Автор: Пользователь скрыл имя, 10 Января 2012 в 00:11, реферат
У дослідженнях провідних дефектологів країни корекційна робота визначається як система спеціального навчання і виховання аномальних дітей.
Оскільки корекційна робота в спеціальній школі для аномальних дітей визначена нами як система, то слід встановити порядок цієї системи. Оскільки мета корекційної роботи полягає у виправленні (до розвитку) психічних і фізичних функцій аномальної дитини в процесі загальної її освіти, підготовки до життя і праці, місце корекції чітко визначається в ній. Корекція по відношенню до загальної освіти виступає як система більш низького рангу.
З метою правильного визначення змісту корекційної роботи в спеціальній школі, необхідно пов'язати корекцію з усіма основними компонентами системи освіти ...
Освіта містить три складові: навчання, виховання і розвиток ... Всі ці процеси, три складові частини освіти виступають в єдності, органічно пов'язані між собою ...
Вступ
Психологічні механізми корекційної роботи
поняття «аномальна дитина»
Корекційна робота з дітьми які мають:
порушення зору
порушення слуху
порушення мовлення
порушення опорно – рухового апарата
вади розвитку
Теоретичні основи корекції аномальних учнів допоміжної школи
Висновок
Список використаної літератури
Відношення до аномальних дітей у світовій історії перетерпіло тривалу еволюцію. На ранніх етапах суспільного розвитку положення аномальних дітей було вкрай важким. Так, у рабовласницькому суспільстві дітей з різними важкими фізичними недоліками знищували. В середні віки будь-яке відхилення в розвитку дитини розглядався як прояв темних, містичних сил. У результаті аномальні діти виявлялися в ізоляції від суспільства, залишалися на свавілля долі.
Розвиток медичних і психологічних наук сприяв розумінню особливостей розвитку аномальних дітей. Були початі спроби класифікації аномалій і їхніх причин, диференціації окремих дефектів. Одержує поширення приватна і благодійна ініціатива виховання.
Вивчення аномальних дітей показало, що їхній психічний розвиток підкоряється загальним основним закономірностям розвитку психіки нормальних дітей.
У центрі проблеми основних закономірностей дитячого розвитку лежить правильне розуміння ролі біологічного і соціального факторів.
Довгий час у біології панувала теорія преформаційних уявлень, відповідно до якої усі властивості організму в готовому виді сформовані вже в самому зародку, а процес розвитку — це лише визрівання вихідних вроджених ознак. Ця механістична, кількісна теорія розвитку заперечує роль середовища і виховання, недооцінює значення педагогічного впливу на розвиток дитини.
В основі аномалій чи дефектів розвитку лежать порушення нервової системи чи певного аналізатора, у результаті яких виникає нетипова (атипічна) побудова та діяльність органів чи всього організму. Відхилення виникають у процесі внутрішньоутробного, післяродового розвитку чи в результаті дії спадкоємних факторів. У залежності від причин виникнення аномалій їх підрозділяють на вроджені і набуті.
Причини виникнення вроджених аномалій різноманітні.
До першої групи відносяться патогенні агенти, що діють на плід, що розвивається, у внутрішньоутробному розвитку. Це інфекції, фізичні і психічні травми, токсикози вагітності, інтоксикації, температурні впливи, різні хвороби вагітної жінки, голодування матері, дистрофія, неправильне харчування, токсоплазмоз, вроджена краснуха, внутрішньоутробні інфекції.
До другої групи вроджених аномалій відносяться спадкові генетичні ураження організму. Вони характеризуються різноманітними спадково обумовленими порушеннями обміну речовин, тому що нерідко спадковість визначають як властивість живих організмів відтворювати подібний тип обміну речовин у ряді поколінь.
Набуті аномалії включають різноманітні відхилення в розвитку, викликані дородовими і післяпологовими ураженням організму дитини. До дородових порушень, як правило, відносяться механічні ушкодження плоду, пов'язані з несприятливим плином пологів: тривалих, затяжних чи швидких, стрімких. Здавлювання, деформація голівки при накладенні щипців у випадку затяжних пологів може бути причиною розриву судин. Післяпологові набуті аномалії розвитку в основному є наслідками перенесених у ранньому дитячому віці захворювань. До цих захворювань відносяться інфекційні хвороби нервової системи, відомі за назвою нейроінфекцій. Серед них запальні захворювання, виклик, розвиток та корекція зорового сприймання у дітей з вадами зору дошкільного віку.
Далі
в роботі ми розглянемо корекцію розвитку
у різних категоріях аномальних дітей
окремо.
3. Корекційна робота
Корекційна
робота з дітьми які
мають порушення зору
Очі образно називають частиною мозку, винесеною на периферію. Зір є визначальним у формуванні уявлень про реально існуючі предмети і явища. І від того, як розвиваються очі і мозок, залежить гармонійне формування дитини, її здоров’я, психоемоційний стан і все наступне життя. Звичайно, що діти з різними порушеннями зору отримують менше інформації про предмети і явища довкілля, як у якісному так і у кількісному відношенні, ніж діти з нормальним зором.
Характерні особливості зорового сприйняття: миттєвість, дистантність, одночасність і цілісність образу у таких дітей недостатній.
За спостереженнями відомих
На удосконалення процесу розвитку дітей з порушенням зору, навчання, виховання, подолання вторинних відхилень спрямована педагогічна корекція. Педагогічна корекція полягає у нормалізації (враховуючи порушення зору) ходу фізичного та психічного розвитку дошкільнят, створює умови для оволодіння дітьми знаннями на рівні програмових вимог для формування гармонійно розвиненої особистості.
Однією
із спеціальних задач корекційно-
З метою розвитку зорового
сприймання використовуємо всі
види дитячої діяльності: гру,
працю, корекційно-розвивальні
Формування
реальних уявлень про предмети та
явища оточуючого світу у дітей
з порушенням зору у дошкільному
віці є одним із найважливіших
засобів подолання зорової
Формування
сенсорних еталонів особливо виявляється
під час корекційно-
Гарним засобом здійснення
З посібниками ігор та вправ, завдань з розвитку зорового сприймання можна ознайомитись у представленій виставці дидактичного матеріалу.
Крім різних видів ефективними
і обов’язковими є вправи на
виділення просторових
Особливе місце у корекції зорового сприйняття займають зорово-мовні вправи. Науковцями давно доведено, що зоровий та мовний центри кори головного мозку розташовані поруч і не мають чітких меж, тому, як правило, часто у дошкільників вади зору поєднуються з мовними. Збіднений зоровий досвід нерідко є перешкодою у розвитку комунікативної діяльності дошкільника. Але вміння розмовляти не дається просто так – мови треба навчати. Якраз зорово-мовні вправи спрямовані на корекцію як зорових, так і мовних порушень. З їх допомогою поповнюється запас знань і уявлень про навколишнє середовище, розвивається лексичні, граматичні, звукові, мовні навички; просторове орієнтування, удосконалюється увага, мислення пам'ять. Разом з тим, під час слухового основного навантаження зоровий аналізатор залишається у стані спокою, що знімає спазм аккомодації (здатності ока ясно бачити предмети, які знаходяться на різній відстані від нього).
Такі вправи доцільні до
Практика показала, що тільки
спеціальна корекційно-виховна
Робота з дітьми з проблемами
зору має свої особливості,
часто вимагає особливого
ані, як правило, бактеріями чи вірусами.[12]
Серед дітей з порушенням зору часто відзначаються дві крайності: одні діти в практичній діяльності опираються тільки на свій дефектний зір, який дає їм обмежену, а іноді й перекручену інформацію; інші, як правило, діти з дуже низькою гостротою зору, опираються в основному на дотик, зовсім не використовуючи при цьому наявний залишковий зір [6].
В обох випадках страждають процеси пізнання, орієнтування в просторі й практичної діяльності.
Зазначені відхилення в дітей з порушенням зору можуть бути скориговані в процесі формування в них навичок бісенсорного або полісенсорного сприйняття, тобто раціональної взаємодії дотику, наявного зору й інших аналізаторів.
При проведенні корекційних занять необхідно здійснювати диференційований підхід до дітей залежно від ступеня поразки зору й рівня розвитку дотику.
Навички
бісенсорного й полісенсорного сприйняття
дозволяють дітям з порушенням зору
ефективніше пізнавати
Дотик стає ефективним засобом пізнання навколишнього світу в процесі вправ рук у різних видах предметно-практичної діяльності, завдяки якій виробляються тонкі диференцировки сприйняття.
Для сприйняття навичок дотикального сприйняття в дітей з порушенням зору можуть бути використані різні педагогічні приймання.
Поряд
з розвитком безпосереднього
дотику на корекціоних заняттях дітей
необхідно познайомити з
Кожне корекційне заняття повинне полягати як мінімум із двох частин:
1. Вправа для рук (самомасаж, ігри на пальцях і т.п.); вони необхідні для того, щоб зняти напруженість м'язів кистей і пальців рук, а також розвити їхня рухливість і гнучкість.