Конфлікт у діловому спілкуванні

На компроміс доводиться погоджуватися, коли, приміром, обидві сторони хочуть одного й того самого, але розуміють, що одночасно це нездійсненне (зайняти ту саму посаду, одержати той самий кабінет тощо).

Співробітництво дозволяє виробити довгострокові  взаємовигідні рішення, а в результаті компромісу може бути знайдений лише тимчасовий придатний варіант. Нерідко через якийсь час виявляється незадоволеність прийнятими рішеннями. Поновлення конфлікту в зміненому вигляді стає неминучим.

Перерахуємо типові ситуації, у яких стратегія компромісу є найефективнішою:

- обидві сторони мають однакову  владу і мають взаємовиключні  інтереси;

- потрібно одержати рішення  швидко, оскільки немає часу або  це більш економічний і ефективний  шлях;

- можна погодитись на тимчасове  рішення;

- можна скористатися короткочасною вигодою;

- інші підходи до вирішення  проблеми виявилися неефективними;

- задоволення бажання має не  занадто велике значення і  можна трохи змінити поставлену  на початку мету;

- компроміс дозволяє зберегти  взаємини й одержати хоч щось, аніж усе втратити.

Ухилення. Суть цієї стратегії полягає  у прагненні вийти з конфліктної  ситуації, не вирішуючи її, не поступаючись своїм, але і не наполягаючи на своєму. Як правило, її використовують, коли немає необхідності відстоювати  свої права, коли сторони не співробітничають для вироблення рішення проблеми, а сама проблема не є настільки важливою, щоб витрачати на неї сили. Така стратегія також доречна, якщо опонент має велику владу чи людина почуває себе неправою, тому в неї немає підстав боротися за власну позицію.

Ухилення може бути корисним у спілкуванні  з важкою, конфліктною людиною. Іноді  доцільно ухилитися від вирішення  конфлікту, щоб зібрати необхідну  інформацію, краще розібратися в  проблемі. Цю стратегію не можна  вважати втечею від проблеми чи відмовою від відповідальності. Часто це досить конструктивна реакція на конфліктну ситуацію. Цілком можливо, що конфлікт вирішиться сам собою. А якщо ні, то тимчасова відстрочка дозволить добре підготуватися до його обговорення.

Стратегію ухилення зазвичай застосовують у таких типових ситуаціях:

- напруженість занадто велика  і необхідно її послабити;

- результат не дуже важливий, і рішення настільки тривіальне, що не варто витрачати на  нього сили;

- вирішення цієї проблеми може  призвести до додаткових неприємностей;

- зрозуміло, що не можна вирішити  конфлікт на свою користь;

- потрібно  виграти час, можливо, для того, щоб одержати додаткову інформацію  або заручитись чиєюсь підтримкою;

- ситуація  дуже складна, і вирішення конфлікту  занадто багато потребуватиме;

- мало  влади для вирішення проблеми  чи для вирішення її бажаним  способом;

- інші  мають більше шансів вирішити  проблему;

- намагатися  вирішити проблему негайно небезпечно, оскільки розкриття і відкрите  обговорення конфлікту може тільки  погіршити ситуацію.

Пристосування. Це стратегія згладжування протиріч за рахунок власних інтересів. Людина поступається своїми інтересами на користь  опонента, погоджуючись з ним і  жаліючи його.

Цю стратегію  доцільно використовувати, якщо результат  справи важливий для іншої людини. Як правило, так роблять, коли не дуже розраховують на позитивне вирішення проблеми і власний внесок у справу не великий, тобто, поступаючись дечим, втрачають мало. Якщо доводиться поступатися у важливому, то виникає почуття незадоволеності та образи. У такій ситуації пристосування небажане.

Стратегія пристосування дає можливість виграти  час, домогтися відстрочки в рішенні  проблеми, цим вона нагадує стратегію  ухилення. Але в цих стратегіях поведінки є й істотна відмінність. Застосовуючи пристосування, ви дієте разом з іншою людиною, погоджуєтеся робити те, чого хоче вона. У стратегії ухилення проблема просто відкидається, інтереси іншої сторони ніяк не враховуються.

Наведемо  найбільш характерні ситуації, у яких бажано використовувати стратегію пристосування:

- те, що  сталося, особливо хвилює;

- є бажання  зберегти мир і добрі взаємини  з іншими людьми;

- важливіше  зберегти з кимось гарні взаємини, ніж відстоювати свої інтереси;

- результат  набагато важливіший для іншої  людини;

- мало  влади чи шансів перемогти;

- ви думаєте,  що інша людина може винести  з цієї ситуації корисний урок, якщо ви поступитесь її бажанням, навіть не погоджуючись з тим,  що вона робить, або вважаючи, що вона робить помилку.

Література

1. Александрова  Е. В. Трудовий і соціально-трудові конфлікти. - М.: Промінь, 1993. - С. 75 - 76.

2. Іл'їн  В. И. Структура конфлікту в  організації. Соціальний конфлікт. 1999, №3. - С. 28 - 29.

3. Щербак  В. Е. Конфліктні ситуації на  підприємстві. ЭКО, 1999, №11. С. 159 - 160.

4. Загальна  психологія: Курс лекцій. - К., 1997. - 212 с.

5. Лозниця  В.С. Психологія менеджменту. - К., 1997. - 248 с.

6. Палеха  Ю.І. Організаційна та управлінська  культура. - К., 2000. - 211 с.