В даному опитувальнику, ми користувались формулою для визначення коефіцієнту дезадаптованості: К = П: 70 х 100,

Де П - кількість  балів, набраних дитиною.

 Показник  до 20% є нормальним, дезадаптація  відсутня.

 Показник  від 20 до 40% свідчить про середній  ступінь дезадаптації.

 Показник  вище 40% - серйозний ступінь дезадаптації.

 Показник  вище 50% свідчить про те, що дитина  потребує консультації психоневролога.

Опрацювавши  „ Тест на адаптацію „ Н.Г. Лусканової, результати були зафіксовані в таблиці, в якій чітко показаний  коефіцієнт дезадаптації молодших школярів.

Тест на адаптацію

Н. Г. Луска нова (Див. дод. А)

 

     Отже, учні, які набрали 25-30 балів, характеризуються високим рівнем шкільної адаптації, 20-24 бали характерні для середньої норми, 15-19 балів вказують на зовнішню мотивацію, 10-14 балів свідчать про низьку шкільної мотивації і нижче 10 балів - про негативне відношенні до школи, шкільної дезадаптації.

     Отже, можемо сказати, що зниження рівня шкільної мотивації може служити критерієм шкільної дезадаптації дитини, а його підвищення - позитивної динаміки в навчанні і розвитку. 

2.3 Шляхи та напрями  роботи практичного  психолога щодо  подолання дезадаптації  молодших школярів.

     Успішна адаптація до шкільного життя  залежить від рівня готовності дитини до навчання в першому класі, сформованості основних передумов навчальної діяльності. Чим краще готовий організм дитини до всіх змін, пов’язаних із початком навчання в школі, дол. труднощів, яких не уникнути, тим легше вона їх подолає, тим спокійнішим буде процес пристосування до школи. [8]

     Шкільна дезадаптація – це утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи у формі порушень навчання і поведінки, конфліктних відносин, психогенних захворювань і реакцій, підвищеного рівня тривожності, викривлень зовні не появляються, але  дитини досить боляче переживає всі шкільні проблеми (це супроводжується тривогою, відсутністю апетиту та розладам сну), тобто в неї спостерігають реакції як активного, так і пасивного процесу. Це може виявитися у настороженості, невпевненості, плаксивості без причин.[24]

     Тому  знаходження шляхів подолання шкільної дезадаптації є важливою і актуальною проблемою для теорії і практики педагогічної науки. Окрім здійснення профілактичних заходів важливе значення має корекційна робота з дезадаптованими дітьми. Ефективними формами корекції дезадаптації є корекційні програми для школярів.

     Профілактика  і корекція емоційної дезадаптації містить у собі три змістовних блоки: психологічну профілактику, консультування батьків, учителів і власне корекційну роботу з емоційно дезадаптованими школярами. Перевага надається роботі з батьками й учителями, оскільки залучення значущих дорослих призводить до найбільшого позитивного ефекту.[13]

     У роботі з учителями потрібно використовувати  лекції, семінари, психолого-педагогічні  консиліуми, “круглі столи”, а також спеціально створені тренінги педагогічного спілкування.

     У своїй роботі вчитель повинен  орієнтуватися на доцільний стиль  взаємин з учнями, оскільки існує  пряма залежність між стилем спілкування  вчителя і особливостями перебігу соціальної адаптації молодших школярів. Наприклад, демократичний стиль управління навчально-виховним процесом побудови спілкування і взаємин учителя з учнем забезпечує успішність процесу адаптації, створює найкращі умови для повноцінного розвитку особистості.

     Надзвичайно велике місце в процесі шкільної адаптації молодших школярів належить значущим дорослим і саме сім’ї. Тому велике значення в профілактиці труднощів  адаптації має поглиблена індивідуальна  та групова соціальна консультація на основі тестування і спостереження ще на етапі вступу дитини до школи.[5]

     У багатьох сім’ях у першу чергу  цікавляться, яку оцінку одержала дитина в школі, взаємини між дитиною  і батьками визначаються успіхами чи невдачами в навчанні. Хоча з новими обов’язками дитина набуває і нові права: у неї повинні бути години для виконання завдань, дитина може вимагати від батьків купити письмові приладдя, спортивну форму тощо. У дитини повинен бути спланований режим дня для того, щоб правильно організувати свій день, розподілити час, щоб справитися із навчальними завданнями і мати час для відпочинку,оскільки дитина цього віку щвидко виснажується, особливо це стосується дітей із слабкою нервовою системою. Саме тому батькам слід враховувати ці моменти в житті дитини, щоб зуміти виховати організованість і відповідальність у такому важливому обов’язку для дитини-навчанні.

     Батькам необхідно давати рекомендації з  урахуванням індивідуальних особливостей дитини. При перших ознаках дезадаптації необхідно проводити індивідуальні  бесіди і консультації з батьками про можливі шкільні труднощі

дитини, а також про шляхи надання  допомоги з їх сторони. Адже, розуміння  та підтримка в складних ситуаціях  створюють почуття захищеності, внутрішнього комфорту в першокласників.[22]

     Батькам слід допомагати дітям у важких ситуаціях, проблемах і труднощах. Але часто батьки замість допомоги ще більш поглиблюють ситуацію дезадаптації дитини (наприклад, сварять її, чи навпаки, відсторонюються від начання та допомоги, пояснюючи це нестачею часу). Порушені взаємостосунки між батьками і дитиною ще більше ускладнюють дезадаптацію дитини. Причиною неефективного відношення батьків можуть бути:

- педагогічна  і психологічна неграмотність  батьків;

- ригідні  стереотипи виховання;

- особистісні  проблеми і особливості батьків,  які вносяться в спілкування з дитиною;

- вплив  особливостей спілкування в сімї  на стосунки батьків і дитини [24].

     Всі ці причини викривленого відношення батьківського відношення можуть бути виправлені зусиллями соціального педагога і практичного психолога шляхом надання індивідуальних та групових консультацій, психотерапії та корекції (батьківські групи, поведінковий тренінг,групова дискусія, ігри, навчаючі експерименти, аналіз вчинків та спільних дій). 

ВИСНОВОК  ДО II РОЗДІЛУ

     Літературний  аналіз показав, що період 6-8 років - один з найважчих періодів життя дитини. Тут відбувається виникнення свідомості свого обмеженого місця в системі відносин з дорослими, прагнення до здійснення суспільно-значущої та суспільно-оцінюваної діяльності. У дитини виникає усвідомлення можливостей своїх дій, він починає розуміти, що не все може.

     Перехід від дошкільного дитинства до шкільного характеризується рішучим зміною місця дитини в системі доступних йому відносин і всього способу її життя. Всі ці умови призводять до того, що школа стає центром життя дітей, наповненою їх власними інтересами, взаємовідносинами та переживаннями. Отже, питання шкільного навчання - це не тільки питання освіти, інтелектуального розвитку дитини, але й формування його особистості питання виховання.

       Всі ці здобутки свідчать про перехід дитини до наступного віковому періоду, який завершує дитинство.

       Таким чином, період початкового  навчання є одним з найважливіших  періодів формування особистості. 

       Шкільна дезадаптація, виражена  в педагогічній занедбаності, неврозах, дідактогеніях, різних емоційно-поведінкових реакціях може спостерігатися на всіх щаблях шкільного навчання. Але найбільш важливим є період початкового навчання в школі.

       Проведені дослідження дозволили  виявити три рівні адаптації  дітей до школи: високий рівень - дитина позитивно ставиться до школи; середній рівень - дитина позитивно ставиться до школи, але вимагає контролю за своєю діяльністю; низький рівень - дитина ставиться до школи негативно або байдуже.

       Своєрідним мікроколективом, що  грає істотну роль у вихованні особистості, є сім'я. Довіра і страх, впевненість і боязкість, спокій і тривога, сердечність і теплота у спілкуванні на противагу відчуженню та холодності - всі ці якості особистість набуває в сім'ї. Вони виявляються і закріплюються у дитини задовго до вступу до школи і надають тривалий вплив на його адаптацію в навчальному поведінці.

                                                                    

                     

     ВИСНОВОК

     В даній курсовій роботі „ Причини  шкільної дезадаптації молодших школярів „ ми розглянули три питання: сутність поняття „дезадаптація”,її прояви, причини шкільної дезадаптації у молодших школярів та роль сім'ї в дезадаптаційних процесах особистості дитини.

     Таким чином, ми прийшли до висновку, що шкільна дезадаптація – дуже важливий процес. В найрозповсюдженішому значення шкільна дезадаптація – негативне явище, що заважає своєчасній, повноцінній соціалізації дитини, гармонійному розвитку особистості,перешкоджає подальшій успішності в навчанні, загальній соціально-психологічній адаптації.

     У результаті переходу до шкільного навчання з шестирічного віку зміщується межа шкільного віку. Психологічним змістом  цього перехідного періоду є  зміна провідної діяльності. Специфічні напрямки розвитку диктують необхідність будувати навчання та виховання дітей-шестирічок з урахуванням психологічних особливостей, відповідно до яких у них слід формувати позитивне ставлення до школи, усвідомлені мотиви учіння, адекватну самооцінку, вміння та бажання брати участь у колективній діяльності.

     Об’єктивною передумовою психологічних труднощів  при входженні в шкільне життя  є нова, соціальна ситуація розвитку, зміна місця в системі соціальних відношень, тобто формування нової  внутрішньої позиції школяра, що вимагає складної психологічної перебудови.

     До  суб’єктивних передумов виникнення труднощів відносять: відсутність  у дитини досвіду соціального  спілкування, або отриманий негативний досвід відвідувань дитячих дошкільних установ; низка індивідуальних особливостей дитини, які утруднюють процес становлення школяра: замкнутість, сором’язливість, агресивність, розсіяність та ін. Чинником, який збільшує (або посилює) труднощі входження в шкільне життя, є авторитарний стиль педагогічного впливу (дії), прийнятий вчителем.