Аспеты смысла жизни в юности

      3.4.  Дослідження локусу контролю старшокласників  

     В процесі вивчення психологічних  аспектів пошуку сенсу життя ми вирішили звернути увагу на  формування локусу контролю у старшокласників.

      Діагностику  суб’єктивного контролю  старшокласників було проведено  за допомогою  тесту-опитувальника , розроблений Є. Ф. Бажіним на основі шкали локусу контролю Дж. Роттера.  Тест-опитувальник представлено в Додатку В.

     З  метою  вивчення  міжособистісних відносин в ранньому юнацькому віці   нами  було  проведено емпіричне   дослідження на базі Первомайської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Загальна  кількість дітей,  які приймали  участь  у дослідженні -  26 старшокласників, віком 16-17 років.  Серед них 14 хлопчиків та 12 дівчаток. 

    Мета  дослідження  - визначити локус суб'єктивного контролю у старшокласників.

    Для проведення дослідження необхідними  матеріалами стали: тест-опитувальник, розроблений Є. Ф. Бажіним на основі шкали локусу контролю Дж. Роттера, бланк для відповідей  та ручка.

    Методика  дослідження дозволяє порівняно  швидко й ефективно визначити  рівень сформованості суб'єктивного  контролю як в однієї, так і в  кількох осіб. Кожного досліджуваного старшокласника ми забезпечили індивідуальним текстом опитувальника і бланком для відповідей з нумерацією тверджень, яка відповідає тесту опитувальника.

      Інструкція досліджуваному: «Запропонований  Вам опитувальник має 44 твердження. Прочитайте їх і дайте відповідь,  чи згодні Ви з даним твердженням, чи ні. Якщо згодні, то в бланку для відповідей перед відповідним номером поставте знак «+», якщо ні — знак «-». Пам'ятайте, що в тесті немає «правильних» і «неправильних» відповідей. Свою думку висловлюйте відверто. Надавайте перевагу тій відповіді, яка перша спала Вам на думку».

    За  результатами дослідження ми отримали  показник локусу суб'єктивного контролю у дітей раннього юнацького віку, тобто показник загальної інтернальності Іо. Це — сума збігів відповідей досліджуваного з відповідями, які наведено в ключі, що представлений в Додатку В.

    Локус контролю — це характеристика вольової сфери людини, яка відображає її нахил приписувати відповідальність за результати своєї діяльності зовнішнім  силам або власним здібностям і зусиллям. Приписування відповідальності за результати своєї діяльності зовнішнім силам називається екстернальним, або зовнішнім, локусом контролю, а приписування відповідальності власним здібностям і зусиллям — інтернальним, або внутрішнім локусом контролю.

    Таким чином, можливі два полярних типи особистостей залежно від локалізації контролю: екстернальний та інтернальний. Будь-якій людині властива певна позиція на континуумі від екстернального до інтернального типу. У цілому, чим більша величина інтернальності, тим менша екстернальність.

    Локус контролю, характерний для людини, є універсальним стосовно будь-яких типів подій і ситуацій, з якими їй доводиться стикатися. Один і той же тип контролю проявляється як у разі невдач, так і в разі успіхів, причому це спостерігається в різних сферах життєдіяльності суб'єкта.

    Для певного рівня локусу контролю користуються певними межами шкали інтернальності, що представлені в таблиці 3.5

    Таблиця 3.5

    Межі  шкали інтернальності за шкалою локусу контролю Дж. Роттера

Показник  інтернальності (Іо)	Рівень  локусу контролю
0-11	Низький рівень інтернальності
12-32	Середній рівень інтернальності
33-44	Високий рівень інтернальності

 

    Характеристика  рівнів локусу контролю за тестом-опитувальником представлена в таблиці 3.6

    Таблиця 3.6

    Загальна  характеристика рівнів локусу контролю

Рівень  локусу контролю	Характеристика  рівнів локусу  контролю
Низький рівень  інтернальності	Старшокласники  майже не бачать зв'язку між своїми діями і важливими для них подіями життя. Вони не вважають себе здатними контролювати розвиток таких подій і гадають, що більшість їх є результатом випадку чи вчинків інших людей. Тому «екстернали» емоційно нестійкі, схильні до неформального спілкування і поведінки, слабкокомунікабельні, у них поганий самоконтроль і висока напруженість.
Середній  рівень інтернальності	Властивий більшості людей. Особливості їхнього суб'єктивного контролю можуть дещо змінюватися залежно від того, чи здається людині ситуація складною чи простою, приємною чи неприємною тощо. Хоча їхня поведінка і психологічне почуття відповідальності за неї залежать від конкретних соціальних ситуацій, усе ж можна і в них встановити перевагу того чи іншого локусу контролю.
Високий рівень  інтернальності	Відповідає високому рівню суб'єктивного контролю над будь-якими значущими подіями. Люди, які мають такий локус контролю, вважають, що більшість важливих подій у їхньому житті — результат власних дій, що вони можуть ними керувати і відчувають відповідальність і за ці події, і за те, як складається їхнє життя в цілому. «Інтернали» з високими показниками суб'єктивного контролю мають емоційну стабільність, вони вперті, рішучі, відрізняються комунікабельністю, значним самоконтролем і стриманістю.

 

      Таким чином, суб'єктивний локус контролю пов'язаний з відчуттям людиною своєї сили, відповідальності за те, що відбувається в її житті, із самоповагою, із соціальною зрілістю і самостійністю особистості.

     Результати  дослідження за допомогою методики дослідження локусу суб’єктивного  контролю старшокласників  представлені  в  таблиці 3.7.

     Таблиця 3.7

     Результати дослідження локусу контролю старшокласників

     за  тестом-опитувальником

Група  старшокласників	Рівні локусу контролю
	Низький рівень інтернальності	Середній рівень інтернальності	Високий рівень інтернальності
	%	%	%
Старшокласники  жіночої  статі  (n=12)	8,3	58,3	33,2
Старшокласники  чоловічої статі (n=14)	49,7	42,6	7,1
Загалом, група старшокласників жіночої та чоловічої статі   (n=26)	30,8	50,00	19,2

 

      Таким  чином, нами було визначено, що у дівчат раннього юнацького віку переважає  середній рівень в розвитку інтернальності -  58,3% досліджуваних, тобто поведінка  і психологічне почуття відповідальності старшокласниць за неї залежать від  конкретних соціальних ситуацій. Крім того, у 4 дівчат – це 33,2 % високий рівень розвитку інтернальності.

     У хлопців  раннього юнацького віку переважає низький рівень в розвитку інтернальності -  49,7 % досліджуваних, тобто старшокласники не бачать зв'язку між своїми діями і важливими для них подіями життя, вони не вважають себе здатними контролювати розвиток таких подій і гадають, що більшість їх є результатом випадку чи вчинків інших людей. Крім того, у 6 хлопців  – це 42,6 % середній  рівень розвитку інтернальності.

     Загалом, серед досліджуваних старшокласників переважає група учнів з середнім рівнем розвитку інтернальності  (50 %). Але, великий відсоток займають досліджувані з низьким рівнем розвитку інтернальності (30,8%).

    Складаючи рекомендації для самовдосконалення старшокласників, ми  враховували  наступне:

    -   конформна, поступлива поведінка більшою мірою притаманна людям з екстернальним локусом контролю;

    -     інтернали менш схильні підкорятися тискові (думкам, емоціям та ін. інших людей);

    -     людина з інтернальним локусом контролю краще працює на самоті;

    -     інтернали більш активно шукають інформацію, як правило, більше ознайомлені із ситуацією, ніж екстернали;

    -    в інтерналів більш активна, ніж в екстерналів, позиція щодо свого здоров'я.

    Треба відзначити, що в роботі з інтернальним локусом контролю практичні психологи повинні надавати перевагу недирективним методам виховання і психокорекції. А в роботі з екстерналами важливо звертати увагу на тривожність та депресію.

    Таким чином, дослідження показало: інтернали-старшокласники більш популярні, займають сприятливу позицію в системі міжособистісних стосунків. Вони більш бажані для суспільства, впевненіші в собі й терпимі. 
 
 

     Висновки  до розділу 3

    В результаті проведеного  емпіричного  дослідження були зроблені наступні узагальнення: 

    1.  Юнаки-старшокласники серед  термінальних цінностей життя  виділяють матеріально забезпечене життя (20,5%), здоров’я (18,0 %).

    2.  Дівчата-старшокласниці  віддають  перевагу  здоров’ю (14,0%), цікавій роботі (13,0%) та любові(12,0%).  

    3.  Юнаки серед інструментальних  цінностей життя  виділяють ефективність в справах  (23,0%), незалежність (19,0%) та життєрадісність (13,0%).

    4.  Дівчата віддають  перевагу  акуратності (15,0%), вихованості (13,0%) та чуйності (14,0%).   

    5.  В міжособистісних відносинах велику значимість для  юнаків відіграють ставлення до друзів (35,7%).

    6.  В міжособистісних відносинах  велику  дівчата віддають  перевагу  ставленню до сім’ї (33,2%).   

    7. Для юнаків вирішальним в підготовці до самостійного життя виступає сила духу та знання законів, у дівчат переважає готовність до сімейного життя та освіченість.

    8. У дівчат раннього юнацького віку переважає середній рівень в розвитку інтернальності -  58,3% досліджуваних, тобто поведінка і психологічне почуття відповідальності старшокласниць за неї залежать від конкретних соціальних ситуацій. Крім того, у 4 дівчат – це 33,2 % високий рівень розвитку інтернальності.

    9.  У хлопців  раннього юнацького віку переважає низький рівень в розвитку інтернальності -  49,7 % досліджуваних, тобто старшокласники не бачать зв'язку між своїми діями і важливими для них подіями життя, вони не вважають себе здатними контролювати розвиток таких подій і гадають, що більшість їх є результатом випадку чи вчинків інших людей. Крім того, у 6 хлопців  – це 42,6 % середній  рівень розвитку інтернальності.

    10. Загалом, серед досліджуваних  старшокласників переважає група  учнів з середнім рівнем розвитку  інтернальності  (50 %). Але, великий  відсоток займають досліджувані  з низьким рівнем розвитку інтернальності (30,8%).

     Таким чином, головним досягненням в соціально-психологічному розвитку старшокласників, в пошуку сенсу життя є внутрішня духовна сила, самоусвідомленість, ціннісні орієнтації, освіченість, готовність до самостійного дорослого життя, здатність бути суб'єктом власного життєвого шляху, висока особистісна культура, яка виявляється в усіх сферах їх актуальної життєдіяльності, виразно проектується у майбутнє. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ЗАГАЛЬНІ  ВИСНОВКИ

     Теоретичний аналіз та емпіричний аналіз психологічних аспектів пошуку сенсу життя в ранньому юнацькому віці   дозволив нам зробити   загальні висновки:

1. Великого значення для розгляду проблеми сенсу життя в ранньому юнацькому віці відіграє відкриття юнаком свого неповторного внутрішнього світу, індивідуальності своєї особистості та усвідомлення незворотності часу.
2. Пізнання життя і свого місця в ньому зумовлює глибоке розуміння своїх зв'язків, стосунків з іншими людьми, правил, моральних основ цих взаємин, усвідомлення потреби в духовному.
3. Результатом роздумів про себе, діалогів із собою, самоаналізу стає обґрунтування моральних мотивів, визначення духовно-моральної позиції.
4. Соціальна позиція юнаків і дівчат зорієнтована на здобуття статусу самостійної дорослої людини. У зв'язку з цим старшокласники виявляють підвищений інтерес до способу життя дорослих, що сприяє їх життєвому і професійному самовизначенню.
5. У ранньому юнацькому віці розширюється коло їх дружнього спілкування з однолітками за одночасного підвищення, порівняно з підлітками, вибірковості особистісних контактів і уподобань.
6. Центральним новоутворенням раннього юнацького віку є особистісне самовизначення, що постає як потреба юнаків і дівчат зайняти внутрішню позицію дорослої людини, усвідомити своє місце в суспільстві, зрозуміти себе і свої можливості.
7. Потреба юнака - зайняти внутрішню позицію дорослої людини, вибрати професію усвідомити себе членом суспільства, виробити світогляд вибрати свій життєвий шлях.
8. Важливою особливістю психічного розвитку особистості в ранньому юнацькому віці є становлення самосвідомості, яке відбувається як відкриття учнем свого неповторного внутрішнього світу, індивідуальності своєї особистості, усвідомлення незворотності часу, формування цілісного уявлення про себе.
9. Важливою ознакою самосвідомості особистості у ранній юності є самоповага — узагальнене ставлення людини до себе, міра прийняття чи неприйняття себе як особистості, яка виявляється у задоволенні собою, почутті власної гідності, позитивному ставленні до себе, узгодженні свого Я-реально-го з Я-ідеальним.
10. Позитивне ставлення до себе у старшокласників свідчить про високу самоповагу; незадоволеність собою, негативна оцінка своєї особистості — про низьку.
11. Формування світогляду включає в себе соціальну орієнтацію особистості — усвідомлення своєї належності до соціальної спільноти (національної, професійної, вікової),   вибір  свого  майбутнього  соціального  становища і шляхів його досягнення.
12. Однією зі значущих сфер активності особистості на етапі ранньої юності є міжособистісне спілкування. У цьому віці змінюється його зміст і загальна спрямованість, воно стає вибірковим, інтимним, виконує функцію головного, соціального полігону самоствердження і самовираженні юнаків і дівчат.
13. Система ціннісних орієнтацій старшокласників визначає змістовну сторону спрямованості особистості і складає основу її відносин до навколишнього світу, до інших людей, до себе самій, основу світогляду і ядро мотивації життєвої активності, основу життєвої концепції.
14. Юнаки-старшокласники серед  термінальних цінностей життя  виділяють матеріально забезпечене життя (20,5%), здоров’я (18,0 %).  Дівчата-старшокласниці  віддають  перевагу  здоров’ю (14,0%), цікавій роботі (13,0%) та любові(12,0%).  
15. Юнаки серед інструментальних  цінностей життя  виділяють ефективність в справах  (23,0%), незалежність (19,0%) та життєрадісність (13,0%). Дівчата віддають  перевагу  акуратності (15,0%), вихованості (13,0%) та чуйності (14,0%).   
16. В міжособистісних відносинах велику значимість для  юнаків відіграють ставлення до друзів (35,7%). В міжособистісних відносинах велику дівчата віддають  перевагу  ставленню до сім’ї (33,2%).   
17. Для юнаків вирішальним в підготовці до самостійного життя виступає сила духу та знання законів, у дівчат переважає готовність до сімейного життя та освіченість.
18. У дівчат раннього юнацького віку переважає середній рівень в розвитку інтернальності -  58,3% досліджуваних, тобто поведінка і психологічне почуття відповідальності старшокласниць за неї залежать від конкретних соціальних ситуацій. Крім того, у 4 дівчат – це 33,2 % високий рівень розвитку інтернальності.  У хлопців  раннього юнацького віку переважає низький рівень в розвитку інтернальності -  49,7 % досліджуваних, тобто старшокласники не бачать зв'язку між своїми діями і важливими для них подіями життя, вони не вважають себе здатними контролювати розвиток таких подій і гадають, що більшість їх є результатом випадку чи вчинків інших людей. Крім того, у 6 хлопців – це 42,6 % середній  рівень розвитку інтернальності.
9. Серед досліджуваних старшокласників переважає група учнів з середнім рівнем розвитку інтернальності  (50 %). Але, великий відсоток займають досліджувані з низьким рівнем розвитку інтернальності (30,8%).
10. Головним досягненням в соціально-психологічному розвитку старшокласників, в пошуку сенсу життя є внутрішня духовна сила, самоусвідомленість, ціннісні орієнтації, освіченість, готовність до самостійного дорослого життя, здатність бути суб'єктом власного життєвого шляху, висока особистісна культура, яка виявляється в усіх сферах їх актуальної життєдіяльності, виразно проектується у майбутнє.