ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………….3

 

РОЗДІЛ  І. Соціальна установка як одна з основних проблем психології………….6

І.1. Історія  винекнення соціальної установки………………………………………..6

І.2. Сутність соціальної установки, структура та функції…………………………..9

І.3. Установка та поведінка, зміни соціальних установок…………………………14

І.4. Ієрархічна рівнева природа установки………………………………………….18

 

РОЗДІЛ ІІ. Експерементальне дослідження проблеми соціальної установки  в суспільстві та психології……………………………………………………………..22 

ІІ.1. Теорії установки…………………………………………………………………22

ІІ.2. Опис методів  дослідження……………………………………………………...26

ІІ.3. Аналіз результатів  дослідження………………………………………………..28 

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………..30 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ТА ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………….32 

ДОДАТКИ

ВСТУП

 

      Тема  соціальної установки цікавить людство  уже давно. Установка - це стійкий  нахил індивіда, що складається на основі досвіду, до певної форми реагування, спонукаючи його орієнтувати свою діяльність в певному напрямі і діяти  послідовно по відношенню до всіх об'єктів і ситуацій, з якими воно пов'язане. Тема в сучасній психології не є актуальною і майже широко не використовується на практиці, але в даний час людство цікавиться тим, що соціальна установка з себе уявляє (у сенсі психології). Але питання соціальної установки виключно широке та багатопланове. Успішне вирішення проблеми у великій мірі залежить від зусиль вчених, що займалися та займаються вирішенням цього питання.

      Робота  розбита на два розділи, в першому  аналізуються сутність соціальної установки, в другій - прояви установки в суспільстві, концептуальність положень в психологі, експерементальність дослдіження. При дослідженні особистості в соціальній психології найважливіше місце займає проблема соціальної установки. Якщо процес соціалізації пояснює, яким чином особистість засвоює соціальний досвід і в той же час активно відтворює його, то формування соціальних установок особи відповідає на питання: як засвоєний соціальний досвід заломлений особистістю і конкретно проявляє себе в її діях і вчинках?

      Все вищевикладане і обумовило актуальність та тему нашого дослідження – “Проблема  соціальної установки в психології”.

      Теоретико-методологічною основою дослідження виступають основні теоретичні положення, концептуальні  зміни щодо проблеми соціальної установки в суспільстві.

      Об’єкт дослідження: соціальна  установка в психологічній науці.

      Предмет дослідження – причини проблем, що виникають внаслідок вивчення соціальної установки.

    В даному дослідженні висувається  припущення про те, що соціальна установка напряму залежить від суспільної думки та особистості в цілому.

    В процесі виконання даного дослідження  постала необхідність реалізувати  наступні завдання:

1. Здійснити теоритичний аналіз у психологічній літературі;
2. ознайомитись з підходами вчених в дослідженні цієї проблеми;
3. виділити типові труднощі, що виникають в процесі дослідження даної проблеми;
4. виявити взаємозв’язок даної проблеми та суспільства в цілому;
5. підвести підсумки дослідження та актуалізувати досвід науковців та власного дослідження.

      На  початку роботи була поставлена мета, яка конкретизувалася в окремих  завданнях. Метою нашої роботи є  аналіз такої психологічної категорії, як соціальна установка, проблема соціальної установки в психології та прояв  установки в житті людини.

    Під час проведення дослідження було використано такі теоритичні та емпіричні  методи:

• теоритичний аналіз та систематизація наукових даних, які розкривають зміст досліджуваного поняття;
• проведення соціалогічного опитування різної категорії суспільства.

    Наукова новизна та теоритична значущість роботи полягає у визначенні та обгрунтування поняття “соціальна установка” в психології, розкриття його структурних компонентів, опис різноманітних теорій досліджуваного поняття, вияв проблеми установки в психології та доказ залежності установки від людського, зокрема, суспілбного фактору.

    Практична значущість: у роботі розкрито основні проблеми з якими стикається психологія як наука щодо вивчення такої категорії як Соціальна установка.

    База  дослідження: дослідження проводилось серед трьох різних вікових грруп: учнів 11 – 16 років, осіб 18 – 25 років та 28 – 65 років, в місті Старокостянтинів. Всього охоплено дослідженням було 100 респондентів.

    Структура роботи: робота обсягом 36 сторінок, складається  зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел із 23 найменувань, містить, 3 додатки на 3 сторінках, на яких знаходиться 12 діаграм. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  І. СОЦІАЛЬНА УСТАНОВКА  ЯК ОДНА З ОСНОВНИХ ПРОБЛЕМ В ПСИХОЛОГІЇ

      І.1. Історія винекнення соц установки

 

      Поняття соціальної установки було введене  в 1918 р. Томасом і Знанецьким. Вони визначали її як психологічний процес, який розглядається в стосунках  до соціального світу і узятий перш за все в зв'язку з соціальними  цінностями. “Цінність, - за їхніми словами – Є об'єктивна сторона установки, отже, установка є індівідуальна (суб'єктивна) сторона соціальної цінності”.

      Томас і Знанецький неодноразово підкреслювали  значення для розуміння соціальної установки того факту, що вона по своїй  мірі залишається чиїмось достатком. У цьому визначенні соціальна установка представлена як психологічне переживання індивідом значення або цінності соціального об'єкту. Вона функціонує одночасно як елемент психологічної структури особистості і як елемент соціальної структури, оскільки зміст психологічного переживання визначається зовнішніми, локалізованими в соціумі об'єктами[4].

      Будучи  оберненою одній своєю гранню до соціології, а інший - до психології, об'єднуючи афекти, емоції і їх наочний  вміст в єдине ціле, соціальна установка була саме тим поняттям яке, здавалося б, могло лягти в основу теоретичного пояснення соціально-значимої поведінки.

      У соціальній психології вона була прийнята з особливою готовністю, оскільки була саме тією початковою одиницею, яка  зможе виконати роль, подібну до ролі хімічного елементу в хімії, атома в фізиці, клітини в біології.

      До  кінця 60-х років соціальна установка  міцно закріпилася як основне  поняття при поясненні соціально-психологічних  процесів як на індивідуальному, так  і на груповому рівні. За об'ємом досліджень з нею може конкурувати лише мала группа, але якщо дослідження установки можна собі уявити поза-груповим процесом, то зворотня картина просто немислима[1,2,6].

      Будучи  однією з центральних ланок дослідження, соціальна установка пережила разом зі всією соціально-психологічною наукою її підйоми і спади.

      Перший  період (1918-1940 рр.) відмічений теоретичними дискусіями про зміст самого поняття, розвитком техніки виміру установки (починаючи з шкали Терстоуна, запропонований в 1928 р.). До кінця цього періоду був встановлений один з помітних ознак соціальної установки - "інтенсивність позитивного або негативного афекту відносно якого-небудь психологічного об'єкту". У 1931 р. Парк додав ще дві ознаки: латентність (тобто недоступність для прямого спостереження) і народження з досвіду. У 1935 р. Р. Оллпорт, виконав величезну роботу по узагальненню визначень, що були на той час[22].

      Другий  етап (1940-1950 рр.) - період відносного спаду  в дослідженнях соціальної установки, який пояснюється переключенням інтересу на динаміку групових процесів.

      В той же час саме у цей період (у 1947 р.) Смітом було запропоновано  ділення установки на три компоненти: когнітивний, афектний і поведінковий, а також було встановлено, що ця структура  володіє певною стійкістю[1,22,23].

      Третій  етап (середина 50-х - 60-і роки) - період розквіту досліджень установки. На цей  час проводяться дослідження  її процесу. У них вивчався в основному  зв'язок між когнітивним і афектним компонентами установки. З 1957 р. з появою теорії когнітівного дисонансу Л. Фестінгера почалися дослідження зв'язків когнітивних компонентів різних установок. У це же час з'явилися функціональні теорії (або теорії функций установки в структурі індивідуальної поведінки) Сміта[10,17,22].

      70-і  роки - період застою. На тлі витрачених зусиль досить бентежно виглядали такі фактичні уявлення, як велика кількість протіріч і незіставних фактів, відсутність навіть подібності загальної теоретичної основи, строката мозаїка різних гіпотез, розбіжності по кожному з пунктів, що містяться в визначенні Р. Оллпорта, наявність таких істотних пропусків, як недостатнє дослідження взаємозв'язків установки і реальної поведінки[22].

      У психоаналітичній концепції установки  ми спостерігаємо іншу картину. Ще в 1935 р. Г. Оллпорт говорив про те, що "Фрейд наділив установку життєвою силою, зрівнявши її з бурхливим потоком неусвідомленого життя". Це не слід розуміти буквально, бо Фрейд спеціально установці не приділяв уваги. Вплив Фрейда виявляється у висуненні тези про те, що установка, хоча і не має особистого енергетичного заряду, але може черпати його, регулюючи вже наявну психоенергетику[22].

      У 1960 р. Д. Кац виступив з функціональною теорією установки. Запропонував вивчати  установку з точки зору потреб, які вона задовольняє, він виділив чотири її функції, відповідні, на його думку, основним потребам особи: 1) інструментальну (утилітарну); 2) его-защитну; 3) вирази цінностей; 4) організації знання пізнання дійсності. Д. Кац прямо заявив, що перша функція запозичена з біхевіорізму і теорій навчання, друга - у Фрейда і його послідовників, третя - з психології особистості (дослідження проблеми самовираження самореалізацій), четверта - з гештальтпсихології[17,22].

      В 1969 р., зібравши результати майже всіх досліджень проблеми відповідності вербальної поведінки невербальному, А. Уїкер прийшов до висновку, що "декларовані установки швидше не зв'язані або мало пов'язані з невербальною поведінкою". Зіставляючи дані на користь гіпотез про відповідність або невідповідності установки поведінки. Кислері і співавтори відзначають, що дані про невідповідність отримані переважно в умовах реального життя, а дані про відповідність - в умовах лабораторного експерименту. Іншими словами, відповідність вербальної поведінки невербальному ставиться в залежність від ситуації[10,22].

      З огляду на це ми бачимо, що соціальна  установка пройшла складний історичний шлях аж до оновлення, ще й досі дослідники займаються її вивченням. 

      І.2. Поняття про соціальну  установку, структура  та функції

 

      Поняття «Соціальна установка» почало широко застосовуватися в соціологічній і соціально-психологічній літературі після виходу в світ дослідження У. Томаса і Ф. Знанецького. Ці автори визначили установку як психологічний процес, який характеризує відношення індивіда до соціального світу і визначається соціальними цінностями. При цьому цінності розумілися названими дослідниками як зовнішння, об'єктивна сторона установки. Адже цінності спочатку соціальні за своєю природою. Індивід їх засвоює, робить їх своїми цінностями, а не створює їх сам. Такі соціальні цінності як свобода, соціальний статус, порядність, милосердя, багатство, спокій і так далі стають і індивідуальними цінностями лише тому, що вони спочатку є цінностями даного суспільства[10,11,12].

      Таким чином, установка, на думку Томаса і Знанецкого, свідчить про засвоєння людиною тієї або іншої соціальної цінності, будучи, по суті, її суб'єктивним переживанням. Можна сказати і іншими словами: установка є суб'єктивний, індивідуальний спосіб існування об'єктивних соціальних цінностей. Візьмемо, наприклад, таку соціальну цінність як свобода. Кожною конкретною людиною вона сприймається, розуміється і переживається по-своєму. Отже, установки  кожного індивіда відносно своєї свободи будуть його власні. І в цьому сенсі установка виступає своєрідною формою зв'язку між індивідом і суспільством, будучи одночасно і елементом психічної структури особи, і елементом системи соціальних цінностей суспільства[10].