Дослідження пам'яті дітей середнього дошкільного віку

Оскільки спогади так чи інакше торкаються особистого життя людини, вони завжди супроводжуються цілим рядом емоцій.

Ця сторона пам'яті нерозривно пов'язана з всім процесом формування особистості. лише завдяки ній ми не виявляємося кожного разу відчуженими від самих себе, від того, ніж ми самі були в попередній момент нашого життя. це історична пам'ять, в якій виражається єдність нашої особистої свідомості. Це специфічна  людська пам'ять. Навряд яка-небудь тварина має спогад про своє минуле. Завдяки пам'яті в єдності нашої свідомості відображається єдність нашої особи, проходячи через весь процес її розвитку і перебудови.

18

  Згадування відрізняється від впізнавання тим, що воно відбувається без повторного сприймання того об’єкта, образ якого відтворюється. Так, ми відтворюємо образ раніше сприйнятої місцевості, прослуханої лекції або думки прочитаної книжки в умовах, коли зараз ми їх не сприймаємо. Згадування є складнішим процесом, ніж впізнавання, бо впізнаванню допомагає повторне сприймання предмета. Тому в розвитку пам'яті впізнавання виникає раніше, ніж згадування.

Забування

Не все, що ми запам’ятовуємо, можемо через певний час відтворити. При порівнюванні оригінального матеріалу з тим, що нам вдається відтворити, помічаємо деколи навіть дуже значні похибки. Встановлено, що найбільший об’єм матеріалу забувається в перші дні після запам’ятовування. 

              Найдовше зберігаються в пам’яті оповідання, менше часу описи, а найшвидше забуваються наукові тексти.

У принципі той, що забуває – явище доцільне. Те, що, включаючись в діяльність особи, залишається значущим для неї, не забувається. Включення  в діяльність – надійний засіб зв’язку матеріалу з потрібностями людини і, отже, боротьби з тим, що забуває. Одним з прийомів такого включення є систематичне повторення того, що повинне бути збереженим.

Так, сильні посторонні подразники під час заучування можуть або утрудняти утворення нових тимчасових зв’язків, знижуючи ефективність запам'ятовування, або ослабляти, як би стирати сліди раніше вироблених зв'язків і викликати тим самим  забування. Таке забування  може бути пов'язане з впливом попередньої діяльності або, навпаки, з негативним впливом подальшої діяльності. Гальмування

19

виявляється особливо тоді, коли попередня діяльність була складною або схожою за змістом із справжньою діяльністю.

Темпи забування. Забування залежить від часу. Це вперше експериментально встановив німецький психолог Еббінгауз (1850-1909), який показав, що забування особливо інтенсивно протікає після заучування, а потім сповільнюється. Еббінгауз констатував цю закономірність на забуванні окремих безглуздих складів. Численні дослідження, проведені після того, показали, що темп забування залежить і від змісту матеріалу, його усвідомленості. Чим більше  усвідомлений матеріал, тим повільніше він забувається. Проте і відносно осмислений матеріал забувається спочатку швидше, а потім повільніше. Цю закономірність важливо враховувати в учбовій роботі. Треба попереджати забування. Як говорив К.Д.Ушинський, «вихователь, що розуміє природу пам'яті, буде безперестанно вдаватися до повторень не для того, щоб полагодити розвалене, але для того, щоб укріпити будівлю і вивести на ній  новий   поверх».

Явище забування може бути як корисне, так і шкідливе. Позитивна функція полягає в тому, що вона звільнює людину від зайвого баласту інформації, яка після необхідного застосування стає непотрібною. У даному випадку здійснюється захисний механізм забування, який не допускає перевантаження пам’яті. Негативна дія забування проявляється в тому, що нерідко воно усуває або деструктуризує попередньо набутий досвід, коли в пам’яті стираються цілі блоки інформації, необхідної для орієнтації в оточенні та плануванні дій.

20

1.3. Види пам'яті.

Пам'ять окремої людини індивідуальна і залежить від багатьох факторів – фізичних та психологічних. Тому кажуть, що пам’ятей стільки ж, скільки й доброчинностей.

Та все ж різнобарвність видів нашої пам'яті можна класифікувати, що, звичайно, спрощує, але в той же час і впорядковує це явище. Класифікація дає перспективну можливість вивчати феномен пам'яті.

В основу класифікації пам'яті покладено три ознаки, згідно з якими її розподіляють:

1) по переважанню форм психічної активності – моторній, емоційній, образній або інтелектуальній;

2) по способу запам’ятовування – довільному або мимовільному;

3) по тривалості, строку зберігання інформації.

      Об’єкти діяльності – рух, почуття, образ або слово – дали назви таким видам пам'яті, рухова, емоційна, образна та словесно-логічна.

     Рухова пам'ять – це запам'ятовування, збереження і відтворення різних рухів і їх систем. Зустрічаються люди з яскраво вираженим переважанням цього виду пам'яті над іншими її видами. Один психолог признавався, що він абсолютно не в змозі відтворити в пам'яті музичну п'єсу, а недавно почуту оперу може відтворити лише як пантоміму. Інші ж люди, навпаки, взагалі не помічають у себе рухової пам'яті. Величезне значення цього виду пам'яті полягає у тому, що вона служить основою для формування різних практичних і трудових навиків, рівно як і навиків ходьби, листу і т.д. без пам'яті на рухи ми повинні були б кожного разу вчитися спочатку здійснювати відповідні дії. Звичайно ознакою хорошої рухової пам'яті є фізична спритність людини, вправність в праці, «золоті руки».  

21

Емоційна пам’ять

     « Якщо ви здатні почервоніти чи поблідніти при одній згадці про пережите, якщо ви боїтеся думати про давно пережите нещастя – у вас є пам'ять на почуття», - писав К. С. Станіславський про емоційну пам'ять.

     Гнів і радість, відчай і надія, ненависть та любов – почуття полярні. Вже в півсвідомості оцінюється життєво важливе для нас: потрібно негайно відчувати, що нам пропонує ситуація. В цьому й полягає перша підготовча мета емоцій, і чим вони яскравіші, тим певніше діє людина, роблячи вибір між позитивними та негативними впливами, між добром та злом.

Радянський педагог та психолог П.П. Блонський на одному з занять зі студентами запропонував їм згадати та записати події, які вони пережили в поточному році, а потім в своєму житті до інституту. Чотири п’ятих спогадів в першому випадку стосувалися подій, що викликали сильні емоції. В другому випадку майже всі спогади відносились до емоціонально пережитого.

Емоціональна пам'ять адаптує нас до того, що відбувається, відвертаючи увагу від поганого і скеровуючи до доброго – для здобуття настрою, що допомагає роботі, творчості. Емоції завжди сигналізують про те, як задовольняються наші потреби і інтереси, як здійснюються наші відносини з навколишнім світом. Емоційна пам'ять має дуже важливе значення в житті кожної людини.  

Сила емоціональної пам'яті у людей неоднакова. Емоціонально  бідні не можуть відтворити пережиті почуття, більшість людей відтворюють їх у певному ступені, артистичні ж натури ( про них писав Станіславський) не тільки сприймають гостро свої почуття та почуття інших, але й яскраво запам'ятовують пережите.

22

Образна пам’ять

Образна пам'ять виявляється в запам’ятанні образів, уявлень конкретних предметів, явищ, їх властивостей і наочно даних зв’язків, відношень між ними.

Залежно від того, якими аналізаторами сприймаються об’єкти при їх запам’ятовуванні, образна пам'ять буває зоровою, слуховою, дотиковою, нюховою тощо. Так, ми запам’ятовуємо і відтворюємо образи знайомих людей, яких ми бачили, мелодії пісень, що ми їх чули, запахи квітів, які нюхали, і т.д.

Фізіологічною основою образної пам'яті людини є передусім тимчасові нервові зв’язки першосигнального характеру. Проте в їх утворенні бере участь і друга сигнальна система. Образи, уявлення запам’ятовуваних предметів, явищ, асоціюючись з словами, закріплюються в них і завдяки цьому набувають відносно стійкого характеру. Мова виступає як засіб усвідомлення людиною її чуттєвого досвіду і довільного використання нею змісту образної пам'яті.

У нашій образній пам'яті ми оперуємо образами, уявленнями різного ступеня складності: образами поодиноких предметів, уявленнями про спільні їх зовнішні властивості і, нарешті, алегоричними символічними образами, в яких ми закріплюємо і певний абстрактний зміст.

Образна пам'ять має велике значення в нашому житті. Наше чуттєве пізнання, зафіксоване в образах пам'яті, є джерелом наших знань про зовнішній світ.  

Іноді зустрічаються люди, що володіють  так званою ейдетичной пам'яттю. Ейдетичні образи, або наглядні  образи пам'яті, - це результат збудження органів чуття зовнішніми подразниками. Ейдетичні образи схожі на уявлення тим, що виникають у відсутності предмету, але характерезуються такою деталізованою наочністю, яка абсолютно недоступна звичному уявленню. Людина, наприклад, «бачить» відсутній

23

предмет до найдрібніших подробиць, «переводячи погляд» з деталі на деталь, як це звичайно можна зробити при сприйняття.

Словесно-логічна пам'ять

Моторна, емоційна та образна пам'ять в своїх особливих формах притаманна і тваринам. Специфічно людська пам'ять – словесно-логічна, змістом якої є наші думки та мова.

Словесно-логічна пам'ять – це не просто запам’ятовування, а переробка словесної інформації, виділення з неї найбільш суттєвого, відхилення від другорядного, несуттєвого, і збереження в пам’яті не безпосередньо сприймаємих слів,  а тих думок, які ними виражені. В основі словесно-логічної пам'яті завжди лежить складний процес перекодування повідомляємого матеріалу, пов'язаний з відстороненням несуттєвих деталей і узагальненням центральних моментів інформації. А. Р. Лурія, даючи визначення і характеризуючи словесно-логічну пам'ять, розкриває її «технологію», принцип дії, в якому здійснюється можливий для нас відрив вже не тільки від реальності, але й від того, що дано у вигляді її образних уявлень.

У словесно-логічній пам'яті головна роль належить другій сигнальній системі. Спираючись на розвиток інших видів пам'яті, словесно-логічна стає ведучою по відношенню до них,  і від її розвитку залежить розвиток всіх інших видів пам'яті. Словесно-логічній пам'яті належить  провідна роль в засвоєнні знань під час навчання. 

Мимовільна і довільна пам'ять

Залежно від цілей діяльності пам'ять ділять на мимовільну і довільну.

Запам'ятовування і відтворення, в якому відсутня спеціальна мета щось запам’ятати або пригадати, називається мимовільною пам'яттю. У тих випадках, коли ми ставимо таку мету, говорять про довільну пам'ять. В

24

останньому випадку процеси запам'ятовування і відтворення виступають як спеціальні, мнемічні  дії. 

Мимовільна і довільна пам'ять разом з тим є двома послідовними ступенями розвитку пам'яті. Кожен по своєму досвіду знає, яке величезне місце в нашому житті займає мимовільна пам'ять, на основі якої без мнемічних намірів і зусиль формується основна і по об’єму, і по життєвому значенню частина нашого досвіду. Проте в діяльності людини нерідко виникає необхідність керувати своєю пам'яттю. У цих умовах важливу роль виконує довільна пам'ять, що дає можливість навмисно заучити або пригадати те, що необхідно.    

Механічна і логічна пам’ять.

              Механічна пам’ять наявна, коли якийсь матеріал запам’ятовуємо внаслідок багаторазового повторювання – зазубрюємо його, не вдаючись у зміст. При відтворенні особа може докладно повторити те, що запам’ятала, але не зможе пояснити його значення або застосувати в нових обставинах. Коли ж при запам’ятовуванні найперше старатися зрозуміти засвоювану інформацію (чи результат спостереження за якимось явищем), з’ясувати всі терміни, встановити смислові зв’язки в тексті, який містить цю інформацію, а лише після цього запам’ятати даний матеріал, то це буде логічна пам’ять. Застосовуючи логічну пам’ять, особа ще при першому знайомстві з матеріалом старається:

-              виявити в ньому основні смислові ланки;

-              виділити в матеріалі частини, які є логічними складниками цілості;

-              здійснити селекцію інформації, приймаючи суттєве й відкидаючи другорядне.

25

Логічна пам’ять дає кращі і довговічніші результати, ніж механічна. За її допомогою можна запам’ятати значно ширший обсяг навіть дуже складного матеріалу та тривалий час його зберігати.

Короткочасна, довготривала и оперативна пам'ять

Короткочасною називають таку пам'ять, яка характеризується швидким запам’ятанням матеріалу, негайним його відтворенням і дуже коротким збереженням. Включаючись в діяльність людини, вона обслуговує окремі її елементи. Обсяг її, як правило, обмежений. Життєва функція довготривалої пам'яті полягає в набуванні й закріпленні знань, умінь і навичок, розрахованих на довготривале їх збереження і наступне використання в діяльності людини.

Виділяють також оперативну пам'ять (П.І. Зінченко, Г.В. Рєпкіна), маючи на увазі такі її процеси, які забезпечують запам’ятання, збереження й відтворення інформації, потрібної для досягнення мети певної конкретної діяльності. Вона характеризується утворенням оперативних одиниць, тобто певним способом організованих «кусків» матеріалу, потрібних для виконання даної діяльності. Виконавши свою функцію в ній, вони далі можуть забуватися.

Розглянуті вище види пам'яті взаємопов’язані між собою. Їх взаємний зв'язок обумовлюється як змістом того, що запам’ятовується, так і цілями та засобами діяльності людини, в яку включаються процеси пам'яті.

Щоб довільно запам’ятати або пригадати якийсь матеріал, ми вдаємося до певних засобів, з допомогою яких встановлюємо зв’язки в ньому, щось робимо для того, щоб його зберегти в пам'яті або  поновити, коли він нам потрібний. Тут особливо виразно виступає опосередкований  характер пам'яті. Засоби змінюються в ході розвитку пам'яті, вони починаються з зовнішніх дій ( наприклад, зав’язування вузлика) і переходять далі до внутрішніх мислитель них дій, що здійснюються з допомогою мовлення