Експерементальне дослідження проблеми соціальної установки в суспільстві та психології

      Референтна  група — соціальна група, на яку  індивід орієнтує свою поведінку, до якої належав у минулому, належить у конкретний час, прагне належати в  майбутньому. Референтними групами  можуть бути різні соціальні спільноти: сім'я, клас, релігійні громади, виробничі кооперативи, політичні партії тощо. У регуляції життєдіяльності особистості важливу роль відіграють норми (правило, взірець) як засоби соціальної регуляції та контролю діяльності суб'єктів. Вони безпосередньо впливають на процеси мислення і характер дій особистості, визначають зміст установок, диспозицій, впливають на процес соціалізації особистості[1,2,6,10,19].

      Теорія  чинника Кеттелла.

      Кеттел  розглядує особу як складну і  диференційовану структуру рис, де мотивація по перевазі залежить від субсистеми так званих динамічних рис.

      Взагалі межа - найбільш важливе в Кеттела  поняття. Центральним для Кеттела  є розрізнення між поверхневими і початковими рисами. Кеттел вважає початкові риси за важливіші, ніж  поверхневі. Проте нас в світлі обговорення проблеми установки, більше цікавлять ті риси, які Кеттел називав динамічними.

      Динамічні риси можна розділити на три групи: аттітюди, ерги і відчуття.

1. Аттітюди. Аттітюд, по Кеттелу, - виражена динамічна змінна, спостережуване вираження вартою за цим динамічної структури, з якої повинні виводитися ерги, відчуття і їх стосунки. Аттітюд конкретного індивіда в конкретній ситуації - це інтерес певної інтенсивності в деякій дії щодо певного об'єкту. Аттітюдов може бути дуже багато.

2. Ерги. Ерг є конституційна динамічна початкова межа. Кеттел виділив 10 ергів: голод, секс, стадність, батьківська протектівность, цікавість, втеча(страх), забіякуватість, користливість, самоствердження і нарциссична сексуальність.

3.   Відчуття. Відчуття - динамічна межа, що формується середою. Воно паралельне ергу, за винятком того, що це - результат дії чинників досвіду або соціокультурних чинників, а не конституційних детермінант. По Кеттелу, відчуття - це основні надбання структури динамічних рис, що заставляють своїх володарів приділяти увагу певним об'єктам або класам об'єктів, відчувати їх певним чином і реагувати на них певним чином. Відчуття організовані довкола важливих об'єктів культури, таких, як соціальні інститути або значимі люди[1,2,10,16].

      Когнітивна психологія Р.Л.Солсо.

      Вирішення завдань - це мислення, направлене на рішення  конкретної задачі яке включає в  себе формування у відповідь реакцій, а також вибір з можливих реакцій.

      На  зв'язок успішності вирішення завдання і установки Солсо виходить за допомогою концепції функціональної закріпленості Карла Дункера.

      Концепція функціональної закріпленості була розроблена Дункером на основі досліджень Макса Вертгеймера, Курта Каффка, Вольфганга Келлера. У концепції  мовиться, що об'єкти схильні сприйматися  залежно від того, як вони зазвичай використовуються, і що ця тенденція часто перешкоджає новому їх вживанню.

      Зазвичай  установку пов'язують з достатком  розуму (звичкою або схильністю), людиною, що привноситься, в процес вирішення завдань, проте Солсо  приводить ширше визначення, засноване на уявленні про всяку підготовчу когнітивну активність, передуючу мисленню і сприйняттю. Установка, за Солсо, здатна не лише покращувати якість сприйняття або мислення, але вона може також і пригнічувати сприйняття або думку (вирішуючи завдання, випробовуваний знову і знову повертається до якого-небудь непродуктивного рішення, нав'язаного йому минулим досвідом)[22,23].

      Установка в концепції Д.Н.Узнадзе

      Аналізуючи  теорію установки, запропоновану Д.Н.Узнадзе, А.Г.Асмолов виділяє в первинній установці два плани аналізу - онтологічний і методологічний. Методологічна сторона аналізу включає розгляд тих властивостей, якими наділяється установка, щоб виступити як опосередкована ланка, необхідна для дозволу завдання подолання постулату безпосередності. Онтологічний аспект містить ті реальні ознаки, якими і володіє явище, назване первинною установкою. Методологічний план аналізу представляє інтерес для історії психології.

      Явище, що описується поняттям "установка", привертало увагу дослідників не один раз. Наприклад, Курт Льовін досліджував "спонукаючий характер" предметів, Бжалава говорив про "акцептор дії" і "образ потрібного майбутнього", соціальні психологи Г.Оллпот, Гострому, Рокич у свій час називали предмет своєї науки як вивчення соціальних установок і це було б лише лише початок перерахування. Проте, по зауваженню Узнадзе, це явище не зрозуміло і використане в науці в належній мірі, не дивлячись на те, що воно має первинне значення для розуміння поведінки[1,16].

      Питання про те, яке реальне психологічне явище стоїть за поняттям "Первинна установка", потребує спеціального аналізу, оскільки конкретно-психологічний зміст первинної установки прихований абстрактним змістом цього поняття. Що ж таке первинна установка: універсальний абстрактний принцип, невідома підпсихічна сфера або ж конкретно-психологічне явище, що відіграє цілком певну роль в діяльності суб'єкта?

      Послідуємо  за Д.Н.Узнадзе і спробуємо розібратися, як виникає установка, яку роль вона грає в психічній діяльності. При  цьому постійно матимемо на увазі не абстрактний зміст установки, як невідомої підпсихічної сфери, посредующей психічні і фізічеськиеявища, а той конкретний феномен готовності, потреби, що викликається, знайшла свій предмет[19,20].

      Проблема  установки була спеціальним предметом дослідження в школі Д.Н. Узнадзе. Зовнішній збіг термінів «установка» і «соціальна установка» приводить до того, що інколи вміст цих понять розглядується як ідентичне. Тим паче, що набір визначень, що розкривають вміст цих двох понять, дійсно схожий: «схильність», «спрямованість», «готовність». В той же час необхідно точно розвести сферу дії установок, як їх розумів Д.Н. Узнадзе, і сферу дії «соціальних установок».

      Доречно нагадати визначення установки, дане Д.Н. Узнадзе: «Установка є цілісним динамічним достатком суб'єкта, достатком готовності до певної активності, достатком, який обумовлюється двома чинниками: потребою суб'єкта і відповідною об'єктивною ситуацією». Настроєність на поведінку для задоволення даної потреби і в даній ситуації може закріплюватися в разі повторення ситуації, тоді виникає фіксована установка на відміну від ситуативної. На перший погляд нібито йдеться саме про те, щоб пояснити направлення дій особі в певних умовах. Проте при докладнішому розгляді проблеми з'ясовується, що така постановка питання сама по собі не може бути застосовна в соціальній психології. Запропоноване розуміння установки не пов'язане з аналізом соціальних чинників, що детермінують поведінку особи, із засвоєнням індивідом соціального досвіду, з складною ієрархією детермінант, що визначають саму природу соціальної ситуації, в якій особа діє. Установка в контексті концепції Д.Н. Узнадзе більш за увесь стосується питання про реалізацію простих фізіологічних потреб людини. Вона трактується як несвідоме, що виключає застосування цього поняття до вивчення найбільш складних, вищих форм людської діяльності. Це аж ніяк не принижує значення розробки проблем на загальнопсихологічному рівні, так само як і можливості розвитку цих ідей стосовно соціальної психології[19,20].

      Отже, аналізуючи вищевикладане ми приходимо  до висновку, що існує величезна  кількість теорій, концепцій на природу  соціальної установки, але проблема установки залишається. Завдяки  теоріям соціальної уствновки ми знаємо, що людиною протягом життя, різноманітні установки призводять до того, що вона звикає бути особистістю; у неї складається принципова установка на те, щоб бути особистістю. 
 

ІІ.2. Опис методів дослідження 

      Проблема  соціальної установки була спеціальним  предметом дослідження багатьох дослідників.

      Ми  знаємо, що в нашому пострадянському  суспільстві професія психолог має  квоту недовір’я серед населення. В Українського народу склалася така тенденція, що психолог це щось типу психіатр, невропатолог, і обов’язково, якщо звертається хтось до психолога значить має проблеми в психічному плані.

      Ми  вирішили провести соціологічне дослідження  типу опитувальника, опитати людей  різної вікової категорії, як вони відносяться  до психологів. Ми взяли вибірку  віку з 11 років – це та вікова категорія дітей, яка вже знайома з психологами зі школи, та до 65 років – це та категорія людей, яка жила при соціалізмі, пройшла велику кількість «подій», і в яких склалася певна установка щодо людей професії типу психолог.

      Нами  було опитано 40 осіб віком 11 – 16 років, шкільний вік; 30 осіб віком 18 – 25 років, та категорія людей, яка була учасником зародження професії психолог на Україні; а також 30 осіб 28 – 65 років, які мають багаторічний віковий досвід і дуже рідко стикалися з психологами. Загалом було задіяно в нашому дослдіженні 100 осіб різних вікових категорій.

      Нами  було поставлено ряд запитань:

1. Ваш вік?
2. Ким Ви працюєте, (працювали),вчитеся (навчалися)?
3. Чи знаєте Ви про професію психолог, хто такі психологи, чим вони займаються?
4. Як Ви відноситесь до людей цієї професії? (позитивно, негативно)?
5. Чи відвідували Ви хоч раз психолога?
6. Чи підете Ви за порадою до психолога?
7. Коли Ви вперше почули про таку професію?

      Завдяки дослідженню ми хотіли показати як установка в суспільстві на щось старе, важко переходить у нове більш сучасне русло. Проблема установки в психології як науки, на нашу думку, напряму залежить від багатьох факторів, зокрема від суспільства, суспільної думки різної категорії людей. Ми намагалися довести нашим дослідженням, що соціальна установка (суспільна), це проблема вивчення не тільки психології як науки, але й різних галузей суспільних та природничих наук. 

       

ІІ.3. Аналіз результатів  дослідження

      Аналізуючи  проблему соціальної установки в  теоритичних виданнях ми зайшли в  глухий кут, різноманітні дослідники свідчать про різні факти, дослідження, щодо поставленої проблеми, нам було важко розібратися в такій кількості інформації, але коли прийшла черга дослідження нам здалося ми знайшли вирішення проблеми в психології. На перший погляд нами було проведено елементарне соціологічне опитування, але воно допомогло нам розкрити суть соціальної установки і в свою чергу її ми називаємо суспільною установкою.

      Проблема  поняття, як чогось важливого стоїть на сьогоднішній день гостро. Провівши дослідження ми зіштовхнулися з великими проблемами, які існують в нашому суспільстві та соціальній психології. Ми опитали людей тільки про одну з професій нового типу, а ще скільки існує проблем далі.

      Після обробки нашого дослідження, ми отримали такі результати щодо установки суспільства по відношенню професії типу психолог:

      Ми  об'єднували декілька запитань разом.

      На  перше та четверте запитання «Ваше  відношення до людей цієї професії», респонденти дали такі відповіді:

      Особи 11 – 16 років – позитивне ставлення  – 25, що в свою чергу є 62,5%, негативне – 37,5%

      Особи 18 – 25 років – позитивне ставлення  – 14 (46,6%), негативне – 16 (53,4%)

      Особи 28 – 65 років – позитивне ставлення  – 9 (30%), негативне – 21 (70%)

      Загалом – позитивне ставлення – 48%, негативне  – 52% (Д-А рис.1-4).

      На  перше та п'яте запитання «Чи  відвідували Ви хоч раз психолога?», були такі відповіді:

      Особи 11 – 16 років – так – 35, що в  свою чергу є 87,5%, ні – 12,5%

      Особи 18 – 25 років – так – 15 (50%), ні – 15 (50%)

      Особи 28 – 65 років – так – 6 (20%), ні – 24 (80%)

      Загалом – так – 56%, ні – 44% (Д-Б рис.5-8).

      На  перше та шосте запитання «Чи  підете Ви за порадою до психолога?», були дані такі відповіді:

      Особи 11 – 16 років – так – 30, що в  свою чергу є 75%, ні – 6 (15%), ніколи – 4 (10%)

      Особи 18 – 25 років – так – 11 (36,6%), ні – 13 (43,4%), ніколи – 6 (20%)

      Особи 28 – 65 років – так – 7 (23,4%), ні – 17 (56,6%), ніколи – 6 (20%)