Шкільну дезадаптацію цілком коректно розглядати як більш окреме явище по відношенню до загальної соціально-психологічної  дезадаптації, в структурі якої шкільна  дезадаптація може виступати як в ролі слідства, так і в ролі причини.

     Суттєву роль в успішній адаптації до школи  відіграють характерологічні й особистісні  особливості дітей, які сформувалися на попередніх етапах розвитку. Вміння контактувати з іншими людьми, володіти необхідними навичками спілкування, здатність визначити для себе оптимальну позицію у відносинах з оточуючими надзвичайно необхідні дитині, яка поступає в школу, оскільки навчальна діяльність, ситуація шкільного навчання значною мірою має колективний характер. Несформованість таких здатностей або наявність негативних особистісних якостей породжують типові проблеми спілкування, коли дитина, нехтується однокласниками. В обох випадках це спричиняє глибоке переживання дитиною психологічного дискомфорту, що має дезадаптуючий вплив.

     Не  менш серйозні проблеми виникають у  дітей із заниженою самооцінкою. Їх поведінка відрізняється зневірою у власні сили, що формує почуття  залежності, сковує розвиток ініціативи і самостійності у вчинках  і судженнях.

         Первинна оцінка дитиною інших дітей залежить від думки вчителя, авторитет якого визначається молодшими школярами. Демонстративно негативне ставлення педагога до дитини формує аналогічне ставлення до неї і її однокласників, в результаті чого така дитина потрапляє в ізоляцію. Невміння налагодити позитивні взаємини з іншими дітьми стає основним психотравмуючим чинником і викликає у неї негативне ставлення до школи, призводить до зниження успішності, провокує формування різних паталогічних станів.

     Отже, природа шкільної дезадаптації може бути зумовлена різними чинниками. У зв’язку з цим поглиблене вивчення її причин і механізмів має здійснюватися не лише в межах педагогіки, але і в віковій та педагогічній психології. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  II. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕЗАДАПТАЦІЇ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

2.1 Організація та  методика дослідження  причин шкільної  дезадаптації молодшого  школяра

     Методики, що використовувались нами у процесі дослідження, є, на нашу думку, найбільш доречними для дослідження дезадаптації у дітей молодшого шкільного віку, особливо, учнів 1-х та 2-х класів. Ми використовували такі три методики:

1. Тест „Малюнок неіснуючої тварини” (автор М. З. Друкаревич) [27]
2. Тест на адаптацію (автор Н.Г. Лусканова) [13]
3. Опитувальник для вчителя (автор Л. М. Ковальова) [18]

     Базою для дослідження причин шкільної дезадаптації молодших школярів стала Калуська загально-освітня школа I-II ступенів №9.

     21.11.2011 року серед  учнів 1-го класу віком 6-7 років, кількістю – 17 осіб, проводились експериментальні дослідження.

     Методи  які проводились продуктивно доповнюють одне одного та дозволяють побудувати повну картину емоційного стану  дитини.

     Завдання  проективного тесту „Малюнок неіснуючої тварини”- надати широку інформацію про дитину за відносно короткий проміжок часу. Оскільки при діагностуванні з їх допомогою виконується робота невербального характеру, деякі з цих методик мають широкий віковий діапазон застосування. Крім відображення відносно стійких рис особистості, малюнки несуть на собі відбиток психічних станів, її сьогохвилинних взаємодій з оточуючими, і наявних у момент діагностування відносин з ними [5].

     Тест  «Неіснуюча тварина» − спрямований  на дослідження особистості дитини.

     Для дослідження необхідно: аркуш білого паперу(А5), простий олівець і фарби.

     Дитині  було дане завдання - придумати і намалювати неіснуючу тварину і назвати його неіснуючим іменем.

     Причому було роз’яснено, що тварина повинна бути придумана саме самою дитиною, що вона повинна створити таку істоту, якої до неї ніхто не придумував. Це не повинен бути вже побачений колись персонаж з мультиків, комп'ютерних ігор або казок. Після завершення роботи, обов’язково розпитувалось дитину про істоту яку вона намалювала.

     Тестований  неусвідомлено ідентифікував себе з малюнком, переносив на зображену  істоту свої якості і свою роль в суспільстві. Іноді діти розповідали від імені тваринного про свої проблеми. Але це не завжди несе в собі достатньо інформації і залежить від здатності дитини аналізувати свій внутрішній світ. Для нас же важливо було зрозуміти, наскільки він адаптований у колективі.

     «Тест на адаптацію» Н.Г. Лусканової. Дана методика дозволяє визначити у випробуваного рівень мотивації на шкільну діяльність, дізнатися чи подобається йому вчитися.(Див. дод. А)

       Учням, були запропоновані спеціальні  анкети, які вміщували в собі 10 питаннь, на які дитина мала два варіанта відповідей, а саме: „так” , „ні”.

     Саме  вчитель має можливість постійно спостерігати за дитиною в різних моментах її діяльності. Збір даних  доцільно проводити за допомогою  спеціальних опитувальників, з наступним уточненням тих чи інших результатів у безпосередній бесіді з педагогом чи батьками. З метою отримання цілісної картини діяльності дитини в школі був використаний «Опитувальник для учителя», розроблений Л. М. Ковальовою, який допомагає педагогу систематизувати своє уявлення про дитину, що починає вчитися в школі.(Див. дод. Б)

     Опитувальник  складається з 46 тверджень, 45 з них  стосуються поведінки дитини в школі, одне участі батьків у вихованні. Працюючи з бланком відповідей, учитель  закреслював номери тих тверджень, які, на його думку, стосуються конкретного учня і є стійко вираженими.

       У ході роботи над опитувальником  учитель мав можливість проаналізувати  свої спостереження, зробити їх  більш цілеспрямованими та диференційованими.  Це дозволяє «стороннім поглядом» подивитись на свою діяльність, на ефективність форм та методів роботи, які використовуються на уроках.

     Застосування  опитувальника також допомагає  вчителю й психологу отримати повну і систематизовану картину  прояву індивідуальних особливостей окремої дитини і класу в цілому; виявити основні труднощі кожної дитини і відповідно до цього розробити програму допомоги.

     Результати  експерименту були повідомлені вихователю 1 класу 28.11.2011, яка в свою чергу  мала змогу проінформувати батьків.

2.2 Аналіз результатів дослідження причин дезадаптації молодших школярів

 Ми опрацювали  результати методики „Неіснуючої тварини”.

Відповідно до даних  , ми отримали наступні показники, які показані в таблиці :

     За  критерієм зображення, малюнок який є зміщеним вниз означає, невпевненість у собі, нерішучість, відсутність прагнення до самоствердження - ось що притаманне такому художнику. Малюнок який зміщений вверх- дитина має високу самооцінку і рівень домагань, які, за відчуттям дитини, не повністю реалізуються. Малюнок який зміщений вправо- прагнення до контролю над собою, екстраверсії. Малюнок який зміщений вліво, можливо, висловлює соціальну бездіяльність, сором'язливість, інтроверсію. 

     За  критерієм розміщення голови, якщо вона повернута вправо, то художникові властиві висока цілеспрямованість і активність, які дорослі іноді приймають за зайву впертість. Якщо ж голова повернута вліво- характеризує тестованого як людину, схильного до роздумів, фантазування, його мрії часто існують тільки в його уяві і не реалізуються в дійсності. Голова намальована в положенні анфас- присутність егоцентризму або безконтрольності в поведінці.

     За  критерієм намальованих очей, то можна  сказати, що коли дитина намалювала очі  з яскраво вираженою райдугою, то це може означати, що дитину мучить постійний страх.

     Промальовування вій - показник зацікавленості в захопленні з боку оточуючих, загальне визнання своєї привабливості.

     За  критерієм намальованого рота, можна  виокремити таке, що зубасту істоту малюють діти, яким властива словесна агресія захисного характеру, а відкритий рот без промальовування губ і язика, особливо зафарбований, заштрихований - ознака готовності злякатися, такі діти часто недовірливі і боязко.

     Що  ж до такого критерія, як намальованих вух істоті, то це є це знак того, що дитині важлива думка і інформація оточуючих про нього самого.

     Критерієм додаткових подробиць є намальовані дитиною роги та елементи зачіски в тварини. Роги- захист від агресії,а елементи зачіски або грива - чутливість.

     Критерієм також є наявність хвоста. Якщо  хвіст піднятий вгору- позитивну самооцінку, бадьорість. Хвіст опущений донизу- невдоволення собою, сумнів у своїх силах, жаль із приводу сказаного і зроблене. Розгалужені хвости, кілька хвостів - залежність чи суперечливість самооцінки. Два хвоста розгорнуті в сторони і в тварини великі вуха - самооцінка дитини сильно залежить від думки оточуючих.

     Критерій  незвичайних, вмонтованих деталей , може бути ознакою психопатології або просто проявом особливої ​​оригінальності, як, втім, і відлунням надмірного захоплення роботами і науковою фантастикою.

     Шипи  та нарости відображають особливості психологічного захисту дитини. Ступінь агресивного захисту характеризується наявністю гострих виступів та їх спрямованістю.Особливим критерієм є саме назва тварини:

     Раціональне зміст смислових частин - літаючий заєць, бегокот тощо - говорить про раціональне складі розуму дитини. Словотворення з книжково-науковим, латинським закінченням - рептіліус - виражає прагнення підкреслити рівень свого розвитку, ерудиції. Поверхнево-звукові, без всякого осмислення, слова говорять про легковажному ставленні до навколишнього. Іронічно-гумористично - пузироід, пельмеш - висловлює таку ж іронічно-поблажливе ставлення і до дійсності. Опрацювавши опитувальник для вчителя Л. М. Ковальової, результати зафіксували у таблиці, де яскраво виражений  %  дезадаптації молодших школярів.

Опитувальник  для вчителя (Див. дод.Б)