завдання вирішуються в процесі розвитку слухового сприйняття навчання вимові. Метою цієї роботи є формування і  розвиток у дітей з порушеним  слухом навичок сприйняття й відтворення  усного мовлення. Робота з розвитку слухового сприймання у глухих і слабочуючих дошкільників спрямована на розвиток залишкового слуху: діти навчаються сприйняття мовного матеріалу і немовних звучань. На базі розвивається слухового сприйняття усного мовлення, формуються навички мовної комунікації.

     Таким чином, робота з розвитку залишкового  слуху та навчання вимову спрямована на вирішення наступних завдань: навчання сприйняття на слух мовного  матеріалу і немовних звучань; створення  і вдосконалення слухо-зорової  основи сприйняття усного мовлення; формування навичок мовленнєвої комунікації.

     Навчання  вимові передбачає: створення потреби  в усній спілкуванні; формування наближеною до природного звучання усного мовлення; широке використання різної звукопідсилюючої апаратури.

     Так само як і їх нормально розвиваються однолітки, діти з порушеннями слуху опановують систематизованими елементарними уявленнями про кількість і числі, розміром і формою, про просторові властивості і взаєминах предметів, рахунковими і вимірювальними вміннями на заняттях з формування елементарних математичних уявлень.

     Особливе  значення в дошкільних закладах для  дітей з порушеннями слуху  надається навчання грі. Формування ігрової діяльності передбачає розвиток інтересу до ігор, навчання діям з іграшками, формування рольової поведінки, вміння використовувати предмети-заступники, уявні предмети і дії, вміння відображати в іграх дії людей та їх відносин, розгортати і збагачувати сюжети ігор.

     У процесі трудового виховання  дошкільників з порушеннями слуху  розвивається інтерес до праці дорослих, відбувається залучення до елементарної трудової діяльності. Пізнавальне і соціальний розвиток дошкільнят відбувається у процесі цілеспрямованої роботи по ознайомленню з навколишнім світом.

     Особливу  значимість у процесі корекційно-педагогічної роботи з глухими і слабочуючими дошкільнятами набуває музичне виховання. Тут завдання корекції і компенсації вад розвитку дітей вирішуються за допомогою таких засобів, як формування сприйняття музики, вокально-інтонаційне розвиток голосу, розвиток ритму рухів мови. Музичне виховання сприяє емоційно-естетичному розвитку дітей, розвитку їх емоційної чуйності й чуйності. [1]

     В даний час розроблена оригінальна  система ранньої корекційної  роботи, яку проводять, починаючи  з тем: «Частини тіла. Обличчя »,«  Приміщення »,« Меблі ». Дитину вчать шляхом зорово-тактильного сприйняття пізнавати навколишній світ, для стимуляції ранньої комунікативної діяльності особлива увага звертається на обличчя людини, дитина співвідносить фотографії з реальною людиною (членом сім'ї), домальовує відсутні частини особи. Вся ця діяльність супроводжується розчленованої мовної інструкцією.

     Важливе значення приділяється навчанню дитини освоєння нового простору (орієнтація у власній квартирі, а також  у новому приміщенні). Заняття проводяться за спеціальною програмою з послідовним вивчення різних тем: «Одяг», «Продукти харчування», «Посуд» і т.д.

     Стимуляція  мовного розвитку також проводиться  поетапно і з послідовною зміною переважаючого мотиву встановлення комунікативного зв'язку. У міру формування комунікативної поведінки дитина все активніше починає наслідувати мовним діям дорослого в процесі спільної предметно-практичної діяльності.

     На  наступному етапі у дитини формують мотив у досягнення успіху в словесному позначенні навколишніх предметів. І, нарешті, на останньому етапі розвивається мотив активного пізнання навколишньої дійсності.

     Для стимуляції мовного розвитку глухого  дитини важливе значення має створення  для спілкування природних ситуацій. [2]

     Як  відомо, навчання вимові нечуючих дошкільнят направлено на становлення і розвиток виразної, членороздільної, природної мови. Робота над вимовою в дошкільний період ведеться на основі аналітико-синтетичного методу: дітей навчають вимовляти не тільки цілі слова та короткі фрази, а й окремі елементи - звуки, склади, при цьому кінцевою метою завжди є слово, фраза. У навчанні широко використовуються методичні прийоми, засновані на наслідуванні мови педагога (поєднане і відбите обговорювання), а також самостійне називання предметів, картинок, рядова мова (проголошення окремих римованих рядків, лічилок, чистоговорок, віршів, постійних рядів слів, наприклад, назва пір року , числового ряду, днів тижня), відповіді на питання, самостійні висловлювання, а в міру оволодіння грамотою залучаються і прийоми, пов'язані з читанням.

     У перші роки навчання робота над вимовою  ведеться на слухо-зорової основі; пізніше - з 4-4,5 років при необхідності застосовуються і різноманітні спеціальні прийоми.

     У дошкільний період особливе місце займає використання мовної ритміки як одного з ефективних прийомів роботи над вимовляючою стороною мови. Він заснований на навчанні дітей наслідуванню великим рухам тіла, рук, ніг, які супроводжуються вимовлянням звуків, складів, слів, фраз. Рухові можливості маленької дитини поступово розвиваються, і наслідування рухам (не тільки великим, але й дрібним, в тому числі і артикуляційним) стає більш точним. У цьому випадку саме руху ведуть за собою вимову. [3] 
 

     Корекційна  робота з дітьми які мають порушення мовлення 

     Як  вказує Г. В. Чіркіна, [10] основними особливостями пізнавальної сфери дітей з мовними порушеннями є: недостатня сформованість і диференційованість мотиваційної сфери, недостатня концентрація і стійкість уваги, слабкість у розвитку моторики, просторові труднощі. Без спрямованої корекційної роботи ці наявні в дітей труднощі в подальшому можуть прийняти більшу вираженість і привести до відсутності інтересу до навчання, зниження обсягу пам'яті, помилкам запам'ятовування, труднощів в оволодінні листом, несформованості рахункових операцій, слабкому оволодіння граматикою. Для забезпечення нормального розвитку дитини в цілому в програму навчання включається комплекс завдань, спрямованих на розвиток когнітивних процесів: пам'яті, уваги, мислення, уяви і передумов їх нормального розвитку.

     Вправи, спрямовані на розвиток пізнавальної сфери, повинні бути включені в структуру заняття і здійснюватися паралельно з реалізацією навчальних і виховних цілей або у формі самостійних вправ у вигляді гри, бесіди або зарядки. Так як пізнавальні процеси розвиваються в тісному взаємозв'язку між собою і представляють складні системні утворення, то кожну вправу, адресований до якогось певного пізнавальному процесу, одночасно впливає і на інші. Так, наприклад, вправи, спрямовані на розвиток моторики дитини, одночасно зміцнюють його увагу і моторну пам'ять; малювання крім розвитку моторики позитивно впливає на увагу, просторові уявлення, мислення; таким чином, поділ методичних рекомендацій на розділи кілька умовно, оскільки завдання їх єдина. У кожному розділі завдання розташовуються від простих до складних. Завдання в залежності від провідної завдання повинні відповідати закономірностям розвитку будь-якої психічної функції: від наочної діяльності до образної, потім до словесно-логічної і абстрактною.

     У процесі навчання необхідно поєднувати вправи, спрямовані на розвиток різних пізнавальних функцій (наприклад, протягом одного заняття пред'являються завдання на розвиток моторної сфери та на увагу). Для того щоб заняття дали максимальний результат, рекомендується використовувати різні ігри, як індивідуальні, так і групові, підвищують зацікавленість дитини в досягненні результату і в самому процесі діяльності, що залучають у процес пізнавальної діяльності емоційні і особистісні аспекти дітей даного віку. Велике значення надається розвитку довільної уваги, комунікативно-мовленнєвої активності, організації мовної поведінки в групі.

     У корекційних програмах, як правило, виділяється робота за такими розділами: моторний розвиток; сприйняття; увагу  і пам'ять; формування просторових уявлень; критичність, контроль, програмування психічної діяльності; розвиток мислення. Кожен розділ спрямовано на розвиток певної пізнавальної здатності та когнітивної сфери дитини в цілому і здійснюється у тісній співпраці з психологом. [10] 
 

     Корекційна  робота з дітьми які  мають порушення  опорно – рухового апарату 
 

     У практичному здійсненні навчально - виховної роботи з дітьми з порушенням опорно-рухового апарату корекційна розвиток як спеціально організований  і що направляється процес невиразний і не може існувати поза корекційного навчання і виховання.

     Оскільки  розвиток учнів здійснюється в ході навчання і в процесі виховання, то й коррекційний вплив буде присутній у цій діяльності. Отже, спеціальна, так само як і загальне, освіта триєдиної і складається з корекційного навчання, корекційного виховання і корекційного розвитку.

     Корекційне  навчання - засвоєння знань про  шляхи та засоби подолання недоліків  психічного та фізичного розвитку і  засвоєння способів застосування отриманих  знань.

     Корекційна виховання - виховання типологічних властивостей і якостей особистості, інваріантних предметної специфіки діяльності (пізнавальної, трудової, естетичної та ін), що дозволяють адаптуватися в соціальному середовищі.

     Корекційна  розвиток - виправлення (подолання) вад розумового і фізичного розвитку, вдосконалення психічних і фізичних функцій, збереженій сенсорної сфери та нейродинамічних механізмів компенсації дефекту.[2]

     Будь-яке  навчання і виховання одночасно  в якійсь мірі розвивають, що і відноситься  і до корекційним процесам. Разом з тим корекція розвитку не зводиться тільки до засвоєння знань і навичок. У процесі спеціального навчання перебудовуються психічні та фізичні функції, формуються механізми компенсації дефекту, їм надається новий характер.

     У ході корекційного розвитку накопичуються і змінюються стан і властивості особистості в міру того, як відбувається засвоєння нею соціального досвіду. У ході корекційної роботи розвиваються розумова, фізична, моральна саморегуляція, здатності організовувати та регулювати свою діяльність, навички соціально - трудової орієнтування.

     Співвідношення  корекційних компонентів (навчання, виховання і розвитку) виражено в  схемі, запропонованій В.С. Ледньовим. У схемі навчання, виховання і  розвитку показані у вигляді трьох  пересічних кіл, які символізують взаємозв'язок цих трьох компонентів між собою.

     Дослідження підтверджують значення загальноосвітнього і виховного навчання в корекції вад дитини з порушеннями опорно-рухового апарату, провідну роль у забезпеченні розвитку і підготовки їх до життя, праці.

     Конкретні методичні шляхи використання процесу  навчання і виховання можуть бути дуже різними. Вони залежать від об'єктивного  змісту навчального матеріалу, від  більшої чи меншої можливості використання практичних робіт у навчальному процесі та способів поєднання практичних і словесних засобів навчання. Конкретні методи навчання та виховання роботи обираються з урахуванням особливостей інтелектуальної та емоційно - вольової і рухової сфери учнів на тому чи іншому етапі.

     Разом з різноманітністю конкретних методичних шляхів існують психолого-педагогічні принципи: