Гендерні особливості самостверження в підлітковому віці

     Неоднозначний і образ чоловіка. Раніше йому наказувалося бути сильним, сміливим, агресивним, витривалим, енергійним, але не особливо чутливим (інша справа - прояв «сильних» почуттів, начебто гніву). Ці якості і сьогодні дуже важливі. Для хлопчика-підлітка найважливіші показники маскулінності - високий ріст і фізична сила; пізніше на перший план виступає сила волі, а потім - інтелект, що забезпечує успіх у житті. У підлітковому і юнацькому, віком відповідні нормативні уявлення особливо жорсткі і стереотипні; бажаючи утвердитися в своїй чоловічій ролі, хлопчик всіляко підкреслює свою відмінність від жінок, намагаючись подолати все, що може бути сприйнято як прояв жіночності. У дорослих ця поляризація слабшає. Чоловік починає цінувати в собі і інших такі тонкі якості, як терпимість, здатність зрозуміти іншого, емоційну чуйність, які раніше здавалися йому ознаками слабкості. Але ці якості дуже важко поєднати з нестриманістю і грубістю. Інакше кажучи, нормативні набори соціально-позитивних рис чоловіки і жінки перестають здаватися полярними, взаємовиключними і відкривається можливість найрізноманітніших індивідуальних їх поєднань[10]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ ІІ. Емпірично дослідити особливості самоствердження підлітків  

2. 1. Організація, завдання та методи емпіричного дослідження самоствердження підлітків

 

      Самоствердження є однією з форм саморозвитку. Суб’єктом  самоствердження виступає сама людина. Ствердження відбувається в середині її Я, тобто на початку людина сама стверджує «себе в собі», а потім стверджує себе в оточенні. Рівень самоствердження визначаються рівнем соціальної активності [23]. Враховуючи все вищесказане, ми вважаємо, що наступне визначення найточніше виражає суть поняття «самоствердження» – це специфічна діяльність по виділенню певних якостей, особливостей і характеристик особистості та їх підтвердження в самому собі і в оточуючому соціумі.

      Самоствердження людини – одна з базових потреб, яка актуалізується за допомогою усвідомлення особою себе як цінності, об’єктивуючись нею через значимі результати своєї діяльності, а також через інші об’єкти, у тому числі і суб’єктів. Самоствердження дозволяє підлітку розкрити і підсилити свою значущість, знайти відчуття власної гідності та підтримувати їх в процесі дорослішання.

      У психологічній літературі обговорюються  різні типології самоствердження  особистості. Зокрема Р. Альберті і  М. Еммонс виділили три основні способи (типи) самоствердження особистості:

      1) невпевнена поведінка, для якої  характерні орієнтація особи  на конформність, тенденція приховувати  власну думку і стримувати  емоційні реакції, вибір невизначених  і невиразних форм спілкування;

      2) асертивна поведінка як уміння  «відповідати без заминки», говорити «досить гучним і природним для себе тоном»;

      3) агресивний стиль поведінки як  уміння «відповідати перш, ніж  співбесідник встиг закінчити  свою думку», голосно говорити  зухвалим тоном, дивитися на  інших звисока, зневажливо відзиватися  про предмет розмови (засуджувати, засуджувати, принижувати), нав’язувати власну думку, бути надмірним у вираженні відчуттів.

      Разом з цією точкою зору існує думка [22], що потенційно людина володіє різними  стратегіями самоствердження –  невпевненою, конструктивною або домінантною, і лише акцентуація однієї з них може розглядатися як критерій віднесення людини до будь-якого типу самоствердження – стратегії самопригнічення, конструктивному самоствердженню або стратегії домінування.

      Невпевнена  стратегія виявляється в некритичному ставленні суб’єкта до дійсності, в  потребі встановлювати симбіотичні  зв’язки і бути прив’язаним до інших людей, в прагненні знайти цінність Я шляхом ідентифікації  із значимими людьми (часто батьківськими  фігурами). Домінантна стратегія виявляється в проекції нового досвіду на зовнішні об’єкти, в демонстрації власної цінності та в її захисті. Конструктивні стратегії самоствердження особистості виявляються в здатності людини підтримувати цінність власного Я, не знижуючи цінності Я іншої людини, в умінні стверджувати себе в реальній діяльності.

      В процесі дорослішання відбувається зміна структури, компонентів і  функціональних можливостей самоствердження  особистості шляхом реалізації на кожній новій віковій стадії завдань диференціації Я – інший. У підлітковому віці вирішуються завдання диференціації своїх ознак і протилежної статі в процесі формування статевої та гендерної ідентичності.

     Після аналізу літератури ми виявили багато гендерних відмінностей у розвитку підлітків, хоча можна сказати, що ще до народження дитини батьки мають бажання знати, хто ж народиться хлопчик чи дівчинка, адже від цього вже багато що залежить: як вони його назвуть, який одяг, іграшки будуть купувати, як будуть виховувати. Гендер є дуже важливою соціальної змінної та батькам навряд чи б сподобалося, якщо навколишні допускали б помилки в щодо статі дитини.

     Вже в 3 роки діти з упевненістю відносять  себе до чоловічої або жіночої  статі, про називається гендерної  ідентифікацією. У цей час діти починають помічати що чоловіки і жінки намагаються по різному виглядати, займатися різною діяльністю і цікавитися різними речами. Як тільки дитина починає помічати відмінності між чоловіками й жінками в нього зазвичай з'являється підвищена увага до рольових моделей, що володіє тим же підлогою що і він сам, обумовлене бажанням бути найкращим хлопчиком або дівчинкою. Гендерно-рольова соціалізація - це процес, що триває протягом усього людського життя, він відображає мінливі обставини та новий досвід.

     Протягом життєвого шляху матеріалом для побудови гендеру слугує вся система того, що в даній культурі пов'язується з мужністю та жіночністю. Важливу роль у гендерно рольової соціалізації відіграють засоби масової інформації, адже вони постійно демонструють нам стереотипні жіночі і чоловічі образи. Тому на основі цих виявлених даних важливо на мою думку знати, чи є різниця між стратегіями самоствердження хлопців та дівчат, і цікаво чим вони зумовлені.

     Дослідження, яке було проведене в рамках даної  теми, полягало в тому, щоб перевірити чи дійсно між стратегіями самоствердження підлітків є певні гендерні відмінності .

      Для діагностики стратегій самоствердження  ми застосовували опитувальник «Стратегії самоствердження особистості» розроблений  Нікітіним Є.П. і Харламенковою Н.Є. (Додаток А), який дозволяє оцінити способи самоствердження особистості. За допомогою цієї методики можна виділити три стратегії самоствердження підлітка:

• стратегія самопригнічення (невпевнена поведінка);
• конструктивна стратегія (асертивна поведінка);
• домінуюча стратегія (агресивна поведінка).

      Тест  складається з 36 питань, що можуть зачитуватися для досліджуваних, а можуть і  пропонуватися в письмовому вигляді. На кожне питання потрібно вибрати  одну відповідь із п’яти запропонованих.

      Для виявлення вибору людиною  стратегії самоствердження, потрібно підсумувати бали:

• 87 – 111 балів – стратегія самопригнічення;
• 112 – 130 – конструктивна стратегія;

• 131 і вище – агресивна стратегія.

     Також, в нашому дослідженні використали  «Опитувальник самоставлення Століна В.В., Пантєлєєва С.Р.»  він дозволяє виявити три рівні самоставлення, що відрізняються за ступенем узагальненості:

     -   глобальне самоставлення;

     - самоставлення, диференційоване за самоповазі, аутосимпатії, самоінтересу і очікуванням ставлення до себе;

     -   рівень конкретних дій (готовності до них) у відношенні до свого «Я».

     В якості вихідного приймається відмінність  змісту «Я-образу» (знання або уявлення про себе, в тому числі і у  формі оцінки вираженості тих  чи інших рис) і самоставлення. У  ході життя людина пізнає себе і накопичує про себе знання, ці знання становлять змістовну частину його уявлень про себе. Однак знання про себе самого, природно, йому небайдужі: те, що в них розкривається, виявляється об'єктом його емоцій, оцінок, стає предметом його більш-менш стійкого самоставлення.

     Більшість формулювань оригінальні, два твердження були взяті з опитувальника локусу контороля Дж. Роттера. Твердження формулювалися  від першої особи; використовувалися  два варіанти відповідей: згоден і  не згоден.

     Інструкція і процедура опитування були спрямовані на зниження впливу соціальної бажаності і стратегії самоподачі.

     Результат підраховується згідно з ключем

     - 40-45 балів занижений рівень самоставлення.

     - 45-55 балів - середньостатистична  норма. Людина адекватно себе сприймає і правильно оцінює свою поведінку.

     - 55-70 балів - завищений рівень самоставлення. 

2.  2.  Проведення дослідження,  опис та інтерпретація результатів дослідження 

     Дослідження проводилось на базі школи в позаурочний час, де респондентами були учні Рівненської Загальноосвітньої школи №19. Вибірка в 40 чоловік складалась у процентному співвідношенні 50%(20 дівчат) та 50%(20хлопців) віком від 13 до 15 років.

 На  проходження методик було виділено  по 30 хв., кожен з учнів отримав  опитувальник з бланком відповідей, заповнили їх, далі слідуючи інструкції інтерпретовувались результати та проводився порівняльний аналіз. Ми прагнемо виявити існуючі гендерні відмінності між стратегіями самоствердження у підлітків. Також на другому етапі нашого дослідження прослідкувати чи є взаємозв’язок між вибором стратегії самоствердження та рівнем самоставлення підлітка.

     На  першому етапі нашого дослідження  ми провели «Методику на визначення рівня самоставлення Століна В.В., Пантєлєєва С.Р.», після чого отримані результати представили в таблиці: 

     Можна зробити висновок, що більшість дівчат(60%) має адекватний рівень самоставлення, натомість як 55% хлопців мають завищений рівень, цікавою є ця особливість, що проявляється саме у підлітковому віці, адже в літературі описано, що хлопці більше орієнтуються на одноосібну поведінку заради задоволення власних цілей та вважають себе лідером, в той час як дівчата орієнтуються на співробітництво, турботу та рівність між людьми.

     На  другому етапі нашого дослідження  ми вивчали  Стратегії самоствердження підлітків за допомогою методики Е.П.Нікітіна і Н.Е.Харламенкової «Стратегії самоствердження особистості».

     Таким чином, ми продіагностували 20 дівчат, результати продемонстровані в діаграмі:

Та 20 хлопців, проінтерпретовані результати дали нам такі дані:

     Таким чином, розбіжності можна побачити навіть неозброєним оком, адже з діаграм видно, що 70% хлопців обирають саме домінуючу стратегію, а дівчата ж навпаки конструктивну 65%, важливо відмітити, що у дівчат агресивний стиль поведінки проявляється не на дуже високому рівні 30% в той час як у хлопців є переважаючим, це є важливою характеристикою їх поведінки адже з джерел відомо, що хлопці обирають агресивну стратегію самоствердження в соціумі, бути вище  і краще всіх.

     Після чого достовірність результатів  вирішили підтвердити за допомогою  методів математичної статистики, програми SPSS 17.0 та статистичного критерію кореляції Пірсона, показують низьку кореляцію результатів дослідження r = 0, 256 (р=0,05), а це свідчить про досить суттєві гендерні відмінності у виборі стратегії самоствердження.